Рішення

від 25.01.2022 по справі 11/б-1203

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 січня 2022 року м. ТернопільСправа № 11/Б-1203(921/614/21)

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Сидорук А.М.

розглянув матеріали справи

за позовом: Державного підприємства «Зарубинський спиртовий завод» , 47343, Тернопільська обл., Збаразький район, с.Зарубинці, ідентифікаційний код 00375065

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтотрейд-2015» , 58007, м.Чернівці, вул.Хотинська, буд.3Д, ідентифікаційний код 39749568

про зобов`язання повернути майно з відповідального зберігання

в межах справи № 11/Б-1203 про визнання банкрутом Державного підприємства «Зарубинський спиртовий завод» , 47373, Тернопільська обл.., Збаразький район, с.Зарубинці, вул..Заводська, 1, ідентифікаційний код 00375065.

За участі представників:

Позивача: Денис А.І.;

Відповідача: не з`явився.

Суть справи: Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 09 листопада 2009 року порушено провадження у справі № 11/Б-1203 про банкрутство Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод", с. Зарубинці Збаразького району Тернопільської області, ідентифікаційний код 00375065.

22.09.2021 Державне підприємство «Зарубинський спиртовий завод» , 47343, Тернопільська обл., Збаразький район, с.Зарубинці, ідентифікаційний код 00375065 звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтотрейд-2015» , 58007, м.Чернівці, вул.Хотинська, буд.3Д, ідентифікаційний код 39749568 про зобов`язання повернути майно з відповідального зберігання.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 27.09.2021 прийнято до розгляду позовну заяву Державного підприємства «Зарубинський спиртовий завод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтотрейд-2015» про зобов`язання повернути майно з відповідального зберігання в межах провадження у справі № 11/Б-1203 про банкрутство Державного підприємства «Зарубинський спиртовий завод» ; призначено у справі підготовче засідання на 26 жовтня 2021 року об 10 год. 00 хв.; ухвалою суду від 26.10.2021 відкладено підготовче засідання на 19.11.2021; ухвалою суду від 19.11.2021 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 11/Б-1203 (921/614/21) на тридцять днів; відкладено підготовче засідання на 07 грудня 2021 року об 10 год. 00 хв.; ухвалою суду від 07.12.2021 відкладено підготовче засідання на 24.12.2021;

Представник відповідача в судове засідання 24.12.2021 не прибув, будь-яких заяв, клопотань на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтотрейд-2015» не надходило. Поштове повідомлення про вручення ухвали від 07.12.2021 направлене на адресу ТОВ «Нафтотрейд-2015» та керівника ТОВ «Нафтотрейд-2015» - Бастла Роберта , що підтверджується реєстром згрупованих поштових відправлень рекомендованої пошти по Україні та до суду не повернулось.

Верховний Суд в своїх постановах зазначав, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19).

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 24.12.2022 року підготовче провадження закрито, справу № 11/Б-1203 (921/614/21) призначено до судового розгляду по суті на 25 січня 2022 року .

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, відзиву на позовну заяву не надав, про причини неявки суду не повідомив.

Судом враховано, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 25.01.2022 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне:

Відповідно до договору зберігання № 20/09-18 від 20.09.2018 року Державне підприємство "Зарубинський спиртовий завод" передало Товариству з обмеженою відповідальністю "НАФТОТРЕЙД-2015" на відповідальне зберігання етанол як складник бензину (ДСТУ EN 15376:2015 "Палива автомобільні. Етанол як складник бензину") в кількості 24 409,00 кілограм. Передача майна здійснювалась 29 січня 2019 року, що підтверджується актом приймання-передачі № 35 від 29.01.2021 року.

Рішенням Господарського суду Київської області від 27 квітня 2021 року по справі № 911/3195/20, яке набрало законної сили, встановлено, що етанол як складник бензину у кількості 24 409 кг, що є власністю ДП "Зарубинський спиртовий завод", перебуває на зберіганні ТОВ "НАФТОТРЕЙД-2015" за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район. с.Переяславське, вул. Шевченка,1"а" згідно договору зберігання № 20/09-18 від 20.09.2018 року.

Відповідно до умов Договору зберігання № 20/09-19 від 20.09.018 року та ст.938 Цивільного кодексу України, ДП "Зарубинський спиртовий завод" звернулося до відповідача з письмовою вимогою вих. № 165 від 24.06.2021 року, повернути з відповідального зберігання майно ДП " Зарубинський спиртовий завод", однак надіслана вимога залишена відповідачем без виконання.

Станом на дату звернення до суду з позовною заявою, відповідач не повернув з відповідального зберігання етанол як складник бензину (ДСТУ EN15376:2015 "Палива автомобільні. Етанол як складник бензину") в кількості 24409,00 кілограм, який був переданий на зберігання 29 січня 2019 року (акт приймання-передачі № 35 від 29.01.2021 року), що послугувало для звернення до господарського суду за захистом своїх прав та інтересів.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

20.09.2018 року між Державним підприємство "Зарубинський спиртовий завод" Товариству з обмеженою відповідальністю "НАФТОТРЕЙД-2015", укладено Договір зберігання № 20/09-18, згідно якого Поклажодавцем передано Зберігачу на відповідальне зберігання етанол як складник бензину (ДСТУ EN15376:2015 "Палива автомобільні. Етанол як складник бензину") в кількості 24409,00 кілограм.

Приймання-передача Товару на зберігання здійснюється у визначених Договором місцях зберігання за Актами приймання-передачі товару на відповідальне зберігання, які складаються Сторонами на підставі товарно-транспорних накладних та інших документів з яких можна встановити асортимент Товару, його якість, кількість, вартість.(п.п.1.2.Договору).

29 січня 2019 року між сторонами підписано Акт приймання-передачі № 35 , згідно якого ДП "Зарубинський спиртовий завод" в особі в.о. директора Будника Романа Петровича, що діє на підставі Статуту передано, ТОВ "НАФТОТРЕЙД-2015", в особі директора Нікітіна Сергія Григоровича, що діє на підставі Статуту прийняв еталол як складник бензину в кількості: 24 409,0кг.

У відповідності до статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно статті 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Сторони домовилися, що Поклажодавець, з урахуванням умов цього Договору, має прво протягом строку, який передбачений в п.8.1. цього Договору, як передавати Зберігачу Майно на відповідальне зберігання так і здійснювати повернення Майна, як повністю так і частково, з відповідального зберігання, після закінчення строку, який передбачений п.8.1. цього Договору Поклажодавець має право тільки здійснювати повернення Майна, як повністю так і частково, з відповідального збергінання.(п.п.1.4. Договору) .

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства

Згідно п.2.1.6 Договору, Відповідач повертає майно Покложодавцю повністю або частково у відповідності із умовами цього Договору.

Відповідно до п.2 ст. 938 Цивільного кодексу України, якщо строк зберігання у договору не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення Поклажодавцем вимоги про її повернення. Згідно ч.1 ст. 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний на першу вимогу Поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Пунктом 3.5 Договору, визначено, що повернення Товару зі зберігання Поклажодавцю (його уповноваженим особа) здійснюється Зберігачем в місцях зберігання, за вимогою Поклажодавця. Повернення Товару здійснюється в ємності Поклажодавця та/або довірених осіб Поклажодавця. Сторони домовилися, що фіксація кількості повернутого Товару зі зберігання здійснюється Сторонами 1 раз на квартал.

Відповідно до умов Договору відповідального зберігання № 20/09-19 від 20.09.018 року та ст.938 Цивільного кодексу України, ДП "Зарубинський спиртовий завод" звернулося до відповідача з письмовою вимогою вих.№ 165 від 24.06.2021 року, повернути з відповідального зберігання майно ДП " Зарубинський спиртовий завод" . Однак така вимога залишена відповідачем без виконання.

Пунктами 1, 2 статті 949 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Рішенням господарського суду Київської області від 27 квітня 2021 року по справі № 911/3195/20, яке набрало законної сили, встановлено, що етанол як складник бензину у кількості 24 409 кг, що є власністю ДП "Зарубинський спиртовий завод" перебуває на зберіганні ТОВ "НАФТОТРЕЙД-2015" за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район. с.Переяславське, вул. Шевченка,1"а" згідно договору зберігання № 20/09-18 від 20.09.2018 року.

Частиною 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018р. по справі №910/9823/17.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою.

Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України).

Обов`язок держави у забезпеченні права кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини договірних Сторін.

Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах Христов проти України , no. 24465/04, від 19.02.2009р., Пономарьов проти України , no. 3236/03, від 03.04.2008р.).

Отже, обставини, які встановлені у судовому по справі №911/3195/20, мають преюдиційне значення та повторного доведення не потребують.

У судовому рішенні по справі 27.04.2021 №911/3195/20 було встановлено, що встановлено , що етанол як складник бензину у кількості 24 409 кг, що є власністю ДП "Зарубинський спиртовий завод" перебуває на зберіганні ТОВ "НАФТОТРЕЙД-2015" за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район. с.Переяславське, вул. Шевченка,1"а" згідно договору зберігання № 20/09-18 від 20.09.2018 року.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для зобов`язання відповідача повернути позивачу товар, який було передано відповідачу як зберігачу за Договором зберігання № 20/09-18 від 20.09.2018 року.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 270,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123,126,129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2 . Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтотрейд-2015» , 58007, м.Чернівці, вул.Хотинська, буд.3Д, ідентифікаційний код 39749568 повернути Державному підприємству «Зарубинський спиртовий завод» , 47343, Тернопільська обл., Збаразький район, с.Зарубинці, ідентифікаційний код 00375065 - етанол як складник бензину (ДСТУ EN 15376:2015) в кількості 24 409 кг /двадцять чотири тисячі чотириста дев`ять кілограм/, який належить на праві власності Державному підприємству «Зарубинський спиртовий завод» , ідентифікаційний код 00375065.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтотрейд-2015» , 58007, м.Чернівці, вул.Хотинська, буд.3Д, ідентифікаційний код 39749568 на користь Державного підприємства «Зарубинський спиртовий завод» , 47343, Тернопільська обл., Збаразький район, с.Зарубинці, ідентифікаційний код 00375065 - 2 270, 00 грн в повернення сплаченого судового збору.

Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 07.02.2022.

Суддя А.М. Сидорук