Рішення

від 13.01.2022 по справі 639/4646/18

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2022

м.Харків

Справа № 639/4646/18

провадження 2/639/246/22

Жовтневий районний суд м.Харкова

у складі: головуючого - судді Єрмоленко В.Б.

за участю секретаря- Міжиріцької А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ Юність Плюс , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ТОВ Міранда Плюс про визнання недійсними договорів, скасування державної реєстрації прав ,-

ВСТАНОВИВ:

Харківська місцева прокуратура № 2 ( нині Новобаварська окружна прокуратура міста Харкова ) у 2018 звернулась до суду з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради, Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради з позовами:

- до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлового приміщення літ. № В-1 по АДРЕСА_1 від 25.01.2017 № 194, № 222, від 30.01.2017 № 268, від 27.11.2017 № 1208, зареєстровані приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мараєвою Я.В.,скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( т.1);

- до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлового приміщення літ. № Б-1 по АДРЕСА_2 від 25.01.2017 № 196, № 228, від 30.01.2017 № 271, від 27.11.2017 № 1206, від 15.02.2017 № 411, від 02.03.2017 № 170, зареєстровані приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мараєвою Я.В.,скасувати їх державну реєстрацію та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( т. 3);

-до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ТОВ Міранда Плюс про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 25.01.2017 № 202, № 226, від 23.05.2018 № 2065, від 10.02.2017 № 29, від 21.06.2017 № 1311, договору поділу № 270 від 30.01.2017, договору дарування від 27.11.2017 № 2525, № 2523, скасування реєстрації та рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень ( т. 4);

-до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ Юність Плюс про визнання недійсними договорів № 200 від 25.01.2017, № 224 від 25.01.2017, № 269 від 30.01.2017, № 1212 від 27.11.2017, № 413 від 15.02.2017, № 169 від 02.03.2017, № 497 від 29.03.2018, № 495 від 29.03.2018, скасування їх державної реєстрації та рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень ( т. 2);

- до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 25.01.2017 №№ 198,230, посвідчених приватним нотаріусом ХМНО Мараєвою Я.В. , скасування їх реєстрацію, подальші договори поділу від 30.01.2017 № 272, дарування від 27.11.2017 № 1210, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( т. 5).

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі ухвали Господарським судом Харківської області від 11.01.2017 по справі № 922/4283/16 про затвердження мирової угоди, укладеної між ФОП ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , за останньою зареєстровано право власності на нежитлові будівлі : літ. В-1, загальною площею 52,4 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; літ. Г-1, загальною площею 73,7 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_3 ; літ. Д-1, загальною площею 70,8 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; літ. Б-1, загальною площею 72,0 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ; літ. В-1, загальною площею 42,6 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_4 .

Позивач вказує, що право власності на нежитлові будівлі зареєстровані згідно копії технічних паспортів на будівлі, без правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, з самовільним присвоєнням адреси та літерації. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.06.2018 ухвала Господарського суду про затвердження мирової угоди скасована, справу направлено для подальшого розгляду та зазначено, що вказані будівлі не належали відповідачу ОСОБА_7 , не прийняті в експлуатацію, їх будівництво здійснювалось з порушенням норм Земельного кодексу України та Закону України Про регулювання містобудівної діяльності . Фактично спірні нежитлові приміщення є об`єктами самочинного будівництва, їх подальша експлуатація порушує інтереси держави в особі Харківської міської ради щодо реалізації права законного власника та розпорядника спірної земельної ділянки, отримання від неї корисних властивостей , призводить до нераціональної забудови населених пунктів тощо, адже рішення Харківської міської ради про надання відповідної земельної ділянки у власність або користування не приймалось.

Як зазначає позивач, після реєстрації ОСОБА_1 права власності на самочинне будівництво, вона відразу , 25.01.2017 уклала договори купівлі продажу частин нежитлових приміщень на користьОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які у лютому 2017 продавали їх по частинам іншим особам після посвідчених приватним нотаріусом ХМНО Мараєвою Я.В. договорів поділу нежитлових будівель. З урахуванням таких обставин, позивач просить скасувати, як незаконні, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, їх реєстрацію, всі договори купівлі-продажу, дарування, поділу нежитлових приміщень.

У позовній заяві та додатково у письмових поясненнях Харківська місцева прокуратура № 2 обгрунтувала підстави представництва прокурором інтересів держави в суді ( т. 1 а.с. 166-172).

