Постанова

від 26.01.2022 по справі 314/2641/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 26.01.2022 Справа № 314/2641/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №314/2641/17 Головуючий у 1 інстанції Беспалько Т.Д.

Провадження № 22-ц/807/70/22 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2022 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

Кочеткової І.В.

за участю секретаря судового засідання Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 18 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, правонаступником якої є Матвіївська сільська рада Запорізького району Запорізької області, про визнання права власності у порядку набувальної давності,-

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області про визнання права власності у порядку набувальної давності.

В обґрунтування позову зазначено, що згідно рішення Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району, Запорізької області від 15.10.1990 року їй було виділено земельну ділянку площею 16 га для ведення селянського (фермерського) господарства біля с. Гасанівка, Дружелюбівської сільської ради, Вільнянського району, Запорізької області.

З зазначеного періоду позивач використовує вказану земельну ділянку.

Понад 26 років позивач відкрито, безперервно володіє даним об`єктом нерухомого майна.

За даними Державного земельного кадастру вказана земельна ділянка, яка виділена для ведення фермерського господарства площею 16,0460 га має кадастровий номер 2321581400:06:002:0016.

Просила суд визнати право власності у порядку набувальної давності на земельну ділянку, яка виділена для ведення фермерського господарства площею 16,0460 га і має кадастровий номер 2321581400:06:002:0016.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 18 липня 2017 року, позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності у порядку набувальної давності на земельну ділянку, кадастровий номер 2321581400:06:002:0016, площею 16,0460 га, на території Дружелюбівської сільської ради, Вільнянського району, Запорізької області.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволення позовних вимог.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що спірна земельна ділянка розташована в межах земельного масиву, що відноситься до земель державної власності сільськогосподарського призначення. Власником земельної ділянки на момент розгляду справи була держава в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області. Вказані обставини не були враховані судом першої інстанції і апелянта не було залучено до участі у справі. Факт виділення земельної ділянки позивачу Дружелюбівською сільською радою Вільнянського району, Запорізької області для ведення селянського (фермерського) господарства сам по собі виключає можливість набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 09 липня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 травня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Запорізького апеляційного суду від 09 липня 2019 року скасовано у зв`язку з неналежним повідомленням ОСОБА_1 . Справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 15 грудня 20221 року залучено на стадії апеляційного розгляду справи Матвіївську сільську раду Запорізького району Запорізької області, як правонаступника відповідача Дружелюбівської сільської ради.

07 грудня 2021 року на адресу Запорізького апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 про закриття апеляційного провадження.

В ході апеляційного розгляду представником Матвіївської сільської ради Запорізького району Запорізької області також подано заяву про закриття провадження.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно рішення Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району, Запорізької області від 15.10.1990 року позивачу було виділено земельну ділянку площею 16 га для ведення селянського (фермерського) господарства біля с. Гасанівка, Дружелюбівської сільської ради, Вільнянського району, Запорізької області. З зазначеного періоду позивач використовує вказану земельну ділянку. Понад 26 років позивач відкрито, безперервно володіє даним об`єктом нерухомого майна.

За даними Державного земельного кадастру вказана земельна ділянка, яка виділена для ведення фермерського господарства площею 16,0460 га має кадастровий номер 2321581400:06:002:0016.

Посилаючись на доведеність позовних вимог, а саме факт відкритого, безперервного володіння позивачкою спірною земельною ділянкою, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

З висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідно враховувати, зокрема, наступне: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Набуття права власності на чужі речі можливе лише за наявності наступних умов: законний об`єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння).

Тобто, набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вказаних умов у сукупності.

Відповідно до п.11 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 5 від 07.02.2014 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Пункт 13 вказаної Постанови, наголошує, що можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності. Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Судом першої інстанції при розгляді справи не було перевірено, чи є відповідач у справі належним, не вирішено питання про залучення до участі у справі осіб прав і обов`язків яких стосується вирішення спору в тому числі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Крім того слід зазначити, що згідно ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом або за результатами аукціону.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції в мотивувальній частині посилається на ст. 344 ЦК України, проте в даному випадку спеціальною нормою стосовно набуття права на земельну ділянку, у тому числі за давністю користування (набувальною давністю) є ст. 119 Земельного кодексу України, якою встановлено порядок передачі земельної ділянки у власність або у користування на підставі набувальної давності.

Згідно частини першої статті 119 ЗК України, громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку встановленому цим кодексом.

Таким чином, законодавством визначено конкретний порядок набуття права на земельну ділянку, у тому числі за набувальною давністю.

Відповідно, висновки суду першої інстанції щодо обґрунтованості та доведеності вимог позивача, не можна визнати такими, що відповідають приписам законодавства.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З огляду наведеного судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Доводи представника позивача Александрової В.Ф. та представника відповідача Матвіївської сільської ради Запорізького району Запорізької області про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутності у апелянта права на оскарження рішення суду першої інстанції, так як права ГУ Держгеокадастру у Запорізької області при вирішенні справи не порушені , судова колегія вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і поділяє їх на дві групи : учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб.

У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно.

Колегією суддів встановлено та узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 травня 2021 року у цій справі про те, що власником земельної ділянки на момент розгляду справи була держава в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, яка не була залучена до участі у справі судом першої інстанції.

Враховуючи те, що апеляційний суд не наділений повноваженнями залучати до участі у справі осіб права і обов`язки яких стосується вирішення спору, та те, що власником земельної ділянки на момент розгляду справи була держава в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, яка не була залучена до участі у справі, підстави для закриття провадження відсутні.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

При вирішення питання щодо доступу до правосуддя судова колегія вважала справедливим, надати такий доступ Державі в особі апелянта у цій справі, яка скористалася правом ревізії рішення суду першої інстанції на предмет його законності.

Керуючись ст. ст. 367,374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області задовольнити.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 18 липня 2017 року у цій справі скасувати, та прийняти постанову наступного змісту.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області про визнання права власності у порядку набувальної давності - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий

Судді: