Постанова

від 02.02.2022 по справі 320/5807/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

02 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 320/5807/19

провадження № 61-15056св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Відділ Комунарського району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Лозовської Злати Валентинівни на постанову Запорізького апеляційного суду від 27 липня 2021 року у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Кочеткової І. В.

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа - Відділ Комунарського району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_3 у липні 2019 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:

- розірвати шлюб між ним та ОСОБА_2 , зареєстрований актом за № 0002 від 18 січня 2014 року, складеним у місті Несебир, Республіка Болгарія;

- визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , разом з ним за місцем його проживання.

Зазначений позов мотивований тим, що він з відповідачем з 18 січня 2014 року перебував у шлюбі, який було зареєстровано у місті Несебир, Республіка Болгарія.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_4 .

Він з відповідачем тривалий час проживав у Республіці Болгарії, однак з травня 2019 року подружні відносини між ними припинилися, та з цього часу спільне господарство не ведеться.

Відповідач просила його забрати дитину жити до себе, оскільки у неї немає житла та коштів, вона планує зайнятися своїм саморозвитком, а дитина цьому буде перешкоджати.

Він повідомив відповідача у травні 2019 року про те, що направляється разом з дочкою до України з метою постійного місця проживання.

Відповідач за допомогою смс-повідомлень пояснила, що можливо після завершення свого саморозвитку виявить бажання, щоб дитина проживала разом з нею.

На теперішній час йому не відомо місцезнаходження відповідача, відомості щодо її працевлаштування та заробітку.

З часу, коли дитина почала проживати з ним, дочкою займається виключно він, повністю опікується нею, займається її вихованням та утриманням.

Він має постійне місце роботи, має можливість забезпечити гармонійний та всебічний розвиток дитини, тому просив задовольнити позов.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області заочним рішенням від 24 листопада 2020 року позов задовольнив.

Розірвав шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зареєстрований актом № 0002 від 18 січня 2014 року, складений у місті Несебир, Республіка Болгарія.

Прізвище сторін після розірвання шлюбу залишив без змін.

Визначив місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_3 за місцем його проживання (перебування).

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Розриваючи між сторонами шлюб, місцевий суд виходив з того, що сім`ю зберегти неможливо, тому наявні підстави для задоволення позову в означеній частині.

Визначаючи місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 разом з батьком, суд першої інстанції виходив з того, що дитина після приїзду до України постійно проживає з батьком, який має можливість забезпечити належні умови проживання, виховання та розвиток дитини, має постійне місце роботи та дохід.

Також місцевий суд зазначив про те, що вік дитини не дозволяє у повній мірі визначити її особливу прихильність до кожного з батьків, однак врахував те, що відповідач має можливість здійснювати свої батьківські обов`язки та доглядати за дитиною. Поведінка відповідача, яка тривалий час не виконує батьківські обов`язки щодо дитини, не утримує дитину, не цікавиться її життям, не намагалася з нею зустрітися, дає підстави суду сумніватися у належній поведінці відповідача щодо подальшого виконання нею своїх батьківських обов`язків та надання можливості виконувати їх позивачу.

Запорізький апеляційний суд постановою від 27 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_5 з доповненнями задовольнив частково. Заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24 листопада 2020 року у цій справі скасував та прийняв нову постанову, якою позов залишив без розгляду.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки цей позов відповідно до пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України мав бути залишений без розгляду, враховуючи, що у провадженні іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Від представника ОСОБА_3 - адвоката Лозовської З. В. у вересні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на постанову Запорізького апеляційного суду від 27 липня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просив скасувати оскаржуване судове рішення і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на частину другу статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що наявність в іноземній державі справи щодо цього ж спору між тими ж сторонами може бути підставою для відмови у відкритті провадження (частина друга статті 75 Закону України Про міжнародне приватне право ), оскільки підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі. Відтак, така обставина може бути врахована судом лише при відкритті провадження чи у виняткових випадках, при попередньому розгляді справи, а не при розгляді справи по суті, результатом чого можу бути у тому числі і залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідач не обґрунтував поважність обставин неподання відповідних доказів до суду першої інстанції, внаслідок яких відповідач був позбавлений можливості їх надати з причин, що об`єктивно не залежали від нього, тому апеляційний суд з порушенням норм процесуального права прийняв клопотання, яке не було подано до суду першої інстанції.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від представника ОСОБА_2 - адвоката Чеботар Н. А. у грудні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, відповідає вимогам Закону України Про міжнародне приватне право та вимогам статей 374, 377, пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України.

Згідно з частиною першою статті 377 ЦПК України суд першої інстанції повинен був залишити позовну заяву ОСОБА_4 без розгляду, оскільки в суді першої інстанції достовірно було встановлено те, що 26 червня 2019 року Варненським районним судом (Республіка Болгарія) було відкрито провадження у цивільній справі № 10925 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини, стягнення з батька аліментів на утримання дитини.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 23 вересня 2021 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.

Справа № 320/5807/19 надійшла до Верховного Суду 12 жовтня 2021 року.

Верховний Суд ухвалою від 22 грудня 2021 року справу призначив до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Верховний Суд ухвалою від 02 лютого 2022 року клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Чеботар Н. А. про поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу задовольнив частково. Продовжив представнику ОСОБА_2 - адвокату Чеботар Н. А. строк на подання відзиву на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі, зареєстрованому актом № 0002 від 18 січня 2014 року, складеному у місті Несебир, Республіка Болгарія.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Сторони проживають окремо з травня 2019 року, шлюбні відносини між ними припинені та спільне господарство не ведеться.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з травня 2019 року постійно проживала разом з батьком ОСОБА_3 в Республіці Болгарії, з червня 2019 року після повернення до України дитина проживає з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов від 22 липня 2019 року.

Згідно з довідкою від 23 березня 2015 року, виданою посольством України в Республіці Болгарії, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована громадянкою України.

ОСОБА_2 проживає в Республіці Болгарії.

З цим позовом, ОСОБА_3 звернувся до суду 14 липня 2019 року.

Ухвалою судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 січня 2020 року відкрито провадження у справі.

У той же час, 26 червня 2019 року Варненським районним судом (Республіка Болгарія) відкрито провадження у цивільній справі № 10925 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 , стягнення з батька аліментів на утримання дитини.

Ухвалою Варненського районного суду (Республіка Болгарія) від 23 серпня 2019 року у цивільній справі № 10925 надано право на здійснення батьківських прав на дитину ОСОБА_4 матері ОСОБА_2 . Визначено місце проживання дитини ОСОБА_4 у матері ОСОБА_2 , визначено режим особистих контактів батька ОСОБА_3 з дитиною ОСОБА_4 наступним чином: кожна перша та третя субота і неділя місяця з 10-00 години до 18-00 години, вдень, без ночівлі та у присутності матері ОСОБА_2 , присуджено ОСОБА_3 платити на користь дитини ОСОБА_4 через її матір та законного представника ОСОБА_2 щомісячні аліменти у розмірі 300 левів з дати постановлення цієї ухвали з терміном погашення кожне 1-ше число місяця.

Рішенням Варненського районного суду (Республіка Болгарія) від 22 лютого 2021 року на підставі частини першої статті 49 СК дозволено розлучення та розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . На підставі частини третьої статті 49 СК провину за розлад шлюбу несе чоловік ОСОБА_3 . Надано батьківські права на дитину ОСОБА_4 матері ОСОБА_2 . Визначено місце проживання дитини ОСОБА_4 з матір`ю ОСОБА_2 . Визначено такий режим особистих стосунків ОСОБА_3 з дитиною ОСОБА_4 : перші шість місяців з дня набуття чинності рішення - кожну першу та третю п`ятницю місяця по дві години в захищеному середовищі у присутності соціального працівника у приміщенні Дирекції соціальної допомоги м. Варна або в іншому відповідному місці, визначеному ДСД м. Варна; після закінчення перших шести місяців з дня набуття чинності рішення - кожну першу та третю суботу та неділю місяця з 10-00 години до 18-00 години кожного з днів без ночівлі. Присуджено ОСОБА_3 виплату на користь дитини ОСОБА_4 через її матір та законного представника аліментів у розмірі 500 болгарських левів в місяць, починаючи з дати подання позовної заяви 26 червня 2019 року, кожного 1-го числа місяця, разом із законними відсотками на кожний прострочений внесок, і відмовлено у виплаті різниці за позовом, що перевищує 500 левів до вимаганих 600 левів.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4 , 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надано Верховною Радою України.

У міжнародному праві категорія підсудність застосовується для визначення розподілу як компетенції між судами існуючої в державі системи розгляду цивільних справ, так і компетенції судів щодо вирішення справ з іноземним елементом, тобто міжнародної підсудності.

Вирішуючи питання про підсудність справ з іноземним елементом, суди України відповідно до вимог статей 2, 497 ЦПК України повинні керуватися нормами Закону України Про міжнародне приватне право та нормами відповідних міжнародних договорів.

Закон України Про міжнародне приватне право встановлює порядок урегулювання приватно-правових відносин,які хоча б через один зі своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, зокрема, визначає підсудність судам України справ з іноземним елементом (пункт 3 частини першої статті 1, статті 75-77 Закону).

У пункті 2 частини першої статті 1 Закону України Про міжнародне приватне право встановлено, що іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

Положеннями статей 60, 63 Закону України Про міжнародне приватне право встановлено, що припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.

Правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, тобто правом тієї держави, громадянами якої вони є одночасно, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі.

Відповідно до статті 75 Закону України Про міжнародне приватне право підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.

Суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Згідно із частиною першою статті 377 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із залишенням позовної заяви без розгляду з підстав, визначених статтею 257 ЦПК України.

Положенням пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав розглядається в іншому суді.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_3 звернувся до суду з цим позовом 14 липня 2019 року.

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області ухвалою від 02 січня 2020 року відкрив провадження у справі.

В той же час, 26 червня 2019 року Варненським районним судом (Республіка Болгарія) відкрито провадження у цивільній справі № 10925 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 , стягнення з батька аліментів на утримання дитини.

22 лютого 2021 року Варненським районним судом (Республіка Болгарія) постановлено рішення про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини разом з матір`ю та присуджено ОСОБА_3 виплату аліментів на користь дитини ОСОБА_4 .

Встановивши вказані обставини, керуючись наведеними нормами права, апеляційний суд дійшов правильного висновку про скасування рішення суду першої інстанції та залишення позову ОСОБА_3 без розгляду, оскільки на час звернення до суду з цим позовом справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу між сторонами, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на утримання дитини вже розглядалася Варненським районним судом (Республіка Болгарія).

Доводи касаційної скарги про те, що відповідач не обґрунтував поважність обставин неподання відповідних доказів до суду першої інстанції, внаслідок яких відповідач був позбавлений можливості їх надати з причин, що об`єктивно не залежали від нього, тому апеляційний суд з порушенням норм процесуального права прийняв клопотання, яке не було подано до суду першої інстанції, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не впливають на правильність вирішення ним справи, оскільки, як правильно встановив апеляційний суд, 26 червня 2019 року Варненським районним судом (Республіка Болгарія) було відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 та стягнення з батька аліментів на утримання дитини.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування судового рішення апеляційного суду, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального права, були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Оскільки спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав вже розглядався у Варненському районному суді (Республіка Болгарія) на час звернення до суду із позовом у справі, яка переглядається судом касаційної інстанції, вирішуючи його, апеляційний суд з дотриманням вимог статей 263, 264, 374, 377 ЦПК України повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, правильно встановив правовідносини, що склалися, й правильно скасував рішення суду першої інстанції та залишив позов ОСОБА_3 без розгляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно зі частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Лозовської Злати Валентинівни залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 27 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийА. І. Грушицький Судді:А. А. Калараш І. В. Литвиненко Є. В. Петров О. С. Ткачук