Постанова

від 12.01.2022 по справі 640/7000/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7000/19 Головуючий у І інстанції - Григорович П.О.,

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.,

за участю секретаря Кондраток А.В.,

представника позивача Картозії Л.Ш.,

представника відповідача Лісовенка О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом Громадської організації Всеукраїнська спілка працівників торгівлі та послуг Трудова співдружність до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Громадська організація Всеукраїнська спілка працівників торгівлі та послуг Трудова співдружність звернулась до суду з даним позовом, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо невчинення дій для перегляду Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198, на відповідність законам України Про регулювання містобудівної діяльності та Про перелік документів дозвільного характеру в частині положень, які стосуються малих архітектурних форм , після отримання пропозиції громадської організації Всеукраїнська спілка працівників торгівлі та послуг ТРУДОВА СПІВДРУЖНІСТЬ , оформлену листом від 26.10.2018 № 665;

- зобов`язати Кабінет Міністрів України після набуття рішенням суду законної сили прийняти постанову, якою визнати постанову КМУ від 30.03.1994 №198 такою, що втратила чинність, або внести зміни до цієї постанови шляхом виключення з Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони: абзацу другого пункту 4 Розділу І; словосполучення малих архітектурних форм з назви розділу V; положень розділу V, пов`язаних порядком розміщення малих архітектурних форм.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.10.2018 організація звернулася до відповідача, який є регуляторним органом, що прийняв відповідний регуляторний акт - постанову Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198 Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони з пропозицією переглянути цей регуляторний акт з огляду на невідповідність певних його положень Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Закону України Про перелік документів дозвільного характеру . У разі ж встановлення невідповідності, просив відповідача поінформувати профільне міністерство про такі обставини та необхідність підготувати у 5-денний строк проєкт постанови Кабінету Міністрів України про внесення змін до постанови КМУ №198 або визнати останню такою, що втратила чинність. Проте, КМУ надав відповідь, з якої вбачається, що відповідач фактично ухиляється від обов`язкупривести положення Правил у відповідність із законами.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2020 року, адміністративний позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо невчинення дій для перегляду Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198, на відповідність Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Закону України Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності станом на дату перегляду в частині положень, які стосуються малих архітектурних форм , після отримання пропозиції громадської організації громадської організації Всеукраїнська спілка працівників торгівлі та послуг Трудова співдружність , оформленої листом від 26.10.2018 вих. №665 та зобов`язано Кабінет Міністрів України вчинити дії, в межах компетенції, спрямовані на перегляд Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року №198, на відповідність Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Закону України Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності станом на дату перегляду, в частині положень, які стосуються малих архітектурних форм , на підставі пропозиції громадської організації Всеукраїнська спілка працівників торгівлі та послуг Трудова співдружність , оформленої листом від 26.10.2018 вих. №665.В іншій частині позову - відмовлено.

Проте, постановою Верховного Суду від 10.12.2020 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2020скасовано, справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції Верховний Суд у вищевказаній постанові зазначив, щодля правильного вирішення спору у цій справі, з метою встановлення бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суду першої інстанції необхідно було з`ясувати, чи дотримана відповідачем процедура розгляду пропозиції позивача, чи належним чином діяв відповідач, передаючи пропозицію позивача Міністерству інфраструктури України для розгляду та надання відповіді і після цього, відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України, яка передбачає критерії оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевірити аргументи відповідача та зміст відповіді Міністерства інфраструктури України на пропозицію позивача.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року адміністративний позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо невчинення дій для перегляду Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198, на відповідність Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Закону України Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності станом на дату перегляду в частині положень, які стосуються малих архітектурних форм , після отримання пропозиції громадської організації громадської організації Всеукраїнська спілка працівників торгівлі та послуг Трудова співдружність , оформленої листом від 26.10.2018 вих.№665 та зобов`язано Кабінет Міністрів України вчинити дії, в межах компетенції, спрямовані на перегляд Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198, на відповідність Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Закону України Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності станом на дату перегляду, в частині положень, які стосуються малих архітектурних форм , на підставі пропозиції громадської організації Всеукраїнська спілка працівників торгівлі та послуг Трудова співдружність , оформленої листом від 26.10.2018 вих.№665. В іншій частині у задоволені позовних вимог - відмовлено.

При цьому суд виходив з того, що пропозиція позивача №665 від 26.10.2018 стосується питання, вирішення якого належить до компетенції Кабінету Міністрів України, то передачу пропозиції позивача Міністерству інфраструктури України для розгляду та надання відповіді не можна вважати правомірною, натомість в розумінні ч.2 § 156 Регламенту уповноважена особа зобов`язана була повідомити позивача про розгляд його пропозиції, чого зроблено не було. Таким чином, порушення відповідачем зазначених вище норм свідчить на користь того, що Кабінетом Міністрів України не була дотримана процедура розгляду пропозиції позивача, а останній передаючи пропозицію позивача Міністерству інфраструктури України для розгляду та надання відповіді діяв не належним чином, тобто таке порушення призвело фактично до невчинення дій для перегляду Єдиних правил від 30.03.1994 №198, на відповідність Законам України Про регулювання містобудівної діяльності та Про перелік документів дозвільного характеру станом на дату перегляду в частині положень, які стосуються малих архітектурних форм . Судом першої інстанції зазначено, що вказана помилка Кабінету Міністрів України має бути виправлена шляхом зобов`язання Кабінету Міністрів України вчинити дії, в межах компетенції, спрямовані на перегляд Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198, на відповідність Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Закону України Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності станом на дату перегляду, в частині положень, які стосуються малих архітектурних форм , на підставі пропозиції громадської організації Всеукраїнська спілка працівників торгівлі та послуг Трудова співдружність , оформленої листом від 26.10.2018 вих.№665.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Апелянт наголошує, що Кабінетом Міністрів вжито необхідні дії щодо приведення постанови від 30.03.1994 №198 у відповідність до вимог законів Про регулювання містобудівної діяльності та Про перелік документів дозвільного характеру та зазначає, що предметом зазначеної справи було встановлення правомірності дій Кабінету Міністрів України щодо розгляду пропозицій позивача, водночас посилання суду першої інстанції про застосування положень Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності набули чинності від 14.03.2003, натомість Правила №198 були прийняті 30.03.1994, тобто постанова Уряду, прийнята у 1994 році, не підпадає під дію цього Закону. Крім того, вказує про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки судом взагалі не було досліджено питання належності особи, яка звернулась за судовим захистом відповідного права або охоронюваного законом інтересу, а також не було встановлено чи є відповідне право та інтерес порушеними.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, наполягав на її задоволенні, в той час, як представник позивача проти цього заперечувала, просила судове рішення залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представниківсторін,перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що 19.06.2018 Громадська організація звернулася до Кабінету Міністрів України з заявою, в якій вказувала про невідповідність постанови Уряду України від 30.03.1994 №198 Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони вимогам законів України Про регулювання містобудівної діяльності та Про перелік документів дозвільного характеру та навела відповідні обґрунтування, а також просила повідомити, які термінові заходи будуть ним вжиті для приведення її у відповідність до нормативно-правових актів вищого рівня.

03.09.2018 Громадська організація звернулася до Кабінету Міністрів України зі скаргою, в якій повідомила, що не отримала відповідь на їїзаяву від 19.06.2018.

22.10.2018 у відповідь на заяву і скаргупозивачу направлено лист Міністерства інфраструктури України від 12.10.2018 №11489/26/10-18, в якому фактично підтверджено обґрунтованість її доводів та зазначено, що постанова Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198 потребує актуалізації та приведення у відповідність із нормативно-правовими актами України вищого рівня. Також у цьому листі зазначено, що Державне агентство автомобільних доріг України розробляє проєкт постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони , яка майже повністю змінює окремі норми чинного документа і передбачає нові положення. Водночас зазначено, що Міністерство інфраструктури України не наділено повноваженнями щодо надання роз`яснень чинного законодавства та практики його застосування.

Отже, на думку позивача, зі змісту цього листа слідує, що, незважаючи на обґрунтованість її доводів про невідповідність положенням нормативно-правових актів вищої юридичної сили, постанова Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198 є чинним нормативно-правовим актом і підлягає застосуванню до затвердження Кабінетом Міністрів нових Правил.

26.10.2018 Громадська організація звернулася до відповідача з пропозицією переглянути п. 4 Розділу І та Розділ V Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198 на відповідність Законам України Про регулювання містобудівної діяльності та Про перелік документів дозвільного характеру та, у разі їх невідповідності зазначеним законам, просила поінформувати профільне міністерство про такі обставини та необхідність у 5-денний строк підготувати проєкт постанови Кабінету Міністрів України про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198 або визнати її такою, що втратила чинність.

На вказану пропозицію позивач отримав відповідь Міністерства інфраструктури України, з якої слідує, що її пропозицію листом Секретаріату Кабінету Міністрів України від 06.11.2018 №20985/0/2-18 скеровано цьому Міністерству і розглянуто ним спільно з Державним агентством автомобільних доріг України. Зазначеним листом повторно підтверджено, що вказана постанова Кабінету Міністрів України потребує актуалізації та приведення у відповідність із нормативно-правовими актами України вищого рівня та зазначено, що у зв`язку з цим Державне агентство автомобільних доріг України з урахуванням отриманих пропозицій доопрацьовує вже розроблений проєкт постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони . Після завершення доопрацювання проект постанови буде надіслано для погодження до заінтересованих центральних органів виконавчої влади.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невчинення дій для перегляду Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198, на відповідність Законам України Про регулювання містобудівної діяльності та Про перелік документів дозвільного характеру станом на дату перегляду в частині положень, які стосуються малих архітектурних форм , після отримання пропозиції позивача, оформлену листом від 26.10.2018 вих. №665, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень повною мірою не довів суду, що діяв правомірно, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

Так, за положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198 затверджено Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони (далі - Правила).

У відповідності до п. 4 Розділу І Правилкористувачами дорожніх об`єктів є, зокрема, власники (користувачі) малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності, розташованих у межах смуги відчуження автомобільних (позаміських) доріг або червоних ліній міських вулиць і доріг.

Також цим пунктом визначено, що малою архітектурною формою для провадження підприємницької діяльності (далі - мала архітектурна форма) є невелика (площею до 30 кв. метрів) споруда торговельно-побутового призначення, яка виготовляється з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без спорудження фундаменту.

Розміщення малих архітектурних форм провадиться за відповідними дозволами, що видаються за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції, дорожньо-експлуатаційними та іншими заінтересованими організаціями. Порядок погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції розміщення малих архітектурних форм установлюється МВС за погодженням з власником автомобільних доріг, міських вулиць, Держпідприємництвом, Антимонопольним комітетом(п. 26 Розділ V Правил).

12.03.2011 набрав чинності Закон України Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011 №3038-VI (далі - Закон №3038-VI).

Відповідно до ст. 28 цього Закону мала архітектурна форма - це невелика споруда декоративного, допоміжного чи іншого призначення, що використовується для покращення естетичного вигляду громадських місць і міських об`єктів, організації простору та доповнює композицію будинків, будівель, їх комплексів.

До малих архітектурних форм належать: 1) альтанки, павільйони, навіси; 2) паркові арки (аркади) і колони (колонади); 3) вуличні вази, вазони і амфори; 4) декоративні фонтани і басейни, штучні паркові водоспади; 5) монументальна, декоративна та ігрова скульптура; 6) вуличні меблі (лавки, лави, столи); 7) садово-паркове освітлення, ліхтарі; 8) сходи, балюстради; 9) паркові містки; 10) обладнання дитячих ігрових майданчиків; 11) павільйони зупинок громадського транспорту; 12) огорожі, ворота, ґрати; 13) меморіальні споруди (надгробки, стели, обеліски тощо); 14) рекламні та інформаційні стенди, дошки, вивіски; 15) інші об`єкти, визначені законодавством.

Також у цій же статті наведено визначення терміну тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Окрім цього визначено, що розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України Про благоустрій населених пунктів від 06.09.2005 № 2807-IV, а тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності - в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.

Підпунктом 2 пункту 12 Розділу V Прикінцеві положення цього Закону Кабінет Міністрів України зобов`язано у тримісячний строк з дня його опублікування привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону, внести до Верховної Ради України проект закону щодо скорочення до 60 днів строку відведення земельних ділянок для містобудівних потреб.

16.06.2011 набрав чинності Закон України Про перелік документів дозвільного характеру від 19.05.2011 №3392-VІ, (далі - Закон №3392-VІ), яким затверджено вичерпний Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, проте вказаним переліком не передбачено видачу документів дозвільного характеру на розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.1 Закону №3392-VІ встановлено, що забороняється вимагати від суб`єктів господарювання отримання документів дозвільного характеру, які не внесені до Переліку, затвердженого цим Законом.

Згідно ч. 3 ст. 2 Прикінцеві положення Закону №3392-VІ зобов`язано Кабінет Міністрів України протягом трьох місяців з дня опублікування цього Закону підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до законів України для їх приведення у відповідність із цим Законом, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, забезпечити приведення міністерствами та іншими органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Відповідно дост. 1 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності від 11.09.2003 №1160-IV (далі - Закон №1160-IV) регуляторний акт - це:

прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;

прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом;

регуляторний орган - Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти. До регуляторних органів також належать територіальні органи центральних органів виконавчої влади, державні спеціалізовані установи та організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, якщо ці органи, установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти.

Одним із принципів регуляторної політики є прозорість та врахування громадської думки - відкритість для фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань дій регуляторних органів на всіх етапах їх регуляторної діяльності, обов`язковий розгляд регуляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому законом порядку фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, обов`язковість і своєчасність доведення прийнятих регуляторних актів до відома фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань (ст. 4 Закону №1160-IV).

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст. 11 Закону №1160-IV у разі наявності підстав, визначених у частині першій цієї статті, регуляторний орган, який прийняв відповідний акт, а у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, - інший орган може приймати рішення про зупинення дії регуляторного акта, визнання його неконституційним, про скасування чи про необхідність залишення цього регуляторного акта без змін або про необхідність його перегляду.

Якщо відповідно до Закону №1160-IVрішення щодо перегляду регуляторного акта, визначені в частинах 2 та 3 цієї статті, приймаються іншим органом, цей орган подає відповідні пропозиції регуляторному органу, який прийняв відповідний регуляторний акт.

Згідно з ч.ч.2 та 3 ст. 3 Закону України Про Кабінет Міністрів України від 27.02.2014 № 794-VII Про Кабінет Міністрів України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 794-VII) визначено, що проекти актів Кабінету Міністрів України готуються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Проєкти актів Кабінету Міністрів України вносяться на розгляд Кабінету Міністрів України міністерствами, центральними органами виконавчої влади (крім тих, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідного члена Кабінету Міністрів України), державними колегіальними органами, місцевими державними адміністраціями.

Відповідно до ч. 3 ст. 3Закону № 794-VIIКабінет Міністрів України є колегіальним органом, який приймає рішення після обговорення питань на його засіданнях.

Порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки та прийняття рішень, інші процедурні питання його діяльності визначаються Регламентом Кабінету Міністрів України (ч.3 ст. 4Закону № 794-VII).

Регламент Кабінету Міністрів України затверджено його постановою від 18.07.2007 №950 Про затвердження Регламенту Кабінету Міністрів України (далі - Регламент).

Порядок розгляду пропозицій та звернень Кабінетом Міністрів України визначений §156 Регламенту, яким передбачено, що пропозиції (звернення) об`єднань громадян, адресовані, зокрема, Кабінетові Міністрів з питань, вирішення яких належить до його повноважень, розглядаються за процедурою, визначеною п.п. 6 і 7 §12 цього Регламенту (п. 1 §156 Регламенту).

Пунктом 2 § 156 Регламенту визначено, що про результати розгляду пропозицій (звернень) об`єднанням громадян повідомляється у місячний строк (пункт).

Відповідно до п. 3 §156 Регламенту пропозиції (звернення) об`єднань громадян, що стосуються питання, вирішення якого не належить до повноважень Кабінету Міністрів, Секретаріат Кабінету Міністрів надсилає протягом п`яти днів за належністю відповідному органу чи посадовій особі для надання у місячний строк відповіді, про що повідомляється об`єднанням громадян.

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, правова процедура розгляду пропозиції щодо перегляду регуляторного акту регуляторним органом - Кабінетом Міністрів України визначена його Регламентом, тобтоза цією процедурою, Кабінет Міністрів України зобов`язаний розглянути пропозицію і надати обґрунтовану відповідь на неї у встановлений законом строк або надіслати за належністю відповідному органу чи посадовій особі для надання відповіді.

Пропозицією від 26.10.2018 зазначено, що вона подана у зв`язку з надмірно тривалим невиконанням Кабінетом Міністрів приписів п.п. 2 п. 12 Розділу V Прикінцевих положень Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та частини 3 ст. 2 Прикінцевих положень Закону України Про перелік документів дозвільного характеру , згідно яких відповідач зобов`язаний протягом трьох місяців з дня опублікування цих Законів привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цими Законами.

Відповідно до п. 1 § 76 Регламенту в редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин, встановлено, що для організації підготовки проектів актів законодавства, необхідних для забезпечення реалізації закону України, які містять завдання Кабінетові Міністрів, розробляється відповідний план у порядку, встановленому п. 5-1 § 12 цього Регламенту.

У плані зазначаються положення (завдання), відповідальність реалізацію (виконання) яких покладена актом на Кабінет Міністрів, заходи з реалізації (виконання) зазначених положень (завдань), органи, відповідальні за виконання, строк виконання у разі потреби (п. 2 § 76 Регламенту).

Відповідно до п. 5-1 § 12 Регламенту Секретаріат Кабінету Міністрів готує плани організації підготовки проектів актів, необхідних для забезпечення реалізації законів України, які подаються Державним секретарем Кабінету Міністрів Міністрові Кабінету Міністрів для включення до проекту порядку денного засідання Кабінету Міністрів.

Таким чином, у розумінні Регламенту доказами, які підтверджують, що вирішення питання, викладене пропозицією позивача, не належить до компетенції Кабінету Міністрів є наявність відповідного плану організації підготовки проектів актів КМУ.

При цьому, як правильно зауважив суд першої інстанції, планом обов`язково повинно бути визначено положення (завдання), відповідальність за реалізацію (виконання) яких покладено відповідним законом України на Кабінет Міністрів, органи, відповідальні за реалізацію (виконання) цього завдання, а також, назва постанови Кабінету Міністрів, яка потребує приведення у відповідність із цим Законом України.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта, що п.п. 26 та 27 Плану заходів організації підготовки проектів актів, необхідних для забезпечення реалізації Закону № 3038-VI, схваленого на засіданні Кабінету Міністрів України від 11.03.2011 протоколом № 19, зокрема передбачено, що Уряд доручив Міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади подати Узгодженні пропозиції щодо приведення нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України у відповідність із згаданим Законом, та привести нормативно-правові акти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади у відповідність із зазначеним Законом.При цьому, на переконання апелянта, розроблення Державним агентством доріг України проекту акта Кабінету Міністрів України, свідчить про вчинення дій з боку Кабінету Міністрів України на виконання Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Закону України Про перелік документів дозвільного характеру .

До матеріалів справи відповідачем було долучено план організації підготовки проектів актів, необхідних для забезпечення реалізації Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , схваленого на засіданні КМУ від 11.03.2011, план заходів з організації виконання Закону України Про перелік документів дозвільного характеру , схваленого на засіданні КМУ від 22.06.2011, план заходів щодо дерегуляції господарської діяльності, затвердженого розпорядженням КМУ від 23.08.2016 № 615-р, проте жодним із зазначених документів Міністерство інфраструктури України не визначено відповідальним за виконання п.п.2 п. 2 Розділу V Прикінцевих положень Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та частини 3 ст. 2 Прикінцевих положень Закону України Про перелік документів дозвільного характеру .

Також жодним із зазначених документів Єдині Правила не включені до переліку актів Кабінету Міністрів, які потребують приведення у відповідність до Законів України Про регулювання містобудівної діяльності та Про перелік документів дозвільного характеру з метою забезпечення реалізації заходів, передбачених цими Законами.

З відповіді Міністерства інфраструктури України від 03.12.2018 вбачається, що Державне агентство з урахуванням отриманих пропозицій позивача доопрацьовує вже розроблений проект постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Єдиних правил . Після завершення доопрацювання проект постанови буде надіслано для погодження до заінтересованих центральних органів виконавчої влади, проте в матеріалах справи зазначений проект відсутній.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують, що проект постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Єдиних правил розробляється Міністерством інфраструктури для забезпечення реалізації п.п.2 п.2 Розділу V Прикінцевих положень Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та частини 3 ст. 2 Прикінцевих положень Закону України Про перелік документів дозвільного характеру .

Колегія суддів зазначає, що п.п.2 п. 12 Розділу V Прикінцеві положення Закону 3038-VI Кабінет Міністрів України зобов`язано у тримісячний строк з дня його опублікування привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, а ч.3 ст. 2 Прикінцеві положення Закону №3392-VІ,зобов`язано Кабінет Міністрів України протягом трьох місяців з дня опублікування цього Закону підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до законів України для їх приведення у відповідність із цим Законом, то пропозиція позивача №665 від 26.10.2018 мала розглядатись за процедурою, визначеною пунктами 6 і 7 § 12 цього Регламенту (ч.1 § 156 Регламенту).

Частиною 2 § 156 Регламенту визначено, що про результати розгляду пропозицій (звернень) об`єднанням громадян повідомляє у місячний строк Прем`єр-міністр, Перший віце-прем`єр-міністр, віце-прем`єр-міністри, Державний секретар Кабінету Міністрів, міністр, який не очолює міністерство, або уповноважена ними посадова особа.

Разом із тим, пунктом 6 § 12 Регламенту передбачено, що документи, адресовані Кабінету Міністрів, реєструються у Секретаріаті Кабінету Міністрів, який опрацьовує їх та готує для розгляду і прийняття рішення Кабінетом Міністрів. Проекти актів Кабінету Міністрів реєструються та опрацьовуються в інформаційній (автоматизованій) системі діловодства Секретаріату Кабінету Міністрів.

Документи з питань, вирішення яких не належить до компетенції Кабінету Міністрів, Прем`єр-міністра, Першого віце-прем`єр-міністра, віце-прем`єр-міністрів, Державного секретаря Кабінету Міністрів, міністра, який не очолює міністерство, Секретаріат Кабінету Міністрів надсилає протягом п`яти днів у встановленому порядку відповідним державним органам за належністю.

Пунктом 7 § 12 Регламенту визначено, що документи з питань, підготовка до розгляду яких Кабінетом Міністрів потребує попереднього вивчення відповідними центральними та місцевими органами виконавчої влади, Секретаріат Кабінету Міністрів у передбачених цим Регламентом випадках надсилає таким органам для підготовки висновків та внесення пропозицій.

Отже, оскільки в матеріалах справи відсутні висновки та докази внесення пропозицій Міністерством інфраструктури України до Кабінету Міністрів України щодо приведення у відповідність Єдиних правил, правильним є висновок суду першої інстанції, що Кабінет Міністрів України не вбачав потреби попереднього вивчення Міністерством питання, що викладене в Пропозиції позивача, тобто з урахуванням того, що Пропозиція позивача №665 від 26.10.2018 стосується питання, вирішення якого належить до компетенції КМУ, то передачу Пропозиції позивача Міністерству інфраструктури України для розгляду та надання відповіді не можна вважати правомірною, натомість в розумінні ч.2 § 156 Регламенту уповноважена особа зобов`язана була повідомити позивача про розгляд його пропозиції, чого зроблено не було.

Таким чином, порушення відповідачем зазначених вище норм свідчить, що Кабінетом Міністрів України не була дотримана процедура розгляду пропозиції позивача і останній, передаючи пропозицію позивача Міністерству інфраструктури України для розгляду та надання відповіді, діяв не належним чином.

Колегія суддів погоджується, що вказана помилка Кабінету Міністрів України має бути виправлена шляхом зобов`язання Кабінету Міністрів України вчинити дії, в межах компетенції, спрямовані на перегляд Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198, на відповідність Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Закону України Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності станом на дату перегляду, в частині положень, які стосуються малих архітектурних форм , на підставі пропозиції громадської організації Всеукраїнська спілка працівників торгівлі та послуг Трудова співдружність , оформленої листом від 26.10.2018 вих.№665.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині того, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, застосувавши Закон України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності , спростовується ключовим мотивом, за яким Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій у цій справі з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанція, зокрема згідно з ч.2, 3 ст. 11 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності у разі наявності підстав, визначених у ч. 1 цієї статті, регуляторний орган, який прийняв, відповідний акт, а у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, інший орган може приймати рішення про зупинення дії регуляторного акта, визнання його неконституційним, про скасування чи про необхідність залишення цього регуляторного акта без змін або про необхідність його перегляду. Якщо відповідно до цього Закону рішення щодо перегляду регуляторного акта, визначені в ч.ч.2 та 3 цієї статті, приймаються іншим органом, цей орган подає відповідні пропозиції регуляторному органу, який прийняв відповідний регуляторний.

Крім цього, згідно ст. 6 Закон України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності позивач має право подавати до регуляторних органів, до яких відноситься Уряд, пропозиції про необхідність перегляду діючих регуляторних актів, що і було зроблено позивачем шляхом подання пропозиції від 26.10.2018 вих. № 665 до Кабінету Міністрів України.

В частині порушення судом першої інстанції, на думку апелянта, норм процесуального права, а саме щодо відсутності у позивача права на звернення до суду з цим позовом, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктами 1-2 § 156 Регламенту визначено, що позивач має право на звернення до Уряду з пропозицією з питань, вирішення яких належить до повноважень Кабінету Міністрів, та має право на розгляд такої пропозиції безпосередньо відповідачем.

Крім цього, згідно ст. 40 Закону № 794-VII Кабінет Міністрів України розглядає пропозиції громадських об`єднань з питань, що належать до його компетенції.

Таким чином, оскільки Законом № 794-VII та Регламентом передбачено право позивача на звернення до Уряду з пропозицію, розгляд якої належать до його компетенції, то у разі якщо позивач вважає, що Уряд вчинив бездіяльність щодо розгляду його пропозиції, то між позивачем та Урядом виникає публічно-правовий спір.

Також безпідставним є посилання в апеляційній скарзі на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.06.2021 по справі № 640/23117/20 за позовом позивача до КМУ, оскільки цим рішення встановлено право громадської організації на оскарження нормативно-правових актів (регуляторних актів), що не є тотожним з позовними вимогами у даній справі.

Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив питання у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, судом повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, та колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскарженого рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів зауважує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Керуючись ст.ст. 238, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Постанова в повному обсязі складена року 17.01.2022.

Головуючий-суддя: Л.В. Губська

Судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова