Ухвала

від 21.08.2022 по справі 640/7000/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 серпня 2022 року

м. Київ

справа №640/7000/19

адміністративне провадження №К/990/21405/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Данилевич Н.А.,

суддів: Мацедонської В.Е., Уханенка С.А.,

перевіривши касаційну скаргу Кабінету Міністрів України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2022 року у справі № 640/7000/19 за позовом Громадської організації «Всеукраїнська спілка працівників торгівлі та послуг «Трудова співдружність» до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

11 серпня 2022 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України.

Громадська організація «Всеукраїнська спілка працівників торгівлі та послуг «Трудова співдружність» звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просила:

-визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо невчинення дій для перегляду Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198, на відповідність законам України «Про регулювання містобудівної діяльності» та «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» в частині положень, які стосуються малих архітектурних форм, після отримання пропозиції громадської організації «Всеукраїнська спілка працівників торгівлі та послуг «Трудова співдружність», оформлену листом від 26 жовтня 2018 року № 665;

-зобов`язати Кабінет Міністрів України після набуття рішенням суду законної сили прийняти постанову, якою визнати постанову Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198 такою, що втратила чинність, або внести зміни до цієї постанови шляхом виключення з Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони: абзацу другого пункту 4 Розділу І; словосполучення малих архітектурних форм з назви розділу V; положень розділу V, пов`язаних порядком розміщення малих архітектурних форм.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2020 року, адміністративний позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо невчинення дій для перегляду Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року №198, на відповідність Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Закону України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» станом на дату перегляду в частині положень, які стосуються «малих архітектурних форм», після отримання пропозиції громадської організації громадської організації «Всеукраїнська спілка працівників торгівлі та послуг «Трудова співдружність», оформленої листом від 26 жовтня 2018 року вих. №665 та зобов`язано Кабінет Міністрів України вчинити дії, в межах компетенції, спрямовані на перегляд Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року №198, на відповідність Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Закону України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» станом на дату перегляду, в частині положень, які стосуються «малих архітектурних форм», на підставі пропозиції громадської організації «Всеукраїнська спілка працівників торгівлі та послуг «Трудова співдружність», оформленої листом від 26 жовтня 2018 року вих. №665.В іншій частині позову - відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 10 грудня 2020 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2022 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо невчинення дій для перегляду Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198, на відповідність Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Закону України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» станом на дату перегляду в частині положень, які стосуються малих архітектурних форм, після отримання пропозиції громадської організації «Всеукраїнська спілка працівників торгівлі та послуг «Трудова співдружність», оформленої листом від 26 жовтня 2018 року вих. №665.

Зобов`язано Кабінет Міністрів України вчинити дії, в межах компетенції, спрямовані на перегляд Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198, на відповідність Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Закону України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» станом на дату перегляду, в частині положень, які стосуються малих архітектурних форм, на підставі пропозиції громадської організації «Всеукраїнська спілка працівників торгівлі та послуг «Трудова співдружність», оформленої листом від 26 жовтня 2018 року вих. №665. В іншій частині позову - відмовлено.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Оскаржуючи судові рішення, скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 21, 22 Закону України «Про громадські об`єднання» у правовідносинах, що стосуються права громадських об`єднань звертатись до суду для оскарження процедури розгляду наданих ними пропозиції Кабінету Міністрів України.

Також скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо реалізації Кабінетом Міністрів України права на передачу центральному органу виконавчої влади пропозиції громадських об`єднань з питань, що належать до його компетенції для розгляду та надання відповіді, у відповідності до частини другої статті 40, частинами другою та третьою статті 50 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» у сукупності з положеннями § 156 та пункту 6 і 7 § 12 Регламенту Кабінету Міністрів України.

Насамкінець заявник касаційної скарги зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 11 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» до правовідносин, які виникли до моменту набрання чинності зазначеного Закону.

Проте аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України в частині необхідності надання документу про сплату судового збору.

З оскаржуваних судових рішень убачається, що позивач у цій справі є юридичною особою і звернувся до суду в 2019 році.

За змістом підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення з позовом до суду) ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою, становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» станом на 1 січня 2019 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1921,00 грн.

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду встановлена на рівні 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, у цій справі позов містить одну вимогу немайнового характеру.

Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 3842,00 грн (1921,00 х 200%).

Реквізити для сплати судового збору:

отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;

рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;

код ЄДРПОУ: 37993783;

код класифікації доходів бюджету: 22030102;

банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

найменування додатку, збору, платежу: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";

призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)", номер справи, у якій сплачується судовий збір.

Згідно з частинами першою-третьою статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Предметом касаційного оскарження в даній справі є рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2022 року.

Касаційну скаргу подано засобами поштового зв`язку 10 серпня 2022 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження. Одночасно з касаційною скаргою подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на те, що постанову суду апеляційної інстанції прийнято 12 січня 2022 року, повний текст було виготовлено 17 січня 2022 року. У межах строків відповідачем було подано первісну касаційну скаргу 16 лютого 2022 року, проте ухвалами Верховного Суду від 21 квітня 2022 року, 22 червня 2022 року та від 26 липня 2022 року касаційні скарги були повернуті скаржникові.

Заявник касаційної скарги посилається на введення воєнного стану в Україні та зазначає, що в умовах воєнного стану, забезпечення самопредставництва інтересів Уряду, зокрема шляхом подання до судів процесуальних документів засобами поштового зв`язку в умовах воєнного стану, могло становити реальну небезпеку для працівників Міністерства юстиції України, з огляду на необхідність здійснення переміщення у місті Києві, особливо в перші тижні війни в України, як і власне здійснення будь-яких переміщень Києвом.

З огляду на викладені скаржником обставини пропущеного строку, Верховний Суд усвідомлює ситуацію і погоджується з відповідачем з приводу небезпеки для працівників виконувати роботу, зокрема в частині подання в межах процесуального строку касаційних скарг до суду касаційної інстанції в умовах воєнного стану, проте колегія суддів наголошує, що попередні три касаційній скарги були повернуті заявникові на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України (у касаційних скаргах не були викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку).

У цій справі у скаржника було достатньо часу для приведення своєї касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України. Проте касаційна скарга подана вчетверте більше ніж через три місяці після її повернення вперше Верховним Судом, що свідчить про неналежне користування своїми процесуальними правами та виконання процесуальних обов`язків.

Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та довести ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Також Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі "Перес де Рада Каванілес проти Іспанії" зазначає, що право на доступ до суду, не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, дозволеним за змістом, зокрема, коли умови прийнятності скарги визначені, оскільки за своєю природою вона потребує регулювання з боку держави, яка користується певною свободою розсуду в цьому відношенні.

За таких обставин, суд касаційної інстанції зазначає, що неналежне оформлення попередніх касаційних скарги, не взяття до уваги зауваження та роз`яснення щодо правильності їх оформлення, не може визнаватись судом як поважна причина пропуску процесуального строку, а відтак зазначені скаржником причини пропуску строку касаційного оскарження є неповажними.

Сукупність цих обставин свідчить про допущення відповідачем необґрунтованих зволікань щодо реалізації свого права на касаційне оскарження судових рішень з дотриманням вимог КАС України.

Відтак, враховуючи обставини справи, відсутні підстави вважати, що скаржником пропущено строк з поважних причин, оскільки такі не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Отже, скаржник не надав доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження. У зв`язку з цим, зазначена причина пропуску строку не може бути визнана поважною, а отже відповідачу необхідно довести наявність об`єктивних перешкод, які не дозволили подати касаційну скаргу в строк, передбачений статтею 329 КАС України.

Згідно з частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційну скаргу необхідно залишити без руху й установити скаржникові строк для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі, а також подати клопотання із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження

Керуючись статтями 169, 329, 332 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Кабінету Міністрів України про поновлення строку на касаційне оскарження у справі № 640/7000/19.

2. Залишити без руху касаційну скаргу Кабінету Міністрів України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2022 року у справі № 640/7000/19 за позовом Громадської організації «Всеукраїнська спілка працівників торгівлі та послуг «Трудова співдружність» до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

3 Надати скаржнику строк у десять днів із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

4. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали (в частині неподання заяви із зазначенням інших причин пропуску строку на касаційне оскарження) в установлений судом строк буде відмовлено у відкритті касаційного провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.Е. Мацедонська

С.А. Уханенко