Постанова

від 27.07.2021 по справі 320/5807/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 27.07.2021 Справа № 320/5807/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №320/5807/19 Головуючий у 1 інстанції: Бахаєв І.М.

Провадження № 22-ц/807/1050/21 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2021 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

Кочеткової І.В.,

секретар: Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 з доповненнями на заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Відділ Комунарського району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Відділ Комунарського району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 18.01.2014 року, від шлюбу мають малолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб був зареєстрований в м. Несебир, Республіка Болгарія.

Подружжя тривалий час мешкали в Республіці Болгарія.

З травня 2019 року подружні відносини між сторонами припинилися, та з цього часу спільне господарство не ведеться.

Відповідач просила його забрати дитину жити до себе, оскільки в неї не має житла та коштів, вона планує зайнятися своїм саморозвитком, а дитина цьому буде перешкоджати.

У травні 2019 року він повідомив відповідача, що направляється разом з донькою до України з метою постійного місця проживання. Відповідач за допомогою смс-повідомлень пояснила, що можливо після завершення свого саморозвитку виявить бажання, щоб дитина проживала разом з нею.

На теперішній час йому не відомо місцезнаходження відповідача, відомості щодо її працевлаштування та заробітку.

З часу, коли дитина почала проживати з ним, дочкою займається виключно він, повністю опікується нею, займається її вихованням та утриманням.

Він має постійне місце роботи, має можливість забезпечити гармонійний та всебічний розвиток дитини.

На підставі зазначеного просив розірвати шлюб між ним та ОСОБА_1 , визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 з ним, стягнути з ОСОБА_1 на його користь судовий збір в розмірі 1536,80 грн.

Заочним рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24 листопада 2020 року позов задоволено.

Розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрований актом № 0002 від 18 січня 2014 року, складеним у місті Несебир, Республіка Болгарія.

Прізвище сторін після розірвання шлюбу залишено без змін.

Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_3 за місцем його проживання (перебування).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 1536 грн. 80 коп.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 грудня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неналежне повідомлення про розгляд справ, неврахування судом поважності неявки в судове засідання представника відповідача, позбавлення можливості надати докази, відсутність висновку органу опіки та піклування щодо розв`язання спору про визначення місця проживання дитини, незалучення до участі у справі органу опіки та піклування виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, просила скасувати рішення суду та відмовити в задоволенні позову.

До Запорізького апеляційного суду надійшли доповнення ОСОБА_1 до апеляційної скарги, в яких заявник додатково зазначила, що з 2013 року проживає в Республіці Болгарія, дитина народилась на території Республіки Болгарія, зареєстрованого місця проживання на території України не має, позивач викрав дитину та вивіз її у невідомому напрямку, ухвалою Варненського районного суду (Республіка Болгарія) від 23 серпня 2019 року їй надано право на здійснення батьківських прав на дитину, визначено місце проживання дитини ї нею, визначено режим особистих контактів батька з дитиною, присуджено аліменти, ухвала діє до остаточного розгляду справи, суд першої інстанції відкрив провадження та розглянув справу в порушення вимог ч. 2 ст. 75 Закону України Про міжнародне приватне право .

ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_5 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі; представник відповідача був присутній в підготовчих судових засіданнях, жодних посилань про наявність іноземного елемента як однієї із сторін у справі не заявляв; предметом спору є розірвання шлюбу між громадянами України, розірвання шлюбу повинно здійснюватись безпосередньо за нормами чинного законодавства України; при вирішенні питання щодо прав та обов`язків малолітньої дитини необхідно керуватись правом держави, громадянином якої вона є, тобто правом України; під час розгляду справи вже розглядалось питання про закриття провадження за клопотанням ОСОБА_1 , в задоволенні клопотання було відмовлено; у справі №937/968/20 про надання дозволу на виконання на території України рішення Варненського районного суду (Республіка Болгарія) від 23 серпня 2019 року у цивільній справі №10925 в задоволенні клопотання було відмовлено з підстав того, що вказана ухвала суду не є остаточною та не підлягає визнанню та виконанню на території України, оскільки при винесені ухвали вжиті лише тимчасові заходи до розгляду справи по суті; відповідачем надано докази, вкладені іноземною мовою та не містять перекладу українською мовою; посилання відповідача на те, що він виклав дитину та увіз її в невідомому напрямку не підтверджені належними доказами.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Згідно з ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебувають у шлюбі, зареєстрованому актом № 0002 від 18 січня 2014 року, складеному у місті Несебер, Республіка Болгарія, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу (т. 1 а.с.9).

Сторони мають малолітню дитину - дочку, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (т. 1 а.с.10).

З травня 2019 року сторони проживають окремо, шлюбні відносини між ними припинені та спільне господарство не ведеться.

З травня 2019 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживала разом з батьком ОСОБА_3 в Республіці Болгарія, з червня 2019 року після повернення до України дитина проживає з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов від 22.07.2019 року (т. 1 а.с.47).

Відповідно до копії довідки від 23.03.2015 року, виданої посольством України в Республіці Болгарії, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована громадянкою України (т. 1 а.с.11).

Як було встановлено судом під час розгляду справи, ОСОБА_1 проживає в Республіці Болгарії.

З матеріалів справи вбачається, що з даним позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Відділ Комунарського району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 звернувся 14.07.2019 року.

Ухвалою судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02.01.2020 року відкрито провадження у справі.

В той же час 26.06.2019 року Варненським районним судом (Республіка Болгарія) відкрито провадження у цивільній справі №10925 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини ОСОБА_6 , стягнення з батька аліментів на утримання дитини (т. 3 а.с.151-153).

Ухвалою Варненського районного суду (Республіка Болгарія) від 23.08.2019 року у цивільній справі №10925 надано право на здійснення батьківських прав на дитину ОСОБА_6 матері ОСОБА_1 ; визначено місце проживання дитини ОСОБА_6 у матері ОСОБА_1 , визначено режим особистих контактів батька ОСОБА_3 з дитиною ОСОБА_6 наступним чином: кожна перша та третя субота і неділя місяця з 10-00 години до 18-00 години, вдень, без ночування та у присутності матері ОСОБА_1 , присуджено ОСОБА_3 платити на користь дитини ОСОБА_6 через її матір та законного представника ОСОБА_1 щомісячні аліменти у розмірі 300 левів з дати постановлення цієї ухвали з терміном погашення кожне 1-ше число місяця (т. 3 а.с. 143-150).

Рішенням Варненського районного суду (Республіка Болгарія) від 22.02.2021 року на підставі ч. 1 с. 49 СК дозволено розлучення та розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . На підставі ч. 3 ст. 49 СК України провину за розлад шлюбу несе чоловік ОСОБА_3 .. Надано батьківські права на дитину ОСОБА_4 матері ОСОБА_1 . Визначено місце проживання дитини ОСОБА_4 з матір`ю ОСОБА_1 . Визначено такий режим особистих стосунків ОСОБА_3 з дитиною ОСОБА_4 : перші шість місяців з дня набуття чинності рішення - кожну першу та третю п`ятницю місяця по дві години в захищеному середовищі у присутності соціального працівника у приміщенні Дирекції соціальної допомоги м. Варна або в іншому відповідному місці, визначеному ДСД м. Варна; після закінчення перших шести місяців з дня набуття чинності рішення - кожну першу та третю суботу та неділю місяця з 10.00 годин до 18.00 годин кожного з днів без ночівлі. Присуджено ОСОБА_3 виплату на користь дитини ОСОБА_4 через її матір та законного представника аліментів у розмірі 500 болгарських левів в місяць, починаючи з дати подання позовної заяви 26.06.2019 року, кожного 1-го числа місяця, разом із законними відсотками на кожний прострочений внесок, і відмовлено у виплаті різниці за позовом, що перевищує 500 левів до вимаганих 600 левів (т. 3 а.с.122-138).

У міжнародному праві категорія підсудність застосовується для визначення розподілу як компетенції між судами існуючої в державі системи розгляду цивільних справ, так і компетенції судів щодо вирішення справ з іноземним елементом, тобто міжнародної підсудності.

Вирішуючи питання про підсудність справ з іноземним елементом, суди України відповідно до вимог статей 2, 497 ЦПК України повинні керуватися нормами Закону України Про міжнародне приватне право та нормами відповідних міжнародних договорів.

Закон України Про міжнародне приватне право встановлює порядок урегулювання приватно-правових відносин,які хоча б через один зі своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, зокрема, визначає підсудність судам України справ з іноземним елементом (пункт 3 частини першої статті 1, статті 75-77 Закону).

У пункті 2 частини першої статті 1 Закону України Про міжнародне приватне право встановлено, що іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

Положеннями статей 60, 63 Закону України Про міжнародне приватне право встановлено, що припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.

Правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, тобто правом тієї держави, громадянами якої вони є одночасно, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі.

Відповідно до статті 75 Закону України Про міжнародне приватне право підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.

Суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Згідно із частиною першою статті 377 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із залишенням позовної заяви без розгляду з підстав, визначених статтею 257 ЦПК України.

Положенням пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав розглядається в іншому суді.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки вказаний позов відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України мав бути залишеним без розгляду, враховуючи, що в провадженні іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Таким чином, рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку з залишенням позову без розгляду з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України відповідно до ст. 377 ЦПК України.

Доводи відзиву ОСОБА_3 на апеляційну скаргу на переконання колегії суддів та з огляду на встановлені обставини, не є належною правовою підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення.

Керуючись ст. ст. 374, 377, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 з доповненнями задовольнити частково.

Заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24 листопада 2020 року у цій справі скасувати.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Відділ Комунарського району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини - залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 02 серпня 2021 року.

Головуючий А.В. Дашковська

Судді: О.М. Кримська

І.В. Кочеткова