Рішення

від 03.02.2022 по справі 626/105/21

КРАСНОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 626/105/21

Провадження № 2/626/28/2022

РІШЕННЯ

Іменем України

03.02.2022 року м. Красноград

Красноградський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Гусара П.І.,

за участю секретаря Івашкіної Т.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Тимошенка Д.В.,

представника відповідача - адвоката Кадуна П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Краснограді в порядку загального позовного провадження, у відсутності учасників судового процесу, цивільну справу №626/105/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватно аграрно-орендного підприємства Промінь про повернення земельної ділянки та скасування запису про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки з зустрічною позовною заявою ПАОП Промінь до ОСОБА_1 про визнання договору землі укладеним,

В С Т А Н О В И В:

Позиція позивача.

ОСОБА_1 16.01.2021 року звернулась до суду із позовною заявою до ПАОП Промінь в якому просить:

-зобов`язати ПАОП Промінь повернути їй земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,19 га кадастровий номер 6323381200:14:000:0028 та скасувати запис про державну реєстрацію договору оренди землі, а саме договору оренди землі №584 від 01.11.2006 року укладеного строком на 25 років між ПАОП Промінь та нею на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,19 га кадастровий номер 6323381200:14:000:0028, яка належить їй на праві власності згідно державного акту на землю від 27.02.2001 року Серія ІІ-ХР №059969;

- стягнути з відповідача витрати на сплату судового збору, судово-почеркознавчу експертизу та правничу допомогу.

На обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначає, що в її власності знаходиться земельна ділянка, розміром 5,19 га, кадастровий номер 6323381200:14:000:0028, яка належить їй на праві власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія ІІ-ХР №059969 від 27.02.2001 року. 01 листопада 2006 року між нею та ПАОП Промінь був укладений договір оренди землі на 12 років. Після закінчення строку договору, на який він був укладений, вона звернулась до ПАОП Промінь про повернення їй земельної ділянки, так як вона не мала наміру продовжувати договір оренди. З інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно встановлено, що договір оренди землі №584 від 01.11.2006 року між нею та ПАОП Промінь укладено строком на 25 років. Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.Засл. проф. М.С. Бокаріуса №3558 від 24.04.2020 року підпис від імені ОСОБА_1 в договорі оренди земельної ділянки №584 від 01.11.2006 року, виконаний не ОСОБА_1 . Дана експертиза була проведена в справі № 626/2546/19 за позовом ОСОБА_1 до ПАОП Промінь про визнання договору оренди землі недійсним на вказану вище земельну ділянку. Так як вона договір оренди №584 від 01.11.2006 року не підписувала, відповідно істотних умов цього договору не погоджувала, тому такий договір є неукладеним. Враховуючи, що даний договір є неукладеним, вона не позбавлений права заявити вимогу про усунення перешкод у користуванні належним їй майном, зокрема шляхом пред`явлення вимоги про повернення земельної ділянки, скасування запису про державну реєстрацію речового права. Також просить стягнути з відповідача на її користь судові витрати зокрема і за проведення судово-почеркознавчої експерти.

Позиція відповідача.

23 березня 2021 року ПАОП Промінь звернулось до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 (а.с. 46-50), в якому просить визнати договір оренди землі №584 від 01.11.2006 року між ним та відповідачем укладеним.

