Постанова

від 09.08.2023 по справі 573/1567/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

09 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 573/1567/21

провадження № 61-9087 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 -на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 07 лютого 2022 року у складі судді Черкашиної М. С. та постанову Сумського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Ткачук С. С., Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І.,

ВСТАНОВИВ :

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) про розірвання договорів оренди землі та стягнення орендної плати.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом, посвідчених 17 лютого 2016 року державним нотаріусом Улянівської державної нотаріальної контори Білопільського району Сумської області та зареєстрованих в реєстрі за №№ 132, 133 вона успадкувала після ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площами 2,7936 га з кадастровими номерами: 5920681800:02:002:0239 та 59206818800:01:002:0444, які розташовані на території Вирівської сільської ради Білопільського району Сумської області та належали спадкодавцю на підставі державних актів на право приватної власності на землю.

Вказувала, що 23 лютого 2016 року між нею та ФОП ОСОБА_2 було укладено договори оренди на вказані земельні ділянки, а право оренди на земельні ділянки зареєстроване 02 березня 2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно із записами про речове право за № 13523242, № 13522783.

Зазначала, що пунктом 8 спірних договорів оренди землі обумовлено строк дії договору, які укладені на 10 років, з 23 лютого 2016 року по 23 лютого 2026 року.

У пункті 9 договорів передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: у грошовій формі у розмірі 5 % від грошової оцінки, що становить 5 230 грн 30 коп., або у вигляді продукції та надання послуг.

Пунктом 11 договорів визначено, що орендна плата вноситься у термін до кінця кожного року.

Також зазначала, що згідно з умовами пункту 40 розірвання договорів в односторонньому порядку допускається, в тому числі, у випадку систематичної несплати та ухилення орендаря від сплати орендної плати. Стверджувала, що протягом 2018-2020 років орендар не здійснював виплату жодної, із зазначених у пункті 9 договорів форм оплати орендної плати за договорами оренди земельних ділянок, що є систематичною несплатою орендної плати та підставою для розірвання договорів, у зв`язку із порушенням орендарем свого обов`язку щодо сплати орендної плати за землю.

Крім того вказувала, що встановлена договорами оренди сума грошової оцінки земельних ділянок складає 104 606 грн 07 коп., розмір орендної плати - 5 %, орендна плата за рік користування однією земельною ділянкою становить 5 230 грн 30 коп., а, отже, за 3 роки за користування двома земельними ділянками розмір орендної плати становить 31 381 грн 80 коп., яка підлягає стягненню з орендаря на користь орендодавця.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд: достроково припинити шляхом розірвання: договір оренди земельної ділянки, укладений 23 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 щодо земельної ділянки площею 2,7936 га, кадастровий номер 59206818800:02:002:0239, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право оренди на яку зареєстроване 02 березня 2016 року у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно із записом про інше речове право № 13609593; договір оренди земельної ділянки, укладений 23 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , щодо земельної ділянки площею 2,7936 га, кадастровий номер 5920681800:01:002:0444, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право оренди на яку зареєстроване 02 березня 2016 року у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно із записом про інше речове право № 13522783; стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті орендної плати у розмірі 31 381 грн 80 коп., а також понесені нею судові витрати.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 07 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 недонараховану орендну плату за 2018-2020 роки у розмірі 1 977 грн 03 коп. У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що за оренду земельних ділянок за 2018-2020 роки відповідач нарахував 31 381 грн 80 коп. і після утримання податків та зборів сплатив позивачці 25 260 грн. Разом з тим, відповідач допустив порушення умов пункту 10 договорів оренди, оскільки обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації. Таким чином, недорахована орендна плата за 2018-2020 роки складає 1 977 грн 03 коп., яку відповідач, після утримання податків та зборів, мав сплатити позивачці.

Судами не встановлено істотність порушення відповідачем договору оренди, коли внаслідок завданої цим шкоди позивачка значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З`ясувавши суттєві обставини цієї справи як щодо наявності факту порушення відповідачем умов договору і незначного розміру завданої шкоди через невиплату орендної плати у повному розмірі, так і щодо наявності критерію істотності цього порушення договору, суди дійшли висновку про відмов у задоволенні позовних вимог про розірвання договорів оренди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить рішення Білопільського районного суду Сумської області від 07 лютого 2022 року в частині незадоволених позовних вимог та постанову Сумського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким її позов задовольнити.

Підставою касаційного оскарження указаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17, від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 тощо, що передбачають вимоги пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі й витребувано цивільну справу № 573/1567/21 із Білопільського районного суду Сумської області.

У жовтні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2023 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що виплата орендної плати не може підтверджуватися відомостями, які не є платіжними документами, не містять даних про те, що це виплата орендної плати за спірними договорами, а самі відомості не містять підписів керівника чи головного бухгалтера, дати їх складання, дати отримання позивачкою зазначених сум у відомостях за 2018-2020 роки.

Вказувала, що виплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, свідчить про систематичну несплату відповідачем орендної плати, і відповідно, є підставою для розірвання договору.

Унаслідок порушення відповідачем істотних умов договору по сплаті орендної плати, вона була позбавлена значною мірою того, на що розраховувала при укладенні цих договорів, оскільки основною метою договорів оренди землі та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Позивачка не погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що виплата орендної плати без урахування індексу інфляції, у тому числі систематична, не може бути підставою для розірвання договорів оренди земельної ділянки.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2022 року представник ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_5 - подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а касаційна скарга підлягає відхиленню.

В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в силу частини першої статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом, посвідчених 17 лютого 2016 року державним нотаріусом Улянівської державної нотаріальної контори Білопільського району Сумської області та зареєстрованих в реєстрі за №№ 132, 133, ОСОБА_1 успадкувала після ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площами 2,7936 га з кадастровими номерами: 5920681800:02:002:0239 та 59206818800:01:002:0444, які розташовані на території Вирівської сільської ради Білопільського району Сумської області та належали спадкодавцю на підставі Державних актів на право приватної власності на землю (а.с. 10-11, т. 1).

Вказане спадкове майно, а саме земельні ділянки площею 2,7936 га з кадастровими номерами: 5920681800:02:002:0239 та 59206818800:01:002:0444, спадкоємцем ОСОБА_1 зареєстровані 17 лютого 2016 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №№ 13298162, 13297479 (а.с. 12-16, т. 1).

Відповідно до договорів оренди земельної ділянки від 23 лютого 2016 року ОСОБА_1 передала в строкове платне користування ФОП ОСОБА_2 земельні ділянки площею по 2,7936 га кожна, з кадастровими номерами 5920681800:02:002:0239 та 59206818800:01:002:0444, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Вирівської сільської ради Білопільського району Сумської області, та з урахуванням додаткових угод від 20 листопада 2019 року на строк до 2032 року. Згідно з актами приймання-передачі орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування означені земельні ділянки (а.с. 17-26, 81-82, т. 1).

Право оренди на земельні ділянки зареєстроване 02 березня 2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно із записами про речове право за № 13523242, № 13522783 (а.с. 14-16, т. 1).

Пунктом 8 спірних договорів оренди земельної ділянки обумовлено строк дії договору, які укладені на 10 років з 23 лютого 2016 року по 23 лютого 2026 року. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий строк.

Згідно із пунктами 9-10 договорів, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: у грошовій формі у розмірі 5 % від грошової оцінки, що становить 5 230 грн 30 коп., або у вигляді продукції та надання послуг.

У пункті 11 договорів оренди земельної ділянки визначено, що орендна плата вноситься у термін до кінця кожного року.

Згідно з умовами пункту 40 розірвання договорів оренди в односторонньому порядку допускається у випадках: систематичної несплати та ухилення орендаря від сплати орендної плати; невиконання умов договору; нецільове використання землі та недотримання вимог щодо чергування сільськогосподарських культур у сівозмінах, особливо соняшнику.

20 листопада 2019 року ОСОБА_1 уклала з ФОП ОСОБА_2 дві додаткові угоди до договорів оренди зазначених земельних ділянок, із продовженим строком оренди до 2032 року, з переважним правом на поновлення договору оренди на новий строк після закінчення строку дії договору (а.с. 81-82, т. 1).

21 липня 2020 року ОСОБА_1 добровільно зробила заповітне розпорядження, яке посвідчене в.о. старости Вирівського старостинського округу Річківської сільської ради Білопільського району Сумської області, зареєстрованого за № 73 на зазначені спірні земельні ділянки, загальною площею 2,7936 га кожна, з кадастровими номерами 5920681800:02:002:0239 та 59206818800:01:002:0444, на користь сина відповідача - ОСОБА_6 , якому заповіла їх у власність (а.с. 83, т. 1).

23 квітня 2021 року приватним нотаріусом Білопільського районного нотаріального округу Сумської області Бойко О. І. посвідчено договори купівлі-продажу, зареєстровані за №№ 544, 545, 546, за якими продавець ОСОБА_2 продає, а покупець ОСОБА_7 , яка є дочкою ОСОБА_1 , приймає (купує): житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами у АДРЕСА_1 за 29 412 грн, земельну ділянку площею 0,3213 га з кадастровим номером 5920681800:00:015:0724 для ведення особистого селянського господарства, розташовану у АДРЕСА_1 за 16 065 грн; земельну ділянку площею 0,0631 га з кадастровим номером 5920681800:00:015:0723 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташована в АДРЕСА_1 за 4 420 грн. (а.с. 86-88, 91-94, т. 1).

Право власності на вказане майно зареєстроване 23 квітня 2021 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно із записами про речове право за № 41673440 (а.с. 89-90, т. 1).

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що договорами оренди встановлено грошову оцінку земельних ділянок у розмірі 104 606 грн 07 коп. та розмір орендної плати - 5 % від грошової оцінки, орендна плата за рік користування земельною ділянкою становить 5 230 грн 30 коп.

Відповідачем на виконання пункту 9 зазначених договорів оренди від 23 лютого 2016 року сплачувалась орендна плата на користь ОСОБА_1 за обидва земельні паї відповідно до платіжних відомостей за 2018 рік на суму 8 420 грн (а.с. 55-56, т. 1), за 2019 рік - 8 420 грн (а.с. 57-58, т. 1), за 2020 рік - 8 420 грн (а.с. 59-60, т. 1). Сума нарахованої орендної плати за оренду двох земельних паїв становить 10 460 грн 60 коп., а фактично сплачується у розмірі 8 420 грн із врахуванням 1 882 грн 92 коп. податків, що підтверджується відповідними податковими розрахунками (а.с. 61-71, т. 1) та квитанціями за 2018-2020 роки (а.с. 146-147, 151-152, 156-157, т. 1).

Згідно із офіційними даними Державної служби статистики України індекс споживчих цін за 2018 рік - 109,8 %, за 2019 рік - 104,1 %, за 2020 рік - 105,0 %.

Відповідно, орендна плата за кожний рік розраховується як добуток орендної плати за минулий рік та індексу інфляції. Розмір індексованої орендної сплати за 2018 рік мав становити: 5 230 грн 30 коп. х 109,8 % = 5 742 грн 86 коп., а за оренду двох земельних ділянок - 11 485 грн 72 коп.

Недорахована орендна плата за 2018 рік становить 11 485 грн 72 коп. - 10 460 грн 60 коп. = 1 025 грн 12 коп. Розмір індексованої орендної сплати за 2019 рік мав становити: 5 230 грн 30 коп. х 104,1 % = 5 442 грн 74 коп., а за оренду двох земельних ділянок - 10 889 грн 48 коп. Недорахована орендна плата за 2019 рік становить 10 889 грн 48 коп. - 10 460 грн 60 коп. = 428 грн 88 коп.

Розмір індексованої орендної сплати за 2020 рік мав становити: 5 230 грн 30 грн. х 105,0 % = 5 491 грн 81 коп., а за оренду двох земельних ділянок 10 983 грн 62 коп.

Недорахована орендна плата за 2020 рік становить 10 983 грн 62 коп. - 10 460 грн 60 коп. = 523 грн 03 коп.

Таким чином, недорахована орендна плата за 2018-2020 роки складає 1 025 грн 12 коп. + 428 грн 88 коп. + 523 грн 03 коп. = 1 977 грн 03 коп.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення в оскаржуваній частині не відповідають.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на дату укладення договору оренди земельної ділянки) істотними умовами договору оренди земельної ділянки є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частинами першою-третьою статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно з частиною другою статті 23 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься висновок, що: «враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зазначено, що: «у пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться».

Тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) зазначено, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

У пункті 10 договорі оренди земельної ділянки від 23 лютого 2016 року, сторони обумовили, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації (а. с. 17, 22, т. 1).

За таких обставин колегія суддів не погоджується із висновками судів про те, що виплата орендної плати без урахування індексу інфляції, у тому числі систематична, є незначним порушенням і не може бути підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки.

Подібний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що відповідачем доведено належними та допустимими доказами факт отримання позивачем орендної плати за 2018 рік у розмірі 8 420 грн, за 2019 рік - у розмірі 8 420 грн та за 2020 рік - у розмірі 8 420 грн (а.с. 55-60, 146-147, 151-152, 156-157, т. 1), а позивачем вказані факти не спростовані, що є її процесуальним обов`язком (статті 12, 81 ЦПК України).

Отже, судові рішення підлягають скасуванню в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання договорів оренди земельної ділянки з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання договорів оренди земельної ділянки.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи, що Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, понесені заявником судові витрати у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та переглядом справи судами апеляційної та касаційної інстанцій підлягають відшкодуванню відповідачем на користь позивача.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 07 лютого 2022 року та постанову Сумського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання договорів оренди земельної ділянки скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договорів оренди земельної ділянки задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 23 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , щодо земельної ділянки площею 2,7936 га, кадастровий номер 59206818800:02:002:0239, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право оренди на яку зареєстроване 02 березня 2016 року у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно із записом про інше речове право № 13609593.

Розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 23 лютого 2016 року між укладений 23 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , щодо земельної ділянки площею 2,7936 га, кадастровий номер 5920681800:01:002:0444, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право оренди на яку зареєстроване 02 березня 2016 року у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно із записом про інше речове право № 13522783

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені заявником за подання позовної заяви, у розмірі 908 грн.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені заявником у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі 1 362 грн.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені заявником у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, у розмірі 1 816 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович