Рішення

від 13.01.2022 по справі 920/959/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.01.2022м. СумиСправа № 920/959/21

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., за участі секретаря судового засідання Осокіної А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/959/21 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія Євродім (40034, м. Суми, вул. Інтернаціоналістів, буд. 35Д, кв. 17, ідентифікаційний код 40116154),

до відповідача - Комунальне підприємство Сумитеплоенергоцентраль Сумської міської ради (40000, м. Суми, вул. Петропавлівська, буд. 70, ідентифікаційний код 34452169),

про стягнення 784 642,67 грн,

за участю представників сторін:

позивача - Конорєв В.О. згідно ордеру від 02.09.2021 серії ВМ № 1019029 та посвідчення від 15.07.2005 № 1311,

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

02.09.2021 позивач звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом, відповідно до якого просив суд стягнути з відповідача 757 773,53 грн заборгованості за договором підряду від 01.12.2020 № 2020-48П та договору про надання послуг з обслуговування димових та вентиляційних каналів від 01.01.2021 № 2021-2ДВК, з яких: 744 595,21 грн - заборгованості по оплаті за виконані роботи та 13178,32 грн - штрафних санкцій (пеня, 3 % річних, інфляційне збільшення), а також покласти на відповідача судові витрати по справі.

Позовні вимоги про стягнення заборгованості обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду від 01.12.2020 № 2020-48П та договору про надання послуг з обслуговування димових та вентиляційних каналів від 01.01.2021 № 2021-2ДВК щодо своєчасної оплати виконаних робіт. Відповідно, до стягнення заявлено пеню, 3 % річних та інфляційні.

У позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, який складається із судового збору за звернення із заявою про забезпечення позову в сумі 1 135,00 грн, судового збору за подання позовної заяви в сумі 11 169,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн. Також позивач зазначає, що очікує понести судові витрати в сумі 11 635,00 грн, в т.ч. витрати пов`язані з проведенням експертизи в сумі 6 000,00 грн, додаткові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 500,00 грн, додаткові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 135,00 грн, додаткові витрати пов`язані із залученням свідків в сумі 2 000,00 грн.

Крім наведеного позивач у позовній заяві позивач, посилаючись на норми статей 247, 249, 252 Господарського процесуального кодексу України просить суд визнати справу малозначною та розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 07.09.2021 постановлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія Євродім (40034, м. Суми, вул. Інтернаціоналістів, буд. 35Д, кв. 17, ідентифікаційний код 40116154) про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження відмовити; прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 920/959/21; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання на 21.10.2021, 11:30; встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог статті 165 ГПК України протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; встановити позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив із урахуванням вимог статті 166 ГПК України - до 15.10.2021.

05.10.2021 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про поновлення процесуальних строків від 04.10.2021 № 1988/01-03 (вх. № 3644), де представник відповідача просить суд визнати причину пропуску строку на надання відзиву поважною, поновити та продовжити пропущений з поважних причин процесуальний строк, що встановлений ухвалою від 07.09.2021 у справі № 920/959/21.

Разом із зазначеним клопотанням представником відповідача подано до суду відзив від 04.10.2021 № 1989/01-03 (вх. № 8544/21 від 05.10.2021), де представник відповідача зазначає, що не погоджується з розміром заборгованості заявленим позивачем у позовній заяві та зазначає, що акти приймання-передачі виконаних робіт по договору підряду від 01.12.2020 № 2020-48П, а саме: акт від 31.12.2020 на суму 25 905,67 грн; акт від 31.12.2020 на суму 19 885,00 грн; акт від 31.12.2020 на суму 25 271,00 грн; акт від 31.12.2020 на суму 25 381,05 грн; акт від 31.12.2020 на суму 52 901,00 грн; акт від 29.01.2021 на суму 24 500,34 грн; акт від 29.01.2021 на суму 65 883,28 грн; акт від 30.04.2021 на суму 83 429,61 грн; акт від 30.04.2021 на суму 87 306,16 грн; акт від 30.04.2021 на суму 54 625,60 грн; акт від 30.04.2021 на суму 80 080,99 грн; акт від 28.05.2021 на суму 107 994,92 грн; акт від 31.05.2021 на суму 62 519,00 грн; акт від 31.05.2021 на суму 15 782,71 грн; акт від 31.05.2021 на суму 35 013,56 грн; акт від 30.06.2021 на суму 62 921,56 грн; акт від 30.06.2021 на суму 31 286,76 грн; акт від 30.06.2021 на суму 45 213,98 грн; акт від 30.06.2021 на суму 57 910,16 грн. та акти приймання-передачі виконаних робіт по договору від 01.01.2021 № 2021-2ДВК, а саме: акт № 4 від 30.04.2021 на суму 24 245,28 грн; акт № 5 від 31.05.2021 на суму 38 233,70 грн; акт № 6 від 30.06.2021 на суму 106 374,95 грн містять факсиміле підпису замовника, проте сторонами у договорі підряду від 01.12.2020 № 2020-48П та у договорі підряду від 01.01.2021 № 2021-2ДВК не унормовано використання факсиміле на первинних документах, окрема угода, якою було б погоджено використання факсиміле, і яка містила б зразки факсимільного та особистого підпису директора відповідача сторонами не укладалась. А тому, як зазначає представник відповідача, вищезазначені акти не відповідають положенням частини третьої статті 207 ЦК України.

Посилаючись на Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/70, представник відповідача зазначає, що не допускається використання факсиміле у первинних документах спеціалізованих та типових форм, а також організаційно-розпорядчих, фінансових, бухгалтерських документах.

Посилаючись на постанови Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17 та від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, представник відповідача зазначає, що єдиним підтверджуючим документом виконання робіт є підписаний сторонами акт приймання виконаних робіт.

На думку відповідача акт звірки є не допустимим доказом у справі, оскільки відповідно пункту 3.1 договору підряду № 2020-48П від 01.12.2020 підрядник приступає до виконання робіт з моменту надання замовником завдання з переліком та видом робіт по кожному будинку окремо то відповідно акту звірки не можливо встановити по яким саме житловим будинкам були виконані підрядні роботи і на яку суму.

Щодо штрафних санкцій за договором та за законом представник відповідача у відзиві зазначає, що пеня та 3% річних залежать від суми заборгованості, яку відповідач не визнає, то відповідно відповідач не визнає і суму штрафних санкцій.

Витрати позивача на професійну правничу допомогу представник відповідача вважає завищеними та такими, що не відповідає критеріям необхідності, неминучості та розумності їхнього розміру, а тому представник просить суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

18.10.2021 позивачем подано відповідь на відзив від 18.10.2021 б/н (вх. № 8749/21), де останній зазначає, що відповідач не повідомляв позивачу про використання ним факсиміле керівника відповідача при оформленні документів. Вчинення саме відповідачем таких свідомих дій, які відповідач вважає порушенням, не можуть використовуватися ним для уникнення від виконання грошового обов`язку за договорами. Відповідач наводить у відзиві свою обізнаність про зміст наявних у нього двосторонніх первинні документів сторін та відповідачем не заперечується факт виконання позивачем робіт і послуг за їх кількістю, якістю та вартістю згідно умов за укладеними сторонами договорами. Повноважними представниками сторін проведено і погоджено звірку взаємних розрахунків за період від початку 2021 року.

20.10.2021 позивачем подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог від 20.10.2021 б/н (вх. № 3790), відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 936 142,42 грн - основного боргу та 43 464,90 грн - штрафних санкцій, а також покласти на відповідача судові витрати.

У підготовчому засіданні 21.10.2021 судом постановлено протокольну ухвалу, яку відповідно до частини п`ятої статті 233 ГПК України, занесено до протоколу судового засідання, відповідно до якої судом відповідно до частини першої, четвертої статті 119 ГПК України поновлено відповідачу пропущений процесуальний строк на подання відзиву, відзив долучено до матеріалів цієї справи; продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

У підготовчому засіданні 21.10.2021 судом оголошено перерву до 22.11.2021, 11:00.

Ухвалою від 22.11.2021 у справі № 920/959/21 судом постановлено заяву позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія Євродім (40034, м. Суми, вул. Інтернаціоналістів, буд. 35Д, кв. 17, ідентифікаційний код 40116154) про збільшення розміру позовних вимог від 20.10.2021 б/н (вх. № 3790 від 20.10.2021) задовольнити частково, прийнявши її до розгляду в частині збільшення пені, 3 % річних та інфляційних втрат нарахованих на первісно заявлену суму основної заборгованості в сумі 744 595,21 грн; в іншій частині відмовити; подальший розгляд справи здійснювати виходячи із розміру вищезазначених збільшених позовних вимог згідно заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог від 20.10.2021 б/н (вх. № 3790 від 20.10.2021), а саме: щодо стягнення 744 595,21 грн - суми основної заборгованості, 27 601,01 грн - пені, 5 018,37 грн - 3 % річних та 7 428,08 грн - інфляційних втрат; зобов`язати позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія Євродім (40034, м. Суми, вул. Інтернаціоналістів, буд. 35Д, кв. 17, ідентифікаційний код 40116154) надати суду належним чином засвідчені копії для долучення до матеріалів справи, а оригінали для огляду наступних первинних документів, на які позивач посилається у позовній заяві, а саме: актів приймання-передачі виконаних робіт по договору підряду від 01.12.2020 № 2020-48П, а саме: акт від 31.12.2020 на суму 25 905,67 грн; акт від 31.12.2020 на суму 19 885,00 грн; акт від 31.12.2020 на суму 25 271,00 грн; акт від 31.12.2020 на суму 25 381,05 грн; акт від 31.12.2020 на суму 52 901,00 грн; акт від 29.01.2021 на суму 24 500,34 грн; акт від 29.01.2021 на суму 65 883,28 грн; акт від 30.04.2021 на суму 83 429,61 грн; акт від 30.04.2021 на суму 87 306,16 грн; акт від 30.04.2021 на суму 54 625,60 грн; акт від 30.04.2021 на суму 80 080,99 грн; акт від 28.05.2021 на суму 107 994,92 грн; акт від 31.05.2021 на суму 62 519,00 грн; акт від 31.05.2021 на суму 15 782,71 грн; акт від 31.05.2021 на суму 35 013,56 грн; акт від 30.06.2021 на суму 62 921,56 грн; акт від 30.06.2021 на суму 31 286,76 грн; акт від 30.06.2021 на суму 45 213,98 грн; акт від 30.06.2021 на суму 57 910,16 грн. та акти приймання-передачі виконаних робіт по договору від 01.01.2021 № 2021-2ДВК, а саме: акт № 1 від 31.01.2021 на суму 50 945,12 грн; акт № 2 від 28.02.2021 на суму 65 118,33 грн; акт № 3 від 31.03.2021 на суму 25 802,05 грн; акт № 4 від 30.04.2021 на суму 24 245,28 грн; акт № 5 від 31.05.2021 на суму 38 233,70 грн; акт № 6 від 30.06.2021 на суму 106 374,95 грн; акт № 7 від 30.07.2021 на суму 31 765,36 грн; витребувані судом письмові докази надати суду до 06.12.2021 включно; попередити позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія Євродім (40034, м. Суми, вул. Інтернаціоналістів, буд. 35Д, кв. 17, ідентифікаційний код 40116154) про наслідки невиконання вимог суду щодо витребуваних судом доказів, необхідних для вирішення спору, у вигляді залишення позову без розгляду відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України; відкласти підготовче засідання на 07.12.2021, 10:30.

02.12.2021 позивачем разом із заявою із процесуальних питань від 02.12.2021 б/н (вх. № 9926/21) подано суду письмові докази на виконання вимог ухвали суду від 22.11.2021 у цій справі.

Надані позивачем письмові докази долучено судом до матеріалів цієї справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи, що судом було вчинено всі дії в межах підготовчого провадження з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд ухвалою від 07.12.2021 постановив закрити підготовче провадження у справі № 920/959/21 та призначити справу до судового розгляду по суті на 13.01.2021, 10:00.

Представник позивача приймав участь у судовому засіданні по суті 13.01.2022 усно зазначив, що підтримує заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог та наполягає на їх задоволенні судом.

Представник відповідача в судове засідання по суті не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином, про що свідчать відомості протоколу судового засідання від 07.12.2021 про явку представника відповідача у це судове засідання та повідомлення йому про дату, час і місце наступного судового засідання.

10.01.2022 позивачем подано до суду заяву із процесуальних питань (розрахунок заборгованості відповідача із врахування штрафних санкцій) від 10.01.2022 б/н (вх. № 148/22), де позивач зазначає, що не сплаченою за виконані роботи залишається прострочена заборгованість відповідача в сумі 744 595,21 грн, але збільшується час прострочки відповідачем вказаного грошового зобов`язання, що збільшує збитки позивача і цивільну відповідальність відповідача за законом і за договором. Крім пені за затримку оплати у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми належної до оплати за кожен день прострочення, яку передбачено сторонами у пункті 6.3 договору підряду № 2020- 48П від 01.12.2020 та у пункті 7.5 договору № 2021-2ДВК від 01.01.2021, таким чином позивач наводить розрахунок заборгованості відповідача станом на 10.01.2022.

В судовому засіданні по суті 13.01.2021, відповідно до приписів частини п`ятої статті 233 ГПК України, судом оголошено протокольну ухвалу, відповідно до якої судом не прийнято до розгляду заяву позивача із процесуальних питань (розрахунок заборгованості відповідача із врахування штрафних санкцій) від 10.01.2022 б/н (вх. № 148/22) та повернуто її заявнику, як подану з порушенням строку на її подання до суду, встановлено пунктом 2 частини другої статті 46 ГПК України, оскільки заява про збільшення розміру позовних вимог подається позивачем до закінчення підготовчого провадження; крім наведеного суд зазначає, що позивачем порушено порядок подання цієї заяви, встановлений частиною п`ятою статті 46 ГПК України, а саме: позивачем не додано до цієї заяви доказів направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи.

Згідно зі статті 194 Господарського процесуального кодексу України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Суд вважає за доцільне зазначити, що учасникам справи надано достатньо часу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів. Приймаючи до уваги наведене та принципи змагальності і диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Судовий процес на виконання статті 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

В судовому засіданні по суті 13.01.2022 на підставі статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

01.12.2020 між сторонами у справі укладено договір підряду № 2020-48П (далі - договір № 2020-48П), відповідно до пункту 1.1 якого позивач (підрядник) зобов`язується за замовленням відповідача (замовника) своїми чи залученими силами та засобами забезпечити виконання робіт з поточного ремонту житлових будинків, що перебувають на обслуговуванні замовника, а відповідач (замовник) зобов`язується прийняти і оплатити виконані роботи.

Пунктами 2.1-2.5 договору № 2020-48П передбачено, що загальна вартість цього договору залежить від фактичного обсягу виконаних робіт за цим договором і складається з їх сумарної вартості, визначеної актами приймання виконаних будівельних робіт (формою КБ-2в) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3), що складаються окремо по кожному житловому будинку та виду робіт. Ціна визначається на підставі діючих державних будівельних норм України. договірна ціна може змінюватись у випадку зміни відповідачем об`єктів робіт, зміни ціни на матеріали, розміру мінімальної заробітної плати тощо. Прийняття виконаних робіт проводиться згідно з фактично виконаними обсягами робіт та їх вартістю. Розрахунки за цим договором здійснюються відповідачем на підставі підписаних уповноваженими представниками сторін актів приймання виконаних будівельних робіт (формою КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) протягом п`яти робочих днів шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідно до пунктів 4.1.2, 4.1.3, 4.1.4 договору № 2020-48П відповідач зобов`язаний прийняти в установленому договором порядку та оплатити виконані роботи; проводити оплату виконаних робіт відповідно до пункту 2.5 договору; негайно повідомляти позивача про виявлені недоліки в роботах.

Пунктами 5.1-5.5 договору № 2020-48П визначено, здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт (формою КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3), підписаних уповноваженими представниками сторін, які готує та подає підрядник (позивач). Щомісячно до кінця звітного місяця позивач надає відповідачу акти приймання виконаних будівельних робіт (формою КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3), що складаються окремо по кожному житловому будинку та виду робіт у двох екземплярах, підписаних зі сторони позивача. Відповідач протягом трьох робочих днів після отримання актів приймання виконаних будівельних робіт (формою КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) підписує їх, засвідчує печаткою і один екземпляр повертає позивачу, або надає письмову вмотивовану відмову від приймання виконаних робіт. Якщо відповідач протягом трьох робочих днів після отримання документів, визначених пунктами 5.2, 5.3 договору, не надав позивачу вмотивовану письмові відмову від приймання виконаних робіт то ці роботи вважаються прийнятими, а документи підписаними відповідачем і підлягають оплаті відповідно до умов договору. У разі виявлення в процесі приймання-передачі виконаних робіт недоліків, що виникли з вини позивача, відповідач негайно повідомляє про це позивача, який у погоджений сторонами строк зобов`язаний усунути їх за власний рахунок. Якщо позивач не може усунути недоліки, відповідач має право усунути їх своїми силами або із залученням третіх осіб. Витрати пов`язані з усуненням недоліків відповідачем компенсуються позивачем. Сторонами складається двосторонній дефектний акт із переліком необхідних доробок і термінів їх виконання.

Згідно з пунктами 6.3, 6.4 договору № 2020-48П за прострочення оплати виконаних робіт відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день допущеної прострочки. Сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від подальшого виконання договірних зобов`язань.

Згідно пункту 10.1 договору № 2020-48П цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

01.01.2021 01.12.2020 між сторонами у справі укладено договір про надання послуг з обслуговування димових та вентиляційних каналів № 2021-2ДВК (далі - договір № 2021-2ДВК), відповідно до пункту 1.1 якого позивач (підрядник) зобов`язується за дорученням відповідача (замовника) та у відповідності до вимог договору виконувати роботи з обслуговування димових та вентиляційних каналів на об`єктах відповідача (замовника), проведення їх перевірки та прочищення, а відповідач (замовник) зобов`язується прийняти і оплатити виконані роботи у розмірах, встановлених договором.

Відповідно до пункту 2.2.2 договору № 2021-2ДВК відповідач зобов`язаний прийняти та оплатити виконану позивачем роботу за актом приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно пунктів 3.1, 3.2 договору № 2021-2ДВК вартість виконання робіт з обслуговування димових та вентиляційних каналів, проведення їх обстеження та прочищення на об`єктах відповідача визначається побудинково та встановлюється додатком № 1 до договору. Загальна ціна договору складається з фактично сплачених відповідачем сум грошових коштів згідно актів приймання-передачі фактично виконаних позивачем робіт відповідно до графіку робіт за весь період дії договору.

Пунктами 5.1-5.3 договору № 2021-2ДВК визначено, що по фактично виконаним роботам позивач до п`ятого числа кожного місяця складає та надає відповідачу для перевірки та підписання акт приймання-передачі виконаних робіт, в якому зазначається інформація по кожному виду робіт та по кожному будинку окремо. Відповідач протягом п`яти робочих днів з моменту отримання від позивача акту приймання-передачі виконаних робіт проводить перевірку виконаної роботи згідно з наданим актом та, у разі відсутності зауважень, підписує акт виконаних робіт, про що повідомляє позивача. У разі, якщо в ході перевірки виконаних робіт у відповідача виникнуть зауваження до якості та обсягу виконаних робіт сторони протягом п`яти робочих днів спільно скласти акт про встановлення факту невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором.

Відповідно до пункту 5.8 договору № 2021-2ДВК якщо у п`ятиденний термін від передачі актів позивач не отримає від відповідача підписаного акту здачі-приймання виконаних робіт або акт про встановлення факту невиконання або неналежного виконання зобов`язань, то акти вважаються прийнятими відповідачем, а послуги за актом виконаних робіт надані у повному обсязі.

Згідно з пунктами 6.1-6.3 договору № 2021-2ДВК відповідач протягом двадцяти календарних днів після підписання актів виконаних робіт оплачує виконані позивачем роботи шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача. оплата виконаних позивачем робіт, передбачена пунктом 6.1 договору, може проводитися відповідачем частинами в межах строків, передбачених у пункту 6.1 договору. Відповідач проводить оплату послуг позивача в межах коштів, сплачених споживачами, що користуються послугами відповідача на об`єктах, які обслуговує позивач відповідно до умов договору.

Пунктом 7.5 договору № 2021-2ДВК встановлено, що за порушення позивачем взятих на себе зобов`язань та строків звітування перед відповідачем про виконання своїх зобов`язань, а також за порушення сторонами строків виконання своїх зобов`язань за цим договором, винна сторона виплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день затримки від суми не наданих або не оплачених послуг.

Згідно пункту 9.1 договору № 2021-2ДВК цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2021, а по фінансовим зобов`язанням - до повного їх виконання.

На виконання умов вищезазначених договорів, позивачем виконано підрядні роботи на загальну суму 1 231 255,07 грн, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками копіями актів приймання-передачі виконаних робіт по договору підряду від 01.12.2020 № 2020-48П, а саме: акт від 31.12.2020 на суму 25 905,67 грн; акт від 31.12.2020 на суму 19 885,00 грн; акт від 31.12.2020 на суму 25 271,00 грн; акт від 31.12.2020 на суму 25 381,05 грн; акт від 31.12.2020 на суму 52 901,00 грн; акт від 29.01.2021 на суму 24 500,34 грн; акт від 29.01.2021 на суму 65 883,28 грн; акт від 30.04.2021 на суму 83 429,61 грн; акт від 30.04.2021 на суму 87 306,16 грн; акт від 30.04.2021 на суму 54 625,60 грн; акт від 30.04.2021 на суму 80 080,99 грн; акт від 28.05.2021 на суму 107 994,92 грн; акт від 31.05.2021 на суму 62 519,00 грн; акт від 31.05.2021 на суму 15 782,71 грн; акт від 31.05.2021 на суму 35 013,56 грн; акт від 30.06.2021 на суму 62 921,56 грн; акт від 30.06.2021 на суму 31 286,76 грн; акт від 30.06.2021 на суму 45 213,98 грн; акт від 30.06.2021 на суму 57 910,16 грн. та актами приймання-передачі виконаних робіт по договору від 01.01.2021 № 2021-2ДВК, а саме: акт № 1 від 31.01.2021 на суму 50 945,12 грн; акт № 2 від 28.02.2021 на суму 65 118,33 грн; акт № 3 від 31.03.2021 на суму 25 802,05 грн; акт № 4 від 30.04.2021 на суму 24 245,28 грн; акт № 5 від 31.05.2021 на суму 38 233,70 грн; акт № 6 від 30.06.2021 на суму 106 374,95 грн; акт № 7 від 30.07.2021 на суму 31 765,36 грн та актом звірки взаємних розрахунків від 30.07.2021.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийняв вищезазначені роботи без будь-яких заперечень чи зауважень щодо якості чи строку виконання цих робіт.

Відповідачем частково оплачено виконані позивачем підрядні роботи у загальній сумі 636 003,58 грн, проте в порушення умов укладених між сторонами договорів, відповідач оплату за виконані роботи здійснив не у повному обсязі, і станом на 20.10.2021 заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи на підставі підписаних сторонами приймання-передачі виконаних робіт становить 744 595,21 грн.

Сторонами під час виконання умов вищезазначених договорів оформлялася передбачені договорами та чинним законодавством кошторисна та первинна документація за формами КБ-2в та КБ-3, яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена їх печатками.

Відповідач проти позову заперечує, не погоджується з розміром заборгованості заявленим позивачем у позовній заяві та зазначає, що акти приймання-передачі виконаних робіт по договору підряду від 01.12.2020 № 2020-48П та акти приймання-передачі виконаних робіт по договору від 01.01.2021 № 2021-2ДВК містять факсиміле підпису замовника, проте сторонами у договорі підряду від 01.12.2020 № 2020-48П та у договорі підряду від 01.01.2021 № 2021-2ДВК не унормовано використання факсиміле на первинних документах, окрема угода, якою було б погоджено використання факсиміле, і яка містила б зразки факсимільного та особистого підпису директора відповідача сторонами не укладалась. А тому, як зазначає представник відповідача, вищезазначені акти не відповідають положенням частини третьої статті 207 ЦК України.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Нормами статті 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями Цивільного кодексу України про ці види договорів.

Враховуючи правову природу укладених між сторонами договорів, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору підряду.

Як передбачено статтями 843, 844 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

За приписами частини першої статті 853 ЦК України, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідач не заявив про недоліки до виконаних позивачем робіт (за наявності таких), а тому він не звільняється від обов`язку оплатити роботи, виконані за договором підряду.

Частиною четвертою статті 882 Цивільного кодексу України унормовано, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї сторони із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Виконання робіт позивачем та прийняття їх відповідачем є обов`язковою передумовою для виконання замовником своїх грошових зобов`язань перед підрядником. Розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів, які підтверджують обсяги виконаних робіт та їх вартість. Такі документи складаються та підписуються підрядником і передаються замовнику. Після підписання таких документів у замовника виникає обов`язок сплатити виконані роботи в передбачені договором терміни. В даному випадку, документом, що підтверджує обсяг виконаних робіт та їх вартість є акти приймання-передачі виконаних робіт по договору підряду від 01.12.2020 № 2020-48П, а саме: акт від 31.12.2020 на суму 25 905,67 грн; акт від 31.12.2020 на суму 19 885,00 грн; акт від 31.12.2020 на суму 25 271,00 грн; акт від 31.12.2020 на суму 25 381,05 грн; акт від 31.12.2020 на суму 52 901,00 грн; акт від 29.01.2021 на суму 24 500,34 грн; акт від 29.01.2021 на суму 65 883,28 грн; акт від 30.04.2021 на суму 83 429,61 грн; акт від 30.04.2021 на суму 87 306,16 грн; акт від 30.04.2021 на суму 54 625,60 грн; акт від 30.04.2021 на суму 80 080,99 грн; акт від 28.05.2021 на суму 107 994,92 грн; акт від 31.05.2021 на суму 62 519,00 грн; акт від 31.05.2021 на суму 15 782,71 грн; акт від 31.05.2021 на суму 35 013,56 грн; акт від 30.06.2021 на суму 62 921,56 грн; акт від 30.06.2021 на суму 31 286,76 грн; акт від 30.06.2021 на суму 45 213,98 грн; акт від 30.06.2021 на суму 57 910,16 грн та акти приймання-передачі виконаних робіт по договору від 01.01.2021 № 2021-2ДВК, а саме: акт № 1 від 31.01.2021 на суму 50 945,12 грн; акт № 2 від 28.02.2021 на суму 65 118,33 грн; акт № 3 від 31.03.2021 на суму 25 802,05 грн; акт № 4 від 30.04.2021 на суму 24 245,28 грн; акт № 5 від 31.05.2021 на суму 38 233,70 грн; акт № 6 від 30.06.2021 на суму 106 374,95 грн; акт № 7 від 30.07.2021 на суму 31 765,36 грн.

Суд не покладає в основу висновків у даній справі доводи відповідача стосовно того, що вищезазначені акти приймання-передачі виконаних робіт містять факсиміле підпису замовника, проте сторонами у договорі підряду від 01.12.2020 № 2020-48П та у договорі підряду від 01.01.2021 № 2021-2ДВК не унормовано використання факсиміле на первинних документах, виходячи з такого.

По-перше, використання факсиміле не доведено відповідачем за допомогою належних та допустимих доказів, зокрема, шляхом заявлення клопотання про проведення почеркознавчої експертизи, надання її результатів за власним замовленням тощо.

По-друге, навіть, за умови використання даного способу відтворення підпису уповноваженої особи відповідача, це є одностороньою дією саме відповідача, наслідки якої саме він як підписант повинен розуміти та діяти сумлінно стосовно контрагента. Позивач у цьому разі, виконавши зі свого боку умови укладеного правочину, не повинен нести тягар недотримання відповідачем з іншого боку своїх зобов`язань, у тому числі щодо належного оформлення актів.

Крім цього, вищевказані акти містять також печатку відповідача, при цьому останнім не заперечується її справжність, викрадення або вилучення у відповідний період, не ставиться під сумнів факт виконання робіт у обсязі та на суми, зазначені у актах.

Всупереч вимог ст.ст. 853 та 882 Цивільного кодексу України відповідачем не надано суду доказів виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків, про які він зобов`язаний негайно заявити позивачу - підрядникові. Крім того, акти не містять застережень відповідача щодо відмови від підписання акта з певних причин, зокрема, про фактичне невиконання робіт або їх невідповідність умовам договору чи вимогам чинного законодавства.

Згідно з частинами першою, другою статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договорами.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відтак, вимога позивача щодо стягнення з відповідача на його користь основної заборгованості за виконані роботи за договором підряду від 01.12.2020 № 2020-48П та договором про надання послуг з обслуговування димових та вентиляційних каналів від 01.01.2021 № 2021-2ДВК в загальній сумі 744 595,21 грн підлягає задоволенню, а заперечення відповідача щодо не відповідності вищезазначених актів виконаних позивачем робіт положенням частини третьої статті 207 ЦК України відхиляються судом як безпідставні, оскільки договір підряду та догові про надання послуг, що укладені між сторонами, за своєю правовою природою є оплатними договорами, позивачем у відповідності до умов цих договорів виконано підрядні роботи, а відповідачем без будь-яких зауважень прийнято ці роботи та підписано відповідний акт приймання виконаних робіт та наданих послуг. Доводів позивача відповідачем не спростовано та доказів протилежного суду не надано.

Крім того, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника (відповідача у справі).

Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України та в рішенні від 30.11.2004 у справі Бакалов проти України зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 923/1292/16, від 23.03.2018 у справі № 904/6252/17 та від 28.01.2019 у справі № 917/611/18.

Стосовно вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені у сумі 27 601,01 грн (за загальний період з 31.07.2021 по 20.10.2021) суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 цього Кодексу).

Згідно статей 230, 231 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За приписами частин першої, третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 6.3 договору № 2020-48П за прострочення оплати виконаних робіт відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день допущеної прострочки.

Пунктом 7.5 договору № 2021-2ДВК встановлено, що за порушення позивачем взятих на себе зобов`язань та строків звітування перед відповідачем про виконання своїх зобов`язань, а також за порушення сторонами строків виконання своїх зобов`язань за цим договором, винна сторона виплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день затримки від суми не наданих або не оплачених послуг.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до наведеного у позовній заяві розрахунку суми пені, позивачем нараховано відповідачеві пеню у відповідності до пункту 6.3 договору № 2020-48П та пункту 7.5 договору № 2021-2ДВК в сумі 27 601,01 грн за загальний період з 31.07.2021 по 20.10.2021.

Здійснений позивачем розрахунок суми пені за вищевказаний період суд вважає арифметично вірним.

Як встановлено судом, відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання перед позивачем за укладеними між сторонами договорами, права позивача щодо нарахування пені передбачені сторонами у цих договорах, пеня розрахована позивачем арифметично вірно, з урахуванням положень договорів та чинного законодавства, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 27 601,01 грн, нарахованої за загальний період з 31.07.2021 по 20.10.2021 є правомірними, обґрунтованими та підлягаю задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 7 428,08 грн та 3 % річних в сумі 5 018,37 грн нарахованих позивачем за період з 31.07.2021 по 20.10.2021 суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України,боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснений позивачем розрахунок суми інфляційних та річних за вищевказаний період суд вважає арифметично вірним.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 7 428,08 грн та 3 % річних в сумі 5 018,37 грн, нарахованих позивачем за період з 31.07.2021 по 20.10.2021, підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, а тому підлягають задоволенню з урахуванням вищевикладеного.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України , Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір сплачений позивачем за подання позовної заяви в сумі 11 769,64 грн (1,5 %) покладається на відповідача.

Щодо клопотання позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

У позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, який складається із судового збору за звернення із заявою про забезпечення позову в сумі 1 135,00 грн, судового збору за подання позовної заяви в сумі 11 169,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.

У судовому засіданні по суті представник позивача зазначив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу повністю відповідає складності справи та об`єму часу, витраченого на виконання робіт з надання правової допомоги та обсягом наданих адвокатом послуг, а докази таких витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення у даній справі у відповідності до положень частини восьмої статті 129 ГПК України.

Враховуючи вищевказане клопотання представника позивача, суд не вирішує при ухваленні даного рішення питання розподілу витрат на правову допомогу, що не позбавляє його права на подання у встановлений чинним законодавством строк відповідної заяви про ухвалення додаткового рішення та доказів на підтвердження відповідних витрат.

Витрати позивача щодо сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову в сумі 1 135,00 грн відшкодуванню позивачеві за рахунок відповідача не підлягають, оскільки позивачем в рамках цієї справи зави про забезпечення позову заявлено не було.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства Сумитеплоенергоцентраль Сумської міської ради (40000, м. Суми, вул. Петропавлівська, буд. 70, ідентифікаційний код 34452169) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія Євродім (40034, м. Суми, вул. Інтернаціоналістів, буд. 35Д, кв. 17, ідентифікаційний код 40116154) заборгованість за договором підряду від 01.12.2020 № 2020-48П та договором про надання послуг з обслуговування димових та вентиляційних каналів від 01.01.2021 № 2021-2ДВК в сумі 744 595,21 грн (сімсот сорок чотири тисячі п`ятсот дев`яносто п`ять гривень 21 коп.), пеню в сумі 27 601,01 грн (двадцять сім тисяч шістсот одну гривню 01 коп.), 3 % річних в сумі 5 018,37 грн (п`ять тисяч вісімнадцять гривень 37 коп.), інфляційні втрати в сумі 7 428,08 грн (сім тисяч чотириста двадцять вісім гривень 08 коп.) та відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 11 769,64 грн (одинадцять тисяч сімсот шістдесят дев`ять гривень 64 коп.).

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката на 02.02.2022, 11:30 . Судове засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Сумської області за адресою: м. Суми, проспект Шевченка Тараса, 18/1, 1-й поверх, зал судового засідання № 2.

6. Зобов`язати позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія Євродім (40034, м. Суми, вул. Інтернаціоналістів, буд. 35Д, кв. 17, ідентифікаційний код 40116154) надати суду докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі № 920/959/21 у відповідності до положень частини восьмої статті 129 ГПК України.

Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повні реквізити сторін зазначені у пункті 2 резолютивної частини цього рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 31 січня 2022 року у зв`язку з відпусткою судді Джепи Ю.А. з 24.01.2022 по 28.01.2022.

Суддя Ю.А. Джепа