ПАОП Промінь заначило, що у власності позивача ОСОБА_1 знаходиться земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,19 га, кадастровий номер 6323381200:14:000:0028 згідно державного акту на землю від 27.02.2001 року серія ІІ-ХР №059969. Відповідно до позовної заяви ОСОБА_1 зазначила, що між нею та ПАОП Промінь в 2006 році був підписаний договір на передачу вказаної земельної ділянки в оренду строком на 12 років і у зв`язку з тим, що вона не мала наміру продовжувати оренду надалі з ПАОП Промінь після закінчення дії договору то вона звернулась до ПАОП Промінь щодо повернення земельної ділянки, але ознайомившись з Договором №584 від 01.11.2006 року укладеним строком на 25 років вона встановила, що вказаний договір вона не підписувала. При цьому, ОСОБА_1 напевне знала, що вона не підписувала договір оренди земельної ділянки №584 від 01.11.2006 року, укладений між ПАОП Промінь та нею на її земельну ділянку розміром 5,19 га, тому що підписав договір в її присутності відома їй інша особа. Звертає увагу суду, що іншого договору, в тому числі і строком на 12 років між сторонами не укладалось про, що відомо ОСОБА_1 , оскільки із заявою про не продовження договору оренди земельної ділянки вона звернулась до підприємства лише у 2021 році, а не у 2018 році. ОСОБА_1 саме на підставі договору оренди земельної ділянки від 01.11.2006 року отримувала оренду за земельну ділянку та підписувала додаткові угоди до договору оренди земельної ділянки щодо збільшення орендної плати. Відповідно до договору оренди земельної ділянки №584 від 01.11.2021 року термін його дії 25 років з дня його реєстрації. Вказує на те, що підписання саме додаткових угод до основного договору оренди землі свідчить про визнання відповідачем основного договору оренди землі. Починаючи з 10.06.2013 року після підписання першої додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, відповідач з даного часу погоджувалась з умовами договору оренди земельної ділянки №584, вчасно отримувала орендну плату та не вчиняла ніяких дій щодо відновлення її порушених прав, що свідчить про те, що вона погоджується з умовами договору №584. Враховуючи вищевикладене підприємство вважає, що відповідач визнає договір оренди землі, а отже він є укладеним. Також вважає за необхідне застосувати у цій справі докрину заборони суперечливої поведінки, оскільки поведінка ОСОБА_1 , яка погоджувалась з умовами договору оренди земельної ділянки від 01.11.2006 року №584, передала земельну ділянку, отримувала оренду плату, підписувала додаткові угоди до договору і ніяких дій щодо ініціювання розірвання договору не вчиняла, а в згодом (перший раз у 2019 році, а тепер у 2021 році) подала позов про витребування земельної ділянки, що суперечить її попередній поведінці яка є недобросовісною.

Рух справи в суді.

Ухвалою судді від 21.01.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді від 29.01.2021 року відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання у справі.

Ухвалою суду від 11.03.2021 року прийнято зустрічну позовну заяву ПАОП Промінь до ОСОБА_1 про визнання договору землі укладеним. Об`єднано в одне провадження вимоги за первісним позовом ОСОБА_1 до ПАОП Промінь про повернення земельної ділянки та скасування запису про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки.

Ухвалою від 27.05.2021 року закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду.

Заяви учасників процесу по суті справи та клопотання.

Від ОСОБА_1 05.05.2021 року до суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву (а.с. 74-78) в якому зазначає, що зустрічна позовна заява є не обґрунтована та така, що не підлягає задоволенню. Оскільки договір оренди землі №584 від 01.11.2006 року вона не підписувала відповідно істотних умов цього договору не погоджувала, разом з тим у постанові від 16.06.2020 року у справі №145/2047/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила: Якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Враховуючи, що спірний Договір оренди земельної ділянки №584 від 01.11.2006 року є неукладеним, а отже неможливо визнати неукладений правочин недійсним. При цьому за наявності для того підстав позивач не позбавлений права заявити вимогу про повернення земельної ділянки або скасування запису про державну реєстрацію речового права. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (п. 96 постанови ВП ВС від 04.07.2018 року у справі № 653/1096/16-п). Одночасне визнання договору оренди неукладеним та скасування державної реєстрації договору оренди землі №584 від 01.11.2006 року в порядку цивільного судочинства узгоджується з позицією ВС в постанові від 20.03.2019 року №587/2110/16-ц (позов про скасування рішення щодо державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за іншою особою має розглядатися за правилами ЦПК України). Доводи позовної заяви про те, що поведінка позивача щодо отримання орендної плати свідчить про прийняття нею умов спірного договору, підлягають відхиленню, оскільки факт підписання ОСОБА_1 договору оренди спростовано висновком судово-почеркознавчої експертизи, а отримання плати за фактичне використання земельною ділянкою не свідчить про дійсність укладеного з порушенням вимог закону правочину та не підтверджує волевиявлення орендодавця на укладання договору оренди строком на 25 років. При цьому вона не заперечує, що їй в період з 2006 року по 2018 рік та закінчення сільськогосподарського 2019 року було відомо про перебування земельної ділянки в оренді у ПАОП Промінь , однак вона вважала, що це відбувається на підставі укладеного нею договору оренди строком на 12 років. У 2019 році вона повідомила орендаря про небажання продовжувати договір оренди після чого дізналась про наявність нібито підписаного нею договору оренди строком на 25 років. Доводи, що при підписанні додаткових угод до договору оренди щодо підвищення орендної плати не спростовують її позовних вимог, оскільки у додаткових угодах не зазначено строк дії самого договору оренди. Крім того факт підписання нею додаткових угод не підтверджений висновками судово-почеркознавчої експертизи. Щодо посилання позивача застосування принципу заборони суперечливої поведінки, то необхідно заначити, що по-перше, відповідач ніяких додаткових угод не підписував, по-друге відповідач отримував плату за фактичне використання позивачем земельної ділянки, що не підтверджує факт укладання договору оренди земельної ділянки строком на 25 років. ПАОП Промінь тривалий час приховував екземпляр договору зі строком оренди на 25 років, та достеменно знали, що ОСОБА_1 не підписувала такий договір та не погоджувалась надати земельну ділянку в оренду на 25 років. У зв`язку з викладеним просить в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Тимошенко Д.В. подав до суду заяву в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України (а.с. 94) про те, що позивачем будуть подані докази розміру витрат на професійну правову допомогу адвоката, які позивач сплатив у зв`язку з розглядом вказаної справи, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Представник ПАОП Промінь - адвокат Кадуна П.В. в судовому засіданні 15.11.2021 року (а.с. 159-160) подав заяву про застосування строку позовної давності, оскільки починаючи з 2006 року позивач ніяких дій щодо спірного договору оренди землі не робила, а погоджувалась з умовами спірного договору та отримувала вчасно орендну плату, але ніяких дій щодо оскарження свого порушеного права не здійснювала, що свідчить про її погодження з умовами раніше складених Договорів, а отже з 2006 року позивачу відомо про нібито порушення її прав, у зв`язку із чим, починається дія трирічного строку права звернення до суду з вимогою захисту своїх інтересів. Таким чином, строк позовної давності сплинув у 2010 році, проте позивач звернулась до суду лише у 2021 році.

Від позивача ОСОБА_1 02.02.2022 року до суду надійшла письмова заява в якій просить її особисто підписану позовну заяву за її позовом до ПАОП Промінь у справі №626/105/21 про повернення земельної ділянки та скасування договору оренди розглядати за її відсутності. Позов підтримує. ЇЇ інтереси буде представляти адвокат Тимошенко Д.В.

Від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Тимошенка Д.В. 03.02.202 року до суду надійшла письмова заява в якій просить розглядати справу без участі позивача та її представника. Позовні вимоги підтримує, просить задовольнити.

Від представника відповідача ПАОП Промінь - адвоката Кадуна П.В. до суду надійшла письмова заява в якій просить у зв`язку з неможливістю прибути на судове засідання у справі за позовом ОСОБА_2 до ПАОП Промінь , призначене на 14:00 год. 03.02.2022 року, так як буде приймати участь у розгляді кримінальної справи у Орджонікідзевському районному суді м. Харкова відносно ОСОБА_3 за ст. 15, ч. 2 ст. 115 КК України, просить перенести розгляд справи на іншу дату.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відповідності до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Згідно до п. 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Відповідно п. 2 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у розі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Представник відповідача - адвокат Кадун П.В. подаючи до суду заяву про причини неявки у судове засідання просить визнати його неявку 03.02.2022 року у судове засідання поважною та перенести розгляд справи на інший день, оскільки він повинен 03.02.2022 року приймати участь у іншій справі. Про причини неявки в судове засідання керівника ПАОП Промінь суд не повідомляли.

Представник відповідача - адвокат Кадун П.В. на підтвердження вказаних обставин посилається на інформацію розміщену на офіційному веб-порталі Судова влада України у розділі Список справ, призначених до розгляду в Орджонікідзевському районному суді м. Харкова та роздруковано 02.02.2022 року витяг про призначення до розгляду кримінальної справи №626/1692/21 до судового розгляду в зазначеному суді де він бере участь в якості захисника, копії повістки про виклик до суду не надає.

При цьому провіряючи поважність неявки представника відповідача - Кадуна П.В. в судове засідання на 03.02.2022 року в даній справі суд перевірив 03.02.2022 року список справ, призначених до судового розгляду 03.02.2022 року в Орджонікідзевському районному суді м. Харкова на веб-порталі Судова влада України у розділі Список справ, призначених до розгляду на цей день в тому числі і справи №626/1692/21 та виявив, що в цей день вже 03.02.2022 року відсутня інформація про розгляд вказаної справи, при цьому мається інформація, що судовий розгляд справи №626/1692/21 призначений 04.02.2022 року.

Після закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті 25.05.2021 року за клопотанням представника відповідача (за зустрічним позовом позивача) ПАОП Промінь - адвоката Кадуна П.В. неодноразово переносився судовий розгляд справи зокрема 24.06.2021 року (а.с. 93), 21.07.2021 року (а.с. 102, 104), 11.10.2021 року (а.с. 119), 26.10.2021 року (а.с. 122), 02.11.2021 року (а.с. 125), 14.12.2021 року (а.с. 170) при цьому усі дати судових засідань узгоджувались із учасниками судового процесу. Явка свідка ОСОБА_5 , яка на час підписання додаткової угоди від 27.12.2019року була директором ПАОП Промінь , в жодне судове засідання так і не була забезпечена.

Відповідно до ч. 1 ст. 209 ЦПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

У постанові Пленумом Вищого спеціалізовано суду України розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення №11 від 17.10.2014 року дані судам зокрема такі пояснення: строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК), Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК), Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження. Оцінюючи поведінку заявника, а також осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу, слід звернути увагу на те, що не можна покладати відповідальність за тривалий розгляд справи використання ними процесуальних засобів, передбачених законодавством, для здійснення свого захисту, зокрема, у зв`язку зі зміною позовних вимог, вивченням матеріалів справи, заявленням клопотань, оскарженням ухвалених судових рішень. Разом із тим слід взяти до уваги факти невиконання ними процесуальних обов`язків, наприклад, ненадання чи надання з порушенням строку, передбаченого ЦПК, доказів у справі; неодноразові неявки в судове засідання без поважних причин, якщо це призвело до порушення розумного строку судового розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд звертає увагу, що відповідач по справі свою позицію щодо позову висловив через свого представника в судових засіданнях під час розгляду справи по суті, в зустрічній позовній заяві, при цьому своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, суд виконав завдання підготовчого засідання та перейшов до розгляду справи по суті та враховуючи, що судовий розгляд справи неодноразово переносився за клопотанням сторони відповідача, дата в дане судове засідання узгоджувалась із представником відповідача ПАОП Промінь - адвокатом Кадуном П.В. та ним не надано суду достовірних доказів, що він 03.02.2022 року буде приймати безпосередньо участь у судовому засіданні в іншій справі, а отже суд не визнає поважними причини неявки представника відповідача в судове засідання.

Оскільки поважність причин неявки відповідача в судове засідання судом не встановлена, відповідач реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в судових засіданнях під час розгляду справи по суті справи, зважаючи на межі розгляду справи в суді першої інстанції (стаття 210 ЦПК України), суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, оскільки неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне розглянути справу по суті в даному судовому засіданні, оскільки неявка учасників справи в даному випадку не перешкоджає розгляду справи, при цьому у справі достатньо наявних матеріалів для її розгляду та ухвалення рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Позиція позивача в судовому засіданні.

ОСОБА_1 та її представник - адвокат Тимошенко Д.В. в судових засіданнях позовну заяву підтримали та на задоволенні позову наполягали з підстав викладених у позовній заяві, а зустрічну позовну заяву ПАОП Промінь не визнали та просили відмовити в її задоволенні з підстав викладених у відзиві на зустрічну позовну заяви. Крім того представник позивача - адвокат Тимошенко Д.В. вказував на те, що негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця земельною ділянкою, а отже в даному випадку строки позовної давності не застосовуються.

Позиція відповідача в судовому засіданні.

Представник відповідача ПАОП Промінь - адвокат Кадун П.В. в судових засіданнях просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , а зустрічний позов задовольнити з підстав викладених у зустрічному позові. При цьому наполягав на застосуванні до первісного позову строків позовної давності.

Пояснення свідків.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що вона працює в ПАОП Промінь та займається договорами оренди землі. При цьому вона не може підтвердити, що додаткову угоду від 07.12.2019 року підписала саме ОСОБА_1 , оскільки бланки додаткової угоди після вчиненого скандалу ОСОБА_1 з приводу підвищення орендної плати вона надала її чоловіку, після чого через деякий час він приніс їй підписану додаткову угоду, тобто у її присутності ОСОБА_1 не підписувала додаткової угоди та їй достовірно не відомо чий підпис стоїть в даній додатковій угоді.

Позиція суду.

Суд вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до наступних висновків.

Фактичні обставини, встановлені судом.

В ході розгляду справи судом встановлено, що позивачу по справі на підставі державного акту на землю від 27.02.2001 року серія ІІ-ХР №059969 (а.с. 15) належить на праві власності земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 5,19 кадастровий номер 6323381200:14:000:0028, яка розташована на території Кобзівської сільської ради Красноградського району Харківської, у зв`язку із реформуванням органів місцевого самоврядування Красноградського району Харківської області на даний час на території Наталиської сільської ради Красноградського району Харківської області.

З копії договору оренди земельної ділянки №584 від 01.11.2006 року вбачається, що між ОСОБА_1 та ПАОП Промінь укладено договір оренди земельної ділянки, строком на 25 років, починаючи з дати його реєстрації. Договір зареєстрований 14.03.2007 року за №040769800034 у Красноградському районному відділі Харківської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах (а.с. 16-19).

Відповідно до акту передачі-прийому земельних ділянок згідно з договором оренди від 01.11.2006 року земельна ділянка ОСОБА_1 площею 5,19 га ріллі із земель Кобзівської сільської ради була передана орендарю ПАОП Промінь згідно з планом (схемою) розміщення земельної ділянки на місцевості (а.с. 19).

Позивач ОСОБА_1 не заперечує договірних відносин з ПАОП Промінь щодо оренди її земельної ділянки, в той час зазначає, що договір оренди земельної ділянки вона укладала на 12 років, а не на 25 років.

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 18.12.2020 року №626/2546/19 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного аграрно-орендного підприємства Промінь про визнання договору оренди землі недійсним- відмовлено, з підстав обрання позивачами неефективного способу захисту, оскільки неможливо визнати неукладений правочин недійсним, оскільки спірний договір №584 від 01.11.2006 року оренди землі є неукладеним.

Крім того ОСОБА_1 даним рішенням роз`яснено, що, за наявності для того підстав позивач не позбавлений права заявити вимогу про усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом пред`явлення вимоги про повернення земельної ділянки або скасування запису про державну реєстрацію речового права (договору оренди). Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96)).

У справі №626/2546/19 за позовом ОСОБА_1 до Приватного аграрно-орендного підприємства Промінь про визнання договору оренди землі недійсним за клопотанням ОСОБА_1 була призначена почеркознавча експертиза у ХНДІСЕ М.С.Бокаріуса.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи №3558 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.Засл. проф. М.С. Бокаріуса від 24.04.2020 року підписи від імені ОСОБА_1 :

в договорі №584 оренди земельної ділянки від 01.11.2006 (а.с. 8-10), в розділі 20. ПІДПИСИ СТОРІН , в графі Орендодавець ОСОБА_1 ,

в договорі №584 оренди земельної ділянки від 01.11.2006, в розділі 20. ПІДПИСИ СТОРІН , в графі Орендодавець ОСОБА_7 , -

- виконані не ОСОБА_1 .

Питання 2 ухвали не вирішувалося з причин, вказаних у дослідницькій частині висновку (а.с. 136-158).

Статтею 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Судом встановлено, що висновок судово-почеркознавчої експертизи №3558 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.Засл. проф. М.С. Бокаріуса від 24.04.2020 року стосується предмета доказування, відповідає положенням статті 102 ЦПК України і підготовлений в рамках іншої цивільної справи.

Таким чином, судом встановлено, що підпис у договорі оренди земельної ділянки №584 від 01.11.2006 позивачеві ОСОБА_1 не належать, будь-яких доручень іншій особі з повноваженнями на підписання даного договору від її імені, вона нікому не надавала і відповідачем не надано доказів щодо таких повноважень, але державна реєстрація договору відбулась.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 10.09.2020 року зареєстровано право оренди земельної ділянки кадастровий номер 6323381200:14:000:0028, площею 5,1912 га за ПАОП Промінь , підстава виникнення іншого речового права договір оренди землі №584 від 01.11.2006 року, додаткова угода від 27.12.2019 року (а.с. 91).

Надаючи правову оцінку встановленим фактам, суд вважає наступне.

Відповідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини та оцінка доказів, наданих сторонами.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Згідно частини першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно із частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами .

Згідно з частиною 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом, яким регулюються відносини пов`язані з орендою землі, є Закону України Про оренду землі .

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно частини першою статті 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

У пункті 8 постанова Пленуму ВСУ №09 від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними визначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК 435-15 підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Разом з цим, у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Матеріали справи свідчать про те, що ПАОП Промінь звернувся із зустрічною позовною вимогою про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки, який відповідач не підписував посилаючись на те, що відповідачем були підписані додаткові угоди до основного договору оренди, що свідчить про визнання відповідачем договору оренди від №584 від 01.11.2006 року, а також поведінка позивача свідчить про укладання вказаного договору, оскільки він протягом всього часу отримував орендну плату за користування земельною ділянкою.

З даними висновками суд не погоджується оскільки спірний договір є неукладеним таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини, оскільки відповідач по справі не підписувала договір оренди земельної ділянки №584 від 01.11.2006 року.

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 18.12.2020 року у справі №626/2546/19 в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного аграрно-орендного підприємства Промінь про визнання договору оренди землі недійсним було встановлено судом, що договір оренди землі №584 від 01.11.2006 підписаний не ОСОБА_1 у зв`язку із чим договір оренди землі №584 від 01.11.2006 року між ПАОП Промінь та ОСОБА_1 є неукладеним, але у задоволенні позову відмовлено з підстав обрання позивачами неефективного способу захисту, оскільки неможливо визнати неукладений правочин недійсним.

При цьому ОСОБА_1 було роз`яснено, що за наявності для того підстав позивач не позбавлений права заявити вимогу про усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом пред`явлення вимоги про повернення земельної ділянки або скасування запису про державну реєстрацію речового права (договору оренди).

Отже, власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсності змісту правовідносин, які склалися у зв`язку з фактичним використанням земельної ділянки.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Доводи позивача, що при підписанні відповідачем додаткових угод до договору оренди щодо підвищення орендної плати підтверджують й інші умови договору, в тому числі і щодо строку його укладання на 25 років, нікчемність договору не спростовують, оскільки у додаткових угодах не зазначено строк дії самого договору та по суті додаткові угоди передбачають внесення відповідних змін до основного договору про оренду землі, який не укладений.

При цьому суд звертає також увагу та те, що ОСОБА_1 заперечує факт підписання нею додаткових угод на які посилається представник ПАОП Промінь , а матеріали справи не містять відповідних доказів, що саме ОСОБА_1 підписувала додаткові угоди до основного договору.

Щодо посилання ПАОП Промінь застосування принципу заборони суперечливої поведінки, то необхідно заначити, що ОСОБА_1 отримувала плату за фактичне використання ПАОП Промінь земельної ділянки, що не підтверджує факт укладання договору оренди земельної ділянки строком на 25 років.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Щодо застосування строків позовної давності заявлені представником ПАОП Промінь - адвокатом Кадуном П.В. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у п. 96 постанови від 04 липня 2018 року, справа №653/1096/16-ц зробила висновок: Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом виселення. А тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення .

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для застосування строків позовної давності, оскільки позивач ОСОБА_1 пред`явила до відповідача саме негаторний позов про повернення земельної ділянки та скасування запису про державну реєстрацію речового права (договору оренди), який може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 у частині зобов`язання відповідача ПАОП Промінь повернути земельну ділянку її власнику є обґрунтованими та такими, що підтверджені належними та допустими доказами, які є достовірними і достатніми для задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про скасування запису про державну реєстрацію договору оренди на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,19 га, кадастровий номер 6323381200:14:000:0028, яка згідно державного акту на землю від 27.02.2001 року серія ІІ-ХР №059969 належить ОСОБА_1 , відповідно до договору оренди № 584 від 01.11.2006 року, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 317 ЦПК України власнику належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 6 ЗУ Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Як вбачається з зі спірного договору оренди №584 від 01.11.2006 року він зареєстрований 14.03.2007 року за №040769800034 у Красноградському районному відділі Харківської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах .

При цьому Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 10.09.2020 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оренди земельної ділянки кадастровий номер 6323381200:14:000:0028, площею 5,1912 га за ПАОП Промінь , підстава виникнення іншого речового права договір оренди землі №584 від 01.11.2006 року, додаткова угода від 27.12.2019 року.

Разом з тим, реєстрація права оренди (договору оренди) щодо неукладеного договору оренди землі №584 від 01.11.2006 порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження його власністю - земельною ділянкою, площею 5,19 га, кадастровий номер 6323381200:14:000:0028.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права позивача.

Даний висновок суду базується на правових висновках Верховного Суду, викладених у постанові від 05.08.2020 по справі № 125/702/17.

Отже, реєстрація права оренди (договору оренди) за ПАОП Промінь на вищевказану земельну ділянку, на підставі договору оренди № 584 від 01.11.2006, який є неукладеними, не відповідає вимогам закону та порушує права позивача, враховуючи що право оренди на спірну земельну за ПАОП Промінь зареєстроване на даний час в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, а отже суд вважає за необхідне скасувати запис про державну реєстрацію права оренди за ПАОП Промінь .

Висновки за результатами розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що даний позов ОСОБА_1 про повернення земельної ділянки та скасування запису про державну реєстрацію речового права (договору оренди - права оренди) підлягає задоволенню, а зустрічний позов ПАОП Промінь не підлягає задоволенню, оскільки не можна визнати правочин укладеним відносно правочину, який не відбувся, бо він є невчиненим.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Розподіл судових витрат.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України з відповідача ПАОП Промінь на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню 1816 грн. на відшкодування судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на проведення судово-почеркознавчої експертизи у розмірі 6047,28 грн суд зазначає наступне.

Судово-почеркознавча експертиза була проведена в іншій справі, а саме в справі №626/2546/19 за позовом ОСОБА_1 до Приватного аграрно-орендного підприємства Промінь про визнання договору оренди землі недійсним.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України розподіл судових витрат здійснюється в справі що розглядається.

Так як судово-почеркознавча експертиза була проведена в іншій справі, рішення в якій вже прийнято, тому і розподіл судових витрат, пов`язаних з проведенням судово-почеркознавчої експертизи, здійснювався в справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного аграрно-орендного підприємства Промінь про визнання договору оренди землі недійсним.

Тому суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на проведення судово-почеркознавчої експертизи не підлягає задоволенню.

Представник позивача - адвокат Тимошенко Д.В. подав до суду заяву в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України, в якій повідомив, що документи, які підтверджують витрати позивача на правничу допомогу надасть протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі.

В зв`язку з цим вимога про стягнення витрат на правничу допомогу буде розглядатися у відповідності до ст. 246, 270 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 76-82, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов`язати Приватне аграрно-орендне підприємство "Промінь" (ЄДРПОУ 30713300) повернути ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,19 га, кадастровий номер 6323381200:14:000:0028, яка згідно державного акту на право приватної власності на землю від 27.02.2001 року серія ІІ-ХР №059969 належить ОСОБА_1 .

Скасувати запис про державну реєстрацію права оренди Приватно аграрно-орендного підприємства "Промінь" на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,19 га, кадастровий номер 6323381200:14:000:0028, яка згідно державного акту на право приватної власності на землю від 27.02.2001 року серія ІІ-ХР №059969 належить ОСОБА_1 , відповідно до договору оренди №584 від 01.11.2006 року.

Стягнути з Приватно аграрно-орендного підприємства "Промінь" (ЄДРПОУ 30713300) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , сплачений нею судовий збір в сумі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн 00 коп.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ПАОП Промінь до ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі укладеним - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в Харківській апеляційний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя