Постанова

від 20.01.2022 по справі 280/5526/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 січня 2022 року м. Дніпро справа № 280/5526/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Благовіщенської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області, яка є правонаступником Новодніпровської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.01.2021 року (головуючий суддя Сацький Р.В.)

в адміністративній справі №280/5526/20 за позовом Приватного акціонерного товариства Племзавод Степной до відповідача Новодніпровської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство Племзавод Степной , звернувся 14.08.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Новодніпровської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області, в якому просив:

- визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо не розгляду клопотання Генерального директора позивача від 18.04.2019 №149 та від 31.07.2019 №308 відповідно до Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ;

- визнати протиправним та скасувати рішення сесії відповідача від 02.10.2019 №5;

- зобов`язати відповідача розглянути на черговій сесії клопотання генерального директора позивача від 18.04.2019 №149 та від 31.07.2019 №308 про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки орієнтовною площею 30.0000 га колективної власності в натурі (на місцевості) з подальшим укладенням договору. В обґрунтування позову вказує, що Генеральний директор ПрАТ Племзавод Степной в 2019 році та повторно наприкінці липня 2019 року звернувся до Новоднiпровськоi сільської ради Кам`янсько - Дніпровського району Запорозької області з клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельно ділянки орієнтовною площею 30,000 га колективної власності в натурі ( на місцевості) з подальшим укладенням договору оренди. Однак, на вищевказані клопотання Новоднiпровською сільською радою Кам`янсько - Дніпровського району Запорозької області жодної відповіді не надано. Крім того, земельна ділянка, зазначена у клопотаннях Генерального директора ПрАТ Племзавод Степноий , надана в оренду іншій особі на підставі рішення ceciї Новоднiпровськоi сільської ради Кам`янсько - Дніпровського району Запорозької області від 02.10.2019 №5. Позивач вважає що в даному випадку відповідач не здійснив розгляд клопотань позивача та не надав відповідь, тобто не вчинив дій, здійснення яких покладено на нього в силу вимог чинного законодавства. Отже, в даному випадку мала місце бездіяльність з боку відповідача.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.01.2021 року позов задоволено:

- визнано протиправною бездіяльність Новодніпровської сільської ради Кам`янсько - Дніпровського району Запорізької області щодо не розгляду клопотання Приватного акціонерного товариства Племзавод Степной від 18.04.2019 №149 та від 31.07.2019 №308.

- визнано протиправним та скасовано рішення сесії Новодніпровської сільської ради Кам`янсько - Дніпровського району Запорізької області від 02.10.2019 №5;

- зобов`язано Новодніпровську сільську раду Кам`янсько - Дніпровського району Запорізької області (71331, Запорізька область, Камянсько - Дніпровський район, с. Новодніпровка, вул. Центральна, буд. 12, код ЄДРПОУ 24906691) розглянути на черговій сесії клопотання Приватного акціонерного товариства Племзавод Степной (71333, Запорізька область, Кам`янсько - Дніпровський район, с. Заповітне, вул. Цертральна, код ЄДРПОУ 00849184) від 18.04.2019 №149 та від 31.07.2019 №308 про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки орієнтовною площею 30,0000 га колективної власності в натурі (на місцевості) з подальшим укладенням договору. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у спірних правовідносинах відповідач як представницький орган місцевого самоврядування, допустив протиправну бездіяльність, оскільки за заявами позивача про надання дозволів на виконання відповідних робіт із землеустрою у встановлений строк та спосіб не вчинив владні управлінські дії та не прийняв рішення, передбачені норманами законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про землеустрій", "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" про надання таких дозволів або про відмову у їх наданні. Внаслідок цього відповідач порушив права позивача на отримання обґрунтованого рішення за його заявами у строк та спосіб, установлений законом, відтак порушені права позивача мають бути відновлені шляхом зобов`язання відповідача розглянути подані позивачами заяви на пленарному засіданні Новодніпровської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області та прийняти відповідні рішення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Благовіщенською сільською радою Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким позов залишити без розгляду.

Вказує, що позов позивача підписаний генеральним директором із застосуванням факсиміле ч інших технічних засобів, використання якого при підписанні позову при зверненні до суду не передбачено чинним законодавством, а випадок його застосування за письмовою згодою сторін у даному випадку не застосовується, тому такий підпис не можна вважати таким, що підтверджує повноваження особи, якою подано позов. Позов було подано від імені представника, а підписано заяву генеральним директором, не було надано доказів підтвердження повноважень генерального директора на момент підписання позовної заяви, а випискою з ЄДРПОУ не підтверджуються повноваження особи, яка підписала позов позивача, а також позовна заява позивача не містить дати написання, тому у суду були відсутні підстави вважати, що позовна заява підписана позивачем чи його уповноваженим представником, на що суд уваги не звернув. Крім того, судом в порушення норм процесуального права, без поважних причин, поновлено позивачу пропущений строк звернення до суду.

Щодо суті спору, то відповідач вказує, що позивачем не надано клопотання, з яким звертався останній до відповідача, та яке повинно було бути розглянуте. Крім того, суд, скасувавши рішення Новодніпровської сільської ради №5 від 02.10.2019, вирішив питання щодо прав особи, яка не була учасником справи.

Разом з апеляційною скаргою Благовіщенська сільська рада Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області подала клопотання про заміну сторони правонаступником. Просить здійснити процесуальне правонаступництво та замінити відповідача Новодніпровської сільської ради Кам`янсько- Дніпровського району Запорізької області на належного відповідача Благовіщенську сільську раду Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області.

Досліджуючи заяву про заміну відповідача правонаступником, суд апеляційної інстанції знайшов її обґрунтованою та здійснив процесуальне правонаступництво, замінивши (відповідача) Новодніпровську сільську раду Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області правонаступником: Благовіщенська сільська рада Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Судом першої інстанції встановлено, Генеральний директор ПрАТ Племзавод Степной в 2019 році та повторно наприкінці липня 2019 року звернувся до Новоднiпровськоi сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорозької області з клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельно ділянки орієнтовною площею 30,000 га колективної власності в натурі (на місцевості) з подальшим укладенням договору оренди.

Зазначені клопотання Позивача отримані Новоднiпровською сільською радою Кам`янсько - Дніпровського району Запорозької області 18.04.2019 та 31.07.2019 відповідно, про що свідчать вхідні штампи сільської Ради.

Однак, на вищевказані клопотання Новоднiпровською сільською радою Кам`янсько - Дніпровського району Запорозької області відповіді не надано.

Також судом першої інстанції встановлено, що земельна ділянка, зазначена у клопотаннях Генерального директора ПрАТ Племзавод Степной , надана в оренду іншій особі на підставі рішення сорок другої сесії сьомого скликання Новоднiпровськоi сільської ради Кам`янсько - Дніпровського району Запорозької області від 02.10.2019 №5.

Позивач вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність під час розгляду поданих заяв.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР, Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , Закону України Про оренду землі , Закону України "Про землеустрій".

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Згідно зі статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Згідно зі ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (ЗУ №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 вказаного закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч.1 ст.59 ЗУ №280/97-ВР).

Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 Земельного кодексу України.

Вказані норми кореспондуються із частиною 1 статті 122 Земельного Кодексу України, відповідно до якої сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частин 2-3 ст. 12З Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержані у користування земельної ділянки та земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо їх відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Згідно з частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Разом з цим, приписами п. 2l Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що з дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерства та стимулювання зрошення в Україні землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватний власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного закону переходять до комунальної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) нероздiленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, Але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була видалена власнику земельної частки (паю).

Згідно із ч.1 ст. 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) нерозділені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування ix у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи ix спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляється про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі

Отже, правовідносини щодо передачі в оренду земельних ділянок, у тому числі із земель колективної власності регулюються Земельним кодексом України, Законами України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паiв) , Законом України Про оренду землі .

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах ix повноважень цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання ix у користування.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначає Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Відповідно до статті 3 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Статтею 5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" передбачені такі повноваження сільських, селищних, міських рад щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв):

- розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок;

- приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);

- уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);

- уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв);

- укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету;

- сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо;

- надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);

- розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

- організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом;

- оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" документація із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) включає:

- проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

- технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно з статтею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" Нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку,

Статтею 19 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать:

а) організація і здійснення землеустрою;

б) здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою;

в) координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності;

г) інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм; ґ) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.

Згідно зі статтею 22 Закону України "Про землеустрій" землеустрій здійснюється на підставі:

а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою;

б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою;

в) судових рішень.

Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України. Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії.

Статтею 49-1 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляються з метою формування земельних ділянок сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), а також земельних ділянок, що передаються з колективної у комунальну власність.

Проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляються на підставі рішення відповідної сільської, селищної, міської ради про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв).

Відповідно до статті 55 Закону України "Про землеустрій" встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

У разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом).

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: 34) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частинами 1, 5 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Частинами 1, 4 статті 47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.

Відповідно до частини 11 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) із земель колективної власності КПС чи за рахунок земель запасу чи резервного фонду комунальної власності.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач у квітні та липні 2020 року звернувся до відповідача із заявами, у яких просив надати йому дозвіл на розроблення документації із землеустрою з метою одержання земельної частки в натурі (на місцевості).

Проте вказані заяви не розглядалися Новодніпровською сільською радою на її пленарному засіданні.

За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.04.2018 у справі № П/9901/137/18 (800/426/17), під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Згідно із ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції у ході розгляду справи суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у спірних правовідносинах відповідач як представницький орган місцевого самоврядування, допустив протиправну бездіяльність, оскільки за заявами позивача про надання дозволів на виконання відповідних робіт із землеустрою у встановлений строк та спосіб не вчинив владні управлінські дії та не прийняв рішення, передбачені норманами законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про землеустрій", "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" про надання таких дозволів або про відмову у їх наданні. Внаслідок цього відповідач порушив права позивача на отримання обґрунтованого рішення за його заявами у строк та спосіб, установлений законом.

В силу пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення зокрема про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною 4 статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Водночас, з`ясувавши характер спірних правовідносин сторін, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що порушені права позивача мають бути відновлені шляхом зобов`язання відповідача розглянути подані позивачами заяви на пленарному засіданні Новодніпровської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області та прийняти відповідні рішення..

Щодо вимог про визнання протиправним та скасування рішення сесії відповідача від 02.10.2019 №5, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідач перебуваючи у статусі суб`єкта владних повноважень не надав суду пояснень, на підставі яких було прийнято зазначене рішення, не надав суду доказів щодо дотримання процедури прийняття зазначеного рішення згідно з Законом України Про місцеве самоврядування та регламенту Новодніпровської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області.

Слід зазначити, що в адміністративному судочинстві діє презумпція неправомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень (стаття 77 КАС України), при цьому, суб`єкт владних повноважень (відповідач) зобов`язаний у порядку визначеної процесуальним законом судової процедури довести суду правомірність своїх дій/рішень.

Такий законодавчий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" ЄСПЛ визначив, що "...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

Отже, адміністративне судочинство - це специфічний вид судочинства, де твердження особи про порушення прав вважаються правомірними, поки владний суб`єкт не доведе перед судом протилежне.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зазначена стаття визначає, як розподіляються обов`язки щодо доказування і подання доказів між особами, які беруть участь у справі, та передбачає активну роль суду у процесі доказування та спрямована на забезпечення повного з`ясування обставин у справі на основі поєднання принципів змагальності та офіційності.

Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов`язок відсутній, якщо відповідач визнає позов.

Презумпція винуватості суб`єкта владних повноважень-відповідача означає припущення, що повідомлені позивачем обставини у справі про рішення, дії, бездіяльність відповідача і про порушення права, свободи чи інтересу відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує на основі доказів.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції матеріали справи дають підстави для висновку, шо позивачем доведені обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

При цьому, відповідачем, не доведено обставини, на яких ґрунтуються заперечення проти позовних вимог, не доведено правомірності дій/рішень відповідача як суб`єкта владних повноважень.

За приписами ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову

Колегія суддів апеляційної інстанції враховує, що відповідачем не було надано суду відзив на позовні вимоги, що розцінилося судом першої інстанції як визнання відповідачем позовних вимог.

У разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог (ч. 4 ст. 189 КАС України).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд першої інстанції обґрунтовано застосував позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) N 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосована у практиці Верховного Суду у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог. Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства України, що регулює дані правовідносини.

Доводи апеляційної скарги щодо суті спору не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Виходячи з результатів апеляційного перегляду не підлягають розподілу судові витрати.

Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Благовіщенської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області, яка є правонаступником Новодніпровської сільської ради Кам`янсько- Дніпровського району Запорізької області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.01.2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили 20.01.2022 та може бути оскаржена до Верховного Суду згідно статті 328 КАС України протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 30.01.2022 з урахуванням перебування судді-доповідача на лікарняному.

Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова

суддя Л.А. Божко

суддя О.М. Лукманова