Постанова

від 24.01.2022 по справі 357/10226/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2022 року м. Київ

Справа № 357/10226/19

Апеляційне провадження №22-ц/824/1530/2022

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Соколової В.В.

суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В.

за участю секретаря Федорчук Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ухваленого під головуванням судді Орєхова О.І. 03 червня 2021 року у м. Біла Церква, повний текст рішення складений 10 червня 2021 року, у справі за позовом Першого заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Узинської об`єднаної територіальної громади в особі Узинської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю Земельний горизонт , Товариство з додатковою відповідальністю Узинський цукровий комбінат про скасування реєстрації та витребування земельних ділянок,

В С Т А Н О В И В

У вересні 2019 року позивач Перший заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах держави Узинської об`єднаної територіальної громади в особі Узинської міської ради з вказаним позовом, в якому з урахування змін позовних вимог в частині відповідача просив:

скасувати рішення державного реєстратора ОСОБА_4. про реєстрацію права власності:

№ 44507451 від 10 грудня 2018 року на земельну ділянку 3220410500:05:023:0001, площею 44,483 га на території м. Узин Білоцерківського району Київської області;

№ 44506033 від 10 грудня 2018 року на земельну ділянку 3220410500:05:006:0022, площею 29,3443 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на території м. Узин Білоцерківського району Київської області;

№ 44507160 від 10 грудня 2018 року на земельну ділянку 3220410500:05:005:0016, площею 17,7824 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на території м. Узин Білоцерківського району Київської області;

№ 44508965 від 10 грудня 2018 року на земельну ділянку 3220410500:05:006:0026, площею 8,4846 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на території м. Узин Білоцерківського району Київської області;

№ 44508115 від 10 грудня 2018 року на земельну ділянку 3220410500:05:005:0018, площею 4,3899 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на території м. Узин Білоцерківського району Київської області,

Витребувати на користь Узинської об`єднаної територіальної громади в особі Узинської міської ради із власності ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровими номерами 3220410500:05:0023:0001, площею 44,483 га, 3220410500:05:006:0022, площею 29,3443 га, 3220410500:05:005:0016, площею 17,784 га, 3220410500:05:006:0026, площею 8,4846 га, 3220410500:05:005:0018, площею 4,3899 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на території м. Узин Білоцерківського району Київської області.

Стягнути з відповідачів на користь прокуратури Київської області судові витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у ході досудового розслідування кримінального провадження № 42019111030000196 від 18 липня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України встановлено порушення вимог земельного законодавства під час відведення у власність ОСОБА_2 земельних ділянок для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на території м. Узин Білоцерківського району Київської області. А саме, земельні ділянки з кадастровими номерами 3220410500:05:0023:0001, площею 44,483 га, 3220410500:05:006:0022, площею 29,3443 га, 3220410500:05:005:0016, площею 17,784 га, 3220410500:05:006:0026, площею 8,4846 га, 3220410500:05:005:0018, площею 4,3899 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на території м. Узин Білоцерківського району Київської області вибули зі спільної власності територіальної громади м. Узин у приватну власність без жодних рішень Узинської міської ради.

Так, відповідно до державного акту на право постійного користування землею №000494 від 14 лютого1997 року, який видано на підставі рішення виконкому Узинської міської ради народних депутатів від 10 вересня1996 року № 86 та зареєстровано в Книзі записів державних акті на право постійного користування землею за № 64, право постійного користування спірними земельними ділянками належало АТВТ Узинський цукровий комбінат (ТДВ Узинський цукровий комбінат ).

Також встановлено, що рішенням реєстратора комунального підприємства Реєстрація нерухомості ОСОБА_4. № 445085115 від 10 грудня 2018 року право власності на вищезазначені земельні ділянки зареєстровано за ОСОБА_2 .. Цього ж дня право власності на вищезазначені земельні ділянки на підставі актів прийому-передачі перейшло від ОСОБА_2 до ТОВ Земельний горизонт . В подальшому, на підставі договорів купівлі - продажу №№ 162, 166, 170, 160, 152 від 11 лютого 2019 року право власності на земельні ділянки набув ОСОБА_3 , який згодом відчужив його ОСОБА_1 .. Вказане підтверджується Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Одночасно встановлено, що наказом директора КП Реєстрація нерухомості від 26 жовтня 2018 року ОСОБА_4 була звільнена на підставі п. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України, що свідчить про відсутність підстав здійснення реєстраційних дій останньою 10 грудня 2018 року. Крім того, згідно з інформацією КП Реєстрація нерухомості № 105 від 27 серпня 2019 року, реєстраційні справи по спірним земельними ділянкам у КП Реєстрація нерухомості відсутні та відсутня інформація про передачу вказаних реєстраційних справ до реєстраційної служби за місцезнаходженням майна.

Згідно з інформацією Управління адміністративних послуг та державної реєстрації Білоцерківської районної державної адміністрації № 122/05/17 від 19 серпня 2019 року реєстраційні справи по земельним ділянкам з кадастровими номерами 3220410500:05:0023:0001, 3220410500:05:006:0022, 3220410500:05:005:0016, 3220410500:05:006:0026, 3220410500:05:005:0018 до Управління не надходили.

Окрім того, відповідно до Розділу 1 поземельних книг на вищезазначені земельні ділянки від 17 серпня 2015 року спірні земельні ділянки відносяться до комунальної власності, а рішення про передачу у приватну власність Узинською міською радою не приймалися.

Таким чином, Узинська об`єднана територіальна громада, яка створена рішенням Узинської міської ради від 25 вересня 2017 року № 21-131/2017, є правонаступником територіальної громади м. Узин, тобто є власником спірних земельних ділянок. Тому, порушене право власності територіальної громади на спірні земельні ділянки підлягає судовому захисту, оскільки територіальна громада була позбавлена такого права незаконно.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 червня 2021 року позов Першого заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Узинської об`єднаної територіальної громади в особі Узинської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю Земельний горизонт , Товариство з додатковою відповідальністю Узинський цукровий комбінат про скасування реєстрації та витребування земельних ділянок - залишено без задоволення.

Рішення суду мотивовано тим, що з боку позивача не було наведено суду, яким чином користувач спірних земельних ділянок АТВТ Узинський цукровий комбінат був позбавлений свого права на користування. До того ж, на вимогу суду надати для огляду в судовому засіданні оригінал державного акту на право постійного користування землею № 000494 від 14 лютого 1997 року, який видано на підставі рішення виконкому Узинської міської ради народних депутатів від 10 вересня 1996 року № 86 та зареєстровано в Книзі записів державних акті на право постійного користування землею за № 64, право постійного користування спірними земельними ділянками, яке належало АТВТ Узинський цукровий комбінат (ТДВ Узинський цукровий комбінат ), суду надано не було, останній листом повідомив, що такий акт у нього відсутній.

Тобто стороною позивача не надано суду жодного доказу на підтвердження незаконного відчуження спірних земельних ділянок та відповідно встановлених осіб, які до цього причетні.

Натомість судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 було набуто право власності на земельні ділянки за оплатною цивільно-правовою угодою, укладеною в порядку встановленому законом, а тому останній є добросовісним набувачем права власності на вказані земельні ділянки.

Застосувавши практику ЄСПЛ, суд першої інстанції вказав на те, що втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Але за наведених обставин, позбавлення ОСОБА_1 права власності на земельні ділянки, на думку суду, буде мати ознаки непропорційного втручання держави у його право власності, оскільки вказана особа набула право власності на підставі оплатних договорів купівлі - продажу у особи, яка також набула земельні ділянки у власність за договором купівлі-продажу, відтак не можуть вважатися законними та обґрунтованими вимоги позивача щодо витребування майна, та як наслідок похідні вимоги про скасування державної реєстрації права власності.

Не погодився із вказаним рішенням суду заступник керівника Київської обласної прокуратури, ним подана апеляційна скарга, в якій вказується на необґрунтованість і незаконність рішення суду першої інстанції у зв`язку з неповним з`ясуванням всіх обставин справи. Вказує на те, що в ході розгляду справи ним доведено, що спірні земельні ділянки вибули з комунальної власності без будь-якої підстави, первісне порушення відбулось у зв`язку з державною реєстрацією права приватної власності на спірні земельні ділянки за ОСОБА_2 10 грудня 2018 року та подальшим відчуженням останнім спірних земельних ділянок на користь ТОВ Земельний горизонт шляхом їх внесення до статутного капіталу за актом приймання-передачі від 26 грудня 2018 року. Зазначає, що будь-якої правової підстави для набуття ОСОБА_2 права приватної власності на спірні земельні ділянки не існує та в оскаржуваному рішенні суду не встановлено. Також вказує на те, що відомості щодо наявності будь-яких документів , що стали підставою для державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_2 на спірні земельні ділянки відсутні як в матеріалах справи так і в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Крім того, на момент реєстрації права приватної власності на спірні земельні ділянки державний реєстратор ОСОБА_4 була звільнена з КП Реєстрація нерухомості на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України. Таким чином, факт відсутності рішення Узинської міської ради про відчуження спірних земельних ділянок, у сукупності з відсутністю будь-яких правових підстав для набуття ОСОБА_2 права приватної власності на це майно, однозначно свідчить про вибуття останнього з володіння власника поза його волею, що в силу вимог ст. 388 ЦК України є підставою для витребування спірних земельних ділянок на користь їх законного власника. Також зазначає про те, що факт добросовісності ОСОБА_1 , укладання останнім договорів купівлі-продажу спірних земельних ділянок з будь-ким, окрім власника, сплата відповідачем земельного податку жодним чином не впливають на права територіальної громади м. Узин, оскільки остання, як єдиний законний власник спірних земельних ділянок, таке право не відчужувала. Зазначає, що зареєстроване за ОСОБА_1 право власності на спірні земельні ділянки порушує цивільні права Узинської територіальної громади, а тому не може бути предметом захисту ст. 1 Першого протоколу.

На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача прокурор Підяш О.С. підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просив про задоволення заявлених ними вимог.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Клапчук Ф.П. заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін.

Інші учасники в судове засідання не з`явились, повідомлені про розгляд справи належним чином, причини неявки суду не повідомили. Тому, в порядку ч.2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги апеляційним судом встановлені наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що 18 липня 2019 року було зареєстроване кримінальне провадження за самостійним виявленням прокурором кримінального правопорушення за фактом підроблення невідомими особами документів, що стали підставою для передачі земельних ділянок комунальної власності з кадастровими номерами: 3220410500:05:0023:0001, 3220410500:05:006:0022, 3220410500:05:005:0016, 3220410500:05:006:0026, 3220410500:05:005:0018 у приватну власність без згоди Узинської міської ради /т.1 а.с.17/. Вказана дія відбулась на підставі звернення постійної комісії Узинської міської ради з питань агропромислового комплексу, земельних, водних, лісових ресурсів, екології, використання надр від 10 липня 2019 року /т.1 а.с.18-23/.

Матеріали справи містять копію Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 000494 від лютого 1997 року (дата на копії не вбачається) виданого Акціонерному товариству відкритого типу Узинський цукровий комбінат у тому, що зазначеному землекористувачу надано у постійне користування 113,58 га землі для виробничих потреб згідно з планом, з якого вбачається, що землі межують з землями загального користування Узинської міської ради /т.1 а.с.24-25/.

Предметом спору прокурором заявлені земельні ділянки з кадастровими номерами:

3220410500:05:0023:0001, площею 44,463 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;

3220410500:05:006:0022, площею 29,3443 га; розташовану за адресою: АДРЕСА_1

3220410500:05:005:0016, площею 17,7824 га; розташовану за адресою: АДРЕСА_1

3220410500:05:006:0026, площею 8,4846 га, розташовану за адресою: Київська область, Білоцерківський район, м. Узин (інші дані не вказані);

3220410500:05:005:0018, площею 4,3899 га розташовану за адресою: АДРЕСА_1

За Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованого прокурором 23 серпня 2019 року, земельні ділянки з кадастровими номерами 3220410500:05:0023:0001, 3220410500:05:006:0022, 3220410500:05:005:0016, 3220410500:05:006:0026, 3220410500:05:005:0018 вперше були зареєстровані 10 грудня 2018 року державним реєстратором Дещук Аллою Сергіївною, КП Реєстрація нерухомості , підставою виникнення права власності та внесення запису визначено рішення державного реєстратора від 10 грудня 2018 року, форма власності приватна, власник ОСОБА_2 .

27 грудня 2018 року право власності на вищезазначені земельні ділянки було зареєстровано державним реєстратором Грачовою Іриною Василівною, КП Реєстрація плюс , за ТОВ Земельний горизонт (ЄДРПОУ 42719467), підставою виникнення права власності визначено акти приймання-передавання майна від 26 грудня 2018 року, підставою внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав від 27 грудня 2018 року Грачової І.В.

11 лютого 2019 року право власності на вищезазначені земельні ділянки було зареєстровано Приватним нотаріусом КМНО Потаповим Михайлом Юрійовичем, за ОСОБА_3 , підставою виникнення права власності визначено договір купівлі-продажу від 11 лютого 2019 року, підставою внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав від 11 лютого 2019 року приватного нотаріуса Потапова М.Ю. /т.1 а.с.26 -35/.