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представник ТОВ Юність Плюс в судове засідання не з' явились, про день , час та місце розгляду справи повідомлялись завчасно, належним чином, про причини неявки суд не сповістили, правом на подання відзиву на позов та доказів, на підтвердження заперечень проти позову, не скористалися.

Від відповідача ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він не погоджується із заявленими позовними вимогами, посилаючись на те, що він набув право власності на нежитлові приміщення правомірно, оскільки недійсність правочину прямо не встановлена законом або договір не визнано судом недійсним, відповідач не знав про факти, викладені в позовній заяві, а саме самочинне будівництва, не відведення земельної ділянки, є добросовісним набувачем, договір купівлі-продажу від 15.02.2017 № 411 і договір поділу зареєстровані на підставі рішення про державну реєстрацію прав приватним нотаріусом Мараєвою Я.В., речове право на нерухоме майно виникає з моменту реєстрації ( т. 6 а.с.2-3).

Позивачем подана відповідь на відзив ОСОБА_4 та зазначено, що апеляційним господарським судом у постанові про скасування ухвали господарського суду Харківської області вказано, що спірні нежитлові будівлі збудовані на земельних ділянках, які не були у встановленому порядку передані у власність чи користування відповідача, мирова угода у цій справі, за якою право власності на об`єкти нерухомого майна перейшло до позивача, порушує інтереси держави в особі Харківської міської ради щодо реалізації прав законного власника та розпорядника земельних ділянок комунальної власності.

Крім того, відповідач ОСОБА_4 , так само як й інші відповідачі, міг пересвідчитися, що в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, доступ до якого є на сайті Державної архітектурно-будівельної інспекції України (http://www.dabi.gov.ua/) в розділі Реєстр дозвільних документів , відповідні дозвільні документи щодо початку будівництва спірних будівель та введення їх в експлуатацію не реєструвались.

В Єдиному міському реєстрі актів Харківської міської ради за адресою https://doc.citynet.kharkov.ua відсутні відповідні рішення Харківської міської ради про надання дозволів на розробку проекту землеустрою та надання у власність (користування) земельних ділянок під спірними будівлями та відсутні рішення виконавчого комітету міської ради про присвоєння поштових адрес цим об`єктам нерухомості.

За частиною 2 статті 376 Цивільного кодексу України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.Оскільки спірний об`єкт є самочинним будівництвом, його не може бути визнано капітальною спорудою, на яку видається окреме свідоцтво про право власності (а з 01.01.2013 - витяг щодо державної реєстрації об`єкту в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно), а тому недійсними є і правочини щодо відчуження цього об`єкта.

Таким чином, відповідно до чинного законодавства, зокрема ст.ст. 178, 316, 317, 376 ЦК України, не можуть бути в цивільному обороні об`єкти самочинного будівництва. Зазначене підтверджується правовими позиціями ВСУ у справах №№6-286цс15, 3-202гс15, 6-265цс16.

Отже правочини, вчинені у формі договорів-купівлі продажу№№411 і 413 від 15.02.2017, мають бути визнані недійсними на підставі ч.1 ст.203 ЦПК України як такі, що суперечать вимогам ст.ст. 178 і 376 ЦК України.

У разі визнання оспорюваних правочинів недійсними, відповідач не буде позбавлений можливості використати правовий інститут реституції, передбачений частиною 2 ст.216 ЦК України, відповідно до якої у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Самочинне будівництво є порушенням установлених державою правил та норм здійснення будівництва, що призводить до нераціональної забудови населених пунктів, невідповідності збудованих об`єктів нерухомості встановленим вимогам законодавства, що є порушенням прав територіальної громади, а також питань безпеки під час експлуатації вже збудованого об`єкта, екологічної та санітарно-епідеміологічної безпеки.

У даному випадку суспільний інтерес переважає приватний, що підтверджується й практикою Європейського суду з прав людини ( т. 6 а.с. 60-66).

Представник відповідача ОСОБА_5 надав відзив на позовну заяву, зазначивши, що 10.02.2017 між нею і ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу, за яким продавець передав у власність покупцеві нежитлові приміщення № 3 пл. 9,7 кв.м. в нежитловій будівлі літ. Д-1 по АДРЕСА_3 , які належали ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу.Всі умови при укладенні спірного договору сторонами дотримані, з позову не вбачається факту незаконного будівництва нежитлової будівлі, не притягнути до відповідальності винні особи за правопорушення у сфері містобудування, а також державні реєстратори, позивачем не надано доказів порушення прав та інтересів держави . Відповідач також надала клопотання про можливість розгляду справи за її відсутністю та без участі представника відповідача (т. 6 а.с. 131-136,165-166).

Від представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 надійшов відзив на позов, в якому відповідач вважає заявлені вимоги безпідставними, оскільки факт самочинного будівництва нежитлової будівлі Д-1 по АДРЕСА_3 не був встановлений судом, нежитлові приміщення № 1, № 2 загальною площею 18,3 кв.м. є об`єктом продажу і були зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджує факт набуття права власності, при укладенні договору купівлі-продажу дотримані вимоги чинного законодавства, тому підстави для застосування ст.ст. 215, 203 ЦК України, на думку представника відповідача, відсутні. Крім того, представник ОСОБА_6 посилається на недопустимість безпідставного позбавлення права власності, добросовісність набувача нерухомого майна ( т. 1 а.с. 126-132).

У відповіді на відзив ОСОБА_6 позивач стверджує, що при задоволенні скарги місцевої прокуратури та скасуванні ухвали господарського суду Харківської області від 11.01.2017 про затвердження мирової угоди, Харківський апеляційний господарський суд у постанові від 04.06.2018 зазначив, що спірні нежитлові будівлі збудовані на земельних ділянках, які не були у встановленому порядку передані у власність чи користування відповідача, мирова угода у цій справі, за якою право власності на об`єкти нерухомого майна перейшло до позивача, порушує інтереси держави в особі Харківської міської ради щодо реалізації прав законного власника та розпорядника земельних ділянок комунальної власності.Особливо звернуто увагу на те, що сторони присвоїли спірним об`єктам нерухомого майна адреси, однак, вирішення вказаного питання, з урахуванням положень статті 37 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , належить виключно до повноважень Харківської міської ради.

Позивач вказує, що відзив представника ОСОБА_6 не містить доказів, що спростовують факт самочинного будівництва об`єкта, відповідачем не надані будь-які правовстановлюючі документи на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 , нежитлова будівля Д-1 , а також рішення виконавчого комітету Харківської міської ради про присвоєння поштової адреси спірному об`єкту нерухомості.

Щодо доводів про дотримання вимог Цивільного кодексу України при укладенні договору-купівлі продажу нежитлових приміщень за №2065 від 23.05.2018, то позивач зазначає, що ст. 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Оскільки спірний об`єкт є самочинним будівництвом, його не може бути визнано капітальною спорудою, на яку видається окреме свідоцтво про право власності (а з 01.01.2013 - витяг щодо державної реєстрації об`єкту в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно), а тому недійсними є і правочини щодо відчуження цього об`єкта.Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 03.06.2015 №3-202гс15.

Вимоги особи, яка самочинно збудувала нерухоме майно, або заінтересованої особи, що не пов`язані з правом власності на ці будівлі, зокрема, про визнання права на матеріали, одержані при їх знесенні, підлягають розгляду судами на загальних підставах ( т. 1 а.с. 183-186).

Від ТОВ Міранда Плюс надійшов відзив на позов Харківської місцевої прокуратури № 2, в якому, заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказує, що зміст договору купівлі-продажу № 1311 повністю відповідає вимогам цивільного законодавства, на час укладення договору Ѕ частка нежитлових приміщень № 4 пл. 17,0 кв.м., № 5 пл. 17 кв.м. в нежитловій будівлі по АДРЕСА_3 були зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі договору поділу від 30.01.2017, нотаріусом проводились усі передбачені перевірки, встановлено відсутність обтяжень, ТОВ Міранда Плюс набула право власності на законних підставах і є добросовісним набувачем нерухомого майна, а тому, на думку відповідача, підстав для визнання правочину недійсним не мається ( т. 6 а.с. 113-114).

Ухвалами Жовтневого районного суду м.Харкові 30.08.2018 р. по кожному з позовів відкрито загальне позовне провадження, 20.12.2018 р., за клопотанням представника Харківської місцевої прокуратури № 2, об`єднані в одне провадження цивільні справи за позовом Харківської місцевої прокуратури № 2 в інтересах Харківської міської ради, Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 ,ТОВ Юність Плюс , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ТОВ Міранда Плюс . ( т. 1 а.с. 176-177).

Відмовлено ухвалами суду від 08.02.2018 р., 02.09.2020 р. у задоволенні клопотань представника відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_8 , представника ОСОБА_6 - ОСОБА_10 про залишення без розгляду позову Харківської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Харківської міської ради, Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради до ОСОБА_1 та інш. про визнання недійсними договорів, скасування реєстрації ( т. 7 а.с. 150-153, т. 6 а.с. 126-128).

Ухвалами Жовтневого районного суду м.Харкова від 24.09.2019 р. , 17.12.2019 р. залишені без задоволення клопотання представника відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_8 , представника ОСОБА_4 - ОСОБА_11 про зупинення провадження у справі ( т. 7 а.с. 75).

Суд,вислухавши пояснення учасників справи , дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приходить до наступного.

У грудні 2016 ФОП ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Харківської області до ФОП ОСОБА_7 про стягнення 249820,80 грн. за договором підряду №0706/16 від 07.06.2016 .

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.01.2017 затверджено мирову угоду по справі №922/4283/16 від 20 грудня 2016 року, укладену між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 , за умовами якої боржник, в повному обсязі, визнає свої зобов`язання по сплаті суми боргу за договором підряду за № 0706/14 від 07.06.2014 р., перед Ф-ОП ОСОБА_1 , який становить 249820,80 грн., а також суму понесених стягувачем судових витрат у розмірі 3747,31 грн., а всього на загальну суму 253568,11 грн. Боржник зобов`язується та гарантує сплатити стягувачу ( ОСОБА_1 ) зазначену суму шляхом передачі їй права власності на об`єкти, що предметом договору, а саме:- нежитлову будівлю літ. В-1, загальною площею 52,4 кв.м., по АДРЕСА_1 ;-нежитлову будівля літ. Г-1, загальною площею 73,7 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;- нежитлова будівля літ. Д-1, загальною площею 70,8 кв.м. по АДРЕСА_3 ;- нежитлову будівля літ. Б-1, загальною площею 72,0 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_4 ;- нежитлова будівля літ. В-1, загальною площею 42,6 кв.м. по АДРЕСА_4 . Сторони у мировій угоді заявляли, що ні в процесі укладення Мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб, в тому числі й держави.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.06.2018 ухвала господарського суду Харківської області від 11.01.2017 скасована, а справа №922/4283/16 направлена до господарського суду Харківської області для продовження розгляду ( т.1 а.с. 32-42). У постанові зазначено, що відповідачем не надано доказів державної реєстрації його права власності на нежитлові будівлі та не доведено факту набуття такого права власності. Спірні нежитлові будівлі збудовані на земельних ділянках, які не були у встановленому порядку передані у власність чи користування відповідача, мирова угода у цій справі, за якою право власності на об`єкти нерухомого майна перейшло до позивача, порушує інтереси держави в особі Харківської міської ради щодо реалізації прав законного власника та розпорядника земельних ділянок комунальної власності. Крім того, в мировій угоді сторони присвоїли спірним об`єктам нерухомого майна адреси, однак, вирішення вказаного питання, з урахуванням положень статті 37 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , належить виключно до повноважень Харківської міської ради.

З матеріалів справи вбачається, що правовласновлюючих документів на ці об`єкти нерухомості не були надані , договір підряду, укладений між ФОП ОСОБА_7 і ФОП ОСОБА_1 , який остання надала суду, стосувався доручення ОСОБА_1 та зобов`язання підрядника ОСОБА_7 виконати будівництво нежитлових будівель загальною площею 52,4 кв.м., по АДРЕСА_1 ; загальною площею 73,7 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; загальною площею 70,8 кв.м. по АДРЕСА_3 ; загальною площею 72,0 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_4 ; загальною площею 42,6 кв.м. по АДРЕСА_4 відповідно до наданої замовником проекно-кошторисної документаціі. Після виконання робіт підписаний акт приймання-передачі виконаних робіт та 03.11.2016 складені ТОВ Актуаль технічні паспорти на ОСОБА_7 , хоча за договором саме ОСОБА_1 надала будівельний майданчик для будівництва.Отже, ОСОБА_7 , ОСОБА_1 не мали право власності на ці об`єкти ( т. 6 а.с. 73-83).

При новому розгляді справи, ухвалою господарського суду Харківської області від 11.07.2018 задоволена заява позивача ОСОБА_1 та її позов залишено без розгляду.

Судом встановлено, що на зазначені нежитлові будівлі не було зареєстровано та правовстановлюючих документів на них не видавалось. Цим об`єктам у встановленому порядку не присвоювалась адреса та літерація будівель. Викопіюванням з Публічної кадастрової карти України (на якій оприлюднюються відомості Державного земельного кадастру) підтверджено, що земельні ділянки під спірними будівлями не сформовані та не відображені. Об`єкти, що побудовані не прийняті в експлуатацію, а також здійснювались з порушенням норм Земельного кодексу України , Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , на самовільно захоплених земельних ділянках, що належать територіальній громаді м.Харкова.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна по АДРЕСА_2 , за ОСОБА_1 під № 18669269 зареєстровано 23.01.2017 р. право власності на об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_2 ( без визначення літ. Б-1 ) на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Харківської області від 11.01.2017 р.( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1153272663101, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( з відкриттям розділу) № 33527823 від 23.01.2017).

За договорами купівлі-продажу від 25.01.2017 р., посвідчених приватним нотаріусом ХМНО Мараєвою Я.В. за реєстровими №№ 228, 196, ОСОБА_1 продала 2/5 частини нежитлової будівлі літ. Б-1 загальною пл. 72,0 кв.м. ОСОБА_2 , а 3/5 часток- ОСОБА_9 ( т. 3 а.с. 69-70, 91-92).

Згідно договору поділу, укладеного 30.01.2017, посвідченого приватним нотаріусом Мараєвою Я.В., відповідачами ОСОБА_2 і ОСОБА_9 розподілили майно і у приватну власність ОСОБА_9 переходять нежитлове приміщення № 1 пл. 29,4 кв.м. та нежитлове приміщення № 2 пл.14,2 кв.м., загальною площею 43,6 кв.м., у власність ОСОБА_2 - нежитлове приміщення № 3 пл. 14,2 кв.м. та нежитлове приміщення № 4 пл. 14,2 кв.м., загальною площею 28,4 кв.м. ( а.с. 72). Розміри часток в реєстрі змінені на 33/100 і 67/100 часток ( т. 3 а.с. 88-89).

За договором купівлі-продажу, посвідченого 15.02.2017 р. приватним нотаріусом Мараєвою Я.В. за реєстровим № 411, 67/100 частин нежитлових приміщень ОСОБА_12 продала ОСОБА_4 ( т. 3 а.с. 73).

02.03.2017 р. між ОСОБА_4 і ОСОБА_9 розподіляється майно, яке є об`єктом спільної часткової власності згідно договору поділу, посвідченого приватним нотаріусом Макушевою Н.В., за яким ОСОБА_4 переходить нежитлове приміщення № 1 пл. 29,4 кв.м. у літ. Б-1 , ОСОБА_9 - приміщенням №2 пл. 14,2 кв.м., яке вона 27.11.2017 подарувала за договором дарування ( реєстровий № 1206) ОСОБА_3 ( т. 3 а.с. 74).

Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна по АДРЕСА_1 зареєстровано 18.01.2017 за ОСОБА_1 право власності відповідно до мирової угоди , затвердженої господарським судом Харківської області від 11.01.2017 р.( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 11532875631014,рішення про державну реєстрацію прав ( з відкриттям розділу) № 33528083 від 23.01.2017).

За договорами купівлі-продажу від 25.01.2017 р., посвідченими приватним нотаріусом ХМНО Мараєвою Я.В. за реєстром №№ 194,222, ОСОБА_1 продала 52/100 частини нежитлової будівлі літ. В-1 по АДРЕСА_1 загальною пл. 52,0 кв.м. ОСОБА_9 , іншу 48/100 частини- ОСОБА_2 ( т. 1 а.с. 70-71, 81-83).

В подальшому за договором поділу, укладеного 30.01.2017, посвідченого приватним нотаріусом Мараєвою Я.В., відповідачами ОСОБА_2 і ОСОБА_9 розподілили майно і у приватну власність ОСОБА_9 переходять нежитлове приміщення № 2 пл. 16,1 кв.м., нежитлове приміщення № 4 пл.11,3 кв.м., загальною площею 27,4 кв.м., у власність ОСОБА_2 - нежитлове приміщення № 3 пл. 14,2 кв.м. та нежитлові приміщення № 1 пл. 14,2 кв.м., № 3 пл. 10,8 кв.м., загальною площею 25,0 кв.м. ( т. 1 а.с. 72).

На підставі договору дарування від 27.11.2017 , посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Макушевою Н.В. за реєстровим № 1208, ОСОБА_9 відчужено на користь ОСОБА_3 нежитлові приміщення №№ 2,4 загальною пл. 27,4 кв.м .в літ. В-1 ( т. 1 а.с.13).

23.01.2017 в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно, внесена інформація про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю літ. Г-1 загальною площею 73,7 кв.м. , нежитлову будівлю Д-1 загальною площею 70,8 кв.м. по АДРЕСА_3 згідно мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Харківської області від 11.01.2017 р.( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна ( літ. Г-1 ) 1153224263101 , ( літ. Д-1 - 1153253063101, рішення про державну реєстрацію прав ( з відкриттям розділу) індексний № 33527016 від 23.01.2017№ 33527500 від 23.01.2017 відповідно).

На підставі договорів купівлі-продажу від 25.01.2017 р., посвідчених приватним нотаріусом ХМНО Мараєвою Я.В. за реєстровими №№ 200, 224, ОСОБА_1 продала 46/100 часток нежитлової будівлі літ. Г-1 загальною пл. 73,7 кв.м. ОСОБА_9 , інші 54/100 частки- ОСОБА_2 ( т. 2 а.с. 80-81).

За договором поділу, укладеного 30.01.2017, посвідченого приватним нотаріусом Мараєвою Я.В., відповідачами ОСОБА_2 і ОСОБА_9 розподілено майно і у приватну власність ОСОБА_9 переходять нежитлове приміщення № 3 пл. 17,0 кв.м. та нежитлове приміщення № 4 пл.17,0 кв.м., загальною площею 34,0 кв.м., у власність ОСОБА_2 - нежитлове приміщення № 1 пл.22,7 кв.м. та нежитлове приміщення № 2 пл. 17,0 кв.м., загальною площею 39,7 кв.м. ( а.с. 82). Розміри часток в реєстрі змінені на 48/100 і 52/100 ( т. 2 а.с. 111-113).

В подальшому, за договором купівлі-продажу, посвідченого 15.02.2017 р. приватним нотаріусом Мараєвою Я.В. за реєстровим № 413, 57/100 частин нежитлових приміщень №№ 1,2 ОСОБА_2 продала ОСОБА_4 . При цьому, останній отримав у володіння та користування нежитлове приміщення № 1 пл. 22,7 кв.м. На підставі договору поділу від 02.03.2017 ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розподілили майно таким чином ОСОБА_4 належить 57/100 частин, а ОСОБА_2 -43/100. ОСОБА_9 подарувала нежитлові приміщення № 3, № 4 ОСОБА_3 27.11.2017, яка за договором купівлі-продажу передала їх 29.03.2018 ТОВ Юність Плюс .На підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2 продала ТОВ Юність Плюс нежитлове приміщення № 2 пл. 17,0 кв.м. Приміщення №№ 2,3,4 загальною пл. 56,4 кв.м. об`єднані в приміщення № 2( т. 2 а.с. 83-88, 89-107).

Вищезазначеним способом нежитлове приміщення літ. Д-1 по АДРЕСА_3 ( адреса та літерація присвоєні незаконно) відчужувалось та розподілялось на користь інших осіб. Так, 25.01.2017 за договорами купівлі-продажу, посвідченими приватним нотаріусом ХМНО Мараєвою Я.В. за реєстровими №№ 202,226, ОСОБА_1 продала 52/100 часток нежитлової будівлі літ. Д-1 загальною пл. 70,8 кв.м. ОСОБА_9 , інші 52/100 частки- ОСОБА_2 ( т. 4 а.с. 129-130).

За договором поділу, укладеного 30.01.2017, посвідченого приватним нотаріусом Мараєвою Я.В., відповідачами ОСОБА_2 і ОСОБА_9 розподілено майно і у приватну власність ОСОБА_9 переходять нежитлове приміщення № 1 пл. 14,0 кв.м. та нежитлове приміщення № 2 пл.4,3 кв.м., нежитлове приміщення № 3 пл. 18,5 кв.м., загальною площею 36,8 кв.м. у нежитловій будівлі літ. Д-1 , у власність ОСОБА_2 - нежитлове приміщення № 4 пл.17,0 кв.м. та нежитлове приміщення № 5 пл. 17,0 кв.м., загальною площею 34,0 кв.м. ( а.с. 131). В подальшому, нежитлові приміщення №№ 1,2,3 на підставі висновку ТОВ Актуаль розділено на чотири приміщення з відкриттям трьох розділів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на приміщення № 1 пл. 14,0 кв.м. і приміщення № 2 пл. 4,3 кв.м., приміщення № 3 пл. 9,7 кв.м., приміщення № 3а пл.9,7 кв.м. Нежитлові приміщення №№ 1,2 загальною площею 18,3 кв.м. , нежитлове приміщення № 3а в літ. Д-1 ОСОБА_9 за договорами дарування від 27.11.2017 передала ОСОБА_3 , яка в свою чергу продала приміщення №№ 1,2 ОСОБА_6 відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого 23.05.2018 за реєстровим № 2065 приватним нотаріусом ХМНО Корнійчук О.В.( т. 4 а.с. 132-134, т. 1 а.с. 137-138).

Нежитлове приміщення № 3 пл. 9,7 кв.м. ОСОБА_3 продала ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 10.02.2017, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Макушевою Н.В.( а.с.135).

ОСОБА_2 Ѕ частку нежитлового приміщення № 4 пл. 17,0 кв.м., № 5 пл. 17,0 кв.м. продала ТОВ Міранда Плюс на підставі договору купівлі-продажу від 21.06.2017, посвідченого приватним нотаріусом Мараєвою Я.В. ( т. 4 а.с. 137-166).

Згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна по АДРЕСА_4 , за ОСОБА_1 18.01.2017 зареєстровано також право власності на нежитлову будівлю літ. В-1 пл. 42,6 кв.м. відповідно до мирової угоди , затвердженої господарським судом Харківської області від 11.01.2017 р.( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1153189363101,рішення про державну реєстрацію прав ( з відкриттям розділу) № 33526419 від 23.01.2017).

За договорами купівлі-продажу від 25.01.2017 р., посвідчених приватним нотаріусом ХМНО Мараєвою Я.В. за реєстровими №№ 198, 230, ОСОБА_1 продала 1/3 частину нежитлової будівлі літ. В-1 загальною пл. 42,6 кв.м. ОСОБА_9 , інші 2/3 частини- ОСОБА_2 ( т. 5 а.с. 66-67).

На підставі договору поділу, укладеного 30.01.2017, посвідченого приватним нотаріусом Мараєвою Я.В., відповідачами ОСОБА_2 і ОСОБА_9 розподілено майно і у приватну власність ОСОБА_9 переходить нежитлове приміщення № 1 пл. 14,2 кв.м. , у власність ОСОБА_2 - нежитлове приміщення № 2 пл.14,2 кв.м. та нежитлове приміщення № 3 пл. 14,3 кв.м., загальною площею 28,4 кв.м. у нежитловій будівлі літ. В-1 по АДРЕСА_4 . Нежитлове приміщення № 1 пл. 14,2 кв.м. ОСОБА_3 подарувала за договором дарування, посвідченого приватним нотаріусом Макушевою Н.В. 27.11.2017 ОСОБА_3 ( т. 5 а.с. 68-76).

Згідно з пунктом "б" частини першої статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону ( частина перша ст. 116 ЗК України).

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За змістом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" про самовільне зайняття земельної ділянки свідчить вчинення особою будь-якої дії, спрямованої на фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дії, які відповідно до закону є правомірними.

Матеріали справи не містять доказів формування земельних ділянок, на яких розташовані нежитлові будівлі, присвоєння їм кадастрового номера, а також доказів, які б підтверджували наявність у ОСОБА_1 права власності або права користування вказаними земельними ділянками.

Частина друга статті 152 ЗК України передбачає, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Зазначене стосується також випадків здійснення у визначених законом випадках представництва інтересів держави прокурором.

Відповідно до частин другої, третьої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Особа, яка здійснила самочинне будівництво об`єкта на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, не може набути право власності на нього в порядку статті 331 ЦК України.

Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудовано з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.Саме такий правовий висновок, викладений Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1328цс15, а також Верховним Судом у постановах від 18 лютого 2019 року у справі № 308/5988/17-ц,від 20 березня 2019 року у справі № 202/3520/16-ц.

Судом встановлено, що здійснене на замовлення ОСОБА_1 будівництво є самочинним, так як відсутні докази того, що будівництво здійснено на земельних ділянках, що були відведена їй в установленому порядку для цієї мети, а також те, що об`єкти нерухомості збудовано за наявності належного дозволу на будівництво чи належно затвердженого проекту.

Земельні ділянки за вищезазначеними адресами , які самовільно присвоєні, перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради, і розпоряджатися ними має право виключно Харківська міська рада.

Наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього як на об`єкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України).

Таке самочинне будівництво не є об`єктом права власності, воно не може бути предметом поділу та продажу.

З огляду на викладені обставини відповідачі не набули право власності на об`єкти самочинного будівництва.

За частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідач ОСОБА_1 не мала правових підстав для відчуження спірного нерухомого майна, оскільки в установленому законом порядку не набула на нього право власності.

Аналіз норми частини третьої статті 376 ЦК України дає підстави для висновку про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки такій особі власником та користувачем, якщо такий є і не являється забудовником. Це єдина умова для визнання права власності на об`єкт нерухомості за такою особою.

Доводи відповідачів про те, що право власності на об`єкти нерухомого майна зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджує факт набуття права власності є помилковими.

Згідно з вимогами статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Стаття 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

Отже, законом визначено, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлення презумпції правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів ,необхідних для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Державна реєстрація не є підставою набуття права власності, а лише засвідчує вже набутого права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

Свідоцтво про право власності - це документ, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, оформлений відповідно до встановлених державою у нормативно-правових актах вимог, тобто є правовстановлюючим документом.

Результат аналізу положень статті 376 ЦК України виключає можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Таким чином, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, відповідно до наведених вище положень законодавства та норм частини другої статті 376 ЦК України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, частини четвертої цієї статті.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (провадження № 12-115гс19).

За правилами статті 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав власника розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

У постановах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 523/6532/14-ц, від 21 липня 2021 року у справі № 520/3561/18 вказано, що у разі доведеності факту самовільного зайняття земельної ділянки та розміщення на ній самочинного будівництва, власник не позбавлений можливості захищати свої права у спосіб, який відповідатиме положенням статей 376, 391 ЦК України і статей 152, 212 ЗК України, зокрема вимагати усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного будівництва, звільнення земельної ділянки та приведення її у попередній стан.

Таким чином, судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (пункт 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, пункт 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (пункт 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц).

Визнання незаконними та скасування реєстрації, рішень державних реєстраторів про реєстрацію прав та їх обтяжень , визнання недійсними договорів купівлі-продажу, поділу, дарування не є ефективним способом захисту та не забезпечує усунення порушень, спричинених самочинним будівництвом.Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року в справі № 509/11/17.

Зважаючи на встановлені обставини суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів, скасування реєстрації, рішень про реєстрацію прав власностіу з підстав обрання неефективного способу захисту.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 259, 264, 265 ЦПК України, cуд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ Юність Плюс , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ТОВ Міранда Плюс про визнання недійсними договорів, скасування державної реєстрації прав - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони: Позивач- Новобаварська окружна прокуратура міста Харкова (м.Харків, вул.Маршала Конєва, 20);

-Харківська міська рада (ЄДРПОУ 04059243 м.Харків, м-н Конституції, 7);

-Департамент територіального контролю Харківської міської ради ( м. Харків, м-н Конституції, 7);

-Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради ( м.Харків, пров. Соборний,1);

Відповідачі - ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_5 );

- ОСОБА_2 ( ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_6 );

- ОСОБА_3 ( ІПН НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 );

- ОСОБА_4 ( ІПН НОМЕР_4 , АДРЕСА_7 );

-ТОВ Юність Плюс ( ЄДРПОУ 32033152, м. Харків, вул.Короленка, 4б);

- ОСОБА_5 ( ІПН НОМЕР_5 , АДРЕСА_8 );

- ОСОБА_6 ( ІПН НОМЕР_6 , АДРЕСА_9 );

-ТОВ Міранда Плюс ( ЄДРПОУ 37023238, с. Кутузівка Харківського району Харківської обл., вул.Шкільна,6).

Повне судове рішення складено 03.02.2022.

СУДДЯ -