Ухвала

від 27.09.2022 по справі 640/7000/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 вересня 2022 року

м. Київ

справа №640/7000/19

адміністративне провадження № К/990/21405/22

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Данилевич Н.А.,

суддів: Мацедонської В.Е., Уханенка С.А.,

перевіривши касаційну скаргу Кабінету Міністрів України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2022 року у справі № 640/7000/19 за позовом Громадської організації «Всеукраїнська спілка працівників торгівлі та послуг «Трудова співдружність» до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

11 серпня 2022 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України.

Громадська організація «Всеукраїнська спілка працівників торгівлі та послуг «Трудова співдружність» звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просила:

-визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо невчинення дій для перегляду Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198, на відповідність законам України «Про регулювання містобудівної діяльності» та «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» в частині положень, які стосуються малих архітектурних форм, після отримання пропозиції громадської організації «Всеукраїнська спілка працівників торгівлі та послуг «Трудова співдружність», оформлену листом від 26 жовтня 2018 року № 665;

-зобов`язати Кабінет Міністрів України після набуття рішенням суду законної сили прийняти постанову, якою визнати постанову Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198 такою, що втратила чинність, або внести зміни до цієї постанови шляхом виключення з Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони: абзацу другого пункту 4 Розділу І; словосполучення малих архітектурних форм з назви розділу V; положень розділу V, пов`язаних порядком розміщення малих архітектурних форм.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2020 року, адміністративний позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо невчинення дій для перегляду Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року №198, на відповідність Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Закону України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» станом на дату перегляду в частині положень, які стосуються «малих архітектурних форм», після отримання пропозиції громадської організації Всеукраїнська спілка працівників торгівлі та послуг «Трудова співдружність», оформленої листом від 26 жовтня 2018 року вих. №665 та зобов`язано Кабінет Міністрів України вчинити дії, в межах компетенції, спрямовані на перегляд Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року №198, на відповідність Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Закону України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» станом на дату перегляду, в частині положень, які стосуються «малих архітектурних форм», на підставі пропозиції громадської організації «Всеукраїнська спілка працівників торгівлі та послуг «Трудова співдружність», оформленої листом від 26 жовтня 2018 року вих. №665.В іншій частині позову - відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 10 грудня 2020 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2022 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо невчинення дій для перегляду Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198, на відповідність Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Закону України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» станом на дату перегляду в частині положень, які стосуються малих архітектурних форм, після отримання пропозиції громадської організації «Всеукраїнська спілка працівників торгівлі та послуг «Трудова співдружність», оформленої листом від 26 жовтня 2018 року вих. №665.

Зобов`язано Кабінет Міністрів України вчинити дії, в межах компетенції, спрямовані на перегляд Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198, на відповідність Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Закону України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» станом на дату перегляду, в частині положень, які стосуються малих архітектурних форм, на підставі пропозиції громадської організації «Всеукраїнська спілка працівників торгівлі та послуг «Трудова співдружність», оформленої листом від 26 жовтня 2018 року вих. №665. В іншій частині позову - відмовлено.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Оскаржуючи судові рішення, скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 21, 22 Закону України «Про громадські об`єднання» у правовідносинах, що стосуються права громадських об`єднань звертатись до суду для оскарження процедури розгляду наданих ними пропозиції Кабінету Міністрів України.

Також скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо реалізації Кабінетом Міністрів України права на передачу центральному органу виконавчої влади пропозиції громадських об`єднань з питань, що належать до його компетенції для розгляду та надання відповіді, у відповідності до частини другої статті 40, частинами другою та третьою статті 50 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» у сукупності з положеннями § 156 та пункту 6 і 7 § 12 Регламенту Кабінету Міністрів України.

Насамкінець заявник касаційної скарги зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 11 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» до правовідносин, які виникли до моменту набрання чинності зазначеного Закону.

Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху. Так, скаржнику необхідно було надати до суду касаційної інстанції документ про сплату судового збору в установленому законом розмірі, а також подати клопотання із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження.

На адресу Верховного Суду 08 вересня 2022 року надійшла заява відповідача.

В частині необхідності сплати судового збору в установленому законом розмірі відповідач виконав вимоги ухвали Верховного Суду від 22 серпня 2022 року.

Щодо поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень скаржник зазначає, що постанову суду апеляційної інстанції прийнято 12 січня 2022 року, повний тест було виготовлено 17 січня 2022 року. У межах строків, визначених чинним процесуальним законодавством, Урядом було подано первісно касаційну скаргу 16 лютого 2022 року, проте ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2022 року було повернуто скаржникові.

Другу касаційну скаргу подано до Верховного Суду від 01 червня 2022 року, проте ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2022 року повернуто касаційну скаргу заявникові.

Третю касаційну скаргу направлено Урядом до Верховного Суду 15 липня 2022 року, проте ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2022 року касаційну скаргу повернуто скаржникові.

Відповідач наголошує, що Верховним Судом, повертаючи касаційну скарги, було неодноразово зазначено, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Також скаржник просить врахувати, що ним не допущено неефективного зволікання з подання касаційних скарг. Як вказує відповідач, пропуск строку на касаційне оскарження є незначним і перегляд судового рішення судів попередніх інстанцій не порушить принципу res judicata (остаточного рішення).

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, в частині строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Верховний Суд наголошує, що три попередні касаційні скарги ухвалами Верховного Суду від 21 квітня 2022 року, 22 червня 2022 року та 26 липня 2022 року були повернуті скаржникові на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, оскільки в них не були викладені, передбачені цим Кодексом, підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Верховний Суд звертає увагу скаржника, що не оформлення попередніх касаційних скарги відповідно до вимог КАС України не може вважатися обставинами, які є об`єктивно непереборними. Скаржником не доведено, а Судом не встановлено, що під час оформлення касаційних скарг відповідач мав істотні перешкоди чи труднощі, що унеможливило підготувати касаційні скарги відповідно до вимог КАС України.

З приводу повторного без зволікань звернення до Верховного Суду після повернення касаційної скарги колегія суддів не заперечує проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, проте вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Отже, невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Слід зазначити, що право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Суд наголошує, що подання касаційної скарги майже через 7 місяців після ухвалення оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції не може бути визнано Судом як своєчасне та належне виконання скаржником його процесуальних обов`язків.

Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що учасники справи, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.

Учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Встановлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства процесуальних обов`язків.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Враховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Інші підстави для поновлення строку скаржником не зазначені.

Пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України обумовлено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Враховуючи, що скаржником не доведено поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, зазначена причина пропуску строку не може бути визнана поважною, тому у відкритті касаційного провадження за цією скаргою необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд.

УХВАЛИВ:

Відмовити Кабінету Міністрів України у задоволенні заяви про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2022 року у справі № 640/7000/19.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2022 року у справі № 640/7000/19 за позовом Громадської організації «Всеукраїнська спілка працівників торгівлі та послуг «Трудова співдружність» до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіН.А. Данилевич В.Е. Мацедонська С.А. Уханенко