Ухвала

від 07.02.2022 по справі 360/906/22

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

07 лютого 2022 рокуСєвєродонецькСправа № 360/906/22

Луганський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тихонова І.В., розглянувши заяву Приватного підприємства Будівельник - РАН про забезпечення позову Приватного підприємства Будівельник - РАН до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Будівельник - РАН (далі по тексту - позивач, ПП Будівельник - РАН ) звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Луганській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у Луганській області), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДПС у Луганській області Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПП Будівельник-Ран № 44-п від 26 січня 2022 року.

04.02.2022 разом із позовною заявою адвокатом подано заяву про забезпечення позову. В обґрунтування підстав для застосування заходів забезпечення позову заявник вказує на те, що предметом позову ПП Будівельник - РАН є визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДПС у Луганській області Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПП Будівельник-Ран № 44-п від 26 січня 2022 року.

В розрізі питання підстав для застосування заходів забезпечення позову Підприємство акцентує, що в оскаржуваному Наказі початок планової документальної перевірки призначено на 09.02.2022, є очевидним, що ГУ ДПС в Луганській області будуть вжиті усі заходи для проведення перевірки. І у такому разі Позивач у зв`язку з протиправністю оскаржуваного наказу, посилаючись на ст. 81 ПК України та на правову позицію ВС, у вказаний день буде змушений відмовити посадовим особам контролюючого органу у допуску до перевірки, внаслідок чого ними буде складений Акт щодо недопуску на документальну планову виїзну перевірку , як це передбачено нормами ПК України.

Наявність діючого Наказу №44-п та Акту щодо недопуску дадуть Відповідачу реальну можливість під час судового процесу вжити ряд заходів для реалізації власного протиправного рішення, для чого він матиме реальну можливість.

Так, згідно із Листом ДФС від 14.09.2016 № 9679/М/99-99-13-04-92-14 Про надання податкової консультації відмова у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки може бути підставою для вжиття контролюючим органами таких дій:

застосування арешту майна, відмінного від коштів, платника податків на підставі прийняття рішення керівником (заступником керівника) органу ДФС, обґрунтованість якого повинна бути перевірена судом протягом 96 годин (стаття 94 Кодексу);

звернення до адміністративного суду із позовом (поданням) про застосування арешту коштів на рахунках у банку платника податків, зокрема, щодо зупинення видаткових операцій (підпункт 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Кодексу).

Таким чином, наразі ГУ ДПС у Луганській області матиме змогу винести рішення про арешт майна, а також звернутися до суду із позовом (поданням) про застосування арешту коштів й зупинення видаткових операцій.

Надалі у вказаному листі ДФС України зауважує, що недопуск платником податків посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної виїзної перевірки не позбавляє контролюючі органи права вжити заходів щодо організації та прийняття рішення про проведення документальної невиїзної перевірки такого платника, за умови наявності обставин для її проведення, визначених статтями 77 та 78 Кодексу, та з дотриманням вимог щодо її організації відповідно до статті 79 Кодексу.

Під такими заходами, слід розуміти, йдеться про можливість складення акта про результати документальної планової виїзної перевірки у випадках недопуску посадових осіб контролюючих органів до проведення перевірки та визначення сум грошових зобов`язань виключно на підставі податкових декларацій платника податків та інформації АІС Податковий блок ; звернення до суду задля отримання судового рішення про призначення перевірки (пп. 78.1.11. п. 78.1. ст. 78 ПК України); притягнення посадових осіб платника податку до адміністративної відповідальності за ст. 188-23 КУпАП, тощо.

З огляду на фактичні обставини та правову практику ВС ознаки протиправності Наказу №44-п є очевидними, невжиття заходів із зупинення його дії може істотно ускладнити ефективний захист прав Позивача.

За ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З огляду на викладені процесуальні приписи ч. 1 ст. 154 КАС України, суд вважає за можливе розглянути подану заявником заяву.

Виходячи з наведеного, проаналізувавши викладені Підприємством в заяві обставини та наявні у такій заяві докази, вирішуючи по суті подану заяву, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову (частина перша).

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Виходячи з аналізу вказаної норми, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;

2) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

3) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень;

4) очевидність порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому, позов, згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України, може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також, суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Як слідує із заяви, публічно-правовий спір між сторонами пов`язується, на думку заявника, з обставинами прийняття означеного в заяві рішення з порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку із чим наявні підстави для його скасування.

Суд відмічає, що викладені в заяві обставини в розрізі правової оцінки питань протиправності відповідного рішення підлягають з`ясуванню під час розгляду справи по суті.

При цьому заходи забезпечення, як вже було зазначено судом, мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими, репутаційними, службовими та професійними наслідками.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Разом з тим суд не вправі вживати заходи забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 29 січня 2020 року у справі №640/9167/19, від 13 березня 2020 року у справі №1740/2484/18, від 30 вересня 2020 року у справі №640/1305/20, від 22 жовтня 2020 року у справі №640/1304/20, від 24 листопада 2020 року у справі №640/9636/20, від 11 березня 2021 року у справі №260/1168/19.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є визнання протиправним та скасування наказу ГУ ДПС у Луганській області від 26.01.2022 № 44-п, яким призначено проведення документальної планової виїзної перевірки ПП Будівельник-Ран .

Разом з тим, позивач у заяві про забезпечення позову просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу до набрання законної сили рішенням суду у справі.

Суд зауважує, що вказані вимоги є предметом розгляду справи по суті, а тому, встановлення обставин законності спірного наказу податкового органу, їх оцінка повинна бути надана судом з урахуванням доказів та посилань, якими обґрунтовує відповідач свої заперечення та пояснень інших учасників справи, при розгляді справи по суті.

У разі вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу, судом буде фактично ухвалене рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Відтак, посилання заявника щодо очевидної протиправності вказаного наказу податкового органу в даному випадку, судом не може бути оцінено, з огляду на вищевикладене.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі № 640/6315/19.

Крім того, суд наголошує, що проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов`язкових платежів. Сам факт проведення перевірки не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі та не призводить до настання невідворотних негативних наслідків.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви заявника про забезпечення позову.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 150-154, 156, 241-243, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Приватного підприємства Будівельник - РАН про забезпечення позову Приватного підприємства Будівельник - РАН до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.

Відповідно до частини 8 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про відмову у забезпеченні адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

СуддяІ.В. Тихонов