Постанова

від 26.01.2022 по справі 910/21221/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/21221/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Кондратова І.Д., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,

представників учасників справи:

ОСОБА_1 - не з`явилися,

ОСОБА_2 - Мельниченко С.О. (адвокат),

Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідний край" - Лукомський П.В. (адвокат),

Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Янцової Ірини Володимирівни - не з`явилися

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду м. Києва від 21.05.2021 (суддя Баранов Д.О.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 (колегія суддів: Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А., Барсук М.А.)

у справі за позовом ОСОБА_1

до відповідачів:

1) ОСОБА_2 ,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідний край" (далі - ТОВ "Рідний край", товариство)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Янцової Ірини Володимирівни (далі - нотаріус)

про визнання недійсними договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі, рішень загальних зборів та змін до статуту.

СУТЬ СПОРУ

1. ОСОБА_1 продала ОСОБА_2 частку 50% в статутному капіталі ТОВ "Рідний край". Загальні збори ТОВ "Рідний край" ухвалили рішення про внесення відповідних змін до статуту.

2. Пізніше ОСОБА_1 звернулася до покупця та товариства з позовом про визнання недійсними договору, рішення загальних зборів та змін до статуту стверджуючи, що правочин був укладений під впливом помилки, на вкрай невигідних для неї умовах, оскільки вже після його вчинення ОСОБА_1 дізналася, що у власності товариства перебувало нерухоме майно, відомості про вартість якого не були відображені у фінансовій звітності ТОВ "Рідний край".

3. Суд першої інстанції у позові відмовив. Суд апеляційної інстанції залишив рішення суду першої інстанції без змін. ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду.

4. Перед Верховним Судом у цій справі постали питання:

- чи повинна проводитися незалежна оцінка частки у статутному капіталі товариства при її відчуженні;

- чи міг продавець помилитися в суті правочину та його наслідках (продаж частки чи вихід учасника з товариства);

- чи міг продавець істотно помилятися стосовно вартості відчуженої частки через те, що фінансова звітність товариства не містила відомостей про вартість найбільш цінних активів останнього.

5. Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги, виходячи з таких міркувань.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Обставини справи, встановлені судами

6. У 2003 році на підставі протоколу загальних зборів учасників №1 було створено ТОВ "Рідний Край", учасниками якого були ОСОБА_1 із часткою 50% статутного фонду (капіталу) та ОСОБА_2 із часткою 50% статутного фонду (капіталу).

7. Пунктом 8.1. установчого договору ТОВ "Рідний Край" встановлено, що статутний фонд товариства становить 18 500,00 грн у вигляді грошових внесків та формується наступним чином: ОСОБА_1 вносить 9 250,00 грн, що становить 50% статутного фонду (капіталу), ОСОБА_2 вносить 9 250,00 грн, що становить 50% статутного фонду (капіталу).

8. Між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) 12.12.2017 укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Рідний Край" (далі - Договір), відповідно до умов якого:

- продавець передає у власність покупця, а покупець приймає у свою власність та оплачує частку в статутному капіталі (корпоративні трава) ТОВ "Рідний Край" у розмірі 50% статутного капіталу ТОВ "Рідний Край" (п.2.1);

- частка в статутному капіталі товариства (корпоративні права) продається (передається у власність покупця) у розмірі 50% статутного капіталу товариства номінальною вартістю 9 250,00 грн (п.3.1).

9. Договір уклали ОСОБА_3 від імені ОСОБА_1 (на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 13.10.2017) та особисто ОСОБА_2 .

10. 12.12.2017 загальні збори учасників ТОВ "Рідний Край" ухвалили рішення (оформлене протоколом №06/12), зокрема, про погодження відчуження ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 частки, що становить 50% статутного капіталу товариства та про виключення ОСОБА_1 зі складу учасників товариства; відбувся новий розподіл часток у статутному капіталі ТОВ "Рідний Край", відповідно до якого ОСОБА_2 належить частка у розмірі 18 500,00 грн, що становить 100% статутного капіталу ТОВ "Рідний Край".

11. У зв`язку зі зміною учасників ТОВ "Рідний Край" внесено відповідні зміни до статуту товариства шляхом викладення його у новій редакції, затверджено нову редакцію статуту товариства, доручено виконавчому органу (директору) товариства забезпечити державну реєстрацію нової редакції статуту товариства та внесення відповідних змін до відомостей про товариство, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР); внесено відповідні зміни до відомостей про товариство, які містяться в ЄДР.

12. Рішення про погодження відчуження частки ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 було ухвалене у зв`язку із укладенням Договору.

Короткий зміст позовних вимог

13. ОСОБА_4 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 та ТОВ "Рідний Край", у якому просила суд:

- визнати недійсним Договір, посвідчений приватним нотаріусом Янцовою І.В. за №617;

- визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Рідний Край", оформлене протоколом від 12.12.2017 №06/12;

- визнати недійсними зміни до статуту ТОВ "Рідний Край", внесені та затвердженні рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Рідний край", що оформлене протоколом від 12.12.2017 №06/12.

14. Обґрунтовуючи позовну заяву, ОСОБА_1 посилалася на статті 203, 215 ЦК, абз.2 п.173.4 ст.173 Податкового кодексу України (далі - ПК).

15. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що спірний Договір укладений з грубим порушенням діючого законодавства, під впливом помилки щодо природи правочину, прав і обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, що значно знижує її цінність, а тому є незаконним і підлягає визнанню недійсним, та, як наслідок, визнанню недійсними також підлягають й рішення загальних зборів та зміни до статуту ТОВ "Рідний Край".

16. На час укладання спірного Договору ОСОБА_1 не була відома реальна вартість активів ТОВ "Рідний край", що впливає на цінність предмету правочину. Натомість, після його укладання позивачка дізналася про наявність майна у ТОВ "Рідний край", ринкова вартість якого значно перевищує вартість статутного капіталу товариства та її частки номінальною вартістю 9 250,00 грн.

17. Нотаріальне посвідчення Договору відбулося із порушенням абз.2 п.173.4 ст.173 ПК, оскільки частка в статутному капіталі товариства є рухомим майном та під час укладання договору купівлі-продажу такої частки обов`язковою умовою є наявність звіту про оцінку рухомого майна, яка дотримана не була.

Короткий зміст рішення судів попередніх інстанцій

18. Господарський суд міста Києва рішенням від 21.05.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2021, у позові відмовив.

19. Ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій посилалися на статті 15, 16, 116, 147, 148, 203, 215, 229 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), ст.85 Господарського кодексу України (далі - ГК), статті 10, 12, 53 Закону "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на момент укладання спірного договору), ст.170.2, абз.2 п.173.4, ст.173 ПК, ст.7 Закону "Про оцінку майна, майнових прав, та професійну оціночну діяльність в Україні", Закон "Про нотаріат", Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5.

20. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані таким:

- від особистого волевиявлення позивачки, як учасника товариства, залежало отримання нею інформації щодо майнового стану товариства;

- у п.3.5 спірного Договору вказано, що продавець підтверджує, що належним чином повідомлений про характер діяльності та про фінансово-майновий стан справ товариства на момент укладення цього договору та гарантує, що укладення цього договору є вигідним для нього та відповідає його інтересам;

- позивачка безпосередньо брала участь в засіданні вищого органу управління товариства - загальних зборах учасників від 28.09.2017 під час розгляду питань щодо активів товариства, зокрема, поділу нерухомого майна;

- доводи про те, що під час укладення оскаржуваного Договору мала місце помилка щодо вартості відчужуваної позивачкою частки, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи;

- обставини справи спростовують доводи позивачки про наявність помилки щодо природи оскаржуваного Договору, а також щодо прав та обов`язків сторін, оскільки її волевиявлення було спрямоване саме на відчуження частки;

- продаж фізичною особою-учасником частки в статутному капіталі юридичної особи вважається продажем інвестиційного активу; дохід, отриманий платником податку-фізичною особою від продажу інвестиційного активу (зокрема, корпоративних прав), буде оподатковуватись не у порядку ст.173 ПК, а відповідно до п.170.2 ПК, який не вимагає надання незалежної оцінки корпоративних прав для визначення об`єкта оподаткування; Закон "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" не містить положень щодо необхідності здійснення оцінки майна товариства при відчуженні його учасником свої частки за договором купівлі-продажу.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

21. 13.10.2021 ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2021, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

22. На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК), в уточненій касаційній скарзі скаржниця посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 3 та 4 ч.2 ст.287 ГПК.

23. Обґрунтовуючи підставу, передбачену п.3 ч.2 ст.287 ГПК, скаржниця зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували ч.1 ст.229 ЦК, та при цьому відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; скаржниця вважає, що помилкою в розумінні ст.229 ЦК охоплюється помилка продавця частки в статутному капіталі господарського товариства, яка заснована на офіційних невірних (помилкових) документах бухгалтерського обліку фінансово-майнового стану такого господарського товариства, у яких не відображено значну частину фактичних активів такого товариства (як складу так і вартості таких активів); при цьому "значна частина це така, яка в сто разів перевищує офіційну суму бухгалтерського балансу господарського товариства". Суди попередніх інстанцій неправильно застосували абз.2 п.173.4. ст.173 ПК, зазначивши, що частка в статутному капіталі господарського товариства не вважається рухомим майном; висновок Верховного Суду з цього питання у подібних правовідносинах відсутній.

24. В обґрунтування касаційної скарги скаржниця також зазначає:

- на дату укладання Договору позивачці не було відомо про перебування у власності ТОВ "Рідний край" об`єктів нерухомого майна, а саме: 1) земельної ділянки (кадастровий №2611000000:04:001:0054) площею 0,7143 га за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) нежитлової будівлі (готель-ресторан з вбудованим баром та рестораном) загальною площею 3836,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ; 3) нежитлового приміщення, група приміщень №138 загальною площею 4815,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ; 4) нежитлового приміщення, група приміщень №139 загальною площею 265,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ; право власності на нежитлові приміщення у АДРЕСА_2 ТОВ "Рідний край" набуло за рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2007 у справі №17/44, про існування якого позивачка дізналася після укладання спірного Договору;

- ринкова вартість зазначеного майна складає близько 5 млн доларів США, що значно перевищує розмір статутного капіталу товариства;

- у бухгалтерському та податковому обліку, фінансовій звітності ТОВ "Рідний край" не були відображені вказані об`єкти нерухомого майна, у зв`язку з чим позивачка не знала і не могла знати про їхню наявність;

- укладаючи оспорюваний правочин, позивачка при визначенні вартості відчужуваної частки покладалася виключно на розмір статутного капіталу товариства; внаслідок необізнаності про активи товариства, у неї склалося помилкове уявлення щодо реальної можливості використання майна підприємства в господарській діяльності;

- позивачка мала намір вийти зі складу учасників ТОВ "Рідний край", відступивши свою частку у статутному капіталі іншому учаснику товариства і отримати реальну ринкову вартість своєї частки у статутному капіталі, дивіденди та претендувати на частину майна товариства; замість цього вона відчужила свою частку ОСОБА_2 на вкрай невигідних для неї умовах;

25. Обґрунтовуючи підставу, передбачену п.4 ч.2 ст.287 ГПК, скаржниця вказує, що суди попередніх інстанцій неправомірно відмовили позивачці в задоволенні її клопотань про витребування доказів та призначення судової експертизи, чим обмежили можливість судового захисту її прав та порушили завдання та основні засади господарського судочинства, передбачені ст.2 ГПК; суди порушили вимоги статей 2, 13 ГПК та не посприяли позивачці в реалізації нею прав, передбачених ГПК щодо збирання та надання доказів.

26. Станом на 26.01.2022 на адресу Верховного Суду відзив на касаційну скаргу не надходив.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

27. Верховний Суд ухвалою від 20.12.2021 відкрив касаційне провадження та призначив розгляд касаційної скарги у відкритому судовому засіданні на 26.01.2022.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Чи повинна проводитися незалежна оцінка частки у статутному капіталі товаритсва при її відчуженні?

28. Скаржниця стверджує, що суди неправильно застосували абз.2 п.173.4 ст.173 ПК, а висновок Верховного Суду з цього питання у подібних відносинах відсутній.

29. Пунктом 173.4 ПК передбачено, що "під час проведення операцій з відчуження об`єктів рухомого майна в порядку, передбаченому цією статтею: нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого рухомого майна".

30. Скаржниця вважає, що оскільки частка у статутному капіталі є рухомим майном, то вона мала бути оцінена незалежним оцінювачем перед укладенням договору її купівлі-продажу та його нотаріальним посвідченням.

31. Верховний Суд відхиляє такі доводи позивачки.

32. Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що у нормах податкового законодавства (які відрізняються від норм цивільного законодавства), розрізняється поняття "рухоме майно" та "інвестиційний актив".

33. Згідно з пп.170.2.7 п.170.2 ст.170 ПК для цілей цього пункту термін "інвестиційний актив" означає пакет цінних паперів, деривативів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом.

34. Відтак частка у статутному капіталі (корпоративні права) відповідно до норм ПК є інвестиційним активом. У той же час у чинному ПК відсутня вимога щодо проведення незалежної експертної оцінки при проведенні операцій з інвестиційними активами (в т.ч. при купівлі-продажу частки в статутному капіталі). А норма, передбачена п.173.4 ПК, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

35. Суди попередніх інстанцій також дійшли правильних висновків, що інші норми законодавства (ЦК, ГК, Закон "Про господарські товариства", Закон "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні") також не містять вимоги про обов`язковість проведення учасником незалежної оцінки його частки у статутному капіталі у разі її продажу.

36. Відповідно до ст.88 ГК та ст.116 ЦК учасник господарського товариства має право здійснити відчуження частки в статутному капіталі товариства в порядку, встановленому законом. Порядок відчуження частки учасника у статутному капіталі товариства передбачений ст.147 ЦК та ст.53 Закону "Про господарські товариства" (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних відносин).

37. У відповідності до вищезазначених статей учасник товариства має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. При цьому наведеними нормами передбачено, що купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати Договір таким, що укладений із порушенням вимог закону (абз.2 п.173.4 ст.173 ПК) через відсутність висновку незалежного оцінювача щодо ринкової вартості частки.

Чи міг продавець помилитися в суті правочину та його наслідках (продаж частки чи вихід учасника з товариства)?

38. ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом, обґрунтовує його, зокрема, тим, що помилилася щодо правових наслідків Договору, та вважала, що здійснює вихід із ТОВ "Рідний край", а не продаж частки, і це є обставиною, що має істотне значення для визнання правочину недійсним з підстав, передбачених ст.229 ЦК. У касаційній скарзі стверджувала про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування ст.229 ЦК відносно частки у статутному капіталі.

39. У ст.229 ЦК передбачено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов`язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

40. Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 29.11.2021 №927/656/20, правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним і у разі встановлення судом певних обставин може бути визнаний недійсним. Водночас при вирішенні такого спору слід ураховувати, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення. У разі якщо сторона спірного правочину була обізнана або не могла не бути обізнана стосовно обставин, щодо яких стверджує про наявність помилки, це виключає застосування норм ст.229 ЦК (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №911/1171/18, від 04.06.2019 у справі №910/9070/18, від 03.10.2019 у справі №910/12959/18).

41. Рішенням суду першої інстанції встановлено, що як у статуті ТОВ "Рідний край", так і в установчому договорі закріплені та описані процедури уступки частки (відчуження частки) - ст.9 та вихід учасника зі складу товариства - ст.10.

42. Перехід частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи врегульований приписами ст.147 ЦК (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин), положення якої кореспондуються з положеннями ст.53 Закону "Про господарські товариства" (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин).

43. За положеннями вказаних норм, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Відступлення частки в статутному капіталі товариства має своєю метою припинити право власності на цю частку, щоб певна інша особа набула право на цю частку. Відступлення за правовою природою є відчуженням частки за волею учасника, що спрямоване на передачу учасником іншій особі, одному чи кільком учасникам цього товариства або третім особам) у власність належної йому частки (або її частини).

44. Будь-який правочин з відчуження (відступлення) частки є двостороннім, тобто на його укладення необхідна згода учасника, який відчужує (відступає) частку, і згода набувача частки.

45. Відмінною від процедури відчуження частки є процедура виходу учасника зі складу товариства.

46. Приписами ст.116 ЦК та ст.10 Закону "Про господарські товариства" (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що учасники товариства мають право, зокрема, вийти в установленому порядку з товариства.

47. Частиною 1 ст.148 ЦК (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

48. Відтак, приписами ЦК передбачено право учасника товариства у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов`язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. При цьому, відкликання заяви про вихід після її отримання товариством допускається лише за згодою самого товариства, та у разі, якщо відповідні зміни у складі учасників не пройшли державної реєстрації.

49. Отже, вихід учасника з товариства - це безумовне та добровільне волевиявлення учасника направлене на припинення його корпоративних правовідносин з господарським товариством. Таке волевиявлення учасника фіксується в письмовій формі - заяві про вихід, яка адресується товариству. На відміну від виходу, відчуження учасником своєї частки - це розпорядження ним своїм майном (майновими правами). Внаслідок такого відчуження учасник втрачає свої майнові права, натомість, інша особа (покупець за договором) такі права набуває.

50. Суди попередніх інстанцій встановили, що 20.11.2017 ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_2 , як іншого учасника ТОВ "Рідний край", направила повідомлення про продаж частки, що становить 50% статутного капіталу ТОВ "Рідний край", у якому позивач чітко висловила намір продати належну їй частку у розмірі 50% за ціною 9 250,00 грн. ОСОБА_1 уклала відповідний Договір купівлі-продажу частки, у якому була зазначена ціна. ОСОБА_1 проголосувала на зборах за зміну складу учасників у зв`язку з продажем нею частки.

51. Суди попередніх інстанцій також встановили, що у день укладання Договору 12.12.2017, належним чином уповноважений представник ОСОБА_1 подав нотаріально оформлену заяву, якою підтвердив повне виконання ОСОБА_2 зобов`язань за договором купівлі-продажу. При цьому зазначав, що розрахунки за вказаним Договором виконані в повному обсязі, претензій будь-якого характеру за Договором до ОСОБА_2 немає.

52. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 вирішила розпорядитися належною їй часткою саме шляхом продажу, а не застосувавши процедуру виходу з товариства. Отже, відсутні підстави вважати, що правочин 12.12.2017 вчинений під впливом помилки щодо наслідків його укладення.

53. У постанові від 27.01.2021 у справі №910/17876/19 Верховний Суд зазначив, що кожна сторона при укладенні правочину має поводити себе добросовісно, обачливо і розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію.

54. Суди попередніх інстанцій правильно відхилили доводи скаржниці про її нерозуміння змісту підписаних документів (повідомлення про намір продати частку, Договору, протоколу загальних зборів). Формулювання цих документів нескладні і є зрозумілими будь-якій пересічній людині без юридичної освіти та спеціальних знань.

Чи міг продавець істотно помилятися стосовно вартості відчуженої частки через те, що фінансова звітність товариства не містила відомостей про вартість найбільш цінних активів останнього?

55. Скаржниця стверджує, що на час укладання Договору 12.12.2017 вона не знала і не могла знати про реальний обсяг майна товариства, оскільки відповідна інформація не була відображена у фінансовій звітності товариства.

56. Судами попередніх інстанцій не було встановлено, чи містила фінансова звітність ТОВ "Рідний край" відомості про вартість нерухомого майна, яке за твердженнями скаржниці не було включено до складу активів товариства, незважаючи на тривалий строк володіння цим майном (з 2007 року).

57. Суди попередніх інстанцій також не врахували, що скаржниця, по суті, стверджує, про те, що її помилка була викликана діями ТОВ "Рідний край", директором якого був за твердженням скаржниці ОСОБА_5 (особа, пов`язана з покупцем), що може свідчити не про помилку, а про вчинення правочину продавцем через введення його в оману щодо дійсної вартості активів товариства та його майнового стану.

58. Водночас, Верховний Суд вважає, що невстановлення зазначених обставин та часткове неврахування доводів скаржниці судами попередніх інстанцій не є підставою для скасування судових рішень, виходячи з наступного.

59. По-перше, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перед укладенням правочину не запитувала інформацію про фінансовий стан товариства в порядку, передбаченому ст.10 Закону "Про господарські товариства". Таким чином, не можна стверджувати про навмисне введення її в оману шляхом надання товариством недостовірної фінансової звітності. Якщо ОСОБА_1 мала сумніви у достовірності фінансової звітності, то як учасник товариства могла ініціювати на загальних зборах проведення аудиторської перевірки.

60. По-друге, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 безпосередньо брала участь у загальних зборах учасників 28.09.2017, на яких розглядалися питання щодо активів товариства, зокрема, щодо поділу нерухомого майна, яке, як стверджує ОСОБА_1 , не було відображене у фінансовій звітності товариства. Рішення загальних зборів оформлене протоколом №1/138-п, з якого вбачається, що ОСОБА_1 з усіх питань порядку денного голосувала "за" та будь-яких коментарів або зауважень не висловлювала. Підписи учасників зборів на протоколі засвідчені нотаріально. Відтак, ОСОБА_1 перед укладенням спірного правочину було відомо про наявність у товариства майна, інформація щодо якого не була відображена у фінансовій звітності.

61. По-третє, як вже зазначалося вище, з метою визначення ринкової вартості своєї частки у статутному капіталі товариства ОСОБА_1 могла замовити її незалежну оцінку, але не скористалася цією можливістю.

62. Судами попередніх інстанцій також було встановлено, що у Договорі ціна частки ОСОБА_1 визначена сторонами на рівні її номінальної вартості (9 250 грн).

63. Згідно зі ст.6, ч.1 ст.627 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

64. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК).

65. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ч.1 ст.632 ЦК).

66. Отже, визначивши ціну своєї частки у статутному капіталі ТОВ "Рідний край" за номінальною вартістю, ОСОБА_1 скористалася своїм передбаченим законодавством правом вільного волевиявлення та свободи договору і, вочевидь, не мала наміру вказувати у Договорі ринкову вартість відчужуваної частки.

Щодо клопотання про витребування доказів

67. Право учасників справи подавати заяви та клопотання передбачено статтею 42 ГПК.

68. Відповідно до частин 1 та 2 ст.81 ГПК учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом, в якому повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

69. Скаржниця у касаційній скарзі зазначає про необґрунтовану відмову судів попередніх інстанцій у задоволення клопотань про витребування доказів та призначення судової експертизи, що суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2018 у справі №925/1165/14 та постанові Верховного Суду України від 18.11.2014 у справі №910/10168/13.

70. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції та вказав, що у договорі купівлі-продажу ціна визначається сторонами за погодженням, а тому підстави для задоволення клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів та призначення судової експертизи для здійснення експертної оцінки дійсної (ринкової) вартості майна товариства відсутні.

71. Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та відхиляє відповідні доводи скаржниці, оскільки, як було зазначено, номінальна вартість частки у статутному капіталі може не відповідати її ринковій вартості (на визначення якої спрямована експертиза), що, однак, жодним чином не впливає на дійсність оспорюваного Договору із мотивів, раніше викладених у цій постанові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

72. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

73. За ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

74. Ураховуючи викладене, рішення та постанова судів попередніх інстанцій у цій справі підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Судові витрати

75. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється (ч.14 ст.129 ГПК).

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 у справі №910/21221/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді І. Кондратова

Л. Стратієнко