Постанова

від 11.03.2022 по справі 125/1956/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 125/1956/20

Провадження № 22-з/801/45/22

Категорія: 8

Доповідач:Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2022 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,

суддів Войтка Ю.Б., Матківської М.В.

розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи

заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Шикунової Аліни Олександрівни про стягнення судових витрат в порядку частини 5 статті 142 ЦПК України

в справі № 125/1956/20 за позовом ОСОБА_2 до Барської міської ради Вінницької області, ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Комунального підприємства «Барське районне бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсними та скасування рішення, свідоцтва та скасування записів про державну реєстрацію права власності,

встановив:

Історія справи

Короткий зміст наведених у заяві вимог та доводи інших учасників

ОСОБА_2 звернувся до районного суду з позовом до Барської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , із залученням третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - КП «Барське районне бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсними та скасування рішення, свідоцтва та скасування записів про державну реєстрацію права власності та просив: визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Барської міської ради Вінницької області №231 від 23.05.01 в частині оформлення права власності ОСОБА_3 на нежитлове приміщення «Торгівельний кіоск»; визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності, видане 31.05.01 Барської міської ради Вінницької області на ім`я ОСОБА_3 на нежитлове приміщення «Торгівельний кіоск»; скасувати запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_3 , а саме на нежитлове приміщення «Торгівельний кіоск»; скасувати запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 , а саме на нежитлове приміщення «Торгівельний кіоск».

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 16 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням цього ж суду від 03 грудня 2021 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9000 грн.

31 грудня 2021 року позивач ОСОБА_2 через свого представника адвоката Мотилюка О.В. подав апеляційну скаргу, в якій просив обидва рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про залишення позову без розгляду.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 15 лютого 2022 року апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 адвоката Мотилюка О.В. задоволено. Рішення Барського районного суду Вінницької області від 16 листопада 2021 року і додаткове рішення цього ж суду від 03 грудня 2021 року скасовано. Позов ОСОБА_2 до Барської міської ради Вінницької області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Комунальне підприємство «Барське районне бюро технічної інвентаризації», про визнання недійсними та скасування рішення, свідоцтва та скасування записів про державну реєстрацію права власності - залишено без розгляду.

17 лютого 2022 року до Вінницького апеляційного суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Шикунової А.О. про стягнення судових витрат в порядку частини 5 статті 142 ЦПК України. 09.03.2022 до суду апеляційної інстанції з Барського районного суду надійшли матеріали цивільної справи.

Обґрунтовуючи вимоги, заявник зазначила, що відповідно до п. 2.1 договору про надання правничої допомоги, укладеного 08.04.2021 між ОСОБА_4 та адвокатом Шикуновою А.О. остання взяла на себе виконання правової роботи, зокрема, консультування з питань застосування чинного законодавства, представництво та захист інтересів замовника в усіх органах, у тому числі у судах.

Вказала, що докази на підтвердження виконання умов договору знаходяться у матеріалах цивільної справи. Так, із матеріалів справи вбачається, що вона (адвокат Шикунова А.О.) добросовісно виконувала умови договору, а саме здійснювала представництво відповідача у суді першої інстанції, тоді як представник позивача і сам позивач свідомо ігнорував процесуальними правами і обов`язками, а позовні вимоги позивача були завідомо необґрунтованими.

Вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 , дії сторони позивача, пов`язані з розглядом даної справи були завідомо необґрунтованими, що, зокрема підтверджується залишенням позову без розгляду.

За вказаних обставин вважає необхідним покласти на позивача понесення відповідачем судових витрат, сума яких становить 9000 грн.

До заяви додані докази її надіслання іншим учасникам справи, проте будь-які заперечення чи письмові пояснення від них до суду апеляційної інстанції не надходили.

Позиція апеляційного суду

Перевіривши доводи заяви, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає за можливе розглянути заяву про ухвалення додаткового рішення без виклику сторін.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Згідно з частиною 5 статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Отже, за змістом частини 5 статті 142 ЦПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, йому також необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в процесі розгляду справи, в чому вони полягають, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Процесуальним законом не визначено поняття неправильних дій сторони, водночас висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим.

Разом з тим, з системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статті 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних із розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Згідно з частиною 6 статті 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Із матеріалів справи встановлено, що вона перебувала в провадженні суду першої інстанції з 30 листопада 2020 року, проте неодноразово впродовж підготовчого провадження в ній оголошувалися перерви у зв`язку із поданням позивачем різного роду клопотань.

Судовий розгляд справи також відкладався, здебільшого у зв`язку із неявкою сторони позивача.

Крім того, ще до розгляду справи по суті і постановлення судового рішення в ній, ухвали суду першої інстанції були предметом апеляційного перегляду за апеляційними скаргами сторони позивача.

Так, постановою Вінницького апеляційного суду від 22 липня 2021 року залишено без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником адвокатом Мотилюком О.Й., а ухвалу Барського районного суду Вінницької області від 26 травня 2021 року залишено без змін. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки один із первісних співвідповідачів ОСОБА_3 помер задовго до звернення ОСОБА_2 до суду із зазначеним позовом і відкриття провадження у справі (понад сім років), провадження у справі підлягало закриттю в частині позовних вимог до нього.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року залишено без задоволення апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 адвоката Мотилюка О.В., а ухвалу Барського райсуду від 10 серпня 2021 року залишено без змін. Предметом перегляду апеляційним судом була ухвалу суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяв адвоката Мотилюка О.В. про витребування доказів шляхом призначення судової будівельно-технічної експертизи, огляду доказів за їх місцезнаходженням, витребування інвентаризаційної справи на нежитлове приміщення «Торгівельний кіоск» та копій документів, і зазначену ухвалу суду першої інстанції також визнано законною і обґрунтованою апеляційним судом.

Водночас позивач заяви про здійснення розгляду справи по суті за його відсутності не подавав і не повідомив суд про обставини, які перешкоджають проведенню судового розгляду по суті без заслуховування його особистих пояснень чи пояснень представника позивача в ситуації, коли представник позивача брав участь у підготовчому провадженні і мав можливість використати усі процесуальні можливості задля належної підготовки справи до судового розгляду і збирання відповідних доказів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтею 55 Конституції України, статтею 4 ЦПК України гарантовано право кожної особи на судовий захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Самі по собі відмова в задоволенні позовних вимог чи залишення позову без розгляд не свідчать про необґрунтованість дій позивача, оскільки він може добросовісно помилятися як щодо обставин справи, так і щодо їх правового регулювання, щиро але помилково вважати, що його права були порушені або протиправно не визнаються іншою особою (особами).

Разом з тим, виходячи з конкретної поведінки позивача і його представника в даній цивільній справі, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами представника відповідача про те, що позивач діяв несумлінно, його дії були необґрунтованими, а тому відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійсненим ним витрат, пов`язаних з розглядом справи відповідно до частини 5 статті 142 ЦПК України.

Підставами для такого висновку суду апеляційної інстанції є те, що позивачем заявлено позов, зокрема, до померлої особи, як підготовче судове засідання, так і судове засідання неодноразово відкладалися в зв`язку з його неявкою, справа не могла бути розглянутою в зв`язку з апеляційним переглядом законних процесуальних рішень, а коли суд першої інстанції розглянув справу і постановив судове рішення по суті позовних вимог, позивач не наполягав на вирішенні спору по суті і задоволенні позовних вимог, а просив скасувати рішення і залишити позов без розгляду. Водночас до суду першої інстанції він ні заяви про розгляд справи за його відсутності, ні заяви про залишення позову без розгляду не подавав. Отже позивачем (представником позивача) використано норми процесуального права не для виконання завдання цивільного судочинства, яким є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, а для ініціювання «процесу заради процесу», продовження спірного характеру правовідносин і стану правової невизначеності, що не можна вважати обґрунтованим.

Між тим, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина 2 статті 2 ЦПК України).

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідності до статті 26 цього Закону адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини першої статті Закону представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).

Відповідно до статті 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно з частинами першою та другою статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно з положеннями частин першої-другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як уже зазначалося, представник відповідача в суді першої інстанції в порядку частини першої статті 134 ЦПК України подала до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які понесено відповідачем ОСОБА_4 у зв`язку із розглядом справи, надавши на підтвердження, зокрема: договір про надання правничої допомоги; акт виконаних робіт, відповідно до п. 2 якого вартість правничої допомоги становить 9000 грн; звіт про витрачений час на надання правничої допомоги, де зазначено, що кількість витраченого адвокатом часу (9 год) та розмір адвокатського гонорару за годину роботи, який становить 1000 грн; квитанцію про фактичну оплату відповідачем гонорару на суму 9000 грн.

За частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою N 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги представника відповідача адвоката Шикунової А.О. про відшкодування витрат в порядку частини 5 статті 142 ЦПК України є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Сума вартості правової допомоги за представництво інтересів у суді першої інстанції, яку має відшкодувати на користь відповідача позивач, становить 9000 грн вона є обґрунтованою та співмірною.

Керуючись статтями 133, 134, 137, 141, 142, 270, 382 ЦПК України, суд, -

постановив:

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Шикунової Аліни Олександрівни про стягнення судових витрат - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 9 000 (дев`ять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, не підлягає.

Головуючий І.М. Стадник

Судді Ю.Б. Войтко

М.В.Матківська