Матеріли справи місять копії договорів купівлі-продажу від 11 лютого 2019 року, укладених між ТОВ Земельний горизонт та ОСОБА_3 , що були посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округ Потаповим М.Ю.. В даних договорах вказано на те, що земельні ділянки належать продавцю на праві приватної власності на підставі Акту приймання-передавання майна від 26 грудня 2018 року, та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У п. 2 кожного з договорів визначена ціна земельної ділянки, відповідно до висновку оцінки, а саме земельна ділянка з кадастровим номером 3220410500:05:0023:0001 продана за 1573836 (один мільйон п`ятсот сімдесят три тисячі вісімсот тридцять шість) грн, 3220410500:05:006:0022 продана за 1038219 (один мільйон тридцять вісім тисяч двісті дев`ятнадцять) грн, 3220410500:05:005:0016 продана за 629152 (шістсот двадцять дев`ять тисяч сто п`ятдесят дві) грн, 3220410500:05:006:0026 продана за 11021 (одинадцять тисяч двадцять одну) грн, 3220410500:05:005:0018 продана за 155317 (сто п`ятдесят п`ять тисяч триста сімнадцять) грн, що відповідає експертно-грошовій оцінці /т.1 а.с.39-47/.

В подальшому за Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно сформованого прокурором станом на 29 липня 2020 року, право власності на всі спірні земельні ділянки було зареєстровано за ОСОБА_1 , реєстраційна дія вчинена 26 грудня 2019 року приватним нотаріусом Васильківського міського нотаріального округу Київської області Бобковою І.О., підставою вказані договори купівлі-продажу від 23 липня 2019 року /т.2 а.с.94-103,125-139,153-162/.

Дані про перехід права власності на спірні земельні ділянки містяться також в Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно сформованого прокурором станом на 11 листопада 2020 року, з якої також вбачається і реєстрація 16 січня 2020 обтяження на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 15 січня 2020 року та його припинення 10 липня 2020 року /т.2 а.с.207-217 т.3 а.с.7-26/

Разом з тим, наказом КП Реєстрація нерухомості № 76 від 26 жовтня 2018 року державний реєстратор ОСОБА_4 була звільнена за прогул без поважних причин вчинений з 18 по 26 жовтня 2018 року /т.1 а.с.36/.

КП Реєстрація нерухомості у листі № 105 від 27 серпня 2019 року повідомило прокурора про те, що реєстраційні справи по спірним земельними ділянкам у КП Реєстрація нерухомості відсутні в архіві КП Реєстрація нерухомості . Відомості про передачу вказаних реєстраційних справ до реєстраційної служби за місцезнаходженням майна також відсутні /1 а.с.38/.

Згідно з листом Управління адміністративних послуг та державної реєстрації Білоцерківської районної державної адміністрації № 122/05/17 від 19 серпня 2019 року, реєстраційні справи по земельним ділянкам з кадастровими номерами 3220410500:05:0023:0001, 3220410500:05:006:0022, 3220410500:05:005:0016, 3220410500:05:006:0026, 3220410500:05:005:0018 до Управління не надходили /т.1 а.с.37/.

З поземельної книги, сформованої за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру відносно земельної ділянки 3220410500050230001 вбачаються записи від 20 серпня 2015 року про її перебування у комунальній власності та передачу у постійне користування ТОВ Узинський цукровий комбінат ; від 11 грудня 2018 року про право власності ОСОБА_2 ; від 28 грудня 2018 року про право власності ТОВ Земельний горизонт ; від 12 лютого 2019 року про право власності ОСОБА_3 /т.1 а.с.48-67/.

З поземельної книги, сформованої за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру відносно земельної ділянки 3220410500050060022 вбачаються записи від 20 серпня 2015 року про її перебування у комунальній власності та передачу у постійне користування ТОВ Узинський цукровий комбінат ; від 11 грудня 2018 року про право власності ОСОБА_2 ; від 28 грудня 2018 року про право власності ТОВ Земельний горизонт ; від 12 лютого 2019 року про право власності ОСОБА_3 /т.1 а.с.68-87/.

З поземельної книги, сформованої за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру відносно земельної ділянки 3220410500050050016 вбачаються записи від 20 серпня 2015 року про її перебування у комунальній власності та передачу у постійне користування ТОВ Узинський цукровий комбінат ; від 11 грудня 2018 року про право власності ОСОБА_2 ; від 28 грудня 2018 року про право власності ТОВ Земельний горизонт ; від 12 лютого 2019 року про право власності ОСОБА_3 /т.1 а.с.88-106/.

З поземельної книги, сформованої за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру відносно земельної ділянки 3220410500050060026 вбачаються записи від 20 серпня 2015 року про її перебування у комунальній власності та передачу у постійне користування ТОВ Узинський цукровий комбінат ; від 11 грудня 2018 року про право власності ОСОБА_2 ; від 28 грудня 2018 року про право власності ТОВ Земельний горизонт ; від 12 лютого 2019 року про право власності ОСОБА_3 /т.1 а.с.107-126/.

З поземельної книги, сформованої за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру відносно земельної ділянки 3220410500050050018 вбачаються записи від 20 серпня 2015 року про її перебування у комунальній власності та передачу у постійне користування ТОВ Узинський цукровий комбінат ; від 11 грудня 2018 року про право власності ОСОБА_2 ; від 28 грудня 2018 року про право власності ТОВ Земельний горизонт ; від 12 лютого 2019 року про право власності ОСОБА_3 /т.1 а.с.127-67/.

Рішенням Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області від 25 вересня 2017 року вирішено об`єднатися з територіальними громадами сіл в Узинську об`єднану територіальну громаду та припинено повноваження міської ради /т.1 а.с.143/.

Білоцерківська місцева прокуратура листом № 33-5503вих19 від 23 серпня 2019 року повідомила Територіальну громаду м. Узин в особі Узинської міської ради про виявлені порушення та роз`яснила право на звернення до суду з відповідними вимогами /т.1 а.с.146-148/.

Узинська міська рада листом № 03-10-715 від 31 серпня 2019 року звернулась до Білоцерківської міської ради з проханням вжити відповідних заходів прокурорського реагування та здійснення представництва інтересів громади в судових органах, посилаючись на важливість питання, відсутність у неї об`єктивної можливості для звернення до суду через відсутність доказів про беззаперечність вимог про скасування рішень державного реєстратора /т.1 а.с.149/.

Білоцерківська місцева прокуратура листом № 33-9803вих19 від 05 вересня 2019 року повідомила Територіальну громаду м. Узин в особі Узинської міської ради про намір звернення з позовною заявою, на підставі ч.4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру /т.1 а.с.150-151/.

В ході розгляду справи судом першої інстанції ухвалою від 30 вересня 2020 року були витребувані: з КП Реєстрація нерухомості наказ про звільнення ОСОБА_4 , з Міськрайонного управління Держгеокадастру у Білоцерківському районі м. Біла Церква та ТзДВ Узинський цукровий комбінат оригінал державного акту на право постійного користування 11-КВ №000494 від 14 лютого 1997 року /т.2 а.с.182-184/. Ухвала виконана не була. ТзДВ Узинський цукровий комбінат у листі № 152 від 19 листопада 2020 року вказало, що оригінал такого акту у Товариства відсутній /т.2 а.с.220/.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту, порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Водночас, відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, ще не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 4 ЗК України, одним із завдань земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до ст. 12 ЗК України розпоряджатися землями територіальної громади та передавати земельні ділянки комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу уповноважені сільські, селищні, міські ради.

В порядку визначеному ч.ч. 1,2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному ч. 1 ст. 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Як передбачено ч.1 ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 153 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав не нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Основними засадами державної реєстрації прав є гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; публічність державної реєстрації прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Статтею 9 Закону визначено, що до повноважень суб`єктів державної реєстрації прав належить, зокрема, забезпечення проведення державної реєстрації прав.

Згідно ст. 10 Закону, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. Перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Статтею 11 Закону визначено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

В силу ч. 5 ст. 12 цього Закону відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Положеннями ст. 17 цього Закону (в редакції станом на грудень 2018 року) визначений порядок формування реєстраційних справ.

Так, реєстраційна справа формується у паперовій та електронній формі після відкриття розділу на об`єкт нерухомого майна у Державному реєстрі прав та внесення до нього відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав та зберігається протягом всього часу існування об`єкта.

Реєстраційній справі присвоюється реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна.

Реєстраційна справа включає документи у паперовій та електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

Документи, на підставі яких проведено реєстраційні дії та які підлягають поверненню заявнику, зберігаються у реєстраційній справі у формі електронних копій документів, виготовлених шляхом сканування під час проведення реєстраційних дій.

Реєстраційна справа в паперовій формі зберігається протягом десяти років з дати її закриття. Після закінчення цього строку реєстраційні справи в паперовій формі, не внесені за результатами експертизи їх цінності до Національного архівного фонду, знищуються в установленому законодавством порядку.

Реєстраційна справа в електронній формі зберігається в Державному реєстрі речових прав постійно.

Державний реєстратор, який не перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, та провів державну реєстрацію прав, забезпечує передачу реєстраційної справи у паперовій формі або документів, що були видані, оформлені або отримані ним під час проведення такої реєстрації, до відповідного суб`єкта державної реєстрації прав, який забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі відповідно до цієї статті.

Порядок формування та зберігання реєстраційних справ визначається Міністерством юстиції України.

Витребування (вилучення) реєстраційних справ або документів із них здійснюється виключно за рішенням суду.

Суб`єкт державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, зобов`язаний зробити опис вилучених документів, забезпечити виготовлення копій документів, що вилучаються з реєстраційної справи, пронумерувати, прошити та завірити їх печаткою.

До реєстраційної справи долучається копія судового рішення про витребування документів, супровідний лист або документ, яким суд уповноважив особу на їх одержання, а також опис вилучених документів.

Вилучені з реєстраційної справи документи надсилаються поштовим відправленням до суду або передаються безпосередньо особі, уповноваженій судом на їх одержання.

Після проведення відповідних процесуальних дій документи, вилучені з реєстраційної справи, підлягають негайному поверненню суб`єкту державної реєстрації, який забезпечує зберігання такої реєстраційної справи.

Розділом ІІІ Порядку формування та зберігання реєстраційних, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 3267/5 від 18 листопада 2016 року визначено, що організація зберігання реєстраційних справ покладається на керівника суб`єкта, що забезпечує зберігання реєстраційних справ. Забезпечення зберігання реєстраційних справ здійснюється посадовою особою із зберігання реєстраційних справ. Посадова особа із зберігання реєстраційних справ забезпечує формування, ведення обліку реєстраційних справ та здійснює контроль за обсягом і рухом в одиницях обліку. У структурних підрозділах суб`єктів, що забезпечують зберігання реєстраційних справ, у яких не призначена відповідна посадова особа із зберігання реєстраційних справ, за належне зберігання реєстраційних справ відповідає керівник такого структурного підрозділу. У разі звільнення, переведення посадової особи із зберігання реєстраційних справ реєстраційні справи передаються за актом приймання-передавання іншій посадовій особі, яка призначається керівником суб`єкта державної реєстрації як відповідальна за їх зберігання.

Згідно з положеннями ч.ч. 1,2 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав не нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;

9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;

12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним. Якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В силу ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до вимог ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В порядку ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до вимог ст. 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно із ст.1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами, міжнародного права.

У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, ОСОБА_1 та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) також напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Разом із тим у справі Рисовський проти України ЄСПЛ зазначив, що принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому помилку не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

З огляду на викладене принцип належного урядування не встановлює абсолютної заборони на витребування із приватної власності майна, у тому числі й земельних ділянок, на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які слід з'ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу належного урядування оцінюється одночасно з додержанням принципу пропорційності , при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини . Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується суб`єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з'ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.

У справі ТОВ БРИГ-А проти України рішення від 09 грудня 2021року Європейський Суд вказав на те, що Суду не було надано інформації, яка б свідчила, що за обставин цієї справи підприємство-заявник мало реальну можливість вимагати відшкодування додаткових збитків, понесених ним у зв`язку з оскаржуваним позбавленням власності, зокрема збитків, пов`язаних зі зробленими ним інвестиціями у будівництво котеджів на цій земельній ділянці. Аргумент Уряду, що це було можливим відповідно до загальних положень статті 56 Конституції України та статті 1166 Цивільного кодексу України 2003 року, які гарантують відшкодування шкоди, завданої неправомірними рішеннями чи діями, inter alia , органів державної влади (ці положення наведені в рішенні у справі Гусєв проти України (Gusev v. Ukraine) , заява № 25531/12, пункт 16, від 14 січня 2021 року та згаданому рішенні у справі Фонд Батьківська турбота проти України (Batkivska Turbota Foundation v. Ukraine) , пункт 37 відповідно), викладено у загальних формулюваннях і не підкріплено відповідними прикладами з національної практики. До того ж в аналогічній справі Суд встановив, що використання процедури, передбаченої статтею 1166 Цивільного кодексу України 2003 року, поклало б на заявника надмірний тягар у зазначеній справі, а будь-яке відшкодування шкоди, яке міг отримати заявник, потенційно мало би значення для оцінки його збитків для цілей статті 41 Конвенції (див. згадане рішення у справі Фонд Батьківська турбота проти України (Batkivska Turbota Foundation v. Ukraine) , пункт 63). Отже, Суд вважав, що позбавлення підприємства-заявника земельної ділянки поклало на нього непропорційний тягар, і у зв`язку з цим було порушено статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

З наведених обставин справи вбачається, що спірні змелені ділянки перебували в постійному користуванні у АТВТ Узинський цукровий комбінат з 1996 року згідно державного акту на право постійного користування землею № 000494, який видано на підставі рішення виконкому Узинської міської ради народних депутатів від 10 вересня 1996 року № 86 та зареєстровано в Книзі записів державних акті на право постійного користування землею за № 64.

В подальшому власником спірних ділянок став ОСОБА_2 , згодом ТОВ Земельний горизон на підставі актів прийому-передачі, потім на підставі договорів купівлі-продажу став ОСОБА_3 , а наразі, їх власником є відповідач ОСОБА_1 також на підставі договорів купівлі-продажу.

При зверненні до суду з позовом з вимогами про скасування реєстрації та витребування земельних ділянок прокурором визначено в якості відповідача ОСОБА_3 . В ході розгляду справи за клопотанням прокурора здійснено заміну відповідача у справі ОСОБА_3 на ОСОБА_1 /а.с.93,148-152,225-227/.

Розглядаючи вимоги про скасування реєстрації суд першої інстанції вказав на те, що вони пред`явлені до неналежного відповідача, та як останній набувач земельних ділянок жодного відношення до державної реєстрації права власності, що здійснена реєстратором ОСОБА_4., не має. Такий висновок є цілком логічним, позовні вимоги повинні бути пред`явлені до особи, яка порушила право позивача. Разом з тим, вимога про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, сама по собі є ефективним способом захисту, однак за умови доведення обставин незаконного вибуття із володіння власника - позивача у справі та, відповідно, наявності незаконного володіння у іншої особи - відповідача у справі. А отже першочергово підлягають доведенню обставини незаконного вибуття з володіння позивача спірних земельних ділянок.

Так, позивач вказує на те, що власником спірних земельних ділянок є Узинська територіальна громада, яка у 1996 році передала їх у постійне користування АТВТ Узинський цукровий комбінат . А інших рішень відносно цих земельних ділянок нею не прималось. Разом з тим і копія рішення про передачу ТДВ Узинський цукровий комбінат в матеріалах справи відсутня.

Для встановлення цих обставин ухвалою суду першої інстанції було витребувано у Міськрайонного управління Держгеокадастру у Білоцерківському районі та м. Біла Церква та у ТзДВ Узинський цукровий комбінат оригінал державного акту на право постійного користування 11-КВ № 000494 від 14 лютого 1997 року. Однак, оригінал такого акту у ТзДВ Узинський цукровий комбінат відсутній, при цьому не вказані причини його відсутності. Управління Держгеокадастру ухвалу суду також не виконало.

Виходячи з положень ЗК України право власності та право користування підтверджується державним актом. Оригінал державного акту вилучається при припиненні права власності/права користування, у разі втрати цього документу він підлягає поновленню. Матеріали справи не містять даних про втрату землекористувачем оригіналу державного акту та вчинення ним дій по відновленню цього документу. Разом з тим, враховуючи наявні дані з поземельної книги про належність земельних ділянок до комунальної власності, передачу їх у постійне користування ТзДВ Узинський цукровий комбінат та відсутність доводів на спростування цих обставин, наявність цього права до здійснення державної реєстрації за ОСОБА_2 слід вважати не спростованим.

Обставини вибуття спірних земельних ділянок з комунальної власності вбачаються з проведених реєстраційних дій. У випадку встановлення відсутності підстав для здійснення державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, мало бути прийнято рішення про відмову у вчинені таких дій, що державним реєстратором вчинено не було.

Матеріали реєстраційної справи відсутні, ухвала суду першої інстанції про їх витребування залишилась без виконання. Разом з тим, діючим законодавством передбачено ведення таких справ як в паперовому вигляді, які зберігаються протягом десяти років, так і в електронному, які зберігаються постійно. А організація зберігання реєстраційних справ покладається на керівника суб`єкта, що забезпечує зберігання реєстраційних справ.

А отже слід погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність відомостей про передачу реєстраційної справи до реєстраційної служби за місцезнаходженням майна не є підставою для визнання дій державного реєстратора незаконними в силу того, що державний реєстратор під час здійснення державної реєстрації прав зобов`язаний виготовляти електронні копії. А тому копія всіх документів має бути наявна в електронній базі для використання будь-яким уповноваженим органом. Тому твердження сторони позивача про відсутність передачі реєстраційної справи реєстратором, що вчинив реєстраційну дію не є достатнім, відповідальність за збереження реєстраційних справ покладається на керівника суб`єкта, що забезпечує зберігання реєстраційних справ в письмовому та електронному вигляді.

Посилання сторони позивача на обставини звільнення ОСОБА_4 з посади державного реєстратора, також не доведені належним чином. В матеріалах даної цивільної справи наявна лише копія наказу про звільнення із займаної посади, ухвала суду першої інстанції про витребування цих даних залишилась без виконання. Однак, відсутні відомості про ознайомлення ОСОБА_4 з наказом про звільнення, відсутні дані про припинення її доступу до державного реєстру чи інші дані про припинення її повноважень. Відсутні також докази притягнення даного державного реєстратора до кримінальної, дисциплінарної чи іншої відповідальності за вчинені незаконні реєстраційні дії, оскарження цих дій державного реєстратора та визнання їх незаконними в іншому провадженні. А наявний в матеріалах справи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань свідчить лише про звернення прокурора та зареєстроване кримінальне провадження, однак дані про хід цього провадження в матеріалах даної справи відсутні.

Наведене у сукупності свідчить про те, що стороною позивача не було доведено належними і допустимими доказами обставини здійснення незаконної державної реєстрації за ОСОБА_2 і, відповідно обставини незаконного вибуття із власності та володіння позивача спірних земельних ділянок.

Крім того, як позивач у справі, так і державний реєстратор, є компетентними органами держави у правовідносинах щодо відчуження земельних ділянок комунальної власності, а отже відповідальність за наявність помилок у їх роботі при виконанні своїх повноважень не може покладатись на інших осіб, ніж держава.

А в силу ч. 5 ст.12 Закону України Про державну реєстрацію речових прав не нерухоме майно та їх обтяжень відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Обставини добросовісного набуття відповідачем ОСОБА_1 права власності на спірні земельні ділянки стороною позивача не спростовуються і фактично не заперечуються, відповідачем набуто право власності на підставі оплатних договорів купівлі-продажу, яке зареєстровано в порядку визначеному чинним законодавством, і на момент вчинення реєстраційних дій були відсутні дані про незаконність попередніх реєстраційних дій чи заборони на вчинення подальших дій. До того ж, за твердженням відповідача, він є і юридичним, і фактичним володільцем спірних земельних ділянок, і вказане не спростовано стороною позивача.

За загальним правилом, витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1ст.388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Положення ст. 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Таким чином, оскільки правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем (відповідачами) її права, та захисту підлягає порушене право, а встановленими судом обставинами не підтверджено здійснення незаконної реєстрації права власності на земельні ділянки за першим власником, відповідно не доведена наявність порушеного права позивача внаслідок вчинення першої та подальших реєстраційних дій щодо переходу права власності. А отже відсутні і підстави для задоволення позовних вимог про витребування спірного майна у відповідача, як такого, що вибуло з володіння позивача поза його волею.

Практика Європейського суду з прав людини вказує на те, що відповідне втручання позбавлення права приватної власності на майно, має бути законним, здійснюватися в інтересах суспільства і таким чином, аби забезпечити справедливий баланс між суспільними інтересами та інтересами заявника (рішення у справі Кривенький проти України , від 16 лютого 2017 року). І без відповідної компенсації добросовісному власнику таке втручання не відповідає критерію співмірності.

Отже враховуючи принципи гарантованості та непорушності права власності, належного урядування , справедливого балансу між суспільними інтересами та інтересами заявника, позбавлення відповідача прав на земельні ділянки поклало б на нього непропорційний тягар, і у зв`язку з цим буде порушено статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного суду не вбачає.

Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то виходячи з положень ст. 141 ЦПК України відсутні підстави для компенсації позивачеві понесених ним судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури - залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 червня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя-доповідач В.В.Соколова

Судді А.М.Андрієнко

Н.В. Поліщук

Повний текст постанови складений 08 лютого 2022 року.