Постанова

від 09.10.2007 по справі 26/334

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/334

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 09.10.2007                                                                                           № 26/334

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:           Моторного О.А.

 суддів:             Вербицької О.В.

 при секретарі:             

 За участю представників:

 від позивача:          Терновий Р.Б.,

 від відповідача:          Нофенко О.В.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Есском"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 12.07.2007

 у справі № 26/334  

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія"Україна - Австрія"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Есском"

 про                                                  стягнення 28000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 28000,00 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2007 у справі № 26/334 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 28000,00 грн. боргу, 280,00 грн. витрат по оплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне:

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги на підставі ст. 1212 ЦК України, мотивуючи тим, що рахунок-фактура не містить істотних умов договору, тому не може вважатися офертою, а кошти у розмірі 28 000,00 грн. були перераховані позивачем помилково.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з такого.

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Частина 1 ст. 641 ЦК України передбачає, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Як вбачається із матеріалів справи, 20.03.2007 відповідач виписав та надіслав факсограмою позивачу рахунок-фактуру № 67, який містить істотні умови договору поставки, а саме: предмет договору – дизель-генератор 10 GFSZ, кількість товару – 1 шт., ціна товару – 28000,00 грн. з ПДВ, строк оплати товару – до 23 березня 2007 року. При цьому, в зазначеному рахунку-фактурі вказано сторони договору – відповідача як постачальника та позивача як покупця.

Рахунок-фактура № 67 від 20.03.2007 не містить умов щодо строку поставки товару. Однак, враховуючи положення ч. 2 ст. 712 ЦК України про те, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, щодо такої істотної умови як строк поставки товару підлягає застосуванню стаття 663 ЦК України, яка передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Таким чином, рахунок-фактура № 67 від 20.03.2007 є пропозицією відповідача позивачу укласти договір (офертою).

Згідно ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

20.03.2007 позивач платіжним дорученням № 47 перерахував відповідачу 28 000,00 грн. з призначенням платежу – передплата за дизель-генератор згідно рахунку-фактури № 67 від 20.03.2007.

Отже, позивач, сплативши кошти за товар у строк і в обсязі, що зазначені у пропозиції, прийняв пропозицію укласти договір.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що між сторонами укладено у спрощеній письмовій формі договір поставки дизель-генератора 10 GFSZ.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Оскільки кошти позивачем сплачені на виконання договору, відсутні підстави вважати, що відповідач набув їх безпідставно.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Так як матеріалами справи спростовуються доводи позивача про безпідставність набуття відповідачем коштів, доказів розірвання чи визнання недійсним договору суду не надано, позовні вимоги про стягнення 28 000,00 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Посилання позивача на те, що дизель-генератор не підходить йому по технічним характеристикам не стосуються предмету даного спору, тому не приймаються колегією суддів до уваги.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕССКОМ” підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2007 у справі № 26/334 – скасуванню.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 49, ст. 101, п. 2 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕССКОМ”задовольнити.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2007 у справі № 26/334 скасувати.

3.          В позові відмовити.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Проектно–будівельна компанія “Україна–Австрія” (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 1 оф. 201, код 34879099) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕССКОМ” (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 132, код 31986367) 140,00 грн. відшкодування витрат за подання апеляційної скарги.

5.          Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6.          Матеріали справи № 26/334 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          Вербицька О.В.

 11.10.07 (відправлено)