Постанова

від 15.02.2022 по справі 125/1956/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 125/1956/20

Провадження № 22-ц/801/310/2022

Категорія: 9

Головуючий у суді 1-ї інстанції Салдан Ю. О.

Доповідач:Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 лютого 2022 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,

суддів: Войтка Ю.Б., Матківської М.В.

з участю секретаря судового засідання Безрученко Н.Р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2

апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мотилюка Олексія Вільямовича

на рішення Барського районного суду Вінницької області від 16 листопада 2021 року та додаткове рішення цього ж суду від 03 грудня 2021 року, ухвалені під головуванням судді Салдан Ю.О., в справі № 125/1956/20

за позовом ОСОБА_1 (позивач)

до Барської міської ради Вінницької області, ОСОБА_2 (відповідачі)

за участі Комунального підприємства Барське районне бюро технічної інвентаризації (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів)

про визнання недійсними та скасування рішення, свідоцтва та скасування записів про державну реєстрацію права власності,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог

В листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до районного суду з позовом до Барської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , із залученням третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів про визнання недійсними та скасування рішення, свідоцтва та скасування записів про державну реєстрацію права власності. Вимоги обґрунтовані тим, що з 2017 року він є власником нежитлового приміщення магазину по АДРЕСА_1 і земельної ділянки, на якій розташоване приміщення. У складі приміщення є підвал, потрапити до якого можливо лише обійшовши вказану будівлю з правого боку. Однак обхід з правої сторони і виконання робіт з обслуговування зовнішніх стін будівлі ним неможливий, оскільки майже впритул знаходиться сусідня споруда, власником якої з 2006 року є відповідач ОСОБА_2 .

Позивач стверджував, що належна відповідачу ОСОБА_2 споруда фактично являє собою легку металеву конструкцію (контейнер) без фундаменту, тому не є капітальною спорудою, а є тимчасовою конструкцією (малою архітектурною формою).

З цих підстав вважав незаконним реєстрацію права власності на це майно за ОСОБА_2 як на об`єкт нерухомого майна.

Вказував також, що ОСОБА_2 не була першим власником майна, а купила його у ОСОБА_3 . Реєстрацію права власності на спірний об`єкт як на нерухоме майно за ОСОБА_3 він також вважає незаконною.

Посилаючись на те, що він не може повноцінно користуватися своєю власністю через розташування сусідньої будівлі впритул до належної йому, внаслідок чого порушуються його права як власника майна, а також на незаконність реєстрації права власності на цей об`єкт як на нерухоме майно позивач просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Барської міської ради Вінницької області №231 від 23.05.01 в частині оформлення права власності ОСОБА_3 на нежитлове приміщення Торгівельний кіоск , позначений на плані літерою Т , загальною площею 12,8 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності, видане 31.05.01 Барської міської ради Вінницької області на підставі рішення виконавчого комітету Барської міської ради Вінницької області №231 від 23.05.01 на ім`я ОСОБА_3 на нежитлове приміщення Торгівельний кіоск , позначений на плані літерою Т , загальною площею 12,8 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- скасувати запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_3 , а саме на нежитлове приміщення Торгівельний кіоск , позначений на плані літерою Т , загальною площею 12,8 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зроблений 31.05.01 за реєстровим №16 в реєстровій книзі №1а Комунальним підприємством Барське районне бюро технічної інвентаризації ;

- скасувати запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 , а саме на нежитлове приміщення Торгівельний кіоск , позначений на плані літерою Т , загальною площею 12,8 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зроблений 26.07.06 за реєстровим №16 в реєстровій книзі №1а Комунальним підприємством Барське районне бюро технічної інвентаризації .

Рішення суду першої інстанції

Ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 26.05.2021 закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Барської міської ради Вінницької області, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Комунальне підприємство Барське районне бюро технічної інвентаризації про визнання недійсними та скасування рішення, свідоцтва та скасування записів про державну реєстрацію права власності в частині позовних вимог до ОСОБА_3 .

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 16 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням цього ж суду від 03 грудня 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9000 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

31 грудня 2021 року позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Мотилюка О.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить обидва рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове пор залишення позову без розгляду.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт вважає рішення Барського районного суду Вінницької області від 16 листопада 2021 року необґрунтованим, винесеним з порушенням норм процесуального права. Додаткове рішення є похідним від первісного, а відтак також підлягає скасуванню.

Доводи апелянта полягають у тому, що суд першої інстанції не виконав вимогу процесуального закону щодо залишення без розгляду позовних вимог в зв`язку з повторною неявкою позивача і неподанням ним заяви про розгляд справи за його відсутності. На думку апелянта розгляд справи і прийняття рішення по суті позовних вимог за таких обставин є порушенням принципу диспозитивності.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

Відзиви на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надійшли, проте їх відсутність не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції - частина 3 статті 360 ЦПК України.

Провадження у справі в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 24 січня 2022 року, після усунення недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою від 02 лютого 2022 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду.

Апелянт-позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Мотилюк О.В., представник відповідача Барської міської ради, а також третьої особи, повідомлені в установленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, до суду не з`явилися, що відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Шикунова А.О. проти вимог апеляційної скарги заперечувала, просить залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване.

Встановлені судом першої інстанції обставини

Судом встановлено, що на підставі договорів купівлі-продажу від 28.11.2017 ОСОБА_1 є власником приміщення магазину по АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,0106 га з кадастровим номером 0520210100:01:028:0030, на якій розташоване приміщення.

Нежитлове приміщення складається з будівлі магазину, підвалу, прибудови, входу в підвал, ганку. Вказане підтверджується наданими позивачем копіями нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу приміщення і земельної ділянки від 28.11.2017, витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності номер 105633646 від 29.11.2017 і номер 105634304 від 29.11.2017, даними експлікації внутрішніх приміщень і плану приміщення, і не оспорювалося відповідачами.

Згідно із пунктом 3.2 зазначеного договору купівлі-продажу вказаного приміщення від 28.11.2017 покупець ОСОБА_1 підтвердив, що приміщення візуально оглянуто ним до оформлення цього договору, недоліків чи дефектів, які б перешкоджали використанню майна за призначенням, самочинних переобладнань, перепланувань, добудов, перебудов, реконструкції майна на моменту огляду не виявлено; претензій до продавця щодо якісних характеристик майна покупець не мав.

ОСОБА_2 з 2006 року є власником нежитлового приміщення Торгівельний кіоск , позначений на плані літерою Т , загальною площею 12,8 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане підтверджується наявною в матеріалах справи копією нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 25.07.2006, копією реєстраційного посвідчення на об`єкти нерухомого майна, які належать фізичним особам, виданого 26.07.2006 Комунальним підприємством Барське районне бюро технічної інвентаризації і не оспорювалося сторонами.

Позиція апеляційного суду

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає з таких підстав.

Статтею 223 ЦПК України визначено наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Правило, встановлене частиною п`ятої статті 223 ЦК України щодо залишення позовної заяви без розгляду у разі повторної неявки позивача в судове засідання якраз є винятком по відношенню загального правила частини першої цієї статті, відповідно до якої неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Як норми частини п`ятої статті 223, так і норми статті 257 ЦПК України є імперативними, тобто за наявності підстав, визначених у частині першій, незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судом та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов`язаний залишити позов без розгляду.

На це вказує використання законодавцем в зазначених норм права словосполучень суд залишає позовну заяву без розгляду , суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду , тобто йдеться про обов`язкове залишення позовної заяви без розгляду, обов`язкове постановлення судом ухвали про залишення заяви без розгляду за наявності відповідних умов, а не віднесення цього питання до дискреційних повноважень суду.

Виходячи з мовленнєвого (текстового, граматичного) аналізу частини п`ятої статті 223 ЦПК України та пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України, законодавцем в них не застосовано терміни може , має право , за власної ініціативи , які б могли вказувати на наявність в суду таких дискреційних повноважень при вирішенні питання про залишення позовну без розгляду за умов повторної неявки позивача.

У вказаній нормі Закону міститься лише один виняток, який полягає в тому, що за умов повторної неявки належним чином повідомленого позивача у судове засідання, справу може бути розглянуто, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Як свідчать матеріали цивільної справи, заява такого змісту ні від позивача, ні від його представника суду першої інстанції не подавалась.

Ураховуючи наведене, вказані умови повинні братися судом до уваги у їх сукупності та взаємозв`язку, а відтак оскільки позивач не подавав заяви про розгляд справи за його відсутності, в суду суд не було підстав для розгляду справи у його відсутності.

У частині п`ятій статті 223 ЦПК України та пункті 5 частини першої статті 257 ЦПК України можливість для суду не передбачається інших варіантів дій, крім залишення позовної заяви без розгляду.

Відтак, за змістом зазначених вище норм в разі повторної неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, суд безальтернативно зобов`язаний залишити позовну заяву без розгляду.

Матеріалами справи підтверджено, що у судові засідання, призначені на 27.10.2021, 16.11.2021 ні позивач, ні його представник не з`явилися, хоча належим чином були повідомлені про дату, час, і місце судового засідання, що підтверджується розписками.

При цьому підготовче провадження у справі закінчене ухвалою Барського райсуду від 10.08.2021 року, а відтак позивач двічі не з`явився саме в судове, а не в підготовче засідання.

Таким чином, встановивши, що належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи позивач ОСОБА_1 повторно не з`явився в судове засідання, суд першої інстанції не мав правових підстав розглядати спір по суті, а зобов`язаний був залишити позов ОСОБА_1 без розгляду.

Натомість суд першої інстанції, з урахуванням думки представника відповідача ОСОБА_4 , яка наполягала на розгляді справи по суті, вважаючи, що відмова відповідачу у вирішенні по суті заявленої до нього позовної вимоги буде становити порушення його права на доступ до правосуддя, розглянув справу по суті позовних вимог, що у свою чергу призвело до передчасного висновку про відмову в задоволенні позову.

Проте відповідач не є ініціатором зазначеного судового процесу, а відтак не може наполягати на вирішенні позовних вимог, заявлених позивачем, але не підтримуваних ним в судовому засіданні з тих чи інших причин, оскільки це суперечитиме принципові диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини 1, 3 статті 11 ЦПК України).

Позивач як сторона вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, а відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу, подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Отже відповідач не наділений правом вимагати розгляду по суті позовної вимоги, заявленої позивачем, це право належить виключно позивачеві.

При цьому, суд першої інстанції, за результатами розгляду клопотання представника відповідача про компенсацію здійснених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, ухвалив у справі додаткове рішення.

Порядок і підстави ухвалення додаткового рішення регламентовані статтею 270 ЦПК України.

Так, у відповідності до частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі N 14 від 18 грудня 2009 року, згідно з яким додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК України воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішували вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

З аналізу наведеної норми процесуального закону слід дійти висновку, що додаткове рішення може бути ухвалено судом лише після прийняття рішення по суті спору та за наявності перелічених у статті 270 ЦПК України підстав.

Пунктом 3 частини 1 статті 270 ЦПК України визначено порядок ухвалення додаткового судового рішення після ухвалення саме рішення, тобто, коли розгляд справи розглянуто по суті, а не будь-якого іншого процесуального документу (судового рішення).

Враховуючи, що колегія суддів прийшла до висновку про скасування рішення Барського районного суду Вінницької області від 16 листопада 2021 року та залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, додаткове рішення також підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 5 статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

В матеріалах справи міститься заява про стягнення судових витрат в порядку статті 141, а не в порядку статті 142 ЦПК України, але відповідно до частини 6 статті 142 у випадках, встановлених частиною третьою-п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення позову без розгляду, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 377 ЦПК України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу

З урахуванням викладених обставини та вимог апеляційної скарги рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із залишенням позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду з підстав п. 3 ч. 1 статті 257 ЦПК України ( у зв`язку з повторною неявкою позивача).

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що доступ позивача до правосуддя не буде порушений, оскільки залишення позовної заяви без розгляду не є перешкодою для повторного звернення до суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 368, 377, 382, 384 ЦПК України, Суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Мотилюка Олексія Вільямовича задовольнити.

Рішення Барського районного суду Вінницької області від 16 листопада 2021 року і додаткове рішення цього ж суду від 03 грудня 2021 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Барської міської ради Вінницької області, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Комунальне підприємство Барське районне бюро технічної інвентаризації , про визнання недійсними та скасування рішення, свідоцтва та скасування записів про державну реєстрацію права власності,- залишити без розгляду.

Роз`яснити відповідачу ОСОБА_2 її право заявити вимоги про компенсацію здійснених нею витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до частини 5 статті 142 ЦПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий: І.М. Стадник Судді: Ю.Б. Войтко М.В. Матківська