Ухвала

від 31.01.2022 по справі 639/6226/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження №11-сс/818/95/22 Доповідач: ОСОБА_1

Справа № 639/6226/21 Слідчий суддя: ОСОБА_2

н/п 1-кс/639/2145/21

Категорія: в порядку КПК

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою представника ТОВ «Стабіна» адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 22.11.2021 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12020220280000951 від 15.09.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 190, частиною 2 статті 204 КК України, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 22.11.2021 клопотання прокурора групи прокурорів Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_7 про арешт майна - задоволено.

Накладено арешт на майно,вилучене в ході обшуку 19.10.2021 у приміщенні АЗС, за адресою: м. Харків, пр. Любові Малої, 36-А, шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження вилученим майном,повний перелік якого зазначено у резолютивній частині ухвали слідчого судді.

Місцем зберігання арештованого майна документів визначено матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12020220280000951.

Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді представник власника майна ТОВ «Стабіна» - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив визнати поважними причини пропущення строку та поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 22.11.2021; скасувати ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 22.11.2021 про арешт майна, вилученого 19.10.2021 на АЗС за адресою: Харківська область, м. Харків, пр. Любові Малої, 36-А; постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора та зобов`язати прокурора повернути вилучені оригінали документів.

Доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді мотивовані тим, що копію повного тексту оскаржуваної ухвали представником власникам майна отримало 25.11.2021, та лише після отримання повного тексту ухвали слідчого судді та ознайомлення зі всіма матеріалами справи, сторона захисту отримала можливість обґрунтовано підготувати апеляційну скаргу, у зв`язку з чим строк подачі апеляційної скарги був пропущений.

Колегія суддів зазначені доводи представника ТОВ «Стабіна» - адвоката ОСОБА_6 вважає поважними та вважає за можливе поновити йому строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 22.11.2021.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що обшук проведено посадовою особою, якій не надавалось право на проведення обшуку. Зокрема, обшук 19.10.2021 проведено слідчим СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_8 , який станом на 19.10.2021 не був слідчим, які здійснювали досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12020220280000951 від 15.09.2020.

Таким чином, під час розгляду клопотання прокурора про накладення арешту на майно, суддею неналежним образом досліджено питання законності проведення обшуку 19.10.2021, що призвело до невірних висновків про наявність у зазначеного слідчого повноважень на проведення обшуку.

Також адвокат ОСОБА_6 зазначав, що слідчим суддею не надано оцінки запереченням представника ТОВ «Стабіна» про те, що майно товариства було вилучено 19.10.2021 та за рахунок неодноразового невиконання прокурором ухвал слідчого судді про усунення недоліків, незаконно перебувало в розпорядженні правоохоронного органу більше місяця.

Слідчим суддею не досліджено та не надано оцінки факту, що в порушення вимог пунктів 1, 3 частини 2 статті 171 КПК України в клопотанні прокурора чітко не визначено підставу та мету накладення арешту на вилучені оригінали документів ТОВ «Стабіна», а саме, оригінали: договору оренди № 2/16 від 01.12.2016 між ПП «Данко» та ФОП Войцева, товарно-транспортної накладної № 01523 від 19.01.2021 з ТОВ «Автооптіма», договорів поставки нафтопродуктів №№ 06 та 07 від 04.01.2021, договору оренди № 1/16 від 01.12.2016; копій: паспорту громадянки ОСОБА_9 , градуйованих таблиць №№ 5258, 5260, 5261 від 14.05.2020, а також додатки до них; сертифікатів відповідності, ліцензій та дозволів згідно протоколу, - які не мають жодного доказового значення для кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 120220280000951 від 15.09.2020, а отже, накладення на них арешту свідчить про формальний розгляд клопотання прокурора та необґрунтоване накладення арешту на вилучене майно. Повідомлені належним чином про час та місце розгляду апеляційної скарги представник ТОВ «Стабіна» - адвокат ОСОБА_6 та прокурор до суду апеляційної інстанції не з`явилися, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Враховуючи стислі строки, регламентовані частиною 2 статті 422 КПК України, колегія судів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце проведення апеляційного розгляду, так як в силу вимог частини 4 статті 405 КПК України дані обставини не є перешкодою для апеляційного розгляду.

Вислухавши доповідь судді, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, Харківською обласною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР 15.09.2020 за № 120202202800000951 за ознаками частини 3 статті 190 КК України за фактом вчинення шахрайських дій у великих розмірах щодо незаконного виготовлення, зберігання, транспортування з метою збуту та реалізації фальсифікованого, неякісного палива під виглядом торгових марок якісного пального вітчизняних виробників, тим самим вводячи в оману кінцевих споживачів, а також у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР 24.09.2021 за № 42021220000000383 за ознаками частини 2 статті 204 КК України за фактом незаконного виготовлення підакцизних товарів, а саме пального, шляхом змішування із використанням обладнання, що забезпечує його масове виробництво.

В рамках проведення досудового розслідування у вказаних кримінальних провадженнях створено групу слідчих з числі працівників СВ ВП № 1 ХРУП № 3, СВ ХРУП № 1 та СУ ГУНП в Харківській області, а також групу прокурорів у складі прокурорів відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю обласної прокуратури та прокурорів Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова.

Постановою прокурора групи прокурорів прокурора Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_7 від 27.09.2021 матеріали досудових розслідувань у вищевказаних кримінальних провадженнях об`єднані в одне провадження під № 12020220280000951.

Постановою заступника начальника СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 від 18.10.2021 (з урахуванням уточнення даних від 15.11.2021) доручено здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12020220280000951 від 15.09.2020 за частиною 3 статті 190, частиною 2 статті 204 КК України групі слідчих.

19.10.2021 на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 07.10.2021 проведено обшук приміщення АЗС за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено документи, згідно опису, доданого до протоколу обшуку.

Постановою старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_11 від 25.10.2021 вилучені 19.10.2021 речі у ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 визнані речовими доказами в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12020220280000951 від 15.09.2020.

Задовольняючи клопотання прокурора про арешт майна слідчий суддя вважав, що прокурором доведено, що вилучене під час обшуку майно є доказом вчинення кримінального правопорушення, а також зберегло на собі його сліди, у зв`язку з чим воно має доказове значення у кримінальному провадженні. Слідчий суддя зазначав, що незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешту вказаного майна, в подальшому може перешкодити кримінальному провадженню

З таким висновком слідчого судді погоджується й суд апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно статей 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися й у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до частини 1 статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно частини 2 статті 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 131-132, 170-173 КПК України,наклав арештна майно,вилучене підчас обшукуприміщень АЗС за адресою: м. Харків, пр. Любові Малої, 36-А, з метою збереження речових доказів та для встановлення інших обставин кримінального правопорушення.

Матеріали судового провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, оскільки не накладення арешту на майно може призвести до інших тяжких наслідків, які були метою злочину.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на вилучене майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути відчужене, пошкоджене, зіпсоване чи приховане.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вилучене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність, і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Доводи представникавласника майнапро те,що слідчийСУ ГУНПв Харківськійобласті ОСОБА_8 не мавповноважень проводитиобшук 19.10.2021у цьомукримінальному провадженні є безпідставними, оскільки визначення в ухвалі слідчого судді конкретного слідчого або прокурора, які мають здійснювати обшук, перебуває поза межами повноважень слідчого судді з контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та обмежується в цій частині перевіркою того, чи є належним суб?єктом учасник кримінального провадження, який звернувся з клопотанням про проведення обшуку, що відповідає правовому висновку викладеному в постанові ККС Верховного Суду від 17.02.2021 по справі № 263/10353/16-к (провадження №51-4972км20). Відповідно до якого системне тлумачення процесуальних норм, а саме статей 37, 39, 236 КПК України, дає підстави стверджувати, щоухвала про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи може бути виконана слідчим, визначеним керівником органу досудового розслідування в порядку статті 39 цього Кодексу.

Повноваження слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_8 у цьому кримінальному провадженні підтверджуються копією постанови заступника начальника СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 від 18.10.2021 та витягом з ЄРДР, з яких встановлено, що 18.10.2021 зазначений слідчий був включений до складу групи слідчих.

Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Колегією судів не встановлено недотримання слідчим суддею положень статей 170, 172-173 КПК України або невідповідності оскаржуваної ухвали вимогам частині 5 статті 173, 372 КПК України.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду слідчим суддею, яким надано відповідну правову оцінку, з якою погоджується й суд апеляційної інстанції.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ТОВ «Стабіна» адвоката ОСОБА_6 без задоволення.

Керуючись ст.ст. 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 424 КПК України,

п о с т а н о в и л а:

Задовольнити клопотання представника ТОВ «Стабіна» адвоката ОСОБА_6 про поновлення строку на оскарження ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 22.11.2021.

Поновити представнику ТОВ «Стабіна» адвокату ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.

Апеляційну скаргу представника ТОВ «Стабіна» адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 22.11.2021 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до частини 4 статті 424 КПК України, але може бути оскаржена у касаційному порядку в частині поновлення процесуального строку.

Головуючий

Судді: