Ухвала

від 16.02.2022 по справі 489/4280/21

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

справа № 489/4280/21

провадження №2-з/489/21/22

УХВАЛА

про забезпечення позову

16 лютого 2022 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Коваленка І.В., розглянувши в письмову провадженні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за її позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя ,

встановив:

У липні 2021 року позивач звернулась до суду з позовом в якому просить визнати квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та вартість часток відповідача в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Бюро інженерних технологій та Товариства з обмеженою відповідальністю Парадчук об`єктами спільної сумісної власності; здійснити поділ спільного майна подружжя, визнавши за нею право власності на спірну квартиру та припинити право власності відповідача на останню.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 07.07.2021 по вищевказаній справі відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

14.02.2022 ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Волкової Л.Г., подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд накласти арешт на спірну квартиру та автомобіль седан-В Volkswagen Passat, 2018 року випуску, vin НОМЕР_1 , а також заборони вчиняти дії щодо передачі у власність, оренду наступне устаткування для широкоформатного друку ТОВ Парадчук : принтер Flora Lj320P 3.2 м, друкувальні головки Epson Dx5, принтер Addtop SE1601 з друкувальною головкою Epson DХ5, автоматичні машинки для встановлення люверсів.

Заява мотивована тим, що в провадженні Ленінського районного суду міста Миколаєва перебуває вищевказана цивільна справа. Проте, їй стало відомо, що відповідач має намір продати спірне нерухоме майно, оскільки вважає, що воно є його особистою власністю і тільки він має право на розпорядження ним. Позивач зазначила, що відповідач має намір виїхати