Постанова

від 26.01.2022 по справі 910/18053/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2022 р. Справа№ 910/18053/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

секретар судового засідання - Добрицька В.С.

учасники справи згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2021

у справі №910/18053/20 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом ОСОБА_1 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна-Л"

до ОСОБА_2

про відшкодування збитків, завданих господарському товариству його посадовою особою

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНА-Л" (надалі по тексту також - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 (надалі по тексту також - відповідач) про стягнення збитків, завданих господарському товариству його посадовою особою у розмірі 43 742,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в період роботи на посаді директора не виконувала належним чином свої обов`язки по керівництву товариством, у зв`язку з чим останньому було завдано збитків.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2021 у справі №910/18053/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів суду та не надав належні докази щодо законності та обґрунтованості вимоги про стягнення з відповідача завданих Товариству збитків у розмірі 43 742,77 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2021 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування своєї скарги позивач зазначав, що судом першої інстанції невірно установлено момент здійснення правопорушення. Крім того позивач зазначав, що у рішенні суду у справі №910/16989/19 установлено факт, що ОСОБА_2 здійснювала керівництво господарською діяльністю ТОВ "Фортуна-Л" у період з 05.12.2021 по 31.07.2019, з 01.08.2019 по 03.12.2019.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2021 у справі №910/18053/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Коробенко Г.П., судді: Козир Т.П., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 заяву про самовідвід суддів Коробенка Г.П., Кравчука Г.А., Козир Т.П. від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна-Л" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2021 у справі №910/18053/20 задоволено. Справу №910/18053/20 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/791/21 від 21.12.2021, на підставі ухвали Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/18053/20.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2021 для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 у справі №910/18053/20 визначено колегію суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2021 справу №910/18053/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2021 прийняти до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду та призначити до розгляду на 26.01.2022.

Відповідач у своєму відзиві на апеляційну скаргу просив суд рішення Господарського суду м. Києва від 19.08.2021 у справі №910/18053/20 залишити без змін, апеляційну скаргу позивача без задоволення.

В обґрунтування свого відзиву відповідач зазначав, що позивачем не надано суду на підтвердження своїх майнових вимог доказів про винне порушення працівником обов`язків за трудовим договором і наявність причинного зв`язку між його протиправною поведінкою і шкодою, яка наступила, пояснень працівника, актів і доповідних записок службових осіб, матеріалів службових перевірок, наказу за результатами перевірки даного випадку, висновків компетентних органів або експертизи про допущені порушення і причини шкоди, документів про коло трудових обов`язків працівника, у яких чітко визначено відповідальність відповідача за виниклу заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна-Л".

Позивач у своїй відповіді на відзив зазначав, що зобов`язання по сплаті коштів у Товариства виникли до моменту звільнення ОСОБА_2 з посади директора і продажу її частки у статутному капіталі Товариства; ОСОБА_2 не виявила належної зацікавленості для вирішення спірних питань з ПрАТ "АК "Київводоканал" в досудовому порядку, з підстав повної бездіяльності органів управління товариства стосовно майнових прав та інтересів підприємства, унаслідок чого можна стверджувати про бездіяльність і відсутність наміру заперечення директором ТОВ Фортуна - Л ОСОБА_2 щодо стягнення з підприємства коштів чи безпідставності їх нарахування.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

З матеріалів господарської справи убачається наступне, що 03.12.2019 між ОСОБА_2 , як продавцем та ОСОБА_1 , як покупцем, укладено Договір купівлі-продажу частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНА-Л" (ідентифікаційний код 30437697), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жуковою Ю.В., зареєстровано в реєстрі за № 2724 та складено і підписано сторонами акт прийому-передачі частки в розмірі 27 750,00 грн, що становить 60 % у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНА-Л".

Відповідно до статті 2 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНА-Л" (надалі за текстом також - Товариство), затвердженого протоколом загальних зборів учасників від 03.12.2019 №02/12 ОСОБА_1 є єдиним учасником указаного Товариства, а пунктом 7.2.1. статті 7 Статуту визначено, що учаснику Товариства ОСОБА_1 належить частка статутного капіталу Товариства загальною вартістю 46 250,00 грн, що становить 100%.

Відповідач - ОСОБА_2 обіймала посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНА-Л" і здійснювала керівництво господарською діяльністю Товариством у період з 05.12.2012 по 31.07.2019, що підтверджується наявними в матеріалах справи наказом про призначення директора № 2-К від 05.12.2012 та наказом про звільнення ОСОБА_2 з посади директора Товариства № 2-к від 31.07.2019.

Судом установлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 у справі №910/16989/19 задоволено позов Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна-Л" плати за скид стічних вод без умов на скид у період з 01.06.2016 по 28.02.2019 у п`ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення, що становить суму 37 507,88 грн.

Постановою приватного виконавця Крайчинського С.С. від 29.04.2020 у виконавчому провадженні № 61932167 накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНА-Л" у загальному розмірі 43 742,77 грн, що складаються з плати за скид стічних вод без умов на скид у сумі 37 507,88 грн, компенсації судового збору позивача у справі №910/16989/19 у сумі 1 921,00 грн, винагороди приватного виконавця у розмірі 3 942,89 грн та мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 371,00 грн.

Згідно платіжного доручення № 8 від 10.06.2020 Товариством перераховано на розрахунковий рахунок приватного виконавця Крайчинського С.С. грошові кошти у розмірі 35 063,31 грн, із зазначенням у призначенні платежу "Оплата стягнення на користь ПрАТ "Київводоканал" згідно постанови ВП № 61932167 від 29.04.2020 без ПДВ".

Також, згідно платіжного доручення №9 від 10.06.2020 Товариством перераховано на розрахунковий рахунок приватного виконавця Крайчинського С.С. грошові кошти у розмірі 3 506,33 грн із зазначенням у призначенні платежу "Оплата винагороди приватного виконавця та мінімальних витрат виконавчого провадження, постанова ВП № 61932167 від 29.04.2020 без ПДВ".

Позивач, звертаючись із позовом зазначав, що у зв`язку із стягненням з Товариства грошових коштів, згідно рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 у справі №910/16989/19, Товариству були завдані збитки, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача, в порядку компенсації таких збитків, грошових коштів у розмірі 43 742,77 грн.

Відповідно до п. 12 ч. статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.

Згідно частини першої статті 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

За умовами частин другої та третьої статті 65 Господарського кодексу України, власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства.

Як передбачено ч. 5 ст. 65 Господарського кодексу України, керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

За умовами ч. 2 ст. 89 Господарського кодексу України, посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків; іншими винними діями посадової особи.

За змістом положень статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як передбачено статтею 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Як передбачено статтею 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.

Як убачається із позовної заяви, позивач посилається на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 у справі №910/16989/19 як на підставу та доказ, який підтверджує розмір та вину відповідача у завданих позивачу збитках.

Водночас з матеріалів справи убачається, що відповідач була звільнена з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНА-Л" з 31.07.2019, що підтверджується наказом про звільнення № 2-к від 31.07.2019.

Окрім того, відповідач здійснила відчуження своєї частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНА-Л" на користь позивача згідно Договору купівлі-продажу від 03.12.2019, тобто знову ж таки, припинила будь-які фактичні та формальні повноваження з управління Товариством до дати ухвалення рішення суду у справі № 910/16989/19.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 , відповідно до статті 2 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНА-Л", затвердженого протоколом загальних зборів учасників від 03.12.2019 №02/12 була єдиним учасником вказаного Товариства, якій згідно пункту 7.2.1. Статуту належала частка статутного капіталу Товариства загальною вартістю 46 250,00 грн, що становить 100%.

Водночас, позивач звертаючись із позовом до суду, зазначав, що рішенням Господарського суду м. Києва від 20.02.2020 у справі №910/16989/19 установлено, що у зв`язку з порушенням Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва №1879, затверджених розпорядженням Київською міською радою (Київської міської державної адміністрації) від 12.10.2011, відповідач у період з 01.06.2016 по 28.02.2019 здійснював скид стічних вод без отримання Умов на скид стічних вод. Тобто на переконання позивача, дії ОСОБА_2 , як керівника Товариства призвели до збитків в указаному розмірі.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 , яка була уповноважена діяти в інтересах Товариства не здійснювала оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 у справі №910/16989/19 в апеляційному порядку, не проявила належної зацікавленості та добросовісності у питаннях керівництва справами Товариства, що і призвело до виникнення збитків. Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до норм ГПК України, апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції це не є обов`язок сторони, це є його право, однак у даному випадку це могло б свідчити про зацікавленість ОСОБА_1 , як керівника Товариства, оскільки перегляд рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав (якщо такі були наявні) і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Ураховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що в діях відповідача, яка на час ухвалення рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 у справі №910/16989/19 не перебувала на посаді директора Товариства та не була його учасником, відсутній весь склад правопорушення, у виді протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, а також вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів, дослідивши матеріали справи та надані пояснення дійшла висновку, що позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів щодо законності та обґрунтованості вимоги про стягнення з відповідача завданих Товариству збитків у розмірі 43 742,77 грн, тому на переконання суду апеляційної інстанції відсутні підстави для задоволення позову.

Стосовно поданої відповідачем у суді першої інстанції заяви про застосування строків позовної давності, суд зазначає таке.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Так, як судом не було установлено обставини

щодо наявності порушення прав позивача, позовна давність не застосовується.

Щодо доводів ОСОБА_1 , наведених у апеляційній скарзі, про невмотивованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, слід зазначити наступне.

Європейський суд з прав людини у справах "Руїс Торіха проти Іспанії", "Суомінен проти Фінляндії", "Гірвісаарі проти Фінляндії" неодноразово наголошував на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Зміст оскаржуваного судового рішення містить підстави та нормативне обґрунтування, з яких виходив суд, дійшовши висновків про відмову у задоволенні позову, тому твердження скаржника про їх невмотивованість є безпідставними.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2021 у справі №910/18053/20 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Судові витрати, згідно до ст. 129 ГПК України покласти на ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2021 у справі №910/18053/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2021 у справі №910/18053/20 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2021 у справі №910/18053/20.

4. Витрати по сплаті судового збору покласти на ОСОБА_1 .

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 01.02.2022.

Головуючий суддя В.В.Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран