Постанова

від 20.06.2022 по справі 182/5861/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3787/22 Справа № 182/5861/20 Суддя у 1-й інстанції - Кобеляцька-Шаховал І. О. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2022 року м.Кривий Ріг

справа № 182/5861/20

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.

суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.

секретар судового засідання Бадалян Н.О.

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Фермерське господарство «Харвест Агротех»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в режимі відеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє від імені та в інтересах відповідача Фермерського господарства «Харвест Агротех», на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2022 року яке ухвалено суддею Кобеляцькою-Шаховал І.О. у м. Нікополі Дніпропетровської області, відомостей щодо дати складання повного тексту рішення суду матеріали справи не містять, -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до фермерського господарства «Харвест Агротех» про розірвання договору оренди.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, яке посвідчено приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Рачковою О.А., зареєстроване за реєстровим номером 147 від 03 березня 2014 року, позивач є власником земельної ділянки, площею 7,950 га, яка розташована на території Криничуватської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, кадастровий номер земельної ділянки 1222982800:04:055:0794, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно договоруоренди землівід 14лютого 2019року,який зареєстрованодержавним реєстраторомТомаківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Микитюк Ю.М., 13 червня 2019 року, за № 47331883, земельна ділянка була передана позивачем в оренду відповідачу ФГ «Харвест Агротех» на строк до 13 червня 2034 року.

Пунктом 4.1 вказаного договору оренди встановлено, що орендна плата вноситься у грошовій формі та розмірі 6 135 грн. 26 коп. за один повний календарний рік оренди. Пунктом 4.6 договору оренди передбачено, що орендар вносить орендну плату один раз на рік; за перший рік оренди орендна плата сплачується до 31 грудня в році, в якому укладено цей Договір, пропорційно фактичній кількості календарних днів оренди, в подальшому орендна плата сплачується один раз на рік - до 25 грудня поточного року.

Оскільки договір оренди було зареєстровано 13 червня 2019 року, то, відповідно, з моменту державної реєстрації права оренди по 31 грудня року, в якому укладено договір оренди, відповідач зобов`язаний був на умовах, визначених договором, сплатити орендну плату пропорційно фактичній кількості календарних днів оренди, що ним здійснено не було, тому, на переконання позивача, наявні всі підстави вважати що відповідачем по справі порушені умови договору оренди.

На підставі наведеного вище позивач просила суд розірвати договір оренди землі 14 лютого 2019 року, укладений між нею та Фермерським господарством «Харвест Агротех», зареєстрований державним реєстратором Томаківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Микитюк Ю.М. 13.06.2019 року за № 47331883, а також стягнути з відповідача на свою користь сплачений судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2022 року позов задоволено.

Розірвано договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та фермерським господарством «Харвест Агротех» 14 лютого 2019 року, зареєстрований державним реєстратором Томаківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Микитюк Ю.М., 13 червня 2019 року за № 47331883.

Стягнуто з фермерського господарства «Харвест Агротех» на користь ОСОБА_1 судовий збір, який було сплачено останньою при подачі позовної заяви до суду в розмірі 840 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду перо інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивача посилаючись на те, що судом першої інстанції допущено неповне з`ясування обставин справи.

Апелянт зауважує на тому, що судом першої інстанції не прийнято до уваги того, що відповідно до умов п. 4.8 оспорюваного договору оренди земельної ділянки позивач ОСОБА_1 зобов`язана була звернутись до 31 грудня 2019 року та до 25 грудня 2020 року до ФГ «Харвест Агротех» з вимогою про отримання орендної плати, однак з заявою про виплату орендної плати ні в письмові, ні в усній формі, позивач до відповідача не зверталась. Зауважує на тому, що відповідач по справі не мав наміру не сплачувати орендну плату в розмірі, передбаченому умовами договору, не мав наміру пропуску строків сплати орендної плати зважаючи на те, що позивач, в порушення умов п.4.8 договору, не зверталась з вимогою про виплату орендної плати.

Крім того апелянт зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення про задоволення позовних вимог позивача вийшов за межі заявлених позивачем позовних вимог, оскільки позивач обґрунтовувала свої позовні вимоги тим, що відповідач не здійснив орендну плату за 2019 року, в той час як оскаржуваним рішенням встановлено, що позивачу не виплачена орендна плата за користування земельною ділянкою за 2019-2020 роки.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши доповідь судді доповідача, представника відповідача ФГ «Харвест Агротех» Шашликова Д.Г., в режимі відеоконференції, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи,позивачу ОСОБА_4 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, яке посвідчене приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Рачковою О.А., зареєстроване за реєстровим номером 147 від 03 березня 2014 року, належить земельна ділянка, площею 7,950 га, яка розташована на території Криничуватської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, кадастровий номер земельної ділянки 1222982800:04:055:0794, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.13).

