Рішення

від 07.02.2022 по справі 573/1567/21

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 573/1567/21

Номер провадження 2/573/22/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

( повний текст )

07 лютого 2022 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді: Черкашиної М.С.,

з участю секретаря: Терещенко О.В.,

представника позивача: Кузченко Т.М.,

відповідача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договорів оренди землі та стягнення орендної плати,

В С Т А Н О В И В:

17 вересня 2021 ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договорів оренди землі та стягнення орендної плати. Вимоги мотивовані тим, що на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом, посвідчених 17.02.2016 державним нотаріусом Улянівської державної нотаріальної контори та зареєстрованих в реєстрі за №№ 132, 133, ОСОБА_3 успадкувала після ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площами 2,7936 га з кадастровими номерами: 5920681800:02:002:0239 та 59206818800:01:002:0444, які розташовані на території Вирівської сільської ради Сумської області та належали спадкодавцю на підставі Державних актів на право приватної власності на землю. Право власності на вказані земельні ділянки позивачем зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.02.2016 за № № 13298162, 13297479. В подальшому, 23 лютого 2016 між сторонами укладено договори оренди на вказані земельні ділянки, згідно з актами приймання-передачі орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування означені земельні ділянки. Право оренди на земельні ділянки зареєстроване 02 березня 2016 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно із записами про речове право за № 13523242, № 13522783. Пунктами 8 спірних договорів оренди землі обумовлено строк дії договору, які укладені на 10 років з 23.02.2016 по 23.02.2026. У пунктах 9 договорів передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: у грошовій формі у розмірі 5% від грошової оцінки, що становить 5 230,30 грн., або у вигляді продукції та надання послуг. Пунктом 11 договору визначено, що орендна плата вноситься у термін до кінця кожного року. Згідно з умовами п. 40 розірвання договорів в односторонньому порядку допускається, в тому числі, у випадку систематичної несплати та ухилення орендаря від сплати орендної плати. Зазначає, що протягом 2018-2020 орендар не здійснював виплату жодної, із зазначених у п. 9 договорів форм оплати орендної плати за договорами оренди земельних ділянок, що є систематичною несплатою орендної плати та підставою для розірвання договорів у зв`язку із порушенням відповідачем свого обов`язку щодо сплати орендної плати за землю. Звертає увагу на те, що встановлена договорами оренди сума грошової оцінки земельних ділянок складає 104 606,07 грн., розмір орендної плати - 5 %, орендна плата за рік користування однією земельною ділянкою становить - 5 230,30 грн., а отже за 3 роки за користування двома земельними ділянками розмір орендної плати становить 31 381,80 грн., яка підлягає стягнення з орендаря на користь орендодавця. Оскільки у добровільному порядку врегулювання спору позитивних результатів на дало, позивач ОСОБА_3 просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі в розмірі 31 381 грн. 80 коп., а також розірвати договори оренди земельних ділянок з підстав систематичної невиплати відповідачем орендної плати.

Ухвалою від 12 жовтня 2021 відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а. с. 29-30).

