Рішення

від 07.02.2022 по справі 914/3033/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2022 Справа № 914/3033/21

За позовом:Львівської міської ради, м. Львів, до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю Львів Троя , м. Львів про: стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі 272 959,34 грн

Суддя Н.Є. Березяк

Секретар судового засідання А.П. Полянський

За участю представників сторін:

позивача: І.В. Кузь - представник;

відповідача: не з`явився.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Львівської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю Львів Троя про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі 272 959,34 грн.

Ухвалою суду від 11.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.11.2021. В подальшому розгляд справи відкладався з підстав і мотивів, викладених в ухвалах суду та протоколах судових засідань.

Рух справи відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.

В судовому засіданні 07.02.2022 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити позов з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві та долучених до справи доказів. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між позивачем та відповідачем 21.04.2006 року було укладено договір оренди земельної ділянки терміном на 10 років до 16.03.2016 року, термін оренди якої не продовжувався. Як стверджує позивач, право власності на земельній ділянці по вул. Тернопільській,42-б у м.Львові розташовані об`єкти нерухомого майна , які перебувають у власності ТОВ Львів Троя , яке використовує земельну ділянку для обслуговування об`єктів нерухомого майна. Право користування земельними ділянками к ТОВ Львів Троя відсутнє. Позивач вважає, що ТОВ Львів Троя , як фактичний землекористувач, без достатньої правової підстави та за рахунок власника земельних ділянок, зберіг у себе кошти, які мали бути перераховані до місцевого бюджету як орендна плата. Відтак позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 272 959,34 грн. безпідставно збережених коштів.

Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, відзив на позовну заяву не надав, доказів погашення заборгованості не представив, вимог ухвал суду не виконав, виклики у судове засідання надсилалися за адресою відповідача, вказаною у позовній заяві та зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вказана ухвала також була розміщені на веб-сторінці офіційного веб-порталу судової влади України.

Як вказав Верховний Суд у постанові від 18.03.2021р. у справі №911/3142/19, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Суд зазначає, що з витягу з ЄДРПОУ вбачається, що юридична адреса відповідача - 79034, м. Львів, вул. Тернопільська,42. Враховуючи те, що суд направляв відповідачу кореспонденцію на його дійсну адресу, яка зазначена в ЄДРПОУ, останній вважається належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи .

Відповідно до вимог ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В судовому засіданні 07.02.2022 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

21.04.2006 між Львівською міською радою та ТОВ Львів Троя було укладено договір №С-539 оренди земельної ділянки площею 0,1119 га на вул. Тернопільській,42-б у м.Львові терміном до 16.03.2016 року для обслуговування складських приміщень.

Львівською міською радою ухвал про продовження терміну оренди ТОВ Львів Троя даної земельної ділянки не приймалося.

Судом встановлено, що строк дії Договору оренди землі № С-539 від 21.04.2006 припинився у зв`язку із закінчення строку, на який його було укладено. Докази продовження строку дій цих договорів в матеріалах справи - відсутні. Документи, які посвідчують право ТОВ Львів Троя користування земельною ділянкою площею 0,1119 га ( кадастровий номер 4610136800:01:009:0024) на вул. Тернопільській,42-б у м.Львові в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - будівля, склад - гуртівня продуктових товарів загальною площею 420,5 м.кв. ( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 180592746101; номер об`єкта в РПВН: 27628380) та приміщення коренеплодосховища літ Г-1 загальною площею 380,9 кв.м. ( реєстраційний номер майна № 14002332) на вул. Тернопільській,42-б у м.Львові перебувають у власності ТОВ Львів Троя .

З матеріалів справи прослідковується, що 10.06.2020 уповноваженими працівниками позивача проведено обстеження земельних ділянок на вул. Тернопільській,42-б у м. Львові, яким встановлено, що ТОВ Львів Троя фактично використовує земельну ділянку площею 0,1119 га ( кадастровий номер 4610136800:01:009:0024) для обслуговування будівель та споруд за відсутності відповідного рішення Львівської міської ради про передачу її у власність або надання в користування та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки. Крім того, під час обстеження також було встановлено, що ТОВ Львів Троя самовільно зайняло та використовує земельну ділянку орєнтованою площею 0,0760 га для обслуговування рампи, обгородивши частково ділянку металевим парканом та облаштувавши майданчик з бетонних плит.. За результатами зазначеного обстеження складено Акт від 10.06.2020 № 38.

30.06.2020 Відділом самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Львові на адресу відповідача надіслано Вимогу № 38 про вжиття заходів щодо оформлення права користування спірними земельними ділянками комунальної власності. Однак, докази виконання відповідачем вказаної вимоги в матеріалах справи відсутні.

Згідно Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку від 20.05.2021 № 1238: нормативно грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 4610136800:01:009:0024, яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Тернопільська, буд.42-б становить 3032881,65 грн.

