Постанова

від 25.01.2022 по справі 359/1871/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 359/1871/17 Головуючий у 1-й інст. - Журавський В.В.

Апеляційне провадження 22-ц/824/ 2254 /2022 Доповідач - Рубан С.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Заришняк Г.М., Кулікова С.В.

при секретарі Діденко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Бориспільська районна державна адміністрація Київської області, Обслуговуючий кооператив Садове товариство Стадне , ОСОБА_3 , Садівничий кооператив Вікторія плюс , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та знесення садового будинку з відповідними будівлями і спорудами та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, Обслуговуючого кооперативу Садове товариство Стадне , ОСОБА_3 , третя особа: Садівничий кооператив Вікторія - Плюс про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, державного акту на земельну ділянку та договору купівлі - продажу земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою та знести садовий будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами.

Позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що 20 серпня 2013 року він уклав з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким набув право власності на земельну ділянку площею 0,0758 га, кадастровий номер 3220882600:04:007:1980, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, розташовану в обслуговуючому кооперативі Садове товариство Стадне (далі - ОК СТ Стадне ) на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області.

На належній йому земельній ділянці розташований будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами, який був самочинно зведений ОСОБА_1 , що підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 01 червня 2012 року № А 29/22, яка проведена Державною інспекцією сільського господарства в Київській області.

Ця обставина перешкоджає йому як власнику користуватись придбаною ним земельною ділянкою.

З урахуванням зазначеного ОСОБА_2 просив зобов`язати ОСОБА_1 знести будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами, а також звільнити та привести в придатний для використання стан земельну ділянку площею 0,0758 га, кадастровий номер 3220882600:04:007:1980, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, розташовану в ОК СТ Стадне на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області.

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, ОК СТ Стадне про визнання незаконними та скасування розпоряджень місцевого органу виконавчої влади, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, державного акта на право власності на земельну ділянку та договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що розпорядженням Бориспільської районна державної адміністрації Київської області (далі - Бориспільська РДА) № 3067 від 17 вересня 2012 року була затверджена технічна документація із землеустрою щодо складання документу, що посвідчував право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, та передачі у його власність земельної ділянки площею 0,0758 га, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, в ОК СТ Стадне на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області. На підставі цього рішення ОСОБА_3 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 271551.

20 серпня 2013 року ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу, згідно з яким відчужив приватизовану ним земельну ділянку у власність ОСОБА_2 .

Вказувала на те, що вона є членом СК Вікторія-Плюс , на території якого у 1991 році вона та її чоловік ОСОБА_4 звели будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами. Ця обставина свідчить про те, що земельна ділянка, на якій розташовувалось домоволодіння, не була вільною та не могла бути передана у власність ОСОБА_3 . Таким чином, ОСОБА_3 незаконно приватизував земельну ділянку та не мав права відчужувати її у власність ОСОБА_2 .

З урахуванням зазначеного та заяви про збільшення позовних вимог, ОСОБА_1 просила визнати незаконним та скасувати розпорядження Бориспільської РДА № 1497 від 11 березня 2008 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОК СТ Стадне на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) земельної ділянки для ведення колективного садівництва на території Гнідинської сільської ради; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 15 квітня 2008 року між Бориспільською РДА та ОК СТ Стадне ; визнати незаконним та скасувати розпорядження Бориспільської РДА № 3067 від 17 вересня 2012 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документу, що посвідчував право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, та передачі у його власність земельної ділянки площею 0,0758 га, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, в ОК СТ Стадне на території Гнідинської сільської ради; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 271551, виданий на ім`я ОСОБА_3 , та визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 20 серпня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Бориспільської РДА та ОК СТ Стадне , третя особа - СК Вікторія-Плюс , про визнання недійсним та скасування розпоряджень місцевого органу виконавчої влади, визнання недійсними державного акта на право власності на земельну ділянку, договору купівлі-продажу земельної ділянки та договору оренди був об`єднаний в одне провадження з позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Бориспільська РДА, ОСОБА_3 , ОК СТ Стадне та СК Вікторія-Плюс , про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою та знести садовий будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 травня 2019 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації № 3067 від 17 вересня 2012 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документу, що посвідчувало право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, та передачі в його власність земельної ділянки площею 0,0758 га з цільовим призначенням для ведення садівництва в обслуговуючому кооперативі Садівниче товариство Стадне на території Гнідинської сільської ради.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 271551, виданий на ім`я ОСОБА_3 .

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 20 серпня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Мургою С.Г. та зареєстрований в реєстрі за № 1069.

У задоволенні позову в частині інших вимог ОСОБА_4 - відмовлено.

У задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишено без задоволення, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 травня 2019 року - залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_2 - задоволено частково, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного судувід 24 жовтня 2019 року - скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 липня 2021 року позов ОСОБА_2 - задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_2 земельною ділянкою площею 0,0758 га з кадастровим номером 3220882600:04:007:1980, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення за власний рахунок будинку та всіх побудованих будівель та споруд, що розташовані на вказаній земельній ділянці.

Зобов`язано ОСОБА_1 привести земельну ділянку ОСОБА_2 площею 0,0758 га із кадастровим номером 3220882600:04:007:1980, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у придатний для використання стан (рекультивація) за власний рахунок.

Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку ОСОБА_2 площею 0,0758 га із кадастровим номером 3220882600:04:007:1980, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, державного акту на земельну ділянку та договору купівлі продажу земельної ділянки - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений при подачі позову судовий збір в розмірі 1920 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, 01 вересня 2021 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 липня 2021 року та постановити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .

Посилається на те, що члени СК Вікторія - Плюс Бориспільського району, а в минулому члени СТД Стадне м. Києва, з 1990-х років користувалися біля 16 га земельними ділянками без оформлення правовстановлюючих документів. Крім того, посилається на те, що таке користування землею не є самочинним, оскільки розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 29.09.1998 року № 2008 було надано згоду на надання самоствореним товариствам земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва в урочищі Осокорки. Проте, у зв`язку із встановленням меж між Києвом та Київською областю частина земельної ділянки, відведена СТД Стадне , опинились на території Бориспільської РДА.

Посилається на те, що на підставі розпорядження СДТ Стадне , в тому числі й нинішні члени СК Вікторія - Плюс , у 1999 році сплатили 205, 886 тис. грн. компенсації за інженерну підготовку території, що виділена під індивідуальну житлову забудову в урочищі Оскорки, що підтверджується договором № 16 від 17 листопада 1999 року. (а.с.142, т.2).

Крім того, посилається на те, що суд першої інстанції на підставі документів, наявних в матеріалах справи та показів свідків вірно встановив, що в 1991 році ОСОБА_4 збудувала садовий будинок загальною площею 81,3 кв.м. та житловою площею 42,6кв.м., а також надвірні будівлі та споруди: гараж, два сараї, убиральня, два навіси, теплиця, питний колодязь, вигрібна яма, огорожа та ворота, що підтверджується технічним паспортом на будинок.

Посилається на те, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 встановивши факт будівництва будинку ОСОБА_4 в 1991 році застосував до спірних правовідносин Цивільний кодекс України (2003 року), Закон України від 01 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у зв`язку із чим хибно і протиправно відніс вказаний будинок до об`єктів самочинного будівництва, а також застосував наслідки, передбачені ст. 376 ЦК України постановивши рішення про знесення будинку як самочинного будівництва.

Посилається на те, що будинок ОСОБА_4 не можна вважати самочинним будівництвом і згідно вимог законодавства на нього виникло право власності згідно Закону України Про власність , який був чинним на час завершення будівництва. Крім того, право власності ОСОБА_4 на будинок може бути зареєстроване належним чином згідно чинного на сьогодні законодавства.

Зазначає про те, що висновок суду першої інстанції про те, що право власності ОСОБА_4 на будинок не виникло, бо воно не зареєстроване і немає документів на підтвердження його законності є невірним, оскільки такі документи є - технічний паспорт на будинок, зведений у 1991 році, а реєстрація права власності на будинок не проведена саме у зв`язку з незаконним формальним перебуванням земельної ділянки, на якій збудований будинок ОСОБА_4 , спочатку у користуванні СДТ Стадне , а потім у власності ОСОБА_3 , а згодом ОСОБА_2 .

Крім того, право власності на земельну ділянку позивачем було набуто лише у 2013 році, а ОСОБА_1 почала використовувати земельну ділянку з 1989 року, тому можна зробити висновок, що ОСОБА_1 самовільно не займала земельну ділянку позивача.

Посилається на те, що побудований ОСОБА_4 будинок не можна вважати самочинним будівництвом, оскільки згідно вимог законодавства на нього вже виникло право власності у ОСОБА_4 самим лише фактом будівництва будинку і більш того, в сучасних реаліях правового регулювання таке право власності ОСОБА_4 може бути зареєстроване в спрощеному порядку, без прийняття будинку в експлуатацію, а лише на підставі технічного паспорта на будинок.

Також, посилається на те, що відсутні порушення прав ОСОБА_2 знаходженням на придбаній ним ділянці нерухомого майна, що підтверджується змістом п. 10 Договору купівлі продажу ділянки, де чітко зазначено: покупець заявляє, що земельна ділянка ним оглянута, і недоліків, які перешкоджають її використанню за призначенням не виявлено . ОСОБА_2 свідомо оформив право власності на ділянку, яка має зведене будівництво.

В судовому засіданні ОСОБА_1 , її представник ОСОБА_6 , третя особа ОСОБА_4 підтримали апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просили задовольнити.

Представник ОСОБА_2 та ОК СТ Стадне - Барановська В.В. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_7 заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник Вікторії - Плюс - Левченко Л.В. підтримала апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просила задовольнити.

Інші учасники процесу в судове засідання не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч.2 ст.372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

Задовольняючи первісний позов ОСОБА_2 суд виходив з того, що порушення його прав, як власника земельної ділянки та існування перешкод у користуванні земельною ділянкою внаслідок самочинного будівництва здійсненого ОСОБА_1 знайшло підтвердження в суді, тому наявні підстави для задоволення вимог ОСОБА_2 про зобов`язання ОСОБА_1 звільнити самовільно займану земельну ділянку та за власний рахунок знести самочинне будівництво, привівши земельну ділянку у придатний для використання стан.

Підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 судом не встановлено.

Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та апеляційним судом перевірено, що ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_4 у 1991 році звели будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Згідно з копією технічного паспорту на будинок, виготовленого станом на 12 травня 2011 року, вказаний будинок представляв собою двоповерхову споруду загальною площею 81,3 кв. м та житловою площею 42,6 кв. м. Надвірні будівлі та господарські споруди складались з гаражу, двох сараїв, убиральні, двох навісів, теплиці, питного колодязя, вигрібної ями, огорожі та воріт.

Розпорядженням Бориспільської РДА № 1497 від 11 березня 2008 року затверджений проект землеустрою щодо відведення ОК СТ Стадне на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) земельної ділянки для ведення колективного садівництва на території Гнідинської сільської ради.

15 квітня 2008 року Бориспільська РДА уклала з ОК СТ Стадне договір оренди земельної ділянки, за яким Бориспільська РДА передала у користування ОК СТ Стадне земельну ділянку площею 22,709 га, кадастровий номер 3220882600:04:007:1020, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, розташовану на території Гнідинської сільської ради.

Розпорядженням Бориспільської РДА № 3067 від 17 вересня 2012 року затверджена технічна документація із землеустрою щодо складання документу, що посвідчував право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, та передачі в його власність земельної ділянки площею 0,0758 га з цільовим призначенням для ведення садівництва в ОК СТ Стадне на території Гнідинської сільської ради.

На підставі вищевказаного рішення органу місцевого самоврядування ОСОБА_3 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 271551.

20 серпня 2013 року ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким ОСОБА_3 відчужив у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0758 га, кадастровий номер 3220882600:04:007:1980, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, розташовану в ОК СТ Стадне на території Гнідинської сільської ради.

Згідно з актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 01 червня 2012 року № А29/22, складеним Державною інспекцією сільського господарства в Київській області, в межах цієї земельної ділянки розташований будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами, зведений ОСОБА_4 , яка самовільно займає земельну ділянку площею 0,076 га, що розташована в ОК СТ Стадне ділянка № НОМЕР_1 для ведення садівництва в адміністративних межах Гнідинської сільської ради, що є порушенням статей 125,126 ЗК України, статті 53-1 КУпАП.

Апеляційним судом встановлено з матеріалів справи, що у 1990-1991 роках ряд підприємств та організацій (ВО "Київський радіозавод", Поліграфкомбінат "Молодь" та інші) звернулись до Радгоспу імені Щорса щодо виділення працівникам цих підприємств непридатних земель в районі урочища "Осокорки" (озера "Стадне") під садово-городні ділянки, у відповідь на які Радгосп повідомив, що не користується землею в урочищі з 1990 року, тому не заперечує, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

05.12.1991 року загальні збори садово-городнього товариства "Стадне" вирішили об`єднати три масива: "Озерний", " Приозерний ", "Південний", що підтверджується випискою з протоколу загальних зборів.

Рішенням 8 сесії 21 скликання від 21.01.1992 року Броварської районної ради Київської області земельну ділянку площею 247,8 га було виключено з користування радгоспу ім. Щорса і в державному земельному звіті по Броварському району Київської області дана земельна ділянка не враховувалася, а подальше її використання вирішувала Київська міська рада.

На загальних зборах садово-городницького товариства "Стадне" від 11.05.1997 року було створено Об`єднане садове товариство (ОСТ) "Стадне" на базі окремих садівничих товариств: Північного-1, Північного-2, Лісового, Східного, Західного, Дальнього, Південного, Озерно-Центрального, Кар`єрного та інших, що підтверджується протоколом №1 загальних зборів членів ОСТ "Стадне" від 11.05.1997.

29.09.1998 року Голова Київської міської державної адміністрації, Омельченко О.О. видав Розпорядження №2008 від 29.09.1998 року "Про вирішення питань щодо статусу самозахоплених зеельних ділянок, які входять в межі забудови ІІ черги житлового масиву Осокорки", в якому Київська міська державна адміністрація погодилась надати членам створених товариств земельну ділянку загальною площею 216 га для індивідуального житлового будівництва в урочищі Осокорки; встановлено процедуру і порядок робіт для легалізації земельних ділянок. Зарезервовано земельну ділянку за товариством забудовників на період до виготовлення проектної документації. Київському міському управлінню земельних ресурсів доручено здійснити відведення товариству забудовників території при умові звільнення частини території для розміщення кар`єру площею 13 га та представлення розробленої та затвердженої проектно-кошторисної документації. Харківській районній у м. Києві державній адміністрації доручено, після виплати всіма членами самостворених товариств в межах урочища Стадне відповідної компенсації місту витрат, понесених ним при підготовці території під багатоповерхову забудову, провести реєстрацію товариства та укласти з ним відповідну угоду щодо подальшого використання території.

На виконання вказаного розпорядження Харківська районна державна адміністрація міста Києва 06.12.1998 року мала організувати роботу по розробці проектно-кошторисної документації, відведенню земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва та виконанню інших завдань, передбачених розпорядженням №2008.

17.11.1999 року між Управлінням капітального будівництва Київської міськдержадміністрації та громадською організацією "Стадне" було укладеного договір №16, за яким ГО "Стадне" зобов`язалась сплатити компенсацію за інженерну підготовку території, що виділена під індивідуальну житлову забудову в урочищі "Осокорки" в Харківському районі міста Києва в сумі 205,886 тис. грн.

Листом від 03.12.1999 року Управління економіки КМДА повідомило ГоловКиївархітектурі, що не заперечує проти оформлення дозволу ГО "Стадне" на розробку проектно-кошторисної документації для створення району індивідуальної житлової забудови в урочищі "Осокорки".

Таким чином, з 1989 року позивач ОСОБА_4 разом з третьою особою ОСОБА_4 фактично користуються земельною ділянкою, що розташована в урочищі Осокорки Бориспільського району на території Гнідинської сільської ради Київської області. Вказана земельна ділянка та інші земельні ділянки були виділені на початку 1990-х років із земель радгоспу імені Щорса Броварського району на користь робітників різних підприємств (а.с.91- 101 , т.3).

Вказана земельна ділянка позивачем була забудована протягом 1990-1991 років, був побудований капітальний будинок, господарські споруди та капітальний паркан. На ділянці розташований багаторічний сад та город, який постійно обробляється.

Позивач ОСОБА_4 та інші особи, - члени СК Вікторія- Плюс , який був створений у 2005-му році шляхом виходу з СДТ Стадне .

СДТ Стадне було зареєстроване на території м. Києва і не є тотожнім з ОК СТ Стадне , створеним пізніше внаслідок розподілу меж між містом Києвом та Київською областю.

Члени СК Вікторія-Плюс Бориспільського району, а в минулому - члени СТД Стадне м. Києва, з 1990-х років користувалися біля 16 га земельними ділянками без оформлення правовстановлюючих документів. Разом із тим, таке користування землею не є самочинним , оскільки розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 29.09.1998 року № 2008 було надано згоду на надання самоствореним товариствам земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва в урочищі Осокорки (а.с. 107-108, т.3).

У зв`язку із встановленням меж між містом Києвом та Київською областю частина земельної ділянки відведена СДТ Стадне , перейшла до території Бориспільської РДА (Гнідинської сільської ради Бориспільського району, Київської області).

На підставі вказаного розпорядження СДТ Стадне , в тому числі і нинішні члени СК Вікторія-Плюс , у 1999-му році сплатили 205,886 тис. грн. компенсації за інженерну підготовку території, що виділена під індивідуальну житлову забудову в урочищі Осокорки , що підтверджується Договором № 16 від 17.11.1999 року ( а.с. 142, т. 2).

Восени 2005 року постановою Верховної Ради України була уточнена межа між містом Києвом і Київською областю.

Уточнена межа м. Києва та області пройшла по території ОСТ "Стадне", по мікрорайонах "Південний", "Луговий", "Центрально-озерний", тому члени ОСТ "Стадне" мікрорайону "Південний " майже у повному складі та 10-15 ділянок з мікрорайонів "Луговий", "Центрально-озерний" опинилися за межею м. Києва в Бориспільському районі на території Гнідинської сільської ради.

Даний поділ призвів до того, що ОСТ "Стадне" зменшилося і їм довелося переробляти всі документи, у зв`язку із чим довелося створити новий Садовий кооператив " Вікторія-Плюс ", який був зареєстрований у Бориспільському районі Київської області (дата державної реєстрації 30.08.2005) і починати знову, вдруге, готувати комплект дозвільних документів на отримання земельної ділянки, фактична площа якої становила 16.2 га. На початку 2008 року технічна документація була виготовлена, зібрані майже всі узгодження і дозволи, після чого виявилося, що у березні 2008 року Бориспільською районною радою було прийнято рішення про виділення земельної ділянки Обслуговуючому кооперативу "Садове товариство Стадне" (дата державної реєстрації 15.06.2006), із земельною ділянкою площею 22,7 га.

Починаючи з вересня 2005 року СК Вікторія Плюс неодноразово зверталася до Бориспільської районної державної адміністрації щодо передачі земельної ділянки площею приблизно 15 га на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) для ведення садівництва. Після численних листувань між СК Вікторія Плюс та Бориспільською РДА, остання, листом від 05.03.2007 року № 7-46-665 повідомила, що адміністрація не заперечує проти передачі земельної ділянки площею близько 15 га на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) для ведення садівництва СК Вікторія-Плюс та роз`яснила, що для оформлення відповідних документів, першочерговим із яких є дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження по відводу земельної ділянки, а також, враховуючи те, що земельна ділянка забудована, - необхідно провести інвентаризацію освоєних земельних ділянок і одночасно запропонувала виконати такі дії за рахунок членів кооперативу через відсутність грошових коштів у бюджеті району.

На виконання цих вимог СК Вікторія-Плюс виконав за власні кошти інвентаризацію освоєних земельних ділянок, залучивши до цього відповідні організації та передав розроблену Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області. Даними, які містяться у Технічній документації чітко зафіксовано, що земельна ділянка в урочищі Осокорки Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області забудована членами СК Вікторія-Плюс . (а.с. 128-144, т.3).

Не зважаючи на це, в 2008 році земельну ділянку, яка не була вільною (бо була забудована членами СК Вікторія-Плюс ) за розпорядженням Бориспільської РДА передано ОК СТ Стадне .

ОК СТ Стадне було відомо про те, що в склад орендованої ними земельної ділянки входять земельні ділянки, які не є вільними, а освоєні та забудовані особами, що є членами СК Вікторія-Плюс . Однак, ОК СТ Стадне почало виділяти землю іншим особам, які входили до складу цього СТ.

Відповідач по зустрічному позову ОСОБА_3 одержав у власність земельну ділянку площею 0,0757 га за розпорядженням Бориспільської РДА від 17.09.2012 року № 3067, а ОСОБА_2 купив цю ділянку за договором купівлі-продажу від 20.08.2013 року незважаючи на те, що зазначена ділянка не була вільною, а перебувала в користуванні та з 1991 року забудована сім`єю ОСОБА_4 .

Судом першої інстанції вірно встановлено, що в 1991 році ОСОБА_4 збудувала садовий будинок загальною площею 81,3 кв.м. та житловою площею 42,6 кв.м., а також надвірні будівлі та споруди: гараж, два сараї, убиральня, два навіси, теплиця, питний колодязь, вигрібна яма, огорожа та ворота, що підтверджується технічним паспортом на будинок ( а.с. 11-15, т.2).

Допитані в суді першої інстанції свідки підтвердили обставини, що викладені позивачем ОСОБА_4 у позові, документах по суті та поясненнях, в тому числі і щодо часу побудови будинку, що належить ОСОБА_4 .

Вказані обставини щодо часу зайняття ОСОБА_4 земельної ділянки та побудови на ній будинку не заперечували представники позивача по первісному позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОК СТ Стадне .

Спірний садовий будинок розташовується на земельній ділянці, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 . Дані обставини визнані сторонами у справі та доказуванню не підлягають.

Відповідно до ст.12 Закону України Про власність в редакції станом на 1991 рік, праця громадян вважалась основою створення і примноження їх власності. Громадянин набував право власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Згідно ч.1 ст.13 цього Закону об`єктами права індивідуальної власності вважались жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.

Відповідно до ч.1 ст.30 ЗК України в редакції станом на 1991 рік, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходило у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення.

Згідно ч.ч.2-3 ст.67 ЗК України в редакції станом на 1991 рік, розмір ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) не міг перевищувати: у сільських населених пунктах - 0,25 гектара, селищах міського типу - 0,15 гектара, а для членів колективних сільськогосподарських підприємств і працівників радгоспів - не більше 0,25 гектара, у містах - 0,1 гектара. Розмір земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва не міг перевищувати 0,1 гектара, будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Таким чином, в 1991 році ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_4 власною працею звели будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами на території Гнідинської сільської ради, і на підставі ст.12 Закону України Про власність , що був чинним станом на той час, вони набули право власності на цей об`єкт нерухомого майна. Крім того, на підставі ч.1 ст.30 ЗК України в редакції чинній на той час, до них перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розташовувалось домоволодіння.

Згідно ч.5 ст.116 ЗК України в редакції станом на 2012 рік, земельні ділянки, які перебували у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передавались у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування виключно після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що право користування ОСОБА_4 та її чоловіка ОСОБА_4 вказаною земельною ділянкою у встановленому порядку припинено і ділянка не була вільною, ця ділянка згідно вимог ч. 5 ст. 116 ЗК України не могла бути передана у власність ОСОБА_3 органом місцевого самоврядування у 2012 році.

Відповідно до ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи те, що розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації №3067 від 17 вересня 2012 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документу, що посвідчує право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, та передачі в його власність земельної ділянки площею 0,0758 га, суперечить положенням ч. 5 ст. 116 ЗК України, висновок суду першої інстанції про відмову в цій частині вимог зустрічного позову є невірним.

Враховуючи вищевикладене належить визнати незаконним та скасувати розпорядження Бориспільської РДА № 3067 від 17 вересня 2012 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документу про право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, та передачі в його власність спірної земельної ділянки площею 0, 0758 га з цільовим призначення для ведення садівництва в ОК СТ Стадне на території Гнідинської сільської ради, та визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 271551, виданий ОСОБА_3 , оскільки цей акт був виданий на підставі незаконного розпорядження райдержадміністрації.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У зв`язку з тим, що оспорюваний державний акт на право власності на земельну ділянку, який посвідчував право власності ОСОБА_3 , визнаний недійсним, ОСОБА_3 вважається таким, що не набув у встановленому порядку право власності на приватизовану ним земельну ділянку, у зв`язку з чим він не мав права розпоряджатись цим об`єктом нерухомого майна на власний розсуд, зокрема відчужувати земельну ділянку у власність ОСОБА_2 .

Виходячи з того, що укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу земельної ділянки суперечить ч.1 ст.319 ЦК України, його належить визнати недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України.

Щодо відмови у вимогах зустрічного позову ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування розпорядження Бориспільської РДА № 1497 від 11 березня 2008 року та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 15 квітня 2008 року між Бориспільською РДА та ОК СТ Стадне , колегія суддів погоджується з висновком суду, оскільки вказане розпорядження та договір оренди земельної ділянки не порушують права ОСОБА_4 , оскільки будь - яких позовів до ОСОБА_4 щодо звільнення спірної земельної ділянки власником земельної ділянки - Бориспільською райдержадміністрацією, заявлено не було.

Щодо вимог первісного позову ОСОБА_2 колегія суддів вважає наступне.

Як на підставу свого позову ОСОБА_2 посилається на ст.376, 391 ЦК України та ст.152, 212 ЗК України, згідно яких власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. При цьому ОСОБА_2 просить усунути перешкоди шляхом знесення належного ОСОБА_4 нерухомого майна.

Однак, положення ст. 391 ЦК України та ст. 152 ЗК України не можна розглядати як достатню підставу для знесення будинку.

ЦК України набув чинність 1 січня 2004 року, тоді як позивач ОСОБА_4 побудувала будинок ще в 1991 році. Ці обставини свідчать про те, що ст.376 ЦК України не поширюється на спірні правовідносини.

Крім цього, представник ОСОБА_3 в суді першої інстанції пояснив, що ОСОБА_3 оформив право власності на земельну ділянку з метою її подальшого продажу, знаючи, що на ній знаходиться нерухоме майно ОСОБА_4 . Також він підтвердив, що ОСОБА_2 також було відомо, що на земельній ділянці наявна забудова.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що знесення навіть самочинного будівництва згідно ст. 376 ЦК України є крайньою мірою і можливо лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів реагування та притягнення винної особи до відповідальності, чого не встановлено апеляційним судом.

Відсутність порушення прав ОСОБА_2 знаходженням на придбаній ним земельній ділянці нерухомого майна підтверджується змістом п. 10 Договору купівлі- продажу земельної ділянки, наданого Позивачем. Так у вказаному пункті чітко зазначено: "Покупець заявляє, що земельна ділянка ним оглянута, і недоліків, які перешкоджають її використанню за призначенням, не виявлено". Це підтверджує, що ОСОБА_2 свідомо оформив право власності на ділянку, яка має зведене будівництво, питання про правовий статус якого не вирішено.

Тобто, поведінка ОСОБА_2 під час придбання земельної ділянки, так як і його вимоги про знесення будинку ОСОБА_4 є недобросовісними та несправедливими.

Як встановлено судом, позивач по первісному позову ОСОБА_2 , купуючи землю, був достовірно обізнаний з тим, що на ділянці є будинок і господарські будівлі належні ОСОБА_4 , що унеможливлювало використання ділянки за цільовим призначенням. Перший власник земельної ділянки ОСОБА_3 , оформлюючи у власність земельну ділянку також знав, що на ділянці знаходиться будинок ОСОБА_4 , і усвідомлював, що земельна ділянка не є вільною - тобто він набуває її у власність із порушенням закону і не може використовувати ділянку для мети, яка була ним зазначена як підстава приватизації ділянки.

Згідно листа-роз`яснення Міністерства юстиції України від 23.02.2016 року Щодо державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарчі (присадибні) будівлі і споруди, збудовані до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію, у тому числі по окремо визначеній спрощеній процедурі. Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування такого об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на об`єкт.

На підтвердження свого права на будинок та господарські споруди, ОСОБА_4 надала копію технічного паспорту, який містить технічну інформацію про будинок, в тому числі інформацію щодо року побудови об`єкту нерухомого майна - 1991 рік.

Таким чином, право власності ОСОБА_4 на будинок підтверджується технічним паспортом, і інші документи для державної реєстрації цього права не потрібні.

Вказане зазначено в п. 42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127, згідно з яким для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будинки і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року, подаються: 1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси. Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав.

Враховуючи викладене, будинок, побудований ОСОБА_4 , не можна вважати самочинно побудованим, оскільки згідно вимог діючого на час будівництва будинку законодавства, у ОСОБА_4 на нього виникло право власності, яке може бути зареєстроване нею на підставі технічного паспорту згідно п. 42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127.

Згідно сталої практики Європейського суду з прав людини щодо порушень прав заявників, передбачених ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, поняття майно тлумачиться автономно - це поняття не залежить від тлумачення, даного в національному законодавстві.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права .

Відповідно судової практики органів Конвенції поняття "власності" може включати в себе як "існуюче майно", так і майнові цінності, включаючи права вимоги, в силу яких заявник може претендувати, щонайменше, на "законне очікування (сподівання) отримання ефективного користування правом власності" (Рішення Суду "Принц Ханнс-Адам IIЛіхтенштайнський проти Германії" від 12 липня 2001 року, у справі №42527/98, пар.83).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка застосовується судами як джерело права, майном в розумінні статті 1 Протоколу першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вважається законне і обґрунтоване очікування набуття майна або майнового права в майбутньому (п.32, 35 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Стретч проти Об`єднаного королівства від 24.07.2003 року № 44277/98).

Таким чином, майнові права , законні очікування, що ґрунтуються на очевидних правових підставах - це майно в розумінні практики ЄСПЛ.

Тобто, у даній справі майнові права ОСОБА_4 на будинок та земельну ділянку (незалежно від того, чи вже оформлене право власності на об`єкт майнових прав, чи ні) є майном і підлягають захисту за ст. 1 Першого протоколу Конвенції.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що у ОСОБА_4 наявне майно у вигляді будинку та господарських споруд, оскільки законодавством України передбачено, що факт наявності даного майна підтверджується технічним паспортом на будинок, а також передбачено можливість реєстрації права власності на будинок. Крім того, ОСОБА_4 мала законне очікування (сподівання) на отримання у користування чи власність земельної ділянки, на якій розташований будинок та на реєстрацію права власності на даний будинок. Отже, ОСОБА_4 фактично володіє майном і має відповідно право на захист свого майна від свавільного втручання як з боку держави, так і з боку інших осіб.

ОСОБА_4 та члени її сім`ї використовували земельну ділянку з 1989 року, а побудований на ній будинок - з 1991 року. З 2000 року відповідач та члени її сім`ї проживають в даному будинку постійно та вважають його своїм житлом. У випадку знесення будинку ОСОБА_4 буде порушено не тільки її право на мирне володіння майном, передбачене ст.41 Конституції України та ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, але й право на повагу до приватного життя та житла, передбаченого ст.8 Конвенції.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України), тому дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

З матеріалів справи встановлено, що позивач по первісному позову ОСОБА_2 , придбаваючи спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу, знав про наявність на ділянці будинку та господарських споруд і погоджувався з цим, визнаючи таким чином, що на момент купівлі ділянки не вважав знаходження на ділянці нерухомого майна третіх осіб порушенням своїх прав. Таким чином, поведінка ОСОБА_2 під час придбання земельної ділянки, як і його вимоги про знесення будинку ОСОБА_4 , є недобросовісними, оскільки він, купуючи земельну ділянку, був достовірно обізнаний з тим, що на ній знаходиться будинок з надвірними будівлями та спорудами, та, проявивши звичайну обачність, розумність і добросовісність міг відмовитись від купівлі ділянки, законність набуття якої у власність ОСОБА_3 була сумнівною.

Позивач по первісному позову ОСОБА_2 купуючи земельну ділянку у ОСОБА_3 , як і ОСОБА_3 , якому ОК СТ Стадне виділило земельну ділянку, не мали жодних перешкод оглянути земельні ділянки та побачити, що земля освоєна та забудована.

Потенційні набувачі землі проявивши розумну обачність, повинні були і могли пересвідчитися в тому, що набувають земельні ділянки які не є вільними.

Таким чином, апеляційним судом встановлено, що позивач по первісному позову ОСОБА_2 при укладенні договору купівлі - продажу спірної земельної ділянки знав про наявність забудови на цій земельній ділянці, що земельна ділянка не є вільною, тобто він набуває земельну ділянку з порушенням закону не вирішивши це питання у правовому полі, а тому має нести ризик несприятливих наслідків визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки.

Щодо заявленого позивачем по первісному позову ОСОБА_2 та ОК СТ Стадне застосування строку позовної давності до позовних вимог зустрічного позову ОСОБА_4 , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_4 дізналася про оформлення права власності на земельну ділянку, на якій розташований побудований нею садовий будинок, лише після звернення ОСОБА_2 з позовом до суду про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та знесення садового будинку з відповідними будівлями і спорудами. Доказів протилежного позивач по первісному позову суду не надав та судом не встановлено. Вказане питання ретельно досліджено судом першої інстанції.

Тобто, ОСОБА_4 не пропущено строк позовної давності при зверненні до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, державного акту на земельну ділянку та договору купівлі - продажу земельної ділянки.

Згідно ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Виходячи з вищевикладеного, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог зустрічного позову ОСОБА_4 та відмову у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 .

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -задовольнити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 липня 2021 року - скасувати. Ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації №3067 від 17 вересня 2012 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документу, що посвідчувало право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, та передачі в його власність земельної ділянки площею 0,0758 га з цільовим призначенням для ведення садівництва в обслуговуючому кооперативі Садівниче товариство Стадне на території Гнідинської сільської ради.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 271551, виданий на ім`я ОСОБА_3 .

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 20 серпня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Мургою Світланою Геннадіївною та зареєстрований в реєстрі за №1069.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття , може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02 лютого 2022 року.

Головуючий

Судді