25 жовтня 2021 представником відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в особі адвоката Яценка Д.І. подано відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що відповідач заперечує проти позову у повному обсязі, вважає їх безпідставними, необґрунтованими, не доведеними належними і допустимими доказами. Свої заперечення мотивують тим, що дійсно 23.02.2016 між ОСОБА_3 , та ФОП ОСОБА_1 укладено договори земельних ділянок, загальною площею 2,7936 га з кадастровими номерами 5920681800:02:002:0239 та 59206818800:01:002:0444, згідно з якими орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Вирівської сільської ради. Договорами оренди встановлено грошову оцінку земельних ділянок - 104 606,07 грн та розмір орендної плати - 5 %, орендна плата за рік користування земельною ділянкою становить 5 230,30 грн. Відповідачем на виконання п. 9 зазначених договорів оренди від 23.02.2016 сплачувалась орендна плата на користь ОСОБА_3 за обидва земельні паї відповідно до платіжних відомостей за 2018 на суму 8 420,00 грн., за 2019 - 8 420,00 грн., за 2020 рік - 8 420,00 грн. Сума нарахованої орендної плати за оренду двох земельних паїв становить 10 460,60 грн., а фактично сплачується у розмірі 8 420,00 грн. із врахуванням 1 882,92 грн. податків, що підтверджується відповідними податковими розрахунками та квитанціями за 2018-2010 роки. Крім того, розрахунки ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на виконання вимог п. 9 договорів здійснювались у вигляді продукції та надання послуг, що підтверджується показами свідків- мешканців с. Вири ( ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ). В подальшому, 20.11.2019 ОСОБА_3 уклала з ФОП ОСОБА_1 дві додаткові угоди до договорів оренди означених земельних ділянок, із продовженим строком оренди до 2032 року, з переважним правом на поновлення договору оренди на новий строк після закінчення строку дії договору. Також звертає увагу на те, що 21.07.2020 ОСОБА_3 , розуміючи значення своїх дій, добровільно, зробила заповітне розпорядження на вказані спірні земельні ділянки загальною площею 2,7936 га з кадастровими номерами 5920681800:02:002:0239 та 59206818800:01:002:0444 на користь сина відповідача ОСОБА_12 , якому заповіла їх у власність. Крім того, наголошує на тому, що при укладанні договору купівлі-продажу від 23.04.2021 ОСОБА_3 особисто та власноручно склала розписку про передачу своїх двох земельних паїв з кадастровими номерами 5920681800:02:002:0239 та 59206818800:01:002:0444 взамін будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1 . Слід надати належну оцінку розписці від 23.04.2021 в інтересах дочки ОСОБА_13 , якою підтверджується волевиявлення позивача на отримання орендної плати взамін на будинок із земельною ділянкою, а орендар вчинив такі дії за майбутні періоди користування земельними ділянками. Вказані обставини свідчать про погодження сторонами порядку сплати орендної плати за майбутні періоди та спростовує доводи позивача про систематичну несплату орендної плати, як підставу для розірвання договорів оренди. Сторони погодили у письмовій формі вказаний порядок сплати орендної плати і цей порядок був реалізований, у орендаря відсутня заборгованість перед орендодавцем по сплаті орендної плати за користування земельними ділянками. Зауважує, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що вона не отримувала грошових коштів від орендаря на підставі вказаних документів. На підставі викладеного, представник відповідача просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а. с. 43-94).

16 листопада 2021 до суду від представника позивача - адвоката Кузченко Т.М. надійшла відповідь на відзив, яка мотивована наступним. Представник вважає, що документи, на які посилається відповідач, не є належними і допустимими доказами, які підтверджують сплату орендної плати позивачу протягом 2018-2020 в супереч із постановою ВСУ від 17 жовтня 2019 по справі № 473/2878/18, зі змісту якої вбачається, що належними доказами сплати орендної плати є: видатковий касовий ордер, видаткова накладна, довідка, видана податковою інспекцією про наявність сплати коштів із земельного податку. Також не погоджується, що укладання договорів купівлі-продажу та написання розписки про передачу земельних ділянок взамін житлового будинку та земельних ділянок для доньки, є також безпідставними та не підтверджують сплату відповідачем орендної плати за вказаний період. Також в договорі не обумовлено отримання орендної плати таким чином та на майбутній період. Крім того, в період укладання вказаних договорів та розписки, позивачка перебувала за межами країни, а отже з цих підстав розписка є не належним доказом і не може братись до уваги при вирішенні спору. Зазначає, що вказані договори не відображають волі позивача і ніяк не прослідковується зв`язок між укладанням даних правочинів та орендної платою, де чітко прописано про відсутність до покупця будь-яких претензій фінансового характеру. Також вказує, що заповіт від імені позивача на користь сина орендаря не має ніякого відношення до спірних правовідносин. Крім того, позивач стверджує, що не посвідчувала взагалі ніяких заповітів. Посилання відповідача на платіжні відомості про виплату позивачу орендної плати є необґрунтованими, оскільки вказані відомості не є платіжними документами і не містять даних про те, що це виплата, а самі відомості не містять підписів керівника чи головного бухгалтера та дати їх складання, а тому вказані документи є недостовірними доказами. При цьому, позивач стверджує, що не отримувала коштів, зазначених у відомостях і не розписувалась в них. Наголошує, що у 2018-2020 орендар не здійснював виплату жодної, із зазначених у п. 9 договорів, форм орендної плати за договорами. Звертає увагу на те, що згідно п. 12 договорів лише акти є належними і допустимими доказами у розумінні ст. 77-78 ЦПК України щодо передачі продукції та надання послуг в рахунок оплати орендної плати. Доказами отримання коштів позивачем в рахунок сплати орендної плати можуть бути лише письмові докази. Крім того, орендарем порушено п. 10 щодо обов`язку сплати орендної плати з урахуванням коефіцієнтів індексації. Вважає, що систематична несплата орендної плати, несплата у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і не належне виконання умов договору, є підставою для розірвання договорів (постанова ВСУ від 06.04.2002 № 179/277/18). Враховуючи зазначене вище, представник позивача вважає, що відповідач не довів належними і допустимими доказами виконання ним умов договорів оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати у спосіб передбачений договорами (а. с. 108-119).

19 листопада 2021 від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, який мотивований тим, що доводи позивача стосовно неправомірних дій відповідача щодо сплати орендної плати є не належними та необґрунтованими, оскільки всі аргументи відповідача вже були викладені у відзиві на позовну заяву та долучені відповідні квитанції, відомості, а отже з зазначених підстав відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі (а. с. 125-129).

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Кузченко Т.М. позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні у повному обсязі.

Відповідач ФОП ОСОБА_1 та його представник - адвокат Яценко Д.І. у судовому засіданні проти позову заперечували повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні показала, що є дочкою ОСОБА_3 , їй відомо що у матері було два паї, за які вона придбала у ОСОБА_1 будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Крім того у 2018 році мати брала у ОСОБА_1 двох поросят, брали пів тони зерна. У 2019 році за дорученням відповідача орали город. Крім того ОСОБА_14 давав її матері гроші у сумі 700 євро. Їй особисто мати доручення на отримання орендної плати не давала, орендну плату грошима вона за матір не отримувала.

Свідок ОСОБА_15 повідомив, що років 3-4 назад перевозив із свинокомплексу ОСОБА_1 додому до ОСОБА_3 порося.

Свідок ОСОБА_8 повідомив, що восени до нього приїхав ОСОБА_1 і попросив позичити гроші у сумі 700 євро за пайові відносини, бо ОСОБА_16 викручує руки , а потім він був свідком того, що ОСОБА_1 віддав позичені грошові кошти особисто ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні показала, що проживала поряд із позивачкою. Їй відомо, що восени 2018 року відповідач возив позивачу зерно, щоб годувати господарство, орав город. Позивачка повідомляла її, що вона віддала ОСОБА_1 паї, а він їй віддав будинок.

Свідок ОСОБА_10 повідомила, що є дружиною відповідача, і вона особисто веде бухгалтерський облік у ФОП ОСОБА_1 . У 2018-2020 роках ОСОБА_3 сплачувалася орендна плата у повному обсязі, що підтверджується відомостями про її отримання, де остання особисто ставила свої підписи. Крім того, із її записів вбачається, що у 2018 році ОСОБА_3 отримала у рахунок орендної плати зерна на 2 078 грн., у лікарню грошима - 3200 грн. У 2019 році отримала 140 кг зерна, у лютому 2019 року вона особисто дала ОСОБА_3 4 000 грн. га лікування сина. Також її чоловік особисто давав ОСОБА_3 ще 700 євро, що бачили дочка останньої та зять.

Свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні пояснила, що восени 2018 року вона була свідком того, як ОСОБА_3 дякувала ОСОБА_1 за допомогу за рахунок паїв.

Свідок ОСОБА_18 зазначив, що працює механізатором у ФОП ОСОБА_1 , так у 2018 році він за дорученням ОСОБА_1 возив позивачу тону зерна - 24 мішки, пахав та дискував город.

Свідок ОСОБА_5 зазначив, що років п`ять назад його дружина ОСОБА_6 - дочка позивача повідомила його, що її мати купила у ОСОБА_1 будинок по АДРЕСА_1 за рахунок двох паїв. Він брав 500 кг зерна у ОСОБА_1 , про що знала ОСОБА_3 , яка дзвонила відповідачу. Також за згодою ОСОБА_1 у 2017 - 2018 роках позивачу пахали город, давали двох поросят по 140-150 грн. Також він був свідком того, що дружина відповідача - ОСОБА_10 дала ОСОБА_3 4 000 грн., які остання витратила на Швидкі гроші , а потім ОСОБА_14 дав його тещі 700 євро. Він вважав що це в рахунок орендної плати. Також його теща заповіла відповідачу земельні паї.

Заслухавши представників сторін, відповідача, свідків, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Із матеріалів справи вбачається, що на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом, посвідчених 17 лютого 2016 року державним нотаріусом Улянівської державної нотаріальної контори та зареєстрованих в реєстрі за № № 132, 133, позивач ОСОБА_3 успадкувала після ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площами 2,7936 га з кадастровими номерами: 5920681800:02:002:0239 та 59206818800:01:002:0444, які розташовані на території Вирівської сільської ради Сумської області та належали спадкодавцю на підставі Державних актів на право приватної власності на землю (а. с. 10-11).

Вказане спадкове майно, а саме земельні ділянки площею 2,7936 га з кадастровими номерами: 5920681800:02:002:0239 та 59206818800:01:002:0444, спадкоємцем ОСОБА_3 зареєстровані 17 лютого 2016 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № № 13298162, 13297479 (а. с. 12-16).

Відповідно до договорів оренди земельної ділянки від 23 лютого 2016 ОСОБА_3 передала в строкове платне користування ФОП ОСОБА_1 земельні ділянки, загальною площею 2,7936 га кожна з кадастровими номерами 5920681800:02:002:0239 та 59206818800:01:002:0444 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Вирівської сільської ради, та з урахуванням додаткових угод від 20 листопада 2019 на строк до 2032 року. Згідно з актами приймання-передачі орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування означені земельні ділянки (а. с. 17-26, 81-82).

Право оренди на земельні ділянки зареєстроване 02 березня 2016 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно із записами про речове право за № 13523242, № 13522783 ( а. с. 14-16).

Пунктом 8 спірних договорів оренди землі обумовлено строк дії договору, які укладені на 10 років з 23.02.2016 по 23.02.2026. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий строк.

Згідно із пунктами 9-10 договорів, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: у грошовій формі у розмірі 5% від грошової оцінки, що становить 5 230,30 грн., або у вигляді продукції та надання послуг. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації.

У пункті 11 договорів визначено, що орендна плата вноситься у термін до кінця кожного року.

Згідно з умовами п. 40 розірвання договорів в односторонньому порядку допускається у випадках: систематичної несплати та ухилення орендаря від сплати орендної плати; невиконання умов договору; нецільове використання землі та недотримання вимог щодо чергування сільськогосподарських культур у сівозмінах, особливо соняшнику.

Позивач у позові зазначає, що протягом 2018-2020 років орендар не здійснював виплату жодної, із зазначених у п. 9 договорів, форм оплати орендної плати за договорами оренди земельних ділянок, що є систематичною несплатою орендної плати та підставою для розірвання договорів відповідно до п. 40 у зв`язку з порушенням відповідачем свого обов`язку щодо сплати орендної плати за землю.

Крім того, судом встановлено, що 20.11.2019 ОСОБА_3 уклала з ФОП ОСОБА_1 дві додаткові угоди до договорів оренди означених земельних ділянок, із продовженим строком оренди до 2032 року, з переважним правом на поновлення договору оренди на новий строк після закінчення строку дії договору (а. с. 81-82).

Представник позивача звертає увагу на те, що встановлена договорами оренди нормативна грошова оцінка земельних ділянок складає 104 606,07 грн., розмір орендної плати - 5%, орендна плата за рік користування однією земельною ділянкою становить - 5 230,30 грн., а отже за 3 роки за користування двома земельними ділянками розмір орендної плати становить 31 381,80 грн., яка підлягає стягненню з орендаря на користь орендодавця із урахуванням інфляції.

Представник відповідача звертає увагу на те, що відповідачем ФОП ОСОБА_1 на виконання п. 9 зазначених договорів оренди від 23.02.2016 сплачувалась орендна плата на користь ОСОБА_3 за дві земельні ділянки відповідно до платіжних відомостей за 2018 -2020 роки на суму 8 420,00 грн. за кожен рік. Сума нарахованої орендної плати за оренду двох земельних паїв становить 10 460,60 грн., а фактично сплачувалась відповідачем на руки у розмірі 8 420,00 грн. Різницю суми виплати орендної плати відповідач пояснює сплатою податків, що підтверджується відповідними податковими розрахунками та квитанціями.

За змістом п.1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У статті 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною 1 статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Водночас у пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28 вересня 2016 року № 6-977цс16.

Разом з тим, всупереч ст. 81 ЦПК України позивачем не надано доказів направлення відповідачу заяви про намір розірвання договорів оренди на зазначену земельну ділянку у зв`язку із систематичною несплатою орендної плати. Крім того, позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що вона не отримувала грошових коштів від орендаря на підставі вказаних відповідачем документів.

Боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 531 ЦК України).

При цьому слід зауважити, що ФОП ОСОБА_1 заперечуючи щодо не виконання ним зобов`язання зі сплати орендної плати за користування земельним ділянками площею 2,7936 га ріллі з кадастровими номерами 5920681800:02:002:0239 та 59206818800:01:002:0444, які належать ОСОБА_3 і були передані нею в оренду на підставі договорів оренди землі від 23 лютого 2016, вказує, що протягом всього строку оренди сумлінно виконував свої зобов`язання за договором, зокрема сплачував орендну плату. Відповідач довів належними доказами сплату орендної плати за 2018-2020 роки у сумі 8 400 грн. щорічно, на підтвердження чого долучено копії документів, що підтверджують виплату орендної плати позивачу у грошовій формі, що спростовує доводи позивача про систематичну несплату орендної плати, як підставу для розірвання договорів оренди (а. с. 55-71).

Доводи позивача про те, що відповідач всупереч умов договору як недобросовісний орендар не сплачував їй орендну плату за період з 2018 по 2020 роки не підтверджені належними доказами, а навпаки спростовані відповідачем.

Статтею 27 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Суд не погоджується з доводами представника позивача, що надані відповідачем відомості не можна вважати достовірними доказами, так як вони не підтверджують здійснення ФОП ОСОБА_1 виплату орендної плати, а самі відомості не містять підписів керівника чи головного бухгалтера та дати їх складання.

Суд враховуючи доводи представника позивача щодо неналежності оформлення платіжних документів приходить до висновку, що надані суду докази свідчать про виплату позивачу орендної плати за 2018 рік у розмірі 8 400 грн., за 2019 рік у розмірі 8 400 грн. та за 2020 рік у розмірі 8 400 грн. та знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи.

Стороною ж позивача не надано суду жодного доказу у підтвердження того, що у наданих стороною відповідача відомостях про виплату орендної плати міститься не її підпис.

Надані відповідачем відомості містять рік виплати орендної плати, розмір суми видачі, підпис отримувача та її прізвище. Доводи представника позивача, що спірні відомості не доводять факту отримання виплати ОСОБА_3 , яка проти цього заперечує, суд не приймає до уваги так як стороною позивача не було заявлено клопотання про призначення почеркознавчої експертизи підписів у вказаних відомостях, а відтак суд не має правових підстав для висновку, що підписи у відомостях не належать ОСОБА_3 .

Та обставина, що позивачем здійснювався облік виплати орендної плати з порушенням вимог щодо ведення бухгалтерських документів не спростовує факту виплати ОСОБА_3 орендної плати за 2018 - 2020 роки.

Крім того, згідно із ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Між тим, у наданих податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого податку, зазначені відомості щодо нарахування орендної плати позивачу та сплаченої суми утриманого податку та військового збору, що є підтвердженням нарахування відповідачем орендної плати та сплату податків.

Отже, суд приходить до висновку, що сторона позивача не спростувала належними та допустимими доказами факт отримання за вищевказаними відомостями орендної плати позивачем.

Посилання сторони відповідачів на розрахунки ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 у вигляді продукції та надання послуг, про що підтвердили допитані свідки - мешканці с. Вири ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , суд знаходить такими, що не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, оскільки відповідно до п. 12 Договорів оренди, передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.

21 липня 2020 ОСОБА_3 добровільно зробила заповітне розпорядження, яке посвідчене в.о. старости Вирівського старостинського округу Річківської сільської ради Білопільського району Сумської області, зареєстрованого за № 73 на зазначені спірні земельні ділянки загальною площею 2,7936 га з кадастровими номерами 5920681800:02:002:0239 та 59206818800:01:002:0444 на користь сина відповідача ОСОБА_12 , якому заповіла їх у власність (а. с. 83).

23 квітня 2021 приватним нотаріусом Білопільського районного нотаріального округу Сумської області Бойко О.І. посвідчено договори купівлі-продажу, зареєстровані за № 544, № 545, № 546 за якими продавець ОСОБА_1 продає, а покупець ОСОБА_6 приймає (купує): житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 за 29 412,00 грн., земельну ділянку площею 0,3213 га з кадастровим номером 5920681800:00:015:0724 для ведення особистого селянського господарства, розташованої в АДРЕСА_1 , за 16065,00 грн.; земельну ділянку площею 0,0631 га з кадастровим номером 5920681800:00:015:0723 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташована в АДРЕСА_1 , за 4420,00 грн. (а. с. 86-88, 91-94).

Право власності на вказане майно зареєстроване 23 квітня 2021 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно із записами про речове право за № 41673440 (а. с. 89-90).

Проте, суд зазначає, що взаємозв`язок між вчиненим ОСОБА_1 правочином по відчуженню свого майна - житлового будинку та земельних ділянок ОСОБА_13 та сплатою орендної плати на майбутнє за договорами оренди земельних ділянок за 2018-2020 роки не прослідковується, оскільки продавець своїм підписом під договором підтвердив факт повного розрахунку за проданий житловий будинок і відсутність до покупця будь-яких претензій фінансового характеру. Тому факт того, що сторони погодили порядок сплати орендної плати за майбутні періоди, спростовуються показами ОСОБА_13 , якій не відомо про дані обставини, оскільки мати її про це не повідомляла.

Щодо розписки ОСОБА_3 в інтересах дочки ОСОБА_6 , згідно з якою позивач фактично виразила свою волю на отримання орендної плати взамін на будинок із земельною ділянкою, а орендар вчинив такі дії за майбутні періоди користування земельними ділянками, то суд вважає дану розписку не належним доказом, оскільки порядок сплати орендної плати визначений п. 9-14 договору і не містить умови щодо отримання орендної плати на майбутні періоди в обмін на купівлю орендарем житлового будинку для третьої особи.

Таким чином, встановивши правовий характер спірних правовідносин, шляхом дослідження всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявних у справі доказів, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши обставини у справі, які складають правову підставу позову, а також враховуючи недоведеність наявності систематичного характеру невиплати відповідачем орендної плати позивачу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 про розірвання договорів оренди землі площею 2,7936 га ріллі з кадастровими номерами 5920681800:02:002:0239 та 59206818800:01:002:0444, укладені між нею та ФОП ОСОБА_1 , зареєстрованих в Державному реєстрі прав 02.03.2016, з підстав систематичної невиплати відповідачем орендної плати, є такими, що не підлягають задоволенню.

Між тим, суд погоджується із аргументами представника позивача щодо нарахування орендної плати позивачу без врахування інфляції, проти чого заперечує сторона відповідача пояснивши, що у п. 10 договору оренди землі передбачено обчислення розміру орендної плати із врахуванням коефіцієнтів індексації.

Так, на думку відповідача, обчислення розміру орендної плати залежить від індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що передбачено умовами договорів оренди, що, на думку суду, не є тотожним обчисленню розміру орендної плати з урахуванням індексу інфляції.

Індексація нормативно-грошової оцінки землі не призводить до автоматичної зміни умов договорів оренди щодо розміру орендної плати.

Як визначено ст. 21 Закону від 06.10.1998 р. № 161-XIV Про оренду землі (далі - Закон № 161), орендна плата обчислюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди земельної ділянки. Тобто орендна плата підлягає збільшенню на індекс інфляції, якщо інше не встановлено умовами договору.

Таку індексацію не слід плутати з індексацією нормативної грошової оцінки. Остання розраховується Держгеокадастром на підставі індексу споживчих цін (далі - ІСЦ) за попередній рік і до 15 січня оприлюднюється для всіх власників землі та землекористувачів, податківців (ст. 289 Податкового кодексу, далі - ПК).

Хоча природа обох цих величин базується на ІСЦ, механізм їх застосування різний. Тож нормативна грошова оцінка індексується Держгеокадастром на державному рівні, а орендна плата - орендарем.

При цьому представник позивача наводить розрахунки розміру заборгованості.

Так, згідно із офіційними даними Державної служби статистики України індекс споживчих цін за 2018 рік - 109,8%, за 2019 рік- 104,1%, за 2020 рік - 105,0 %.

Відповідно орендна плата за кожний рік розраховується як добуток орендної плати за минулий рік та індексу інфляції.

Таким чином розмір індексованої орендної сплати за 2018 рік мав становити : 5 230, 30 грн. х 109,8 % = 5 742,86 грн., а за оренду двох земельних ділянок - 11 485, 72 грн.

Недорахована орендна плата за 2018 рік становить 11 485,72 грн. - 10 460,60 грн. = 1 025,12 грн.

Розмір індексованої орендної сплати за 2019 рік мав становити : 5 230,30 грн. х 104,1 % = 5442,74 грн., а за оренду двох земельних ділянок - 10 889,48 грн.

Недорахована орендна плата за 2019 рік становить 10 889,48 грн. - 10 460,60 грн. = 428, 88 грн.

Розмір індексованої орендної сплати за 2020 рік мав становити : 5 230, 30 грн. х 105,0 % = 5 491,81 грн., а за оренду двох земельних ділянок - 10 983,62 грн.

Недорахована орендна плата за 2020 рік становить 10 983,62 грн. - 10 460,60 грн. = 523,03 грн.

Таким чином, недорахована орендна плата за 2018-2020 роки складає 1 025,12 грн. + 428, 88 грн. + 523,03 грн. = 1 977, 03 грн., яка підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по орендній платі у сумі 31 381,80 грн. підлягають задоволенню частково на суму 1 977,03 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позовної вимоги про розірвання договору відмовлено, судові витрати не відшкодовуються. Заявлена позовна вимога про стягнення заборгованості по орендній платі задоволена частково, тому із відповідача на користь позивача підлягають стягненню 57,2 грн. судових витрат пропорційно до задоволеної позовної вимоги.

На підставі викладеного, керуючись Законом України Про оренду землі ,ст.141 Земельного кодексу України, ст.3,251-252, главою 58 Цивільного кодексу України, ст. 2-4, 12, 19, 23, 76-89, 141, 200, 206, 258-268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) про розірвання договорів оренди землі та стягнення орендної плати, задовольнити частково.

Стягнути із фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 недонараховану орендну плату за 2018 - 2020 роки у сумі 1 977, 03 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору в розмірі 57,2 грн. пропорційно до задоволених позовних вимог.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 14.02.2022 року.

Суддя

Справа № 573/1567/21

Номер провадження 2/573/22/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

( вступна і резолютивна частина )

07 лютого 2022 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді: Черкашиної М.С.,

з участю секретаря: Терещенко О.В.,

представника позивача: Кузченко Т.М.,

відповідача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договорів оренди землі та стягнення орендної плати,

В С Т А Н О В И В:

Враховуючи складність у виготовленні повного тексту судового рішення, що потребує значного часу в обґрунтування доводів сторін, суд вважає за необхідне проголосити вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення буде виготовлено протягом п`яти днів.

Керуючись ч. 6 ст. 259 , 265 , 268 , 273 ЦПК України , суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) про розірвання договорів оренди землі та стягнення орендної плати , задовольнити частково.

Стягнути із фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 недонараховану орендну плату за 2018 - 2020 роки у сумі 1 977, 03 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору в розмірі 57,2 грн. пропорційно до задоволених позовних вимог.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст судового рішення буде складено протягом п`яти днів з дня проголошення його вступної та резолютивної частин.

Суддя