Постанова

від 08.07.2010 по справі 21/31-10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2010 р.                                                           Справа № 21/31-10  

                                                  Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Погребняк В. Я., суддя Афанасьєв В.В. , суддя  Шевель О. В.

                                                  при секретарі  Цвірі Д.М.

за участю представників сторін:

позивача – не з’явився,

відповідача –не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№ 1729Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 15.04.2010 року у справі № 21/31-10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю  "Київгума", м. Бровари

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків

про стягнення 100 233,55 грн.,

                                               встановила:

Позивач -  Товариство з обмеженою відповідальністю  "Київгума", у лютому 2010 р. звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в який просив суд стягнути з відповідача –Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, на свою користь заборгованість у сумі 100 233,55 грн., яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 512 від 13.04.2009р., укладеним між сторонами, а  саме: 90 780,48 грн. основного боргу, 9 453,07 грн. штрафних санкцій. Також позивач просив покласти на відповідача судові витрати, а саме: державне мито в сумі 1 002,34 грн. та 236,00 грн. витрат  на інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.04.2010 р. у справі № 21/31-10 (суддя Пелипенко Н.М.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю  "Київгума" 90 780,48 основного  боргу, витрати  по сплаті державного мита в сумі  907,80 грн., витрати  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 213,74 грн.

Відповідач з рішенням господарського суду Харківської області не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 15.04.2010 року у справі № 21/31-10 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В  апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Так, відповідач стверджує, що  сторони не досягли згоди з усіх істотних умов   для того щоб вважати договір укладеним і з якого виникають цивільні права і обов'язки, тому стверджує, що договір № 512 від 13 квітня 2009 року підписаний між ТОВ «Київгума»та ФОП ОСОБА_1 є неукладеним. Тому відсутність укладеного між сторонами правочину виключає можливість виникнення заборгованості і, відповідно - правових підстав для їх стягнення за неукладеним правочином.

Позивач проти апеляційної скарги відповідача заперечує, оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що судом першої інстанції належним чином досліджені усі фактичні обставини справи, а відповідач, в свою чергу, жодних доказів на підтвердження своїх вимог не надав. Представник позивача стверджує, що за накладними, які є доказом отримання продукції, а також рахунків-фактур та довіреностей на отримання продукції, відбувалась передача продукції на складі продавця - ТОВ „Київгума" в м. Києві уповноваженим представникам відповідача. Зазначає, що транспортування отриманого товару відбувалось  транспортом відповідача. На підставі зазначеного позивач вважає, що погодження між сторонами істотних умов щодо ціни, кількості та асортименту, які вказані в накладних та рахунка-фактурах, було досягнуто між сторонами договору в момент передачі продукції.

У судове засідання 07 липня 2010 року представник позивача не з'явився, причину неявки суду не повідомив, хоча про час та місце засідання суду був  повідомлений належним чином, у відповідності до вимог чинного законодавства, про що свідчить залучене до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача у судове засідання також не з'явився, 06 липня 2010 року за вх.№ 4744 від уповноваженого представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду його ж апеляційної скарги, в якому він посилається на  участь  в іншому судовому процесі в м. Києві.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання, колегія суддів вважає його безпідставним, оскільки, отримавши ще 16.06.2010 р. ухвалу про призначення його апеляційної скарги до розгляду, відповідач мав достатньо часу для надання своїх мотивованих доводів на підтвердження вимог апеляційної скарги. Відповідні доводи та докази відповідачем взагалі повинні були б надатися разом з апеляційною скаргою.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що заявлене відповідачем клопотання є спробою затягування розгляду справи, та враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за необхідне у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовити.

Враховуючи належне повідомлення позивача та відповідача про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін, за наявними матеріалами у справі, в порядку ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Як свідчать матеріали справи, вірно встановлено місцевим господарським судом, 13.04.2009р. між сторонами у справі був підписаний договір №512 далі договір), за яким продавець (позивач) зобов’язався передати відповідну продукцію покупцеві (відповідач).

Саме цей договір та накладна  №3174/ГП від 07.07.2009р. на суму  98580,48грн., по якій поставлений товар і зазначено позивачем у якості підстав стягнення грошових коштів.

Судом першої інстанції стягнення грошових коштів по вказаній накладній здійснено як за окремою поставкою, а не поставкою у межах спірного договору, оскільки підставою  передачі товару в  накладній  зазначено  - інший договір - №322 від  09.11.2007р.

 Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи міститься рахунок - фактура №3174/ГП від 07.07.2009р. на суму  98580,48грн., який   передбачає  умови  передачі  товару , асортимент, кількість  та ціну  товару  на умовах самовивозу, з зазначенням підстави - договір №322 від 09.11.2007р.

На підтвердження здійснення  передачі  товару  відповідачеві  позивачем   надана   накладна  №3174/ГП від 07.07.2009р. на суму  98580,48грн., підставою  передачі товару в  накладній  зазначено  - договір  №322 від  09.11.2007р., відвантаження  здійснено  07.07.2009р. на умовах самовивозу. Відповідач  товар    отримав  через свого представника, що діяв  за  довіреністю №238521 від 02.07.2009р.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що відповідач отримав товар від позивача, проте не сплатив за нього грошові кошти у повному обсязі, тому (після часткової оплати його вартості) борг відповідача перед позивачем складає 90780,48 грн.

ФОП ОСОБА_1 суму отриманого товару та факт отримання товару не спростовує, однак, борг не визнає та посилається на те, що суд першої інстанції помилково зробив висновок у рішенні про те, що між сторонами було укладено договір № 512 від 13 квітня 2009 року, з якого виникли у сторін права та обов'язки та стягнув оскаржувану суму, як заборгованість, яка виникла за цим договором.

Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що такі твердження відповідача не відповідають фактичним обставинам та змісту оскаржуваного рішення, оскільки, як вірно встановлено місцевим господарським судом, передача  товару за  накладною №3174/ГП від 07.07.2009р. була дійсно  здійснена   не на підставі  договору № 512  від 13.04.2009р. (в  тексті  накладної   та рахунку - фактурі  вказані інші  підстави   для   передачі  товару, а саме  - договір №322 від 09.11.2007р.), тому умови договору №512 від 13.04.2009р. не можуть  поширюватись   на передачу  товару  за  накладною №3174/ГП від 07.07.2009р.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що сторони не довели факту існування між ним договору № 322, на який міститься посилання у рахунку та накладній, а тому відповідну поставку слід вважати поставкою за окремим правочином –згідно з накладною №3174/ГП від 07.07.2009р.

Разом з тим, оскільки у позовній заяві позивач посилався на факт передачі товару за накладною №3174/ГП від 07.07.2009р. та 14.12.2009р. позивачем  на адресу відповідача була направлена   претензія №02-33/09, з посиланням на  рахунок - фактуру №3174/ГП від 07.07.2009р. та накладну №3174/ГП від 07.07.2009р., колегія суддів вважає, що у позивача виникло право на стягнення поставлено товару на підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України.  

З урахуванням фактичних обставин справи, ст.ст. 509, 525, 526, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України, колегія суддів вважає, що заборгованість відповідача за поставлений товар в розмірі 90780,48 грн. підтверджена належними доказами, тому правомірно стягнута місцевим господарським судом  за окремим правочином –за накладною №3174/ГП від 07.07.2009р.

Колегія суддів також вважає, що місцевий господарський суд вірно та обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних  вимог в частині стягнення пені в сумі  9453,07грн., оскільки відповідальність сторін за  договором № 512  від 13.04.2009р. не може поширюватись  на поставку  товару  за  накладною  №3174/ГП від 07.07.2009р.

Що ж стосується посилання відповідача на неукладеність договору № 512 - відповідне не має значення для справи, оскільки як встановлено вище, поставка товару по накладній №3174/ГП від 07.07.2009р. здійснена поза межами такого договору.

Враховуючи, що господарським судом першої інстанції в повній мірі з’ясовані та правильно оцінені всі обставини у справі, колегія суддів вважає, що ухвалене ним рішення від 15.04.2010 р. у справі № 21/31-10 є законним та всебічно обґрунтованим, у зв’язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 99,101,102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

                                                   постановила:

У задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовити.

Рішення господарського суду Харківської області від 15.04.2010 року у справі № 21/31-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

         Головуючий суддя                                                                    Погребняк В. Я.  

         Суддя                                                                                           Афанасьєв В.В.  

         Суддя                                                                                           Шевель О. В.