З огляду на викладене, Львівська міська рада просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені ним кошти в розмірі 272959,34 грн. у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою ( кадастровий номер 4610136800:01:009:0024) без правовстановлюючих документів за період 2018 - 2021 р.р.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Статтею 2 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею (ч. 1). Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади (ч. 2). Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї) (ч. 3).

Згідно ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Підпунктами 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Отже, законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності» в залежності від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Відповідно до статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено Договір оренди землі від 21.04.2006 щодо земельної ділянки площею 0,1119 га ( кадастровий номер 4610136800:01:009:0024) зі строком дії 10 років до 16.03.2016 р.

Вказана земельна ділянка знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Тернопільська,42-б та передавалась в користування для обслуговування складських приміщень.

Судом встановлено, що укладений договір оренди припинився в обумовлені ним строки (16.03.2016), оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що такі було продовжено на новий строк.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - будівля, склад - гуртівня продуктових товарів загальною площею 420,5 м.кв. ( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 180592746101; номер об`єкта в РПВН: 27628380) та приміщення коренеплодосховища літ Г-1 загальною площею 380,9 кв.м. ( реєстраційний номер майна № 14002332) на вул. Тернопільській,42-б у м.Львові перебувають у власності ТОВ Львів Троя .

Відтак, починаючи з 16.03.2016 і по даний час відповідач користувався без достатньої правової підстави земельною ділянкою площею 0,1119 га ( кадастровий номер 4610136800:01:009:0024) , що розташована за адресою: м. Львів, вул. Тернопільська,42-б.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного позову виступають матеріально правові вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених ним коштів у вигляді несплаченої орендної плати в розмірі 272959,34 грн. Підставами позовних вимог є використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів в період 2018-2021 роки.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної в постанові від 09.11.2021 у справі №905/1680/20 у випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України (п. 7.10).

Частинами 1, 2 ст. 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Крім цього, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України .

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» ч.1 ст. 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Враховуючи те, що ТОВ Львів Троя в період 2018-2021 роки використовувало спірну земельну ділянку територіальної громади Львівської міської ради без виникнення права користування та без державної реєстрації цих прав та не сплачувало в цей період плати за користування нею у встановленому законодавчими актами розмірі, відтак відповідач зберіг за рахунок Львівської міської ради, як власника земельної ділянки, грошові кошти у розмірі орендної плати.

А тому, незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою протягом періоду 2018-2021 свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію «виправдане очікування» , яка є загальновизнаною, у тому числі у практиці Європейського суду з прав людини.

Викладені вище обставини свідчать про наявність у спірних правовідносинах усіх трьох умов виникнення зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання), а відтак позовна вимога позивача є законною та обґрунтованою.

Щодо розрахунку заявлених безпідставно збережених коштів, то слід зазначити наступне.

Досліджуючи розмір належної до сплати орендної плати за користування спірною земельною ділянкою судом враховується, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5 ст. 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі № 920/739/17).

Статтею 18 Закону України Про оцінку земель , зокрема передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів проводиться незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Ухвалою 3-тьої сесії 7-го скликання Львівської міської ради № 631 від 30.06.2016 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Львова та визначено, що нормативна грошова оцінка земель м. Львова, затверджена пунктом 1 цієї ухвали, вводиться у дію з 01.01.2017 (п. 2.2. ухвали № 631).

Судом встановлено, що нормативна грошова оцінка спірних земельної ділянки не змінювалась протягом визначеного позивачем періоду безпідставного збереження коштів відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України Про оцінку земель дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Як вбачається із Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку від 20.05.2021 № 1238: нормативно грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 4610136800:01:009:0024, яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Тернопільська, буд.42-б становить 3032881,65 грн.

Відповідно до п. 7.5.1. ухвали 7-мої сесії 7-го скликання Львівської міської ради «Про затвердження Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові» № 1995 від 25.05.2017 річний розмір орендної плати встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за винятком коли розмір орендної плати за землю визначений ухвалою міської ради про передачу земельної ділянки в оренду або протоколом аукціону (у разі набуття права оренди на земельну ділянку на конкурентних засадах) та для земельних ділянок використання яких вказано у пунктах 7.6 - 7.16 цього Порядку.

Як вбачається із поданого позивачем розрахунку, розмір орендної плати за оренду земельної ділянки з кадастровий номер 4610136800:01:009:0024, яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Тернопільська, буд.42-б з за період з 01.09.2018 по 01.09.2021 становить 272959,34 грн.

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами не спростовані відповідачем.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідач жодним чином на заперечив проти позовних вимог та не надав доказів на їх спростування.

Відповідно до статті 129 судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, з огляду на положення ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в розмірі 4094,39 грн.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233,236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Львів Троя ( 79034 м.Львів, вул. Тернопільська,42 код ЄДРПОУ 32893181) на користь Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, буд. 1; код ЄДРПОУ 04055896) 272959,34 грн. безпідставно збережених коштів та 4094,39 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 08.02.2022.

Суддя Березяк Н.Є.