14 лютого 2019 року між ОСОБА_4 та ФГ «Харвест Агротех» було укладено договір оренди землі, який було зареєстровано 13 червня 2019 року державним реєстратором Томаківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Микитюк Ю.М. за № 47331883 (а.с.5-12).

Відповідно до п.3.1 договору оренди землі, договір укладено на термін 15 років з дати державної реєстрації права оренди (а.с.6).

Пунктом 4.1 вищевказаного договору оренди встановлено, що орендна плата вноситься у грошовій формі та розмірі 6 135 грн. 26 коп. за один повний календарний рік оренди (а.с.6). Пунктом 4.6 договору оренди передбачено, що орендар вносить орендну плату один раз на рік; за перший рік оренди орендна плата сплачується - до 31 грудня року, в якому укладено цей Договір, пропорційно фактичній кількості календарних днів оренди, в подальшому орендна плата сплачується один раз на рік - до 25 грудня поточного року (а.с.7).

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем умови договору оренди землі належним чином не виконуються, орендна плата своєчасно не сплачується, що свідчить про ухилення відповідача від виконання зобов`язань зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою у визначений договором термін.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Неналежне виконання умов договору, а саме невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди землі, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, провадження № 61-41932сво18.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, іншими нормативно правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частинами першою-третьою статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доПодаткового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, провадження № 61-41932сво18, зроблено правовий висновок щодо підстав для розірвання договору оренди землі з урахуванням пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України та зазначено, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, аналіз змісту статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» та пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підставу для розірвання договору оренди. При цьому факт несплати орендної плати стосується випадків як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі № 912/1385/17, провадження № 12-201гс18, сформульовано такий правовий висновок: враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року в справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку в справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Зазначений підхід до вирішення питання щодо можливості розірвання договору судом з підстави істотності допущеного орендарем порушення договору шляхом систематичної несплати орендної плати є сталим та підтверджується релевантною практикою суду касаційної інстанції. Зокрема, аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 689/1101/18, провадження № 61-10292св20, від 27 жовтня 2021 року у справі № 573/1833/20, провадження № 61-7138св21, від 22 листопада 2021 року у справі № 341/609/20, провадження № 61-10091св 21, від 24 листопада 2021 року у справі № 357/15284/18, провадження № 61-13518св21, від 08 грудня 2021 року у справі № 357/452/21, провадження № 61-7721св21.

Згідно частин 1-3статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно достатті 76 ЦПК Українивстановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідност. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року)

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Позивач мотивувала позовні вимоги тим, що відповідачем по справі не сплачено орендну плату за 2019 рік, що, на переконання позивача, є порушенням з боку відповідача істотних умов договору оренди земельної ділянки.

Однак, відповідно до сталої практики Верховного Суду підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки)

В даномувипадку системністьневиконання відповідачемумов оспорюваногодоговору орендиземельної ділянки,що відповіднодо сталоїпрактики ВерховногоСуду єпідставою длярозірвання договоруоренди землі,позивачем недоведена,у зв`язкуз чимвідсутні правовіпідстави длязадоволення позовнихвимог позивачана підставіч.2ст.651ЦК України,тому доводиапеляційної скаргивідповідача провідсутність правовихпідстав длязадоволення позовузаслуговують наувагу.Одноразова несплатавідповідачем орендноїплати неє достатньоюправовою підставоюдля розірваннядоговору оренди землі, який укладений між ОСОБА_1 та фермерським господарством «Харвест Агротех» 14 лютого 2019 року, зареєстрований державним реєстратором Томаківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Микитюк Ю.М., 13 червня 2019 року за № 47331883, отже суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду, на підставі п.1, п.4 ч. 1ст. 376 ЦПК України, скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 374,376,381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє від імені та в інтересах відповідача Фермерського господарства «Харвест Агротех», задовольнити.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення по справі.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до фермерського господарства «Харвест Агротех» про розірвання договору оренди - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 24 червня 2022 року.

Головуючий:

Судді: