Ухвала

від 07.02.2022 по справі 918/1045/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 лютого 2022 року

м. Київ

cправа № 918/1045/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.,

розглядаючи у письмовому провадженні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 (колегія суддів: Розізнана І. В., Василишин А. Р., Грязнов В. В.) у справі

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Зорянської сільської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача : ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення Зорянської сільської ради від 25.07.2019 № 1628, скасування рішення державного реєстратора Клеванської селищної ради, скасування в Державному земельному кадастрі реєстрації земельної ділянки, скасування запису про земельну ділянку у поземельний книзі, закриття поземельної книги та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Зорянської сільської ради (за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення Зорянської сільської ради від 25.07.2019 № 1628, скасування рішення державного реєстратора Клеванської селищної ради, скасування в Державному земельному кадастрі реєстрації земельної ділянки, скасування запису про земельну ділянку у поземельній книзі, закриття поземельної книги та зобов`язання вчинити певні дії.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 10.02.2021, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.05.2021, в задоволенні позову відмовлено.

3. Додатковою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2021 стягнуто з позивача на користь третьої особи 2 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

4. Постановою Верховного Суду від 28.09.2021 додаткову постанову скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Касаційна інстанція зазначила, що апеляційний суд не мотивував своїх висновків стосовно завищення розміру наданих адвокатом послуг та відносно чого вони є завищеними, а додаткова постанова не містить висновків стосовно чого заявлені третьою особою витрати є неспівмірними.

5. Додатковою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 стягнуто з позивача на користь третьої особи 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст касаційної скарги

6. ФОП ОСОБА_1 у касаційній скарзі просить додаткову постанову скасувати, ухвалити нову, якою відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

7. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судом апеляційної інстанції норм чинного законодавства, зокрема статті 124 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а також прийняттям судового рішення без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

8. ОСОБА_2 у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а додаткову постанову - без змін, наголошуючи на її законності і обґрунтованості. На думку заявника, висновки у постановах, про які зазначає скаржник, зроблені судами з урахуванням конкретних обставин справ, а тому не можуть братися до уваги при розгляді даної справи. ОСОБА_2 також зазначає, що ОСОБА_1 вже здійснила часткову оплату на користь третьої особи в рахунок витрат на правову допомогу.

9. 02.02.3022 ОСОБА_2 подано клопотання про долучення до матеріалів справи квитанції (копії виписки по банківському рахунку ОСОБА_2 ) про оплату ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн, тобто повне виконання додаткової постанови, яка є предметом касаційного оскарження.

Зазначене клопотання залишається без розгляду з огляду на положення статті 300 ГПК України.

Позиція Верховного Суду

10. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

11. Висновок про те, що така подібність означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу правовідносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин) викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32), від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38), від 11.04.2018 у справі № 910/12294/16 (пункт 16), від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40), у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15, від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16, від 13.09.2017 у справі № 923/682/16 тощо).

12. Висновок про те, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, за змістом яких тотожними, аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 373/1281/16-ц, від 16.05.2018 у справі № 760/21151/15-ц, від 29.05.2018 у справах № 305/1180/15-ц і № 369/238/15-ц (реєстровий номер 74842779), від 06.06.2018 у справах № 308/6914/16-ц, № 569/1651/16-ц та № 372/1387/13-ц, від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц, від 31.10.2018 у справі № 648/2419/13-ц, від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11, від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц тощо).

13. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизувала висновки щодо визначення подібності правовідносин та зазначила, що конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

14. Суд апеляційної інстанції, приймаючи додаткову постанову у справі, яка оскаржується, виходив з того, що згідно із частиною першою статті 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких відповідно до пункту 1 частини третьої зазначеної статті належать витрати на професійну правничу допомогу.

15. Частинами першою, другою статті 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

16. У статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

17. Відповідно до частини третьої статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

18. На обґрунтування поданої заяви про розподіл судових витрат третя особа подала суду апеляційної інстанції договір про надання правової допомоги № 34, укладений 29.03.2021 між ОСОБА_2 (клієнт) та адвокатським об`єднанням "Волошин і партнери" (адвокатське об`єднання), згідно з яким клієнт доручає, а адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, в тому числі, але не виключно, у Північно-західному апеляційному господарському суді у справі № 918/1045/20.

19. Заявником також долучено акт надання юридичної допомоги (прийому-передачі виконаних послуг) від 18.05.2021 на суму 10 000 грн та детальний опис послуг, наданих адвокатським об`єднанням "Волошин і партнери", на суму 10 000 грн, рахунок-фактуру від 18.05.2021 № 23 на суму 10 000 грн та квитанцію від 19.05.2021 № 22 на суму 10 000 грн.

20. Матеріали справи також містять затверджений 04.01.2021 прайс-лист юридичних послуг адвокатського об`єднання "Волошин і партнери" на 2021 рік, відповідно до якого підготовка процесуальних документів (позовних заяв, заперечень, відзивів, відповідей на відзиви і т.інш.) становить від 3 000 грн за кожен процесуальний документ; представництво інтересів у суді - від 1 500 грн "судодень".

21. Апеляційний господарський суд, враховуючи обставини справи та обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); значення справи для третьої особи, дійшов висновку, що надані докази є достатніми та такими, що підтверджують факт надання професійної правничої допомоги та розмір понесених третьою особою витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції під час розгляду справи.

22. Водночас апеляційна інстанція зазначила, що вважає необґрунтованими заперечення позивача щодо вартості наданих адвокатом послуг, оскільки третій особі надавалися послуги поетапно в суді апеляційної інстанції адвокатом Кузьменюк-Волошиною Н. М. відповідно до вартості тарифної ставки/прайс-листа юридичних послуг адвокатського об`єднання "Волошин і партнери" на 2021 рік.

23. У справі № 904/4494/18, на постанову Великої Палати Верховного Суду в якій міститься посилання у касаційній скарзі, щодо клопотання позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції Велика Палата Верховного Суду зазначила, що частинами першою та другою статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

З огляду на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач разом з першою заявою по суті спору не подав суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, Велика Палата Верховного Суду відмовила у відшкодуванні таких судових витрат.

Отже, у зазначеній постанові викладено висновки про право суду відмовити у відшкодуванні судових витрат у разі, коли учасник справи під час розгляду справи в суді першої інстанції разом з першою заявою по суті спору не подав суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Тобто, з урахуванням конкретних обставин справи у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат (схожа за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах № 910/16223/18, № 912/1239/19, № 922/3506/18, № 911/2686/18, № 904/4058/19).

24. Висновки у справі, яка переглядається, не протирічать позиції, викладеній у вищевказаній постанові Великої Палати Верховного Суду, а різність висновків про задоволення та незадоволення клопотання сторони про стягнення витрат пояснюється обставинами, встановленими судами при розгляді заяв, а також наданими сторонами доказами.

25. У справі № 2040/6747/18, на додаткову постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.12.2019 в якій міститься посилання в касаційній скарзі, Верховний Суд, вирішуючи питання відшкодування витрат на надання професійної правничої допомоги, зазначив, що до усіх наданих послуг, окрім участі у судовому засіданні, заявником було застосовано подвійний коефіцієнт, обумовлений ціною позову більше 100 тис. грн. Однак застосування такого коефіцієнта у двох з трьох касаційних проваджень є невиправданим, оскільки, як зазначалось вище, супровід даної справи у суді касаційної інстанції в них полягав у наданні правової допомоги, пов`язаної із процесуальними питаннями, а тому складність таких послуг не може ставитись у залежність від ціни позову.

Щодо наведеної обставини Верховний Суд зауважив, що у будь-якому випадку надання правової допомоги з приводу вирішення навіть певної (усієї) сукупності процесуальних питань у касаційному порядку не може бути об`єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом. Первинна - більш складна, об`ємна і потребує повного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази. В свою чергу, процедурні питання є типовими, виконання яких потребує більш технічного підходу та не залежить від ціни позову та/або професійного досвіду виконавця.

26. Таким чином, висновки суду про неспівмірність заявлених до стягнення сум на оплату правничої допомоги зроблені з урахуванням обставин та доказів конкретної справи. Водночас у цій постанові відсутні висновки про те, що якщо у першій інстанції про стягнення витрат не заявлялося, тобто витрати складали 0 грн, то вимога про стягнення суми в апеляційній інстанції є протиправною, як про це зазначає скаржник у касаційній скарзі.

27. Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.

28. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

29. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема, й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пелевін проти України " ( Pelevin v. Ukraine ), заява № 24402/02, § 27, 20.05.2010).

30. Таким чином, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем порядку доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це зумовлено виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким має на меті забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай запроваджуються для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

31. Отже, із встановленням законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду право на касаційне оскарження в Україні не є безумовним, що є передбачуваним для учасників судового процесу, виходячи із наведених вище норм ГПК України.

32. У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягає.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 у справі № 918/1045/20 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя В. Ю. Уркевич