Рішення
від 06.02.2022 по справі 283/1742/21
МАЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 283/1742/21

провадження №2/283/25/2022

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 лютого 2022 року Малинський районний суд Житомирської області в складі під головуванням судді Ярмоленка В.В. з секретарем судового засідання Селіною А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Малині цивільну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5

про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позовних вимог.

02.07.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Малинського районного суду Житомирської області з позовною заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Предметом позовних вимог є наступне:

-встановлення факту родинних відносин, а саме того, що ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 була донькою ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті батька ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-визнання недійсним Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01.07.2004 року, виданого державним нотаріусом Малинської державної нотаріальної контори Житомирської області та зареєстрованого в реєстрі за №5138 на ім`я ОСОБА_8 на земельну ділянку, площею 2,5600 у межах згідно з планом, яка належала померлому ОСОБА_7 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЖТ №020640, виданого на підставі розпорядження голови Малинської райдержадміністрації №165 від 17.02.2002 року.

Підставою позовних вимог є те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Забране Малинського (нині Коростенського) району померла мати позивача ОСОБА_6 , на день смерті якої разом з нею проживав і був зареєстрований чоловік спадкодавця (батько позивача) ОСОБА_9 , який прийняв спадщину в порядку ст.1268 ЦК України.

ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Забране Малинського (нині Коростенського) району помер батько позивача ОСОБА_9 , після смерті якого позивач прийняв спадщину та відповідно отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок та земельну ділянку.

Разом з цим, за життя мати позивача ОСОБА_6 проживала та доглядала за своїм батьком (дідом позивача) ОСОБА_7 та після смерті останнього вступила в свої спадкові права, шляхом фактичного володіння та управління спадковим майном, проте вказані права ОСОБА_6 належним чином не оформила.

Позовну вимогу щодо встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , як донькою і батьком, позивач обґрунтовує наступним.

У посвідці про народження мати позивача зазначена, як ОСОБА_10 , 1937 року народження, а її батьками вказано: мати ОСОБА_11 , батько ОСОБА_7 . Після реєстрації шлюбу мати позивача змінила прізвище з « ОСОБА_12 » на « ОСОБА_13 ». Разом з цим, у свідоцтві про смерть прізвище, ім`я та по батькові діда позивача зазначене, як ОСОБА_7 . Дану обставину ОСОБА_1 пояснює тим, що актовий запис про народження матері було складено ще у довоєнні роки та під час складення та видачі актових записів вони, ймовірно, перекладалися з української мови на російську і навпаки, та, як наслідок, були вказані неправильно. Разом з цим, ім`я ОСОБА_14 / ОСОБА_14 , ОСОБА_15 / ОСОБА_16 є тотожними іменами, вказаними у скороченій формі.

Згідно довідки органу місцевого самоврядування, мати позивача на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7 проживала разом з останнім.

Встановлення факту родинних відносин між матір`ю та дідом має для ОСОБА_1 юридичне значення, оскільки від нього залежить право позивача на отримання спадщини.

Встановлення факту прийняття ОСОБА_6 спадщини після смерті ОСОБА_7 позивач обґрунтовує наступним.

За життя ОСОБА_7 був власником земельної ділянки , площею 2,5600 у межах згідно з планом, розташованої на території Луківської сільської ради Малинського району Житомирської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЖТ №020640, виданого на підставі розпорядження голови Малинської райдержадміністрації №165 від 17.04.2002 року.

Також за життя 01.10.1991 року ОСОБА_7 було складено заповіт на користь ОСОБА_8 , згідно якого він все своє майно заповів своєму сину.

Зважаючи на те, що спадщина після смерті ОСОБА_7 відкрилася до ІНФОРМАЦІЯ_4 , то у такому разі ці правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року.

Отже, згідно ст.548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Відповідно до ст.549 ЦК УРСР спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Спадщину після смерті ОСОБА_7 прийняв його син ОСОБА_8 , хоча на день смерті спадкодавця разом з ним проживала та проводила поховання його донька (мати позивача) ОСОБА_17 , а отже остання має право на частку у спадковому майні після смерті батька.

Крім того, згідно ст.535 ЦК УРСР неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, що належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов`язкова частка).

На день смерті ОСОБА_7 ОСОБА_17 була непрацездатною особою (пенсіонером), а отже за приписами ст.535 ЦК УРСР мала право на отримання частки спадкового майна, незважаючи на наявність заповіту.

Згідно довідки органу місцевого самоврядування, мати позивача на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7 проживала разом з останнім.

Встановлення факту прийняття спадщини матір`ю позивача має для ОСОБА_1 юридичне значення, оскільки від нього залежить право позивача на отримання спадщини.

Позовну вимогу щодо визнання недійсним Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01.07.2004 року, виданого державним нотаріусом на ім`я ОСОБА_8 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7 , позивач обґрунтовує наступним.

Спадщину після смерті діда ОСОБА_7 прийняв його син ОСОБА_8 , хоча за приписами ст.535 ЦК УРСР мати позивача також мала право на обов`язкову частку у спадщині.

Крім того, ОСОБА_8 було порушено строк прийняття спадщини, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володінням спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто кінцевим строком для подання заяви про прийняття спадщини було 01.07.1996 року. Разом з цим, ОСОБА_8 звернувся до нотаріальних органів лише у 2004 році, де отримав Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, що свідчить про порушення вимог ст.549 ЦК УРСР.

Отже, в даному випадку було порушено порядок видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, так як не було враховано право на отримання обов`язкової частки ОСОБА_6 .

ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Києві помер ОСОБА_8 , спадщину після смерті якого прийняли його дружина ОСОБА_2 , діти ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а також на підставі заповіту ОСОБА_5 .

Явка та позиція сторін по справі щодо спору:

Представник позивача адвокат Яременко Д.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 на підставі Договору про надання правової допомоги б/н від 22.07.2021р. та Ордеру на надання правової допомоги серії ЖТ №056490 від 22.07.2021р., в судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Пономаренко О.В., яка діє в інтересах відповідача на підставі Договору про надання правової допомоги б/н від 25.06.2019р. та Ордеру на надання правової допомоги серії ЛГ №022919 від 20.07.2021р., в судовому засіданні заперечила проти позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, просила відмовити у задоволенні вимог за безпідставністю. Також свою позицію щодо спору представник відповідача висловила у своєму відзиві, який надійшов до суду 22.07.2021 року. Так, у відзиві представник зазначає, що необхідність визнання факту родинних відносин позивач пов`язує з підтвердженням права померлої ОСОБА_17 на обов`язкову частку у спадщині померлого ОСОБА_7 та в подальшому переходу таких прав до батька позивача, а в майбутньому і до самого ОСОБА_1 . Відповідно до ч.4 ст.25 ЦК України всі права і обов`язки фізичної особи припиняються із її смертю. Оскільки цивільна правоздатність виникає у момент народження фізичної особи і припиняється у момент її смерті, то у такому разі, на думку представника відповідача, родинні відносини між двома померлими особами, які не мають цивільної правоздатності та не є учасниками цивільних правовідносин, не підлягають встановленню в порядку ст.315 ЦПК України. Крім того, у поданому ОСОБА_1 позові не зазначено причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують факт родинних відносин та не надано доказів, які підтверджують вказаний факт. Аналіз норм ЦПК України та Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995р. дає можливість дійти до висновку про те, що не можуть розглядатися в порядку окремого провадження заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, якщо чинним законодавством передбачений інший порядок його встановлення, а заявник має можливість встановити факт у позасудовому порядку. Звертаючись з позовом до суду ОСОБА_1 не подає докази на підтвердження того, що до його пред`явлення він звертався до відповідних компетентних органів з метою отримання документу, який би посвідчував факт родинних відносин між його матір`ю та дідом, але в цьому заявнику було відмовлено.

У позовній заяві ОСОБА_1 стверджує, що встановлення факту родинних відносин має для нього юридичне значення, оскільки від нього залежить право позивача на отримання спадкового майна після смерті матері. Проте, на думку представника відповідача, встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не матиме для ОСОБА_1 юридичних наслідків, не призведе до зміни його прав чи обов`язків. Також припущення позивача щодо написання імені та по батькові його матері у довоєнні часи жодним чином не підтверджує факт родинних відносин між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . Навпаки, вказане припущення позивача про написання, переклад чи скорочення імен у довоєнні часи спростовується посвідкою про народження доньки ОСОБА_7 ОСОБА_18 , 1939 року народження. В даному документі батьками ОСОБА_18 зазначено: батько ОСОБА_7 , мати ОСОБА_19 . Тобто написання даних усіх осіб є правильним.

Щодо вимоги позову ОСОБА_1 , яка стосується встановлення факту прийняття ОСОБА_6 спадщини після смерті ОСОБА_7 , представник відповідача зазначила, що за матір`ю позивача не може бути визнане будь-яке цивільне право, оскільки вона померла ще у 2016 році.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в Постанові «Про практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995 року, заява про встановлення факту прийняття спадщини та місця її відкриття може бути розглянута судом, якщо орган, який вчиняє нотаріальні дії, не вправі видати заявникові свідоцтво про право на спадщину через відсутність або недостатність документів, що необхідні для підтвердження в нотаріальному порядку факту вступу в управління або володіння спадковим майном. У тому ж разі, коли всі необхідні документи були, але у видачі свідоцтва про право на спадщину відмовлено, заінтересована особа може звернутися до суду не з заявою про встановлення факту прийняття спадщини, а зі скаргою на відмову вчинити нотаріальну дію. Разом з цим, позивачем не надано суду доказів того, що він звертався до нотаріальних органів з заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері та йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність або недостатність документів, що необхідні для нотаріального порядку факту вступу в управління або володіння спадковим майном.

Згідно листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» у разі, якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.

Таким чином, на думку представника відповідача, позивач передчасно звернувся до суду з вимогою про встановлення факту прийняття спадщини.

Також, для визнання за ОСОБА_6 права на обов`язкову частку у спадщині, необхідно довести, що вона була непрацездатною донькою ОСОБА_7 , доказів чого матеріали справи не містять. Доказів фактичного вступу у володіння або управління спадковим майном матеріали справи також не містять. Вступ в управління/володіння спадковим майном являє собою сукупність дій щодо фактичного користування (в тому числі зберігання) спадковим майном і не зводиться виключно до проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на момент смерті останнього. У зв`язку з цим, довідка органу місцевого самоврядування №2654 від 18.06.2021р., на яку посилається позивач, як на доказ прийняття спадщини своєю матір`ю після смерті ОСОБА_7 , не є належним, допустимим та достатнім доказом, який би підтверджував факт проживання ОСОБА_6 зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а також фактичне управління/володіння спадковим майном. Позивачем не надано доказів того, що ОСОБА_6 або сам позивач зверталися до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадщини та отримали відмову в її оформленні.

Відповідно до ст.551 ЦК УРСР вважається, що спадкоємець відмовився від спадщини, якщо він не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (ст.549 ЦК УРСР).

Отже, за життя ОСОБА_6 не вчинила жодних дій для прийняття спадщини. Той факт, що вона мала право на обов`язкову частку у спадщині, не спростовує того, що вона повинна була прийняти спадщину, шляхом подачі відповідної заяви до нотаріальної контори, оскільки фактичне прийняття обов`язкової частки у спадщині законодавством не передбачено.

Крім того, слід розмежовувати поняття «обов`язкова частка» і «майно, що входить до складу спадщини». Обов`язкова частка не входить до складу спадщини, спадкуванню підлягає саме майно. Тому право на обов`язкову частку прямо виключено зі спадщини, яка переходить до спадкоємців особи, що мала на це право. Отже, встановлення права на обов`язкову частку, яку ОСОБА_6 у визначений законодавством строк не прийняла, не буде породжувати жодних наслідків для позивача.

Щодо вимоги ОСОБА_1 , яка стосується визнання недійсним Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01.07.2004 року, виданого ОСОБА_8 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7 , представник відповідача зазначає, що із заяви про прийняття спадщини ОСОБА_8 після смерті свого батька вбачається, що державним нотаріусом було перевірено факт прийняття ОСОБА_8 спадщини, оскільки у спадкоємця була наявна ощадна книжка спадкодавця, що повністю відповідає чинному на момент видачі спірного свідоцтва п.113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №18/5 від 14.06.1994р. Ощадна книжка є підтвердженням факту вступу у володіння спадковим майном. При цьому, згідно ч.4 п.112 та ч.3 п.210 Інструкції видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена.

Щодо посилань ОСОБА_1 на наявність у ОСОБА_6 права на обов`язкову частку у спадщині після смерті батька на момент видачі спірного свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_8 , представник відповідача зазначає наступне. Так, в силу ч.2 ст.553 ЦК УРСР 1963 року ОСОБА_6 вважається такою, що відмовилася від спадщини, оскільки на час подання заяви до нотаріуса Никончуком М.Т. про прийняття спадщини, вона не вчинила жодних дій, передбачених ст.549 ЦК УРСР.

Також, виходячи з роз`яснень, викладених у п.19 Постанови ВСУ №7 від 30.05.2008р. у разі порушення права спадкоємців на обов`язкову частку у спадщині суд може вирішувати питання про недійсність свідоцтва про право на спадщину лише в тій частині, яка складає обов`язкову частку.

Крім того, представник відповідача вважає, що позивачем обраний неналежний та неефективний спосіб захисту своїх прав, оскільки в даному випадку можливе застосування внесення змін до свідоцтва про право на спадщину. Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину в судовому порядку може мати місце у разі, коли відсутня згода спадкоємців на внесення змін до свідоцтва, а також існують інші обставини, що позбавляють можливості внести такі зміни в нотаріальному порядку. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності згоди спадкоємців на внесення змін до свідоцтва. Для звернення до суду необхідним є факт порушення права позивача і доведення позивачем такого факту. Саме по собі визнання судом недійсним свідоцтва про право на спадщину не призводить до вирішення спору, позивач не набуває статус спадкоємця, не має законних підстав для оформлення та видачі йому свідоцтва про право на спадщину чи внесення змін в існуюче свідоцтво, тобто не має досягнення поставленої мети. Оскільки позивач при зверненні до суду декларує, що його метою є захист свого порушеного права, а просить суд здійснити інші дії, які не є ефективними, це означає, що позивач у дійсності подає інший позов, який спрямований не на відно/влення порушеного права, а переслідує інші цілі. У такому випадку позивач не доводить, що визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним буде сприяти відновленню його порушених, невизнаних або оспорюваних прав як спадкоємця після смерті матері. Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкт нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на нерухоме майно, то спадкоємець також не набуває права власності в порядку спадкування. Необхідною умовою спадкування земельної ділянки є наявність прав щодо неї. Земельна ділянка, щодо якої у спадкодавця не було прав на час відкриття спадщини, до спадкоємців переходити не може.

Також, ОСОБА_1 не надав доказів того, що він звертався до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину на спірне нерухоме майно та отримав відмову в цьому, як і не надав доказів того, що відповідачі порушили його права, свободи чи інтереси. Позивачем не надано жодного доказу, що у разі визнання судом спірного свідоцтва недійсним він зможе чи буде оформлювати спадщину в порядку визначеному законом через нотаріальну контору чи визнати право власності на земельну ділянку після смерті матері, з урахуванням того, що право власності на земельну ділянку його матір не набула, оскільки не вчинила жодних дій для прийняття спадщини.

Представник відповідача зазначає, що недобросовісна поведінка особи (у даному випадку позивача), яка полягає у вчиненні дій, які можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом.

Також представник звертає увагу на те, що ОСОБА_1 на підставі рішення виконкому Луківської сільської ради Малинського району Житомирської області №4 від 17.11.2011 року «Про оформлення права власності на житловий будинок ОСОБА_1 » набув право власності на житловий будинок ОСОБА_7 , який він заповідав за життя своєму сину ОСОБА_8 , позбавивши останнього права власності на вказаний об`єкт нерухомості та знаючи при цьому, що ОСОБА_6 не реалізувала своє право на прийняття спадщини. Тобто на даний час ОСОБА_1 намагається позбавити ОСОБА_8 ще й права власності на земельну ділянку, яка була ним успадкована та оформлена відповідно до законодавства та без порушення будь-чиїх прав.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належно. Разом з цим, свою позицію по справі висловила у відзиві на позов ОСОБА_1 , який надійшов до суду 17.08.2021 року. Так, у відзиві відповідач заперечила проти змісту та вимог позовної заяви з підстав її необґрунтованості у зв`язку з наступним. Позивач не надав доказів того, що він звертався до компетентних органів для встановлення факту родинних відносин у досудовому порядку, не надав відповідних підтверджуючих документів щодо відмови таких органів у підтвердженні вказаного факту. Також позивач не підтвердив того, що він взагалі претендує на земельну ділянку. Позивач не надав доказів того, що він звертався до нотаріальних органів з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку і нотаріусом йому в цьому було відмовлено. Позивач не довів, що встановлення факту родинних відносин впливає на його права, як заявника. Також позивач не довів того, що ОСОБА_10 це ОСОБА_10 , його мати, а ОСОБА_7 це ОСОБА_7 , його дід. Припущення позивача, що у довоєнні часи певним чином записували ім`я осіб є тільки його припущеннями та жодними доказами це не підтверджується.

ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_6 мала право на обов`язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_7 . Разом з цим, для визнання за ОСОБА_6 права на обов`язкову частку у спадщині необхідно довести, що остання була непрацездатною дитиною ОСОБА_7 , що, власне, позивач не підтвердив належними та допустимими доказами. Крім того, на думку відповідача, ОСОБА_1 свідомо приховав той факт, що у ОСОБА_7 окрім сина ОСОБА_8 була ще донька ОСОБА_18 , адже це має безпосереднє значення для визначення розміру обов`язкової частки у спадковій масі. Для встановлення факту прийняття спадщини необхідні докази вступу в управління та володіння спадковим майном, які були вчинені протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини. Вважається, що відмовився від спадщини той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини. З матеріалів справи вбачається, що докази, які б підтвердили, що ОСОБА_6 вчинила якусь дію протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини відсутні. Із судової практики вбачається, що особа вважається такою, що прийняла спадщину, якщо вона вчинила певні дії, необхідні для цього, зокрема, вступила у володіння та/або управління саме спадковим майном; фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном, яке спадкодавець заповів іншій особі (якщо вона не відмовилася від спадщини), не може розглядатися як вчинення передбачених законом дій по прийняттю спадщини; під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків і інших платежів, тощо.

Відповідач заперечує проти того, що ОСОБА_6 постійно проживала з ОСОБА_7 , у тому числі на день смерті останнього та стверджує, що ОСОБА_6 мешкала в с. Забране разом зі своєю сім`єю. Більше того, ОСОБА_6 через зайнятість майже не відвідувала свого батька в с. Буки. Натомість ОСОБА_8 досить часто відвідував батьків та після смерті матері щовихідних приїжджав з м. Києва та допомагав батькові по господарству.

Відповідач звертає увагу на те, що ОСОБА_6 не є суб`єктом цивільних відносин, оскільки померла ще у 2016 році, а тому за нею не може бути визнано будь-яке цивільне право, в тому числі і право на обов`язкову частку у спадщині. При цьому право на обов`язкову частку у спадщині не входить до складу спадкової маси і не може бути передане спадкоємцеві в порядку спадкування, а тому встановлення права на обов`язкову частку, яку ОСОБА_6 у встановлений законодавством термін не прийняла, не буде породжувати жодних наслідків для позивача.

Крім того, позивач не надав доказів того, що нотаріальний орган не може йому видати свідоцтво про право на спадщину після смерті матері.

Щодо вимоги ОСОБА_1 , яка стосується визнання недійсним Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01.07.2004 року, виданого ОСОБА_8 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7 , відповідач зазначає, що із заяви про прийняття спадщини ОСОБА_8 після смерті свого батька вбачається, що державним нотаріусом було перевірено факт прийняття ОСОБА_8 спадщини, оскільки у спадкоємця була наявна ощадна книжка спадкодавця, що повністю відповідає чинному на момент видачі спірного свідоцтва п.113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №18/5 від 14.06.1994р. Ощадна книжка є підтвердженням факту вступу у володіння спадковим майном. При цьому, згідно ч.4 п.112 та ч.3 п.210 Інструкції видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена.

Позивач не довів, що визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним буде сприяти відновленню його порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, як спадкоємця після смерті матері.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на нерухоме майно, то спадкоємець також не набуває права власності в порядку спадкування. Право на обов`язкову частку у спадщині не входить до складу спадщини, а отже ОСОБА_6 не є спадкодавцем, а позивач не є спадкоємцем права його матері на обов`язкову частку у спадщині. Необхідною умовою спадкування земельної ділянки є наявність прав щодо неї. Земельна ділянка, щодо якої у спадкодавця не було прав на час відкриття спадщини, до спадкоємців переходити не може.

ОСОБА_4 вважає вказаний позов штучним та поданим для того, щоб зупинити провадження у справі №283/289/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним, предметом якої є визнання складеного ОСОБА_8 заповіту від 30.12.2014 року, недійсним.

На підставі вищевикладеного, ОСОБА_4 просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

07.09.2021 року від представника позивача адвоката Яременка Д.В. до суду надійшла відповідь навідзив ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , з якої вбачається наступне. ОСОБА_1 звертався самостійно до органів РАЦС з метою усунення розбіжностей у документах матері, проте відповіді не отримав, що свідчить про неможливість у позасудовому порядку встановити факт родинних відносин. Виходячи із дати складення актових записів про народження ОСОБА_6 , у позивача виникли складнощі щодо доведення факту родинних відносин, а тому ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про встановлення такого факту.

Щодо вимоги про встановлення факту прийняття спадщини, представник позивача зазначив, що за приписами ст.535 ЦК УРСР ОСОБА_6 також мала право на отримання частки спадкового майна, незважаючи на наявність заповіту. Зважаючи на те, що на день смерті ОСОБА_7 ОСОБА_6 проживала разом з ним, а після його смерті проводила обряд поховання, доглядала за будинком, обробляла земельну ділянку, зберігала особисті речі та документи спадкодавця, а ОСОБА_1 і на даний час зберігає оригінал приватизаційного майнового сертифікату ОСОБА_7 , тобто факт прийняття спадщини є доведеним.

Також, представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 в досудовому порядку звертався до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті матері, однак постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії позивач не отримував, що свідчить про очевидні перешкоди у прийнятті спадщини. Натомість, нотаріус надав позивачеві лист-роз`яснення щодо неможливості видачі свідоцтва у зв`язку з тим, що воно вже видано ОСОБА_8 .

Окремої уваги заслуговує факт прийняття спадщини за заповітом ОСОБА_8 . В порушення вимог ст.549 ЦК УРСР заява про прийняття спадщини після смерті батька була подана ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто через 8 років з дня відкриття спадщини. На підтвердження факту прийняття спадщини ОСОБА_8 було подано нотаріусу ощадну книжку спадкодавця, проте у якості доказу до відзиву, відповідачем надано копію не ощадної книжки, а квитанцій про сплату страхових платежів, що, на думку представника позивача, є недопустимим.

Крім того, п.113 Наказу Міністерства юстиції України від 14.06.2014 року «Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» (чинної на час відкриття спадщини) передбачено, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємця ощадної книжки, іменних цінних паперів. Отже, хоча ОСОБА_7 помер ще у 1996 році, ОСОБА_6 , а наразі позивач, зберігали у себе приватизаційний майновий сертифікат серії ТМ №0525326 від 15.03.1979 року, виданий на ім`я спадкодавця на 10500000 українських карбованців, що беззаперечно являється доказом володіння ОСОБА_6 спадковим майном.

Згідно ст. 5 Прикіцевих та перехідних положень ЦК України, правила книги шостої ЦК України (спадкове право) застосовуються також до спадщини, яка відкрита, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Тобто, хоча спадщина відкрилась у 1996 році, однак свідоцтво про право на спадщину за заповітом було видано вже за ЦК України, а тому положення даного кодексу (ст.1301) розповсюджується на правовідносини, які склалися між сторонами.

Пунктом 27 Постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що «відповідно до статті 1301 ЦК ( 435-15 ) свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною,визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо». Таким чином, свідоцтво про право на спадщину було видано нотаріусом з істотним порушенням законодавства, так як ОСОБА_8 належним чином не довів факт вступу в управління спадковим майном, спірне свідоцтво видане через вісім років після смерті спадкодавця, а право на обов`язкову частку ОСОБА_6 не було враховане. Тобто дана обставина свідчить про порушення прав позивача на отримання спадщини.

20.09.2021 року від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Пономаренко О.В. до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив представника позивача адвоката Яременка Д.В. від 07.09.2021 року, з якої вбачається наступне. Представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 звертався до органів РАЦСу з метою встановлення факту родинних відносин з ОСОБА_6 у досудовому порядку, проте в матеріалах справи наявне звернення позивача до РАЦС від 17.08.2021 року, тобто в період судового розгляду справи. Отже, своїми діями позивач підтвердив позицію представника відповідача, що даний позов є передчасним.

З огляду на відповідь від Державного архіву Житомирської області з додатком у вигляді запису акту про народження у графі «Позначка про близнюків» вказана двійня, а у графі «Позначка про мертвонароджених» зазначено свідоцтво № НОМЕР_1 . Саме це свідоцтво у якості документу, що посвідчує народження матері долучив до матеріалів справи ОСОБА_1 . При цьому представник відповідача зазначає, що вказане свідоцтво не може належати ОСОБА_6 та живонародженій дитині ОСОБА_7 , а вважає, що даний документ належить померлій дитині (двійняшці) ОСОБА_11 , батьком якої був ОСОБА_7 . Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б здатні були підтвердити спорідненість зазначених осіб, адже доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Твердження позивача, що його мати постійно проживала разом з ОСОБА_7 спростовується відомостями з погосподарської книги, в якій відсутня інформація про те, що ОСОБА_6 проживала разом зі своїм батьком; довідкою №554 від 15.08.2017р., виданою виконкомом Луківської сільської ради Малинського району Житомирської області, в якій вказано, що ОСОБА_6 була зареєстрована та постійно проживала в АДРЕСА_1 , до дня своєї смерті; Акт депутата на предмет обстеження житлових умов від 15.06.2021 року представник відповідача ставить під сумнів, оскільки депутат не міг на підставі огляду побутових умов встановити дані, про які зазначив у Акті та по суті даний документ складений лише зі слів свідків, а не на підставі даних, які дійсно можуть бути встановлені.

Також представник відповідача заперечує проти тверджень позивача, що до вказаних правовідносин повинні бути застосовані положення ЦК України 2004 року. За змістом «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України відносини спадкування регулюються нормами ЦК 2004 року у разі, якщо спадщина відкрилася не раніше 01.01.2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати, строк на прийняття якої закінчився до 01.01.2004 року, або якщо вона була прийнята хоча б одним зі спадкоємців, до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК УРСР 1963 року. Отже, до спадкових відносин, у тому числі щодо вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, повинні бути застосовані положення ЦК УРСР 1963 року, які не передбачали визнання свідоцтва недійсним, а вказаними нормами був закріплений порядок оскарження дій нотаріуса щодо видачі вказаного свідоцтва.

Особливу увагу представник відповідача звертає на те, що будучи сільським головою ОСОБА_1 приймав участь у погодженні акту обстеження земельних угідь, погодженні проектно-технічної документації та оформлення державного акту на землю із земель реформованого КСП «Луківське». Саме на підставі вказаних документів ОСОБА_8 як спадкоємець ОСОБА_7 , отримав Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЖТ №020640. Тобто позивачеві було достеменно відомо ще з 2002 року про оформлення ОСОБА_8 земельної ділянки в порядку спадкування після смерті батька, що свідчить про наявність підстав для застосування наслідків пропуску строків позовної давності у даному спорі. Більше того, позивач особисто погоджував в натурі межі земельної ділянки із суміжними землекористувачами.

Також у 2011 році ОСОБА_1 оформив на себе житловий будинок, де був зареєстрований та проживав ОСОБА_7 . Зазначене підтверджує те, що ОСОБА_6 , яка померла у 2016 році,не прийняла спадщину після смерті свого батька.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, його представник адвокат Якименко М.М., який діє в інтересах відповідача на підставі Договору про надання правової допомоги від 25.05.2019 року та Ордеру на надання правової допомоги серії АІ №1008680 від 07.10.2019 року, прийняв участь у судовому процесі. Разом з цим, в матеріалах справи наявна заява від 11.11.2021 року, подана представником відповідача, згідно якої ОСОБА_20 визнав позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.

Суд,дослідивши матеріалицивільної справи,повно,обґрунтовано,всебічно табезпосередньо з`ясувавшивсі фактичніобставини,на якихґрунтуються позовнівимоги,об`єктивно оцінившинаявні докази,які маютьюридичне значеннядля вирішенняспору посуті,заслухавши поясненнясторін,вважає необхідним задовольнитипозов ОСОБА_1 , виходячи з наступного.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини, пов`язані з родинними відносинами ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .

Відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 29.05.1965 року, батьками позивача є: ОСОБА_9 та ОСОБА_6 (а.с.9 т.1).

Відповідно до Посвідки про народження № НОМЕР_1 , виданої Відділом актів громадянського стану Народного комісаріату внутрішніх справ СРСР, ОСОБА_10 (мати позивача) народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що в Книзі записів актів громадянського стану про народження 18.03.1937 року зроблений відповідний запис. Батьками ОСОБА_10 є: батько ОСОБА_7 , мати ОСОБА_19 (а.с.16 т.1).

Згідно наявної в матеріалах справи копії Посвідки про народження № НОМЕР_1 , виданої секретарем Буківської сільської ради 25.11.1955 року, ОСОБА_10 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що в Книзі записів актів громадянського стану про народження 18.03.1937 року зроблений відповідний запис. Батьками ОСОБА_10 є: батько ОСОБА_7 , мати ОСОБА_19 . Місце народження дитини с. Буки Чоповицького району Київської області. Місце реєстрації: Буківська сільська рада Чоповицького району (а.с.17 т.1).

Згідно Свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 , виданого Буківським сільським ЗАГСом Малинського району Житомирської області 27.01.1959 року, було зареєстровано шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Після укладення шлюбу мати позивача змінила прізвище з « ОСОБА_12 » на « ОСОБА_13 » (а.с.14 т.1).

У посвідченні громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4 серії НОМЕР_4 , прізвище, ім`я, по батькові матері позивача зазначено, як « ОСОБА_6 » (а.с.15 т.1).

На противагу твердженню позивача щодо неправильності написання у 1937 році даних його матері, представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Пономаренко О.В. було надано суду копію Посвідки про народження серії НОМЕР_5 , виданої Відділом актів громадянського стану Народного комісаріату внутрішніх справ СРСР, з якої вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_7 народилася ОСОБА_18 , про що в Книзі записів актів громадянського стану про народження зроблено запис №43. Батьками ОСОБА_18 є: батько ОСОБА_7 , мати ОСОБА_19 . Місце народження дитини с. Буки Житомирської області (а.с.125 т.1). Тобто якщо у Посвідці про народження ОСОБА_10 (матері позивача), її батьками вказано ОСОБА_7 та ОСОБА_19 , то у Посвідці про народження ОСОБА_18 прізвище, ім`я по батькові останньої написано правильно, а дані щодо батьків також викладені вірно.

В матеріалах справи наявна заява позивача до Малинського відділу ДРАЦС у Коростенському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), згідно якої ОСОБА_1 просить внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_10 , складеного 18.03.1937 року виконавчим комітетом Буківської сільсьської ради Малинського району Житомирської області, а саме змінити ім`я дитини з « ОСОБА_21 » на « ОСОБА_22 », по батькові дитини з « ОСОБА_14 » на « ОСОБА_23 », а ім`я батька з « ОСОБА_14 » на « ОСОБА_23 » (а.с.188-189 т.2).

Відповідь на вищевказану заяву від органу державної реєстрації актів цивільного стану в матеріалах справи відсутня.

Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини, пов`язані з прийняттям ОСОБА_6 спадщини після смерті ОСОБА_7 , а також встановлені факти і правовідносини, які застосовуються при вирішенні позовної вимоги про визнання недійсним Свідоцтва про право на спадщину №5138 від 01.07.2004р.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Буки Малинського (нині Коростенського) району помер ОСОБА_7 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_6 , актовий запис про смерть №3 (а.с.19 т.1).

На момент смерті ОСОБА_7 особами, які за законом могли успадкувати майно були діти спадкодавця: ОСОБА_6 , 1937 року народження (мати позивача), ОСОБА_18 , 1939 року народження та ОСОБА_8 , 1946 року народження.

Разом з цим, за життя 01.10.1991 року ОСОБА_7 склав заповіт на користь свого сина ОСОБА_8 , яким все своє майно заповів останньому. Заповіт посвідчений секретарем виконавчого комітету Луківської сільської Ради народних депутатів Малинського району Житомирської області Баранівською В.П., зареєстрований в реєстрі за №27 (а.с.22 т.1).

Отже, 01.07.2004 року державним нотаріусом Малинської державної нотаріальної контори Іваненко О.М. на ім`я ОСОБА_8 було видане Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за №5138. Спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається з земельної ділянки, площею 2,5600 у межах згідно з планом, яка належала ОСОБА_7 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЖТ №020640, виданого на підставі розпорядження голови Малинської райдержадміністрації №165 від 17.04.2002 року. Власне, саме розпорядження голови Малинської РДА №165 від 17.04.2022 року міститься на а.с.122-123 т.2. Також додатком до вказаного розпорядження є Акт обстеження земельних угідь реформованого КСП «Луківське» Луківської сільської ради Малинського району (а.с.124-125 т.2), з якого слідує, що до членів комісії по обстеженню угідь, входив, в тому числі, і позивач, а, власне, сам Акт був погоджений зборами власників земельних часток (паїв) 08.04.2002 року та погоджений рішенням Луківської сільської ради від 16.04.2002 року (а.с.126-127 т.2). Слід звернути увагу на те, що матеріали справи містять Протокол погодження меж земельної ділянки, що відводиться в оренду ВКФ «Буки ЛТД» для розробки Іванівського родовища габро із земель запасу Луківської сільської ради Малинського району Житомирської області від 05.08.2004 року (а.с.128 т.2), з якого вбачається, що комісією, до якої, в тому числі входив і позивач, як сільський голова, було виконано погодження в натурі меж земельної ділянки з суміжними землевласниками (землекористувачами), в тому числі, «від Б до В межа проходить по суміжності із землями громадянина ОСОБА_8 протяжністю 0,22км».

Відповідно до довідки №2654 від 18.06.2021 року, виданої за підписом секретаря Малинської міської ради Василя Майстренка, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживав і був зареєстрований в с. Буки Малинського району. На час відкриття спадщини разом з ним постійно проживала ОСОБА_6 , проте зареєстрована не була. Вказана довідка видана на підставі по господарської книги №4 1996-2000рр., особовий рахунок № НОМЕР_7 та складена зі слів сусідів (а.с.18 т.1).

З Акту депутата Малинської міської ради Житомирської області Кашиці В.М. на предмет обстеження житлових умов від 15.06.2021 року вбачається, що на підставі пояснень сусідів ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , на предмет проживання ОСОБА_6 , 1937 року народження, встановлено, що остання на день смерті батька, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживала разом з ним без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 . Після смерті батька ОСОБА_6 проводила обряд поховання та вирішувала всі організаційні питання. В подальшому ОСОБА_6 здійснювала догляд за будинком та обробляла земельну ділянку (а.с.183 т.2).

Згідно листа виконкому Малинської міської ради Житомирської області №1774/03-12 від 28.07.2021 року, ОСОБА_7 , 1907 року народження, на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживав та був зареєстрований в с. Буки Малинського району Житомирської області. Після смерті ОСОБА_7 будинку, де він проживав на момент смерті, рішенням виконкому Луківської сільської ради було присвоєно адресу: АДРЕСА_2 (а.с.102 т.2).

Згідно наявної в матеріалах справи довідки №159, виданої 01.12.1986 року виконавчим комітетом Буківської сільської Ради народних депутатів Малинського району Житомирської області, сім`я ОСОБА_7 , жителя с. Буки Малинського району Житомирської області, складається з: жінка ОСОБА_19 , 1906 року народження, онук ОСОБА_1 , 1965 року народження (а.с.137 т.1).

Факт проживання ОСОБА_1 зі своїм дідом ОСОБА_7 підтверджується і копією наявної в матеріалах справи погосподарських книг №28 та №4 за період 1991-2000рр. (а.с.111-116 т.2).

Суд звертає увагу на те, що у якості доказу зберігання позивачем після смерті матері ОСОБА_6 , документів після смерті діда ОСОБА_7 , про що стверджував представник позивача ОСОБА_27 у своїй відповіді на відзив від 07.09.2021 року, матеріали справи містять копію приватизаційного майнового сертифікату серії ТМ №0525326 від 15.03.1979 року, виданого на ім`я спадкодавця на 10500000 українських карбованців, що беззаперечно являється доказом володіння ОСОБА_6 спадковим майном ОСОБА_7 (а.с.187 т.2).

Ухвалою суду від 05.07.2021 року витребувано від Малинської державної нотаріальної контори спадкову справу до майна померлого ОСОБА_7 (а.с.45 т.1).

21.07.2021 року від нотаріальної контори на запит суду надійшла спадкова справа№290-04до майнапомерлого ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_7 (а.с.53-56 т.1, а.с.69-88 т.2).

Отже, з матеріалів вищезазначеної спадкової справи вбачається, що вона відкрита за заявою ОСОБА_8 від 01.07.2004 року. У даній заяві зазначено, що інших спадкоємців, крім ОСОБА_8 немає. Також міститься запис нотаріуса, що факт прийняття спадщини перевірено наступним чином: спадкоємцем пред`явлено ощадну книжку на ім`я спадкодавця, яку оглянуто та повернуто.

В матеріалах спадкової справи наявна копія Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЖТ №020640, яка також міститься на а.с.119,186 т.2.

Як зазначено вище, за наслідками звернення до нотаріуса на ім`я ОСОБА_8 видано спірне Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за №5138.

Також в матеріалах спадкової справи наявна копія свідоцтва про смерть ОСОБА_8 серії НОМЕР_8 , актовий запис про смерть №12973.

Слід зазначити, що в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 від 30.06.2021 року на ім`я державного нотаріуса Малинської державної нотаріальної контори Іваненко О.М., щодо прийняття позивачем спадщини після смерті своїх батьків, в тому числі, з вимогою позивача видати йому Свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, загальною площею 2,5600га на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЖТ №020640 (а.с.190-191 т.2).

Згідно листа-відповіді нотаріуса №02-14/735 від 28.08.2021 року, позивачеві відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що таке Свідоцтво уже видане (а.с.192 т.2).

Ухвалою суду від 05.07.2021 року витребувано від Малинської державної нотаріальної контори спадкову справу до майна померлої ОСОБА_6 (а.с.45 т.1).

21.07.2021року віднотаріальної конторина запитсуду надійшовлист №02-14/645,з якоговбачається,що спадковасправа домайна померлої ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_6 не заведена (а.с.51 т.1).

Ухвалою суду від 22.07.2021 року витребувано від Житомирського обласного державного нотаріального архіву спадкову справу до майна померлого ОСОБА_9 (а.с.83 т.1).

29.07.2021 року від нотаріального архіву на запит суду надійшла спадкова справа №92/2017 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_9 (а.с.152-209 т.1).

Отже, з матеріалів вищезазначеної спадкової справи вбачається, що вона відкрита за заявою сина померлого ОСОБА_1 від 12.12.2017 року.

У вищезазначеній заяві вказано, що факт прийняття спадщини ОСОБА_1 встановлено шляхом спільного проживання із спадкодавцем, що підтверджується довідкою№499 від 21.07.2017р.

Також за життя 02.12.2016 року ОСОБА_9 склав заповіт на користь свого сина ОСОБА_1 , який посвідчений секретарем Луківської сільської ради Малинського району Житомирської області Гусаковською Т.О., зареєстрований в реєстрі за №12. Згідно заповіту, спадкодавець заповів все своє майно позивачеві.

Отже, ОСОБА_1 приватним нотаріусом Малинського нотаріального округу Житомирської області були видані наступні свідоцтва про право на спадщину в порядку спадкування після смерті батька:

-Свідоцтво про право на спадщину за законом від 12.12.2017 року, зареєстроване в реєстрі за №1062. Спадщина, на яку видане дане Свідоцтво, складається з житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 , який належав померлому на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_9 , виданого виконавчим комітетом Луківської сільської ради 01.10.2010 року, право власності на який зареєстровано в Малинському районному комунальному підприємстві по технічній інвентаризації 17.11.2010 року в книгу 1, номер запису 117. Загальна площа будинку складає 76 кв.м.;

-Свідоцтво про право на спадщину за законом від 12.12.2017 року, зареєстроване в реєстрі за №1063. Спадщина, на яку видане дане Свідоцтво, складається з земельної ділянки кадастровий номер 1823481400:07:001:0077, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, площею 0,5772га, розташованій в с. Забране Малинського району Житомирської області, яка належала померлому на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №291870, виданого відділом Держкомзему у Малинському районі Житомирської області 16.12.2010 року;

-Свідоцтво про право на спадщину за законом від 12.12.2017 року, зареєстроване в реєстрі за №1064. Спадщина, на яку видане дане Свідоцтво, складається з земельної ділянки кадастровий номер 1823481400:07:001:0076, цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,2442га, розташованій в АДРЕСА_1 , яка належала померлому на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №291869, виданого відділом Держкомзему у Малинському районі Житомирської області 16.12.2010 року;

-Свідоцтво про право на спадщину за законом від 12.12.2017 року, зареєстроване в реєстрі за №1065. Спадщина, на яку видане дане Свідоцтво, складається з земельної ділянки кадастровий номер 1823481400:08:000:0141, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,2531га, розташованій на території Луківської сільської ради Малинського району Житомирської області, яка належала померлому на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЖТ №020539, виданого Малинським відділом земельних ресурсів Житомирської області 26.06.2002 року;

Також, з матеріалів вищезазначеної спадкової справи вбачається, що ОСОБА_1 повторно звернувся до приватного нотаріуса Сотніченко І.В. з заявою від 16.05.2018 року, зі змісту якої вбачається, що на день смерті батька ОСОБА_9 залишилося спадкове майно, яке складається з земельної ділянки, яка належала дружині померлого ОСОБА_6 , спадкоємцем якої є її чоловік ОСОБА_9 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав.

У вищезазначеній заяві вказано, що факт прийняття спадщини ОСОБА_1 встановлено шляхом спільного проживання із спадкодавцем, що підтверджується довідкою№499 від 21.07.2017р.

Отже, ОСОБА_1 приватним нотаріусом Малинського нотаріального округу Житомирської області було видано в порядку спадкування після смерті батька Свідоцтво про право на спадщину за законом від 16.05.2018 року, зареєстроване в реєстрі за №421. Спадщина, на яку видане дане Свідоцтво, складається з земельної ділянки кадастровий номер 1823481400:08:000:0156, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,1025га, розташованій на території Луківської сільської ради Малинського району Житомирської області, яка належала дружині померлого ОСОБА_6 , спадкоємцем якої був її чоловік ОСОБА_9 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав, на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЖТ №020570, виданого Малинським відділом земельних ресурсів Житомирської області 26.06.2002 року.

Ухвалою суду від 05.07.2021 року витребувано від Першої Київської державної нотаріальної контори спадкову справу до майна померлого ОСОБА_8 (а.с.45 т.1).

25.0.2021 року на виконання ухвали суду від Першої Київської державної нотаріальної контори надійшла копія спадкової справи№1430/2017до майнапомерлого ІНФОРМАЦІЯ_12 ОСОБА_8 (а.с.2-88 т.2).

З спадкової справи вбачається, що вона відкрита нотаріусом за наступними заявами:

-заяви дружини померлого ОСОБА_2 від 16.12.2017 року;

-заяви доньки померлого ОСОБА_4 від 16.12.2017 року, з якої вбачається, що вона відмовляється від прийняття спадщини на користь дружини спадкодавця та своєї матері ОСОБА_2 ;

-заяви доньки померлого ОСОБА_3 від 16.12.2017 року, з якої вбачається, що вона відмовляється від прийняття спадщини на користь дружини спадкодавця та своєї матері ОСОБА_2 ;

-заяви спадкоємця за заповітом ОСОБА_5 від 06.02.2018 року.

Згідно матеріалів спадкової справи, за життя 30.12.2014 року ОСОБА_8 склав заповіт, зареєстрований в реєстрі за №41 та посвідчений секретарем Луківської сільської ради Малинського району Житомирської області Лось А.О. Даним заповітом ОСОБА_8 заповів належну йому земельну ділянку, площею 1,7005га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Луківської сільської ради Малинського району Житомирської області, належної йому на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_10 від 29.11.2013 року, ОСОБА_5 .

У зв`язку з наявністю вищезазначеного заповіту на користь ОСОБА_5 , який ОСОБА_2 вважає спірним, остання звернулася до нотаріальних органів з відповідною заявою від 13.01.2018 року про призупинення процедури оформлення спадщини після смерті свого чоловіка. Також, в провадженні Малинського районного суду Житомирської області перебувала цивільна справа №283/289/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Малинська міська рада Житомирської області та ОСОБА_1 , про визнання заповіту недійсним, рішенням якого відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю. На даний час вказана цивільна справа перебуває у провадженні Житомирського апеляційного суду за наслідками звернення з апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 ОСОБА_28 .

10.03.2018 року ОСОБА_2 державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Праведник Н.О. було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за №9-128. Спадщина, на яку видане дане Свідоцтво складається з квартири АДРЕСА_3 , яка належала померлому на підставі договору купівлі-продажу нерухомості, зареєстрованого на Київській Універсальній біржі 17.11.1994 року за реєстраційним №5632/4162.

07.03.2019 року ОСОБА_2 державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Праведник Н.О. було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за №9-121. Спадщина, на яку видане дане Свідоцтво складається з акцій іменних простих, без документарних в кількості 2216 штук ПрАТ «АТП-1», загальною номінальною вартістю 554,00 грн., які належали померлому, що підтверджується випискою про стан рахунку в цінних паперах, виданої ТОВ «КОМЕКС-ФІНАНС» в м. Києві 31.07.2018р. вих. 31/07/04.

Ухвалою суду від 23.09.2021 року витребувано у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області інформацію про час призначення пенсійних виплат ОСОБА_6 (а.с.246 т.2).

На виконання вищезазначеної ухвали суду, 25.10.2021 року до суду надійшов лист-відповідь №0600-0401-7/81339 від ГУ ПФУ в Житомирській області, відповідно до якої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , ідентифікаційний номер НОМЕР_11 , з 01.10.1991року призначена пенсія за віком відповідно до ст.55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Виплата пенсії ОСОБА_6 припинена з 01.01.2017 року у зв`язку зі смертю (а.с.10 т.3).

Покази свідків:

Свідок на стороні позивача ОСОБА_26 , у ході судового засідання, яке відбулося 16.12.2021 року зазначила, що їй відомі позивач ОСОБА_1 та його покійна мати ОСОБА_6 . Щодо обставин, які їй відомі по справі пояснила, що їй відомий ОСОБА_7 , оскільки вони являлися сусідами за життя останнього. З його дітей їй відома тільки ОСОБА_6 . ОСОБА_6 приїжджала з місця свого постійного проживання с. Забране до батька та здійснювала за ним догляд, з ночівлею, вела господарство та обробляла присадибну земельну ділянку. При цьому відвідини ОСОБА_6 . ОСОБА_7 носили постійний характер. Організацією поховального обряду ОСОБА_7 займалася його донька ОСОБА_29 . Також після смерті ОСОБА_7 . ОСОБА_6 здійснювала догляд та нагляд за домогосподарством в с. Буки, разом зі своїм сином ОСОБА_1 . Також, ОСОБА_6 понад рік після смерті батька оплачувала платежі за житлово-комунальні послуги. На запитання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Пономаренко О.В. щодо пенсійних виплат, свідок пояснила, що пенсію отримував ОСОБА_8 , проте з часом, коли у останнього погіршився стан здоров`я, то виплати отримувала ОСОБА_6 . Також свідок була знайома з чоловіком ОСОБА_6 ОСОБА_9 , який іноді привозив її до домогосподарства в с. Буки.

Свідок на стороніпозивача ОСОБА_25 , показала, що йому відомі позивач та відповідачі по справі, окрім ОСОБА_5 . Також померлий ОСОБА_7 є троюрідним дідом свідка. Щодо обставин, які йому відомі по справі пояснив, що у ОСОБА_7 було троє дітей: ОСОБА_30 , ОСОБА_22 та ще одна донька, ім`я якої свідок не пам`ятає. На запитання представника позивача адвоката Яременка Д.В. свідок чітко та ствердно відповів, що йому відомо про те, що ОСОБА_6 являється рідною донькою ОСОБА_7 , а ОСОБА_1 це її син та, відповідно, онук ОСОБА_7 . Також свідок був знайомий з ОСОБА_8 за життя останнього. ОСОБА_25 зазначив, що ОСОБА_6 доглядала за своїм батьком, оскільки він, в силу свого похилого віку, потребував сторонньої допомоги. Наприклад, в останній рік, який передував смерті ОСОБА_7 , свідок спостерігав, як ОСОБА_29 ночувала у домоволодінні батька у с. Буки, приїжджала на цілий день. На запитання представника позивача щодо тривалості перебування ОСОБА_6 у домогосподарстві свого батька, свідок повідомив, що вона більше часу проводила з ОСОБА_7 , аніж у власному домогосподарстві в с. Забране. Похованням ОСОБА_7 займалася ОСОБА_6 , про що свідку відомо зі слів його близьких родичів. Після смерті ОСОБА_7 доглядом за домогосподарством займалися його донька ОСОБА_22 , разом з сином ОСОБА_1 , який, в тому числі, проживав у житловому будинку в с. Буки. Також вони обробляли присадибну земельну ділянку. В свою чергу, сина ОСОБА_8 свідок спостерігав рідко декілька разів на рік, як до смерті ОСОБА_7 , так і після.

Свідок на стороніпозивача ОСОБА_24 зазначив, що позивач ОСОБА_1 йому знайомий, відповідачів у даному спорі він не знає. Щодо обставин, які йому відомі по справі пояснив, що все життя являвся сусідом ОСОБА_7 їхні домоволодіння розташовані на одній вулиці, територіально в межах 200м одне від одного. Протягом 1994-2002рр. свідок перебував на посаді сільського голови. Свідок зазначив, що ОСОБА_6 відома йому, як донька ОСОБА_7 , яка народилася у 1930-х роках, а ОСОБА_1 являється сином ОСОБА_6 . ОСОБА_8 також відомий ОСОБА_24 , як син ОСОБА_7 . Також, свідок зазначив, що ОСОБА_6 до смерті свого батька у 1996 році по причині похилого віку останнього, досить часто допомагала по господарству, городництву, доглядала за ОСОБА_7 , періодично проживала з ним, а після його смерті проводила поховання. ОСОБА_24 зазначив, що ОСОБА_1 також допомагав своєму діду. Після смерті ОСОБА_7 його донька ОСОБА_6 виїхала на постійне місце проживання до належного їй житлового будинку в с. Забране, проте продовжувала навідуватися до домогосподарства в с. Буки та доглядати за ним, обробляти городину, разом зі своїм сином ОСОБА_1 . Свідок також зазначив, що окрім ОСОБА_6 та її сина він у домогосподарстві в с. Буки нікого не бачив. До смерті ОСОБА_7 його син ОСОБА_8 2-3 рази на рік приїжджав до батьківського будинку, проте в ньому не проживав та господарством не займався, а після смерті ОСОБА_7 приїжджав дуже рідко, декілька разів на рік. На запитання представника позивача адвоката Яременка Д.В. щодо кількості дітей, батьком яких був ОСОБА_7 , свідок зазначив, що пам`ятає доньок ОСОБА_31 та ОСОБА_22 , а також сина ОСОБА_30 . На запитання представника позивача щодо особистої думки свідка на твердження відповідачів, що саме ОСОБА_8 вів господарство після смерті батька ОСОБА_7 , свідок відповів запереченням. На запитання представника відповідача адвоката Пономаренко О.В. щодо причин відсутності записів у погосподарській книзі щодо проживання ОСОБА_6 разом з батьком, свідок відповів, що ОСОБА_6 вважається такою, що проживала в с. Забране, проте вона постійно навідувалася до батька в с.Буки. Також ОСОБА_8 після смерті свого батька облаштував паркан. На запитання представника відповідача щодо характеру дій, які свідчать про те, що ОСОБА_6 доглядала за домоволодінням після смерті батька, свідок зазначив, що вона приїжджала до будинку, наглядала за ним, перевіряла замки, працювала, обробляла городину. На запитання представника позивача щодо того, де більше часу проводила і фактично проживала ОСОБА_6 , свідок зазначив, що у домогосподарстві батька в с. Буки.

Свідок на сторонівідповідачів ОСОБА_32 , у ході судового засідання, яке відбулося 16.12.2021 року зазначила, що їй відомі відповідачі по справі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 . Свідок є двоюрідною сестрою ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , а ОСОБА_2 є її тіткою. В свою чергу, померлий ОСОБА_7 є її дідом. Щодо обставин, які свідку відомі по справі вона пояснила, що в житловому будинку в с. Буки ОСОБА_7 проживав один, а ОСОБА_6 свідок у домогосподарстві не бачила, її речей у будинку також не було. Щодо догляду ОСОБА_6 за ОСОБА_7 їй невідомо. Щодо потреби ОСОБА_7 у сторонньому догляді, на думку свідка, то він такої допомоги не потребував. Під час відвідин ОСОБА_32 домогосподарства в с. Буки, остання спостерігала у житловому будинку ОСОБА_8 , який доглядав за господарством. На запитання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Пономаренко О.В. щодо періодичності перебування ОСОБА_8 у с.Буки, свідок відповіла, що він знаходився у свого батька в період з весни по осінь, тобто майже постійно. На запитання представника позивача адвоката Яременка Д.В. щодо уточнення періодичності такого перебування ОСОБА_8 у домогосподарстві в с. Буки, свідок зазначила наступне: «періодично проживав», «приїжджав, але в будинку не проживав».

При наданні оцінці показам свідків, суд бажає зазначити, що свідки на стороні позивача надавали чіткі відповіді на запитання, які були безпосередньо пов`язані з родинними відносинами між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . При цьому свідок на стороні відповідача не заперечила факту існування родинних відносин між вищезазначеними особами. Крім того, при наданні показів, які були пов`язані з предметом позову в частині встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_6 після смерті батька, двоє свідків на стороні позивача, які не мають родинних відносин з сторонами по справі, а також один свідок, який є близькою особою по відношенню до сторін, чітко та ствердно зазначали, що ОСОБА_6 періодично проживала з ОСОБА_7 , як на час відкриття спадщини, так і після його смерті, здійснювала догляд за житловим будинком, вела господарство, обробляла присадибну земельну ділянку, оплачувала рахунки за житлово-комунальні послуги. За життя ОСОБА_6 також здійснювала догляд за своїм батьком, ночувала у будинку, вела господарство. При цьому покази свідка на стороні відповідачів суд оцінює критично, оскільки ОСОБА_32 не надала чіткої відповіді на запитання представників сторін, які стосувалися саме періодичності перебування ОСОБА_8 у домогосподарстві ОСОБА_7 в с. Буки. Разом з цим, маючи близькі відносини зі сторонами та померлими особами, саме даний свідок мала би бути обізнаною з обставинами справи, які підлягали з`ясуванню та встановленню судом.

Також, суд зазначає, що з метою надання сторонам можливості реалізувати принцип змагальності, рівності всіх учасників процесу перед законом та судом, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи, оцінки та дослідження доказів,сторонам по справі було надано рівні можливості для забезпечення явки свідків.

Мотиви та застосовані норми права.

Згідност. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до статей12,81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно зістаттею 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Під час розгляду справи судом було забезпечено сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (стаття 129 Конституції України).

Згідно ст. 15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно дост. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких норм законодавства.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 , яка пов`язана із встановленням факту родинних відносин між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , як батьком і донькою, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 293 ЦПК Українисуд розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку окремого провадження.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст.315 ЦПК Українисуд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. Частиною 2 передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п. 1Постанови Пленуму Верховного Суду від 31.03.1995 р. № 5 «Про судову практику про справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення»в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

У ходісудового розглядусправи встановлено,що матипозивача ОСОБА_6 ( ОСОБА_10 )народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 таїї батькамизазначено: батько ОСОБА_7 , мати ОСОБА_19 , що вбачається з Посвідки про народження № НОМЕР_1 . При цьому в подальшому за життя матері позивача, на її ім`я були видані документи, згідно яких її прізвище, ім`я та по батькові зазначалося, як ОСОБА_33 .

Суд зазначає, що актовий запис про народження матері позивача було складено ще у довоєнні роки, що дійсно могло стати причиною невірного заповнення посвідки про народження, що була видана у 1937 році.

Суд вважає, що у даному випадку імена ОСОБА_34 , ОСОБА_14 / ОСОБА_14 / ОСОБА_23 та ОСОБА_35 дійсно є тотожними іменами, записаними у посвідці у скороченій формі.

Внаслідок розбіжностей у записі імені матері та імені її батька, позивач не може довести родинних відносин між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , та, відповідно, не може реалізувати своє право на спадщину після смерті батьків, тож цей факт має для позивача юридичне значення.

Суд також враховує, що допитані в судовому засіданні свідки підтвердили, що померла ОСОБА_6 є донькою ОСОБА_7 .

Аналіз досліджених доказів в їх сукупності дає підстави для задоволення вимог заяви ОСОБА_1 , так як встановлено факт відносин ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , як доньки та батька.

Встановлення даного факту має юридичне значення, тому що від нього залежить право позивача на отримання спадщини.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 , яка стосується встановлення факту прийняття ОСОБА_6 спадщини після смерті батька ОСОБА_7 , суд зазначає наступне.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ЦПК України.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 293 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку окремого провадження.

Згідно ч. 2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Згідно п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, тобто відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм ЦК УРСР.

Отже, якщо спадщина відкрилась в період дії ЦК УРСР, застосуванню підлягають норми ЦК УРСР щодо належності спадщини спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, незалежно від оформлення права на спадщину.

Оскільки спадщина після смерті ОСОБА_7 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , то при вирішенні даного спору слід застосовувати норми ЦК УРСР.

Системний аналіз положеньРозділу VІІ «Спадкове право» ЦК УРСР 1963 рокусвідчить, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з статтею 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК УРСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.549 ЦК УРСР.

Відповідно до ст.ст. 529 - 532 ЦК УРСР, спадкоємцями за законом у рівних частках є діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого, онуки і правнуки померлого, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем (перша черга), а також брати і сестри, дід та бабка померлого (друга черга).

Відповідно до п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду №5 від 31.05.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» заява про встановлення факту прийняття спадщини та місця її відкриття може бути розглянута судом у порядку окремого провадження, якщо орган, який вчиняє нотаріальні дії, не вправі видати заявникові свідоцтво про право на спадщину через відсутність або недостатність документів, що необхідні для підтвердження в нотаріальному порядку факту вступу в управління або володіння спадковим майном.

Аналіз досліджених доказів в їх сукупності дає підстави для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 , так як встановлено факт, що ОСОБА_6 вступила в управління і володіння спадковим майном після смерті свого батька ОСОБА_7 .

До таких висновків суд дійшов при дослідженні матеріалів справи, а саме:

-довідки №2654 від 18.06.2021 року, виданої за підписом секретаря Малинської міської ради Василя Майстренка, згідно якої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживав і був зареєстрований в с. Буки Малинського району. На час відкриття спадщини разом з ним постійно проживала ОСОБА_6 , проте зареєстрована не була;

-акту депутата Малинської міської ради Житомирської області Кашиці В.М. на предмет обстеження житлових умов від 15.06.2021 року, з якого вбачається, що на підставі пояснень сусідів ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , на предмет проживання ОСОБА_6 , 1937 року народження, встановлено, що остання на день смерті батька, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживала разом з ним без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 . Після смерті батька ОСОБА_6 проводила обряд поховання та вирішувала всі організаційні питання. В подальшому ОСОБА_6 здійснювала догляд за будинком та обробляла земельну ділянку;

-наявність на зберіганні у позивача після смерті матері оригіналу належного ОСОБА_7 приватизаційного майновогосертифікату серіїТМ №0525326від 15.03.1979року,на 10500000українських карбованців,що беззаперечноявляється доказомволодіння ОСОБА_6 спадковим майном ОСОБА_7 .

Отже,доказів протилежного,ніж зазначеноу вказанихдокументах,у ходірозгляду справисудом нездобуто.Також,у судунемає підставне довірятиінформації,вказаній удовідці №2654та актідепутата. Суд також враховує, що допитані в судовому засіданні свідки підтвердили, що ОСОБА_6 фактично вступила в управління і володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_7 . Крім того, суд зазначає, що відсутність реєстрації місця проживання ОСОБА_6 за адресою проживання її батька не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що вона, як спадкоємець, не проживала з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Встановлення факту проживання матері позивача разом з ОСОБА_7 на момент відкриття спадщини має юридичне значення, бо від нього залежить право позивача на отримання спадщини.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01.07.2004 року, виданого державним нотаріусом Малинської державної нотаріальної контори Житомирської області та зареєстрованого в реєстрі за №5138 на ім`я ОСОБА_8 на земельну ділянку, площею 2,5600 у межах згідно з планом, яка належала померлому ОСОБА_7 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЖТ №020640, виданого на підставі розпорядження голови Малинської райдержадміністрації №165 від 17.02.2002 року, суд зазначає наступне.

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.При спадкоємстві як за законом, так і за заповітом свідоцтво може бути видане і раніше закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, якщо в державній нотаріальній конторі є дані про те, що, крім осіб, що заявили про видачу свідоцтва, інших спадкоємців немає.Свідоцтво про право держави на спадщину в усіх випадках видається не раніше як через шість місяців з дня відкриття спадщини (стаття 561 ЦК УРСР).

Відповідно до пункту 112 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5, чинної на час виникнення спірних правовідносин (далі Інструкція), свідоцтво про право на спадщину видається після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною третьою статті 549, частиною другою статті 551 ЦК Української РСР, не раніше зазначених строків.Свідоцтво про право на спадщину при спадкоємстві як за законом, так і за заповітом, може бути видане і раніше встановлених законом строків, якщо в державній нотаріальній конторі є відомості про те, що, крім осіб, які заявили про видачу свідоцтва, інших спадкоємців немає.Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена.

Пунктом 113 цієї Інструкції передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державногоакта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця намайно, користуванняяким можливе лишепісля належного оформлення правна нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.

Згідно з пунктом 10 Інструкції при вчиненні нотаріальних дій нотаріуси встановлюють особу громадянина, його представника або представника підприємства, установи, організації, що звернулися за вчиненням нотаріальних дій. Документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, приєднуються до примірника угоди, свідоцтва про право на спадщину та ін., що залишається у справах державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса (пункт 21 Інструкції).

Відповідно до пункту 109 Інструкції свідоцтво про право на спадщину видається за заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.

Відповідно до частини першої статті 68 Закону України «Про нотаріат» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, державний нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.

Відповідно до частини першої статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

До інших випадків, в тому числі, може належати порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб.

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із вимогами частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст.535 ЦК УРСР незалежно від змісту заповітунеповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця(в тому числі усиновлені), а такожнепрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлогоуспадковують, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов`язкова частка). При визначенні розміру обов`язкової частки враховується і вартість спадкового майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку.

У ході судового розгляду встановлено, що на момент смерті ОСОБА_7 особами, які за законом могли успадкувати майно були діти спадкодавця: ОСОБА_6 , 1937 року народження (мати позивача), ОСОБА_18 , 1939 року народження та ОСОБА_8 , 1946 року народження.

Разом з цим, за життя 01.10.1991 року ОСОБА_7 склав заповіт на користь свого сина ОСОБА_8 , яким все своє майно заповів останньому.

На час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7 ОСОБА_6 та ОСОБА_18 вважалися непрацездатними дітьми спадкодавця.

В матеріалах справи наявний лист №0600-0401-7/81339 від ГУ ПФУ в Житомирській області, відповідно до якої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , ідентифікаційний номер НОМЕР_11 , з 01.10.1991року призначена пенсія за віком відповідно до ст.55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Враховуючи викладене, державним нотаріусом Малинської державної нотаріальної контори свідоцтво про право на спадщину за заповітом №5138, видано лише ОСОБА_8 , тобто не враховано наявність у спадкодавця ОСОБА_7 інших спадкоємців першої черги ОСОБА_6 та ОСОБА_18 , які також мали у частках не менше двох третин від частки, яка належала б кожній з них при спадкоємстві за законом, успадкувати майно померлого ОСОБА_7 .

Отже, суд дійшов висновку про порушення права матері позивача на спадкування належного їй спадкового майна. При цьому суд зазначає, що ОСОБА_6 від спадщини не відмовилася, прийняла її в установленому законом порядку, шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном. На день смерті ОСОБА_6 разом з нею проживав і був зареєстрований її чоловік (батько позивача) ОСОБА_9 , який за приписами ст.1268 ЦК України, вважається таким, що прийняв спадщину. В свою чергу, позивач успадкував за законом право на частину нерухомого майна у вигляді 2/9 частин спадкового майна ( земельної ділянки) (1/3 частки при спадкуванні ОСОБА_6 за законом : 2/3 обов`язкової частки ОСОБА_36 ), площею 2,5600, право на яку мав спадкодавець, та в установленому порядку на даний час не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на вказане майно, через те, що нотаріус не врахувала наявність ще двох спадкоємців першої черги та порушила права позивача на спадкування належної йому частини спадщини, а у подальшому відмовила йому у видачі свідоцтва про право на спадщину, тому успадковане право позивача підлягає захисту в судовому порядку.

Посилання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Пономаренко О.В. на те, що на час судового розгляду справи припинив існувати предмет спору, оскільки ОСОБА_6 та ОСОБА_8 померли, не заслуговують на увагу, оскільки особами, які претендують на спадкове майно є правонаступники вказаних спадкодавців.

Щодо доводів представника відповідача адвоката Пономаренко О.В. про застосування строку позовної давності до позовних вимог у даній справі, оскільки ОСОБА_1 було достеменно відомо ще з 2002 року про оформлення ОСОБА_8 земельної ділянки в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7 , що свідчить про наявність підстав для застосування наслідків пропуску строків позовної давності у даному спорі, суд зазначає наступне.

Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист цивільного права або інтересу.

Спадкове право характеризується цілою низкою спеціальних способів захисту прав та інтересів судом. Серед таких способів захисту у ст.1301ЦК України виокремлено визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним.

Свідоцтво про право на спадщину це правовстановлюючий документ, що посвідчує виникнення у спадкоємця права власності на спадкове майно. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується процес оформлення спадкових прав.

Враховуючи, що наявність суб`єктивного права позивача на частку у спадковому майні не підтверджена відповідними доказами, отримати їх в нотаріальному порядку він позбавлений можливості, а тому позивач обрав правильний спосіб захисту свого права - визнання права судом.

Визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, тобто документа, яким підтверджується належність права особі, є похідним способом захисту прав спадкоємця у спорі з іншими спадкоємцями.

За таких умов на позов ОСОБА_1 правила про позовну давність не поширюються.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по справі у відповідності до ст.141 ЦПК України, суд зазначає наступне.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та його повернення є Закон України «Про судовий збір».

Згідно ч.ч.1,2статті 141ЦПК України,судовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви до суду ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у загальному розмірі 1816,00 грн., що підтверджується відповідним платіжним документом квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» №0.0.2182419119.1 від 02.07.2021р., а саме: 454,00 грн. за вимогу про встановлення факту родинних відносин, 454,00 грн. за вимогу про встановлення факту спільного проживання разом з спадкодавцем на момент відкриття спадщини та 908,00 грн. за майнову вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину (а.с.1 т.1).

Оскільки суд в ході розгляду справи прийшов до висновку про задоволення вимог позову щодо встановлення факту родинних відносин,встановлення факту спільного проживання разом з спадкодавцем на момент відкриття спадщини та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, тому суд вважає, що з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у загальному розмірі 1816,00 грн., тобто по 454,00 грн. з кожного.

У зв`язку з тим, що судове рішення ухвалено не на користь відповідачів, то в такому разі витрати на правову допомогу у розмірі 68 тис. грн., які заявлені представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Пономаренко О.В. у клопотанні від 21.01.2022 року відшкодуванню не підлягають.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про задоволення поданого ОСОБА_1 позову.

Керуючись ст.13, 81,141, 263-265,273,293,294, п.1 ч.1 та ч.2 ст.315, ст.354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом задовольнити частково.

Встановити факт,що ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Забране Малинського (нині Коростенського) району Житомирської області (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_12 , актовий запис про смерть №16) є рідною донькою ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Буки Малинського (нині Коростенського) району Житомирської області (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_6 , актовий запис про смерть №3).

Встановити факт прийняття ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Забране Малинського (нині Коростенського) району Житомирської області (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_12 , актовий запис про смерть №16) спадщини, що відкрилася після смерті її батька ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Буки Малинського (нині Коростенського) району Житомирської області (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_6 , актовий запис про смерть №3).

Визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане ОСОБА_8 (помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_8 , актовий запис про смерть №12973) після смерті ОСОБА_7 , державним нотаріусом Малинської державної нотаріальної контори Житомирської області 01 липня 2004 року в частині 2/9 частки спадкового майна, спадкова справа 290, зареєстроване в реєстрі за №5138.

В решті вимог позову відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ідентифікаційний номер НОМЕР_13 , мешканки АДРЕСА_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , мешканки АДРЕСА_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , мешканки АДРЕСА_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , мешканця АДРЕСА_5 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , ідентифікаційний номер НОМЕР_14 , мешканця АДРЕСА_6 , судові витрати у загальному розмірі 1816,00 грн., тобто по 454,00 грн. з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня отримання повного тексту рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , ідентифікаційний номер НОМЕР_14 , адреса проживання: АДРЕСА_6 .

Представник позивача: Яременко Дмитро Володимирович, адреса робочого місця адвоката: Житомирська область, м. Малин, вул. Грушевського,20.

Відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ідентифікаційний номер НОМЕР_13 , адреса реєстрації/проживання: АДРЕСА_4 ;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , адреса реєстрації/проживання: АДРЕСА_4 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , адреса реєстрації/проживання: АДРЕСА_4 .

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , адреса реєстрації/проживання: АДРЕСА_5 .

Представник відповідача ОСОБА_2 : адвокат Пономаренко Ольга Вячеславівна, адреса робочого місця адвоката (Адвокатського бюро «Раков і партнери»): м. Київ, вул. О. Гончара,52 офіс 1А.

Представник відповідача ОСОБА_5 : адвокат Якименко Микола Миколайович, адреса робочого місця адвоката: м. Київ, Дніпровський район, проспект Миру,15 «А», офіс 415.

Повний текст рішення виготовлено 12 лютого 2022 року.

Суддя

СудМалинський районний суд Житомирської області
Дата ухвалення рішення06.02.2022
Оприлюднено24.08.2022
Номер документу103117700
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них за заповітом

Судовий реєстр по справі —283/1742/21

Постанова від 20.12.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Олійник Алла Сергіївна

Ухвала від 30.11.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Олійник Алла Сергіївна

Ухвала від 26.12.2022

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Олійник Алла Сергіївна

Ухвала від 02.12.2022

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Олійник Алла Сергіївна

Постанова від 31.10.2022

Цивільне

Житомирський апеляційний суд

Микитюк О. Ю.

Ухвала від 25.10.2022

Цивільне

Житомирський апеляційний суд

Микитюк О. Ю.

Постанова від 24.10.2022

Цивільне

Житомирський апеляційний суд

Микитюк О. Ю.

Постанова від 24.10.2022

Цивільне

Житомирський апеляційний суд

Микитюк О. Ю.

Ухвала від 05.09.2022

Цивільне

Житомирський апеляційний суд

Микитюк О. Ю.

Ухвала від 04.08.2022

Цивільне

Житомирський апеляційний суд

Микитюк О. Ю.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні