Ухвала

від 20.04.2022 по справі 640/7000/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 640/7000/19

адміністративне провадження № К/990/6599/22

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. перевірив касаційну скаргу Кабінету Міністрів України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2022 року у справі за позовом Громадської організації «Всеукраїнська спілка працівників торгівлі та послуг «Трудова співдружність» до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Громадська організація «Всеукраїнська спілка працівників торгівлі та послуг «Трудова співдружність» звернулася до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, в якому просила:

визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо невчинення дій для перегляду Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року №198, на відповідність законам України «Про регулювання містобудівної діяльності» та «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» в частині положень, які стосуються малих архітектурних форм, після отримання пропозиції громадської організації «Всеукраїнська спілка працівників торгівлі та послуг «Трудова співдружність», оформлену листом від 26 жовтня 2018 року № 665;

зобов`язати Кабінет Міністрів України після набуття рішенням суду законної сили прийняти постанову, якою визнати постанову Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року №198 такою, що втратила чинність, або внести зміни до цієї постанови шляхом виключення з Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони: абзацу другого пункту 4 Розділу І; словосполучення малих архітектурних форм з назви розділу V; положень розділу V, пов`язаних порядком розміщення малих архітектурних форм.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2022 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо невчинення дій для перегляду Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року №198, на відповідність Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Закону України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» станом на дату перегляду в частині положень, які стосуються малих архітектурних форм, після отримання пропозиції громадської організації «Всеукраїнська спілка працівників торгівлі та послуг «Трудова співдружність», оформленої листом від 26 жовтня 2018 року вих. №665.

Зобов`язано Кабінет Міністрів України вчинити дії, в межах компетенції, спрямовані на перегляд Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року №198, на відповідність Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Закону України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» станом на дату перегляду, в частині положень, які стосуються малих архітектурних форм , на підставі пропозиції громадської організації «Всеукраїнська спілка працівників торгівлі та послуг «Трудова співдружність», оформленої листом від 26 жовтня 2018 року вих. №665. В іншій частині позову - відмовлено.

16 лютого 2022 року відповідач засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2022 року. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (стаття 1).

Указом Президента України №133/2022 від 14 березня 2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IХ, на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Наказом Голови Верховного Суду від 02 березня 2022 року №29/0/8-22 відповідно до статті 3 Конституції України, статті 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", статті 60-2 КЗпП України, Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, враховуючи рішення Ради суддів України від 24 лютого 2022 року №9, положення розпоряджень Київської міської державної адміністрації, прийнятих відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з метою збереження життя і здоров`я та забезпечення безпеки відвідувачів, суддів і працівників апарату Верховного Суду установлено особливий режим роботи Верховного Суду в умовах воєнного стану з 02 березня 2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема, щодо здійснення повноважень суддями Верховного Суду дистанційно, а також залучення суддів і працівників апарату Верховного Суду до роботи в приміщеннях Верховного Суду виключно в разі крайньої необхідності та за умов гарантування безпечних умов роботи.

У вищезазначеній частині наказ Голови Верховного Суду скасований наказом від 29 березня 2022 року №33/0/8-22, який набрав чинності 01 квітня 2022 року.

Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Верховного Суду з часу введення в Україні правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя і здоров`я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату Верховного Суду, зазначена ухвала прийнята суддею за умови наявної можливості доступу судді до приміщень Верховного Суду, а саме приміщень Касаційного адміністративного суду.

З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.

Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що підставою касаційного оскарження скаржником зазначено пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

- якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зазначаючи підставою касаційного оскарження судових рішень пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо реалізації Кабінетом Міністрів України права на передачу центральному органу виконавчої влади пропозиції громадських об`єднань з питань, що належать до його компетенції для розгляду та надання відповіді, у відповідності до частини другої статті 40 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» та параграфу 156 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року № 950, у сукупності з положенням статті 19 Конституції України.

Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.

Зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.

Разом з тим, оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.

Судом встановлено, що скаржником процитовано вказані норми права, викладено обставини справи та констатовано про неправильне застосування вказаних норм судами попередніх інстанцій, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Обґрунтування касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій вказаних норм зводяться до власного тлумачення скаржником цих норм.

З огляду на викладене, за такого правового обґрунтування касаційної скарги, суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Отже, пославшись у касаційній скарзі на положення пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України, а тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України,

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Кабінету Міністрів України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2022 року у справі за позовом Громадської організації «Всеукраїнська спілка працівників торгівлі та послуг «Трудова співдружність» до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Кашпур