Рішення

від 26.07.2021 по справі 359/1871/17

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/359/416/2021

Справа №359/1871/17

РІШЕННЯ

Іменем України

26 липня 2021 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Журавського В.В.

при секретарі Алфімовій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Бориспільська районна державна адміністрація Київської області, Обслуговуючий кооператив Садове товариство Стадне , ОСОБА_3 , Садівничий кооператив Вікторія-Плюс , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та знесення садового будинку з відповідними будівлями і спорудами та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, Обслуговуючого кооперативу Садове товариство Стадне , ОСОБА_3 , третя особа: Садівничий кооператив Вікторія-Плюс про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, державного акту на земельну ділянку та договору купівлі продажу земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

В березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, яким просив зобов`язати ОСОБА_4 знести будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами, звільнити та привести в придатний для використання стан земельну ділянку площею 0,0758 га з кадастровим номером 3220882600:04:007:1980 з цільовим призначенням для ведення садівництва, яка розташовується в ОК СТ Стадне на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району.

В липні 2017 року ОСОБА_4 також звернулась до суду з позовом, яким, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила визнати незаконним та скасувати розпорядження Бориспільської РДА №1497 від 11 березня 2008 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОК СТ Стадне на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) земельної ділянки для ведення колективного садівництва на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 15 квітня 2008 року, укладений між Бориспільською РДА та ОК СТ Стадне ; визнати незаконним та скасувати розпорядження Бориспільської РДА №3067 від 17 вересня 2012 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документу, що посвідчував право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку та передачі у його власність земельної ділянки площею 0,0758 га з цільовим призначенням для ведення садівництва, яка розташовується в ОК СТ Стадне на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії №ЯМ №271551, виданий на ім`я ОСОБА_3 , а також визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 20 серпня 2013 року, який укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1

ІІ. Процесуальні дії у справі.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 лютого 2020 року (т.5 а.с.132) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи: Бориспільська РДА Київської області, ОК СТ Стадне , ОСОБА_3 , СТ Вікторія-Плюс , ОСОБА_4 про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою та знести садовий будинок з надвірними будівлями та спорудами та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Бориспільської РДА, ОК СТ Стадне , третя особа: СТ Вікторія-Плюс про визнання незаконними та скасування розпоряджень місцевого органу виконавчої влади, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, державного акту на право власності на земельну ділянку та договору купівлі-продажу земельної ділянки передано для розгляду судді Журавському В.В.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2020 року, занесеною до протоколу судового засідання, задоволено клопотання відповідача про виклик та допит свідків (т.5 а.с.170-171).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті (т.5 а.с.188).

ІІІ. Ставлення учасників справи до пред`явлених позовів.

Представник ОСОБА_1 та ОК СТ Стадне - Барановська В.В. підтримала пред`явлений позов та наполягала на його задоволенні в повному обсязі. В свою чергу, вона категорично заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_4 .

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 також підтримала позовні вимоги пред`явлені ОСОБА_1 та заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_4

ОСОБА_4 та її представники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заперечували проти позовних вимог ОСОБА_1 . Разом з цим у повному обсязі підтримали позовні вимоги ОСОБА_4 та наполягали на їх задоволенні.

Представник ОК СТ Вікторія-Плюс - Левченко Л.В. заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Інші учасники цивільного процесу у судове засідання не з`явились. Про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, відзив на позов та свої пояснення щодо позову не надали та про поважні причини неявки до суду не повідомили.

IV. Фактичні обставини, встановлені судом.

Встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0758 га з кадастровим номером 3220882600:04:007:1980 з цільовим призначенням для ведення садівництва, яка розташовується в Київській області, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада, ОК СТ Стадне . Вказана обставина підтверджується копією договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20 серпня 2013 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Мургою С.Г., зареєстрованого в реєстрі за №1069 (т.1 а.с.7-8) та копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20 серпня 2013 року (т.1 а.с.9-10).

З акту №А29/22 перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 01 червня 2012 року, складеного державним інспектором - головним спеціалістом відділу оперативного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства Управління контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Київській області Король Т.А. за участю ст. оперуповноваженого Управління Державної служби боротьби з економічною злочинністю капітана міліції Курача А.М., голови ОК СТ Стадне Давиденка Ю.В. вбачається, що станом на 01 червня 2012 року ОСОБА_4 самовільно займає земельну ділянку площею 0,076 га, яка розташовується в ОК СТ Стадне ділянка № НОМЕР_1 для ведення садівництва в адміністративних межах Гнідинської сільської ради Бориспільського району. На земельній ділянці побудований житловий будинок. Документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно відсутні (т.1 а.с.11-12).

За змістом акту обстеження земельної ділянки ОК СТ Стадне від 02 лютого 2013 року також встановлено, що ОСОБА_4 використовує земельну ділянку № НОМЕР_1 згідно генерального плану ОК СТ Стадне . Правовстановлюючих документів, на підставі яких ОСОБА_4 використовує частину земельної ділянки комісії не надано. ОСОБА_4 на земельній ділянці побудовано будинок та встановлено паркан, що підтверджується фотоілюстраціями, приєднаними до акту (т.1 а.с.14-16, 17-18).

Згідно технічного паспорту на садовий будинок АДРЕСА_1 , який виготовлений станом на 12 травня 2011 року, в 1991 році ОСОБА_4 збудувала садовий будинок загальною площею 81,3 кв.м. та житловою площею 42,6 кв.м., а також надвірні будівлі та споруди: гараж, два сараї, убиральня, два навіси, теплиця, питний колодязь, вигрібна яма, огорожа та ворота (т.2 а.с.11-15).

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що вона особисто знайома з сім`єю ОСОБА_9 . Свідок також має земельну ділянку, який їй виділив радіозавод. Проте жодних правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку свідок немає. На земельній ділянці свідком побудований житловий будинок, на який отриманий технічний паспорт.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав, що в 1989 році він вступив до кооперативу Стадне . Йому була виділена земельна ділянка на якій ним збудований житловий будинок.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показала, що вона є сусідкою ОСОБА_4 , їхні земельні ділянки межують одна з одною. Вони спільно робили дорогу до земельних ділянок та підключали електроенергію. Свідку відомо про ту обставину, що земельні ділянки розташовувались на території кооперативу Стадне , який повинен був отримати в користування земельні ділянки та в подальшому розмежувати земельні ділянки відносно адміністративних меж м. Києва та Бориспільського району. Земельні ділянки, належні як свідку, так і ОСОБА_4 , були віднесені до меж Бориспільського району в межах Гнідинської сільської ради. В подальшому ОСОБА_12 займався питанням щодо приватизації земельних ділянок за грошові кошти. На даний час у свідка відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показав, що він працював на радіозаводі. В 1990 році зорганізувалась група працівників радіозаводу для вступу до садового товариства. В подальшому свідок отримав земельну ділянку в районі Осокорки. З цією земельною ділянкою межує земельна ділянка на якій подружжя ОСОБА_9 збудували житловий будинок. Станом на 1991 рік житловий будинок був вже зведений. В період з 2002 по 2005 роки свідок був членом садового товариства. В 2005 році відбувалось уточнення меж Києва і належну свідку земельну ділянку було віднесено до меж Бориспільського району.

V. Норми права та судова практика, якими суд керується при вирішенні спору.

а. норми матеріального права щодо знесення об`єкту самочинного будівництва.

Згідно з положенням ч.2 та ч.3 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно п.4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ч.2 та ч.3 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з положенням ч.3 ст.3 Закону України від 01 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

У відповідності до ч.4 ст.3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР від 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року №56, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5 .

Згідно підпунктів 1.4, 1.7 та 13 Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належать громадянам на праві особистої власності. Реєстрація провадиться на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів) згідно з додатком N1.

Пунктом 9 цієї Інструкції право користування земельними ділянкам, на яких розташовані будинки або домоволодіння з обслуговуючими їх будівлями та спорудами, реєструються окремо, відповідно до інструкції МКГ УРСР від 23.08.1952 року Про порядок обміру земель і реєстрації документів на право користування земельними ділянками в містах і селищах міського типу УРСР . Бюро технічної інвентаризації на підставі зібраних матеріалів, а також матеріалів, поданих заявником, складає мотивований висновок про те, чи належить будівля заявнику, і подає його виконкому місцевої Ради депутатів трудящих, який виносить відповідне рішення.

Після винесення виконкомом рішення про оформлення права власності на будинок або домоволодіння, органи комунального господарства, а де їх немає - виконком місцевої Ради депутатів трудящих видає власникові свідоцтво про право особистої власності на будинок за встановленою формою (додаток N 2 та 2-а).

При винесенні виконкомом рішення про оформлення права власності на будинок або домоволодіння, що належить місцевій Раді депутатів трудящих, державній, кооперативній або громадській установі, підприємству чи організації, бюро технічної інвентаризації, на підставі цього рішення, провадить реєстрацію будинку або домоволодіння та видає реєстраційне посвідчення

Згідно із ч.1 ст.376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, тобто якщо:1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У відповідності до ч.4 ст.376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №6 зазначено, що відповідно до вимог статті 376 ЦК України право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК України).

За змістом зазначених норм у поєднанні з положеннями статей 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом. Таким чином, інші особи можуть заявляти вимоги про проведення перебудови чи знесення самочинного будівництва за умови доведеності факту порушення їх прав самочинною забудовою. Такий висновок узгоджується з нормами статей 3, 15, 16 ЦК України, статті 4 ЦПК України згідно з якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 19 листопада 2014 року у справі №6-180цс14, а також неодноразово була підтримана Верховним Судом, зокрема у постановах від 10 квітня 2019 року у справі №127/27333/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі №369/8107/15-ц, від 20 листопада 2019 року у справі №685/1537/17-ц, від 10 червня 2020 року у справі №127/11492/16-ц і від 27 січня 2021 року у справі №308/8116/13-ц.

б. норми матеріального права щодо застосування до спірних правовідносин наслідків спливу позовної давності.

Зі змісту ч.1 ст.256, ч.1 ст.257 та ч.1 ст.261 ЦК України особа може звернутись до суду за захистом свого цивільного права або інтересу протягом трьох років від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права.

Згідно з вимогами ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За принципами, закріпленими п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини роз`яснив, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п.51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, №22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; п.570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

в. норми матеріального права щодо оспорювання правомірності набуття права власності на земельну ділянку.

Відповідно до вимог ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ч.1 ст.116 ЗК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, тобто станом на час набуття ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Положенням ч.3 ст.116 ЗК України визначалось, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації бо сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

У відповідності до ч.9 ст.118 ЗК України Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

г. норми процесуального права.

Згідно з ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За правилами ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

VI. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.

Встановлено, що ОСОБА_4 разом з чоловіком ОСОБА_4 у 1991 році збудували садовий будинок з надвірними будівлями та спорудами в межах Гнідинської сільської ради. Спірний садовий будинок розташовується на земельній ділянці, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . Дані обставини у повній мірі визнані сторонами по справі та за правилами ч.1 ст.82 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Разом з цим, в матеріалах цивільної справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували наявність у ОСОБА_4 права власності на зведений садовий будинок.

Так, згідно довідки БРР БР БТІ від 29 серпня 2013 року №277 (т.1 а.с.130) станом на 11 березня 2008 року в межах земельної ділянки ОК СТ Стадне нерухоме майно не зареєстровано.

Приєднаний до матеріалів цивільної справи технічний паспорт на садовий будинок АДРЕСА_1 , виготовлений на замовлення ОСОБА_4 , не є тим документом, у розумінні положень Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР від 31 січня 1966 року, яка була чинною станом на час будівництва спірного садового будинку, який свідчить про виникнення права власності на цей об`єкт нерухомого майна та водночас не свідчить про автоматичне виникнення у забудовника права користування земельною ділянкою.

Встановлено, що в розумінні ч.4 ст.376 ЦК України, ОСОБА_1 категорично заперечує проти визнання права власності за ОСОБА_4 на садовий будинок; правові підстави, які б підтверджували правомірність користування ОСОБА_4 земельною ділянкою, відсутні; правовстановлюючі документи на спірний садовий будинок відсутні. Ці обставини свідчать про те, що спірний садовий будинок є самочинно збудованим.

На переконання суду, показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 не є належними доказами, оскільки вказаними свідками не було повідомлено будь-яких обставин, які належать до предмета доказування у даній цивільній справі. Обставини щодо будівництва свідками житлових будинків по сусідству з сім`єю ОСОБА_9 за відсутності правовстановлюючих документів на земельні ділянки не може підтверджувати правомірність будівництва спірного житлового будинку ОСОБА_4 .

Суд погоджується з доводами ОСОБА_1 , викладеними у позові, та поясненнями його представника, наданими у судовому засіданні, стосовно порушення його прав як власника земельної ділянки та існування перешкод у користуванні нею, внаслідок самочинного будівництва, здійсненого ОСОБА_4 .

З цих підстав, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про зобов`язання ОСОБА_4 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0758 га з кадастровим номером 3220882600:04:007:1980, яка розташована в АДРЕСА_2 , а також за власний рахунок знести самочинне будівництво у вигляді садового будинку з побудованими будівлями та спорудами, привівши земельну ділянку у придатний для використання стан.

Крім цього, ОСОБА_1 та ОК СТ Стадне заявили про застосування строку позовної давності до позовних вимог ОСОБА_4 (т.2 а.с.57).

ОСОБА_4 , в свою чергу, подано заяву про визнання поважними причин пропуску позовної давності та поновлення строку звернення до суду (т.5 а.с.175-180).

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в ст.261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст.81 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Всупереч цьому, суд вважає надуманими аргументи ОСОБА_1 та ОК СТ Стадне з приводу того, що починаючи з 2013 року ОСОБА_4 було відомо про порушення її прав. З метою доведення переконливості даного твердження перед судом ОСОБА_1 та ОК СТ Стадне вказали на письмовий доказ, який міститься в матеріалах цивільної справи, а саме: копію заяви ОСОБА_14 від 30 березня 2013 року, адресованої Центральному районному відділу Миколаївського міського управління УМВС України в Миколаївській області. За змістом якої 30 березня 2013 року ОСОБА_3 був допитаний співробітниками Миколаївського міського управління УМВС України в Миколаївській області з приводу рейдерського захоплення фірми Вікторія-Плюс . Під час допиту був присутній ніби-то співробітник ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_4 - чоловік ОСОБА_4 (т.2 а.с.174).

З доводів ОСОБА_4 вона особисто не була присутньою під час допиту ОСОБА_3 , її чоловік ОСОБА_4 не розповідав їй ні про допит ОСОБА_3 , ні про його претензії на земельну ділянку.

ОСОБА_4 був залучений до участі в розгляді цивільної справи в якості третьої особи. Тому навіть якщо припустити його обізнаність стосовно оформлення ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку. Вказана обставина в жодній мірі не може вказувати про обізнаність саме ОСОБА_2 як позивача про порушення її прав.

Таким чином суд погоджується з доводами ОСОБА_4 , що вона дізналася про оформлення права власності на земельну ділянку, на якій розташований споруджений нею садовий будинок, лише після звернення ОСОБА_1 з відповідним позовом до суду.

З огляду на це, ОСОБА_4 не пропущено строк позовної давності при зверненні до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, державного акту на земельну ділянку та договору купівлі продажу земельної ділянки.

Інших доказів, які б спростовували вищезазначені висновки суду, сторони не надали.

На підставі розпорядження Бориспільської РДА №1497 від 11 березня 2008 року був затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) СТ Стадне для ведення колективного садівництва на території Гнідинської сільської ради (т.2 а.с.183-184).

15 квітня 2008 року Бориспільська РДА та ОК СТ Стадне уклали договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області, зареєстрований в реєстрі за №1392 (т.1 а.с.62-68). За умовами якого Бориспільська РДА передала ОК СТ Стадне в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку площею 22,709 га, в тому числі 10,709 сіножатей для ведення колективного садівництва на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району.

Разом з цим, судом не встановлено обставин, які б свідчили, що вказаним розпорядженням Бориспільської РДА та договором оренди земельної ділянки порушуються права та законні інтереси ОСОБА_4 .

З розпорядження Київської міської державної адміністрації №2008 від 29 вересня 1998 року було вирішено надати членам самостворених товариств земельної ділянки загальною площею 216,0 га для індивідуального житлового будівництва в урочищі Осокорки. Вирішено, зарезервувати зазначену земельну ділянку за товариством забудовників на період до виготовлення проектної документації. При цьому товариству забудовників належить виступити замовником розробки проектно-кошторисної документації для створення району індивідуальної житлової забудови з площею окремих ділянок до 1000 кв.м. Товариство забудовників було зобов`язано у першому півріччі 1999 року подати проектну документацію на затвердження у встановленому порядку (т.3 а.с.107-108).

В матеріалах цивільної справи відсутні належні, достатні та допустимі докази, які б свідчили про те, що товариством забудовників були вчинені відповідні дії, обов`язок з виконання яких було покладено розпорядженням Київської міської державної адміністрації №2008 від 29 вересня 1998 року, а саме щодо подання в першому півріччі 1999 року відповідної проектної документації.

Таким чином, дане розпорядження Київської міської державної адміністрації №2008 від 29 вересня 1998 року не виконано у встановлені строки та у вищевказаний спосіб.

Питання щодо правомірності розпорядження Бориспільської РДА №1497 від 11 березня 2008 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОК СТ Стадне на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) земельної ділянки для ведення колективного садівництва на території Гнідинської сільської ради , а також договору оренди земельної ділянки від 15 квітня 2007 року, укладеного між Бориспільською РДА та ОК СТ Стадне було предметом судового розгляду та перевірки щодо їх законності в межах розгляду господарської справи за позовом прокурора, в інтересах держави, до Бориспільської РДА та ОК СТ Стадне .

Встановлено, що рішенням господарського суду Київської області від 19 жовтня 2009 року у справі за позовом СК Вікторія-Плюс до Бориспільської РДА, ОК СТ Стадне , ДП Центр Державного Земельного Кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах позовні вимоги були задоволені частково, зокрема визнано недійсним та скасовано розпорядження Бориспільської РДА №1497 від 11 березня 2008 року.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 03 липня 2018 року рішення господарського суду Київської області від 19 жовтня 2009 року було скасовано, прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмолено (т.2 а.с.61-68).

Постановою Вищого господарського сулу України від 25 травня 2011 року залишено без змін постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18 лютого 2010 року (т.2 а.с.69-72).

Зважаючи на це, в ході розгляду даної цивільної справи судом не встановлено обставин, які б свідчили про неправомірність прийняття Бориспільською РДА спірного розпорядження №1497 від 11 березня 2008 року. Крім цього, судом також не встановлено, що земельна ділянка, якою користується ОСОБА_4 та на якій побудований садовий будинок, накладається на земельну ділянку передану в оренду на підставі вищевказаного договору оренди ОК СТ Стадне . З матеріалів цивільної справи не вбачається, що СК Вікторія-Плюс , членом якої є ОСОБА_4 , укладала будь-який правочин з Бориспільською РДА щодо права користування земельними ділянками в межах Гнідинської сільської ради Бориспільського району.

17 вересня 2012 року розпорядженням Бориспільської РДА №3067 була затверджена технічна документація із землеустрою щодо складання документу, що посвідчував право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, та передачі в його власність земельної ділянки площею 0,0758 га з цільовим призначенням для ведення садівництва в ОК СТ Стадне на території Гнідинської сільської ради (т.4 а.с.26-27).

На підставі цього розпорядження ОСОБА_14 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №271551, виданий 30 жовтня 2012 року (т.1 а.с.149).

В подальшому ОСОБА_3 відчужив на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0758 га з цільовим призначенням для ведення садівництва в ОК СТ Стадне на території Гнідинської сільської ради (т.1 а.с.7-8,148-155).

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про порушення порядку передачі ОК СТ Стадне спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_3 .

З цих міркувань, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 20 серпня 2013 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , є правомірним та підстави для визнання його недійсним судом не вбачаються.

Обґрунтовуючи дане судове рішення, суд приймає також до уваги вимоги ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини.

Зокрема, зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

VІІ. Розподіл судових витрат.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З квитанції №ПН501 від 28 лютого 2017 року (т.1 а.с.6) вбачається, що при пред`явленні позову до суду ОСОБА_1 був сплачений судовий збір у розмірі 1920 гривень. Пред`явлений ним позов задоволений. Тому з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 слід стягнути витрати на оплату судового збору у розмірі 1920 гривень.

З квитанцій від 17 липня 2017 року та від 25 січня 2018 року (т.2 а.с.1, т.3 а.с.16) встановлено, що ОСОБА_4 також сплатила судовий збір за пред`явлення позову у розмірі 2049 гривень 60 копійок. Зважаючи на те, що у задоволенні пред`явленого нею позову відмовлено у повному обсязі, тому підстави для відшкодування понесених судових витрат, відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ч.3 ст.3 та ч.4 ст.3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст.116, ст.118, ч.2 та ч.3 ст.152 ЗК України, ч.1 ст.256, ч.1 ст.257 , ч.1 ст.261, ч.4 ст.267, ч.2 ст.328, ч.2 та ч.3 ст.331, ч.1 та ч.4 ст.376 ЦК України, ч.1 та ч.6 ст.81, ч.1 ст.141, п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 0,0758 га з кадастровим номером 3220882600:04:007:1980, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом знесення за власний рахунок будинку та всіх побудованих будівель та споруд, що розташовані на вказаній земельній ділянці.

Зобов`язати ОСОБА_2 привести земельну ділянку ОСОБА_1 площею 0,0758 га із кадастровим номером 3220882600:04:007:1980, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , у придатний для використання стан (рекультивація) за власний рахунок.

Зобов`язати ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку ОСОБА_1 площею 0,0758 га із кадастровим номером 3220882600:04:007:1980, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, державного акту на земельну ділянку та договору купівлі продажу земельної ділянки - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений при подачі позову судовий збір в розмірі 1920 грн.

Позивач ОСОБА_1 , проживає: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач ОСОБА_2 , проживає: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення суду - 05 серпня 2021 року.

Суддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Бориспільського міськрайонного суду В.В. Журавський