Постанова

від 09.10.2007 по справі 21/362

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

09 жовтня 2007 р.                                                                                  

№ 21/362 

Вищий  господарський суд України у складі колегії

суддів:

головуючого, судді                    М.В.Кузьменка,

судді                                        І.М.Васищака,

судді                                        В.М.Палій,

розглянувши   

касаційну скаргу Приватного підприємства

"Сімер"

на                         ухвалу господарського суду міста

Києва від 01.06.2007р. та

                      постанову Київського

апеляційного господарського суду від 09.07.2007р.

у справі        №21/362

за позовом  

Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

до                      Приватного підприємства

"Сімер"

3-тя особа    

Товариство з обмеженою відповідальністю "Векторбуд"

про                    спонукання укласти і

підписати договір суборенди,

за участю представників сторін:

від

позивача: ОСОБА_2 (довіреність у справі),

від

відповідача: Вишневський Є.В. (довіреність від 01.06.07),

від

3-тьої особи: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт підприємницької діяльності

-фізична особа ОСОБА_1 звернулася до господарського суду міста Києва з позовом

до Приватного підприємства "Сімер", 3-тя особа ТОВ

"Верторбуд",  і просила суд

зобов'язати відповідача укласти та підписати з позивачем договір суборенди

торгового приміщення на узгоджених між ними шляхом листування умовах.

Позовні вимоги мотивовані тим, що

раніше між сторонами було укладено договір суборенди №А64/К-1 від 26.06.2006р.,

відповідно до умов якого позивачу було надано у тимчасове  платне користування приміщення у

Торгівельно-розважальному комплексі "Караван" за адресою: м.Київ,

вул.Лугова, 12 загальною площею 239 кв.м. на строк до 31 травня 2007 року

включно.

До закінчення дії договору

суборенди, відповідачем було надіслано відповідачеві пропозицію про укладення

нового договору суборенди на строк три роки з площею приміщення 400 м.кв. по

орендній ставці 265,0 грн., право оренди 60 тисяч доларів США, у зв'язку зі

спливом строку договору суборенди №А64/К-1.

Позивач надіслав відповідачу листи

від 14.03.2007р. та від 02.04.2007р., в яких погодився з новими умовами оренди,

проте сторонами не було укладено договору суборенди у письмовій формі в одному

договорі, хоча позивачем було надіслано відповідачу проект договору суборенди

№20/07.

Одночасно позивач звернувся до

господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову і просить суд

заборонити відповідачу та ТОВ "Векторбуд" до вирішення спору по суті

вчиняти будь-які дії, пов'язані з:

- обмеженням доступу позивача та

третіх осіб, у тому числі покупців, до торгової секції №А64;

- 

відключенням систем комунального забезпечення торгової секції №А64

(електроенергії, води, каналізації, вентиляції тощо);

- вивозом майна, яке знаходиться на

території торгової секції №А64 та належить позивачу на праві власності чи на

праві користування згідно з договорами цивільно-правового характеру;

- відчуженням та передачею на

будь-яких підставах третім особами приміщення торгової секції №А64.

Ухвалою господарського суду міста

Києва від 01.06.2007р. (суддя Шевченко Е.О.), залишеною без змін постановою

Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2007р. (головуючий, суддя

Сотніков С.В., судді Дикунська С.Я., Дзюбко П.О.), клопотання про вжиття

заходів до забезпечення позову задоволено частково: заборонено відповідачу

вчиняти дії по перешкоді позивачу у користуванні приміщенням, що є предметом

договору суборенди №А/64/К-1, загальною площею 239,0 кв.м., що знаходиться за

адресою: 04074, м.Київ, вул.Лугова, 12 та майном, що знаходиться у цьому

приміщенні, до вирішення справи по суті.

При цьому, суди двох інстанцій

керувалися ст.66, 67 ГПК України та виходили з того, що у випадку задоволення

позовних вимог, відповідач у справі буде зобов'язаний відповідно до умов

договору суборенди передати в тимчасове платне користування позивачеві

визначене договором приміщення. У разі вилучення цього майна у позивача та

передання цього майна відповідачем іншим особам, виконання рішення суду у

справі може бути неможливим або утрудненим.

Не погоджуючись з вказаними ухвалою

та постановою, відповідач  звернувся до

Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати

як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, приймаючи до уваги

межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі

фактичних обставин справи застосування норм процесуального права при ухваленні

оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає

задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.66 ГПК України,

господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав

позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову.

При цьому, за змістом вказаної норми, забезпечення позову допускається в

будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може

утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Інших підстав для застосування

названих заходів закон не передбачає.

Отже, умовою застосування заходів

до забезпечення позову  є достатньо

обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може

утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

При цьому, сторона, яка звертається

із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із

такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.33

ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з

якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Перелік заходів до забезпечення

позову визначений ст.67 ГПК України і розширеному тлумаченню не підлягає.

У відповідності з зазначеною

нормою, до заходів забезпечення позову належать, зокрема, заборона  відповідачеві вчиняти певні дії.

Вирішуючи питання про забезпечення

позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника

щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності,

обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового

процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і

предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити

фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності

утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі

невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів

прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового

процесу (додатково дивись Інформаційний лист 

ВГСУ від 12.12.2006р. №01-8/2776, узагальнення Судової палати у

господарських справах ВСУ від 01.01.2004р. 

судової практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону

України "Про господарські товариства" у частині регулювання

діяльності акціонерних товариств).

Предметом позову є

матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить

ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і

випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підставою позову є обставини, якими

позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти

матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права,

які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Предметом позову у даній справі

є  вимога позивача щодо укладання та

підписання відповідачем договору суборенди торгового приміщення на узгоджених

між сторонами умовах, а підставою позову - ухилення відповідача від вчинення

таких дій. При цьому, позивач просить суд ухвалити судове рішення щодо цієї

вимоги, обравши спосіб захисту свого права -установлення господарських

відносин.

Отже, висновок судів про

необхідність забезпечення позову саме шляхом заборони відповідачу вчиняти дії

по перешкоді позивачу у користуванні приміщенням, що є предметом договору

суборенди №А/64/К-1, загальною площею 239,0 кв.м., що знаходиться за адресою:

04074, м.Київ, вул.Лугова, 12 та майном, що знаходиться у цьому

приміщенні,   є помилковим, оскільки  цей захід 

не знаходиться у зв'язку з предметом позовних вимог.

Тобто, у разі задоволення позову

суд ухвалить рішення не про зобов'язання відповідача, як помилково визначено

судами, передати в тимчасове платне користування позивачеві визначене договором

суборенди приміщення, а про зобов'язання відповідача укласти з позивачем

договір суборенди на певних умовах.   При

цьому, на виконання такого рішення наказ не видається. Отже, виконавче

провадження за цим рішенням не здійснюється (за винятком рішення в частині

стягнення судових витрат), і тому утруднення чи неможливість виконання

відповідного судового рішення не виникають.

За таких обставин, колегія суддів

вважає, що судами двох інстанцій неправильно застосовано приписи ст.ст.66, 67

ГПК України,  оскільки застосування

визначених ст.67 ГПК України заходів, можливо лише у разі, якщо невжиття

заходів до забезпечення позову може у подальшому утруднити чи зробити

неможливим виконання рішення господарського суду, що у даному випадку не

вбачається.

Враховуючи викладене, оскаржувані

ухвала та постанова не відповідають нормам процесуального права, не ґрунтуються

на матеріалах справи, а тому підлягають скасуванню.

Інші доводи скаржника, викладені у

касаційній скарзі, щодо неправильного застосуванням судами норм матеріального

права, які регулюють загальний порядок укладення господарських договорів,

колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на те, що судами двох

інстанцій  ще розглядався спір по суті

заявлених вимог.

Керуючись ст.ст. 1115,

1117, 1119 -11111 Господарського

процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Приватного

підприємства "Сімер"  задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду міста

Києва від 01.06.2007р. та постанову Київського апеляційного господарського суду

від 09.07.2007р. у справі №21/362 

скасувати.

3. Заяву Суб'єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 про забезпечення позову залишити без

задоволення.

4. Справу направити до

господарського суду міста Києва.

Головуючий, суддя                                                           

М.В.Кузьменко

Суддя                                                                               

І.М.Васищак

Суддя                                                                               

В.М.Палій