Рішення

від 26.01.2007 по справі 2-57/2007р.

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Справа №2-57/2007 р

Справа №2-57/2007 р.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

26 січня 2007 року                                                                                              м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді

Воробйова А.В., при секретарі Байша М.М., за участю адвоката

Дудіної Т.О, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за

позовом ОСОБА_1 до Запорізького національного університету, третя особа ОСОБА_2, про поновлення

на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та

моральної шкоди, -

встановив:

ОСОБА_1.

звернувся до суду з позовом до Запорізького національного університету про

поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

відшкодування моральної шкоди.

В позові вказує,

що він працював начальником науково-дослідного сектору Запорізького

національного університету з 01.10.2003

року до 19.08.2005 року.

З 19.08.2005 року його було

звільнено на підставі ст. 41

п.1 КЗпП України. З наказом він був ознайомлений 07.09.2005 року.

Вважає, що його звільнення проведено з порушенням діючого законодавства

України з наступних підстав.

Його було

звільнено з підстав передбачених ст. 41

п.1 КЗпП України - за

одноразове грубе порушення трудових обов'язків керівником підрозділу,

виявленого комісією, створеною відповідно

до наказу №229 від 12.08.2005 року по Запорізькому національному університету.

Працюючи

начальником науково-дослідного сектору Запорізького національного університету,

якій не являється окремим підрозділом, він виконував посадові обов'язки,

передбачені посадовою інструкцією і він не займав жодної посади, яка

передбачена ст.41 п.1 КЗпП України.

По закінченню

роботи, створеної у відповідності до наказу №229 від 12.08.2005

року комісії, була складена довідка, в яків вказані виявлені недоліки в

роботі, але з зазначеною довідкою його не

ознайомили, письмових пояснень від нього не витребували, що є порушенням ст.

143 КЗпП

України.

Крім того, його звільнення за ініціативою адміністрації проведено буз

отримання згоди профспілкового комітету, чім порушено вимоги ст.43 КЗпП

України.

З 19.08.2005 року по 13.09.2005 року він ніде не

працював. Незаконне звільнення призвело до душевних страждань, були порушені

його ділові та життєві зв'язки, постраждав його

авторитет. Він був змушений шукати нову роботу, для того щоб забезпечувати свою

сім'ю.

Під час розгляду

справи, позивачем надана заява про доповнення до позову, в якій позивач зазначає, науково-дослідній сектор не

являється структурним підрозділом Запорізького національного

університету. Він як начальник безпосередньо підчинявся проректору по науковій

роботі, якій у відповідності з Статутом Запорізького національного університету

мав право на виконання усіх необхідних дій, пов'язаних з укладенням угод і

договорів від імені ЗНУ. Він не мав права підпису договорів від імені

університету, на його підпис на ставилася печать. Науково-дослідній сектор не

мав відокремленого балансу і не був наділений відокремленим

майном. За період його роботи міністерство освіти та науки не приймало рішень про

утворення відокремленого структурного підрозділу - науково-дослідній сектор, що також підтверджуються

відсутністю відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб і

фізичнихосіб-підприємців.

На підставі викладеного, позивач

просить поновити його на роботі в Запорізькому національному університеті на

посаді начальника науково-дослідного сектору. Стягнути з

відповідача середній заробіток за час вимушеного

прогулу   та моральну шкоду в розмірі 15000 гривень.

В судовому

засіданні позивач ОСОБА_1. позов підтримав, наполягаючи на обставинах та підставах викладених у позовній заяві.

Просить позовні вимоги задовольнити.

Представник

відповідача - Борисов

К.Б. позов не визнав. В судовому засіданні пояснив, що науково-дослідній сектор,

який очолював ОСОБА_1. є відокремленим структурним підрозділом Запорізького

національного університету, про що свідчить затверджений міністерством освіти

на науки річний кошторис фінансування на 2005

рік, штатний розклад на 2005

рік, довідка Управління державного казначейства, положення про

науково-дослідний сектор університету. Вважає, що звільнення ОСОБА_1. було

проведено у відповідності до діючого законодавства України, тому просить у

задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник

третьої особи ОСОБА_2.

-ОСОБА_3., підтвердила обставини викладені представником відповідача

і також вважає що звільнення ОСОБА_1. було проведено у відповідності до діючого

законодавства України, тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, суд

вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1. задоволенню не підлягають з

наступних підстав.

Судом

встановлено, що ОСОБА_1. працював начальником науково-дослідного сектору

Запорізького національного університету з 01.10.2003

року по 19.08.2005 року.

Наказом ректора

Запорізького національного університету ОСОБА_2.

№496-к від 19.08.2005

року, ОСОБА_1., начальника науково-дослідного сектору, звільнено з 19.08.2005 року за п.1

ст.41 КЗпП України, за одноразове грубе порушення трудових обов'язків

керівником підрозділу, виявлене комісією, створеною наказом №299 від 12.08.2005 року. Підставою

звільнення є довідка за підсумками перевірки роботи науково-дослідного сектору ЗНУ, доповідна записка проректора з наукової

роботи від 19.08.2005 року.

Суд вважає, що

звільнення позивача проведено у відповідності до діючого трудового законодавства

України в зв'язку з наступним.

Згідно п.1 ст.41

КЗпП України, „трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним

органу може бути розірваний у випадку одноразового грубого порушення трудових

обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності

(філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого

підрозділу)".

Науково-дослідний

сектор, якій очолював ОСОБА_1. є відокремленим підрозділом Запорізького

національного університету, про що свідчіть Положення про науково-дослідній

сектор Запорізького національного університету, узгоджене з виконкомом

Жовтневої районної ради народних депутатів м. Запоріжжя 08.06.1989 року.

Крім того,

надані відповідачем докази свідчать про те, що науково-дослідний сектор

фінансується за рахунок бюджетних коштів, спеціального фонду Запорізького

національного університету, щорічно отримує

власний кошторис фінансування. У відповідності до ч.4 ст.64 ГК України,

науково-дослідний сектор має самостійний рахунок, веде окремий бухгалтерський

облік, має свою печатку та штампи.

Крім того, ОСОБА_1. укладалися господарські договори на виконання науково-дослідних

робіт, яки ним підписувалися особисто, що підтверджується наданими відповідачем

копіями трудових угод №39-44,

54-56 та копіями актів прийняття -

здачі роботи, виконаної за цими трудовими угодами.

Факт одноразового грубого порушення

ОСОБА_1. трудових обов'язків підтверджується Довідкою складеної за підсумками

перевірки роботи науково-дослідного сектору ЗНУ, яка проводилася згідно наказу

ректора ЗНУ №299 від 12.08.2005 року, протягом 15-19 серпня, в ході якої було наступні порушення: відсутнє

Положення про порядок виконання науково-дослідних робіт; відсутні накази про призначення

керівників тем та їх виконавців; відсутні технічні завдання по темах; не

ведеться оформлення документації у відповідності з Постановами КМУ щодо оплати

праці виконавцям та керівникам тем; відсутні дані щодо розподілу грошових

коштів за статтею „заробітна плата"; відсутній штатний розпис по

госпдоговірним темам; відсутні заключні звіти по більшості тем та індивідуальні

плани виконавців.

Вищезазначене

вказує на те, що науково-дослідний сектор являється майново відокремленим тобто

є відокремленим підрозділом Запорізького національного університету і позивач

перебуваючи на посаді начальника відокремленого підрозділу допустив одноразове

грубе порушення під час виконання трудових обов'язків, тому суд вважає, що

ОСОБА_1. правомірно звільнено за ст.41 п.1 КЗпП України.

Доводи позивача, про те що, в порушення вимог ст. 143 КЗпП України, від нього не було отримано письмових пояснень щодо виявлених порушень, спростовуються Актом

від 19.08.2005

року, складеним проректором з наукової роботи ОСОБА_4., в.о. завідувача

кафедри прикладної фізики ОСОБА_5., заступником головного бухгалтера ОСОБА_6., з якого

вбачається що ОСОБА_1. відмовився від дачі письмових пояснень, незважаючи на неодноразові попередження, не з'явився на

засідання комісії для дачі пояснень, щодо матеріалів перевірки роботи

науково-дослідного сектору від 19.08.2005

року. Зазначена обставина також підтверджується поясненнями свідків

ОСОБА_5., ОСОБА_4., ОСОБА_6., які будучи допитаним

в судовому засіданні підтвердили, що ОСОБА_1. неодноразово запрошувався на

засідання комісії, але не з'явився і пояснень щодо встановлених порушень, не

надав.

Доводи позивача

про те, що під час його звільнення відповідачем було порушено вимоги ст.43 КЗпП України, так як не було

отримано згоду профспілкового комітету, суд вважає необгрунтованими,

оскільки, оскільки згідно ст.43-1 ч.1

абз.8 КЗпП України, розірвання трудового договору з ініціативи власника або

уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової

організації допускається у випадках звільнення керівника підприємства,

установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого

відокремленого підрозділу).

На підставі викладеного, суд вважає

позовні вимоги ОСОБА_1. необгрунтованими і такими що не підлягають задоволенню.

Керуючись

ст.ст.   231,232 КЗпП України, ст..ст. 10,11,209,212, 214,215  

ЦПК України,

суд,-

ВИРІШИВ: В

задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Запорізького національного університету

про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час

вимушеного прогулу та моральної шкоди -

відмовити.

Рішення може

бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області

через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 10-денний строк з

дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього

протягом 20 днів

апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку

ч. 4 ст.295

ЦПК України.