Рішення

від 27.09.2007 по справі 14/233

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/233

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000,  м. Чернігів                                                                                                               телефон канцелярії

проспект Миру, 20                                                                                                                             77-99-18

Іменем України

РІШЕННЯ

20  вересня 2007 р.                                                                                                 справа № 14/233

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма „Технова”, вул.Димитрова,5, корп.10-а, м. Київ, 03150, в особі Комунального енергогенеруючого підрозділу „Чернігівська теплоелектроцентраль” ТОВ фірми „Технова”, вул.Ушинського 23, м. Чернігів, 14014

Відповідача: Комунальне підприємство „Ремонтно –будівельна дільниця Чернігівської міської ради, вул. Інструментальна,8, , м Чернігів, 14037

Предмет спору: про стягнення 5527,99грн.

                                                                      Суддя               Книш Н.Ю.

Представники сторін:

Від позивача: Міщенко В. В. довіреність № 187 від 05.03.2005р., юрисконсульт

Від відповідача: Дьогтяр І. І. довіреність № 224 від 21.06.2007р., юридичний консультант

СУТЬ   СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 5262 грн.80коп. заборгованості за поставлену теплову енергію в гарячій воді, 265грн.19коп. пені за період з 15.02.07р. по 31.07.2007р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань згідно договору № 909 від 01.10.04 р. на постачання теплової енергії в гарячій воді.

Представник відповідача в судовому засіданні надав відзив на позов, в якому суму боргу перед позивачем визнає, але повідомляє, що в даний час оплатити її не в змозі, так як знаходиться скрутному фінансовому становищі у зв'язку з несвоєчасною про платою за житлово–комунальні послуги мешканцями будинків, які знаходяться на балансі підприємства, що інших доходів у відповідача фактично немає.

          Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

01.10.2004 року між сторонами було укладено договір № 909 на постачання теплової енергії в гарячій воді. Відповідно до умов зазначеного договору позивач (постачальник) взяв на себе зобов'язання постачати відповідачу (споживачу) теплову енергію в гарячій воді, а відповідач сплачувати за одержану теплову енергію.

          Додатком № 1 до Договору, який підписано сторонами, встановлено, що теплова енергія в гарячій воді постачається в гуртожиток по вул. Старобілоуська, 14б з опалювальною площею 313,49 кв. м.

Тарифи на послуги теплопостачання встановлені Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської Ради  № 203 від 21.08.2006р.

01.02.2006р. між сторонами підписана угода про зміну преамбули договору №909 від 01.10.2004р. у зв'язку з перенайменуванням споживача в комунальне підприємство „Ремонтно-будівельна дільниця” Чернігівської міської ради.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору №909 позивач поставив відповідачу за період з 01.12.2006р. по 31.05.2007р. теплової енергії на загальну суму 8954грн. 84коп.

Відповідно до п.п. 6.5 та 6.7 договору № 909 відповідач зобов'язаний був здійснити розрахунки за відпущену теплову енергію у вигляді гарячої води згідно з рахунками позивача щомісячно у відповідності з показаннями приладів обліку або розрахунковим способом при відсутності приладів обліку, до 15 числа наступного місяця.

Матеріалами справи підтверджується направлення позивачем відповідачу рекомендованою кореспонденцією рахунків на оплату поставленої теплової енергії.

У відповідності зі ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Подані позивачем копії реєстрів установи банку та оригінал двостороннього акту звірки розрахунків складеного сторонами станом на 10.09.07р., який підписаний та скріплений печатками сторін, підтверджують часткову у сумі 3692,04грн. оплату відповідачем спожитої теплової енергії.

Відповідно до ст.22 ч. 5 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. Згідно з ст. 78 ч. 5 цього Кодексу у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Відповідач на день розгляду справи в суді визнав суму боргу - 5262,80грн. Визнання відповідачем позову в частині стягнення боргу приймається судом, так як ці дії відповідача не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 265грн.19коп. за період 15.02.2007р по 31.07.2007р.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами  4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки, п. 7.2.3. договору передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію позивачем нараховується пеня у розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, і відповідачем допущена прострочка в оплаті спожитої теплової енергії, суд доходить висновку, що пеня підлягає стягненню в повній сумі.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526  Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за поставлену теплову енергію своєчасно не розрахувався, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення 5262грн.80коп. боргу та 265грн.19коп. пені є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держмита в сумі 102 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

          Керуючись ст.ст. 525, 526, 549, 901 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216, 217, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 49, ч.5 ст.78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства „Ремонтно –будівельна дільниця Чернігівської міської ради (м. Чернігів, вул.Інструментальна,8 р/р 26001827 в Райффайзен Банк Аваль, МФО 353348, код 33904443) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “ТехНова” (м. Київ, вул. Димитрова, 5, корп. 10-а, р/р № 260003061901 у ВАТ “Агрокомбанк” м. Києва, МФО 322302, код 24100060 ) 5262 грн.80 коп. боргу, 265грн.19коп. пені, 102грн.00коп. державного мита та 118грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

            Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

                       Суддя                                                                      Н.Ю. Книш

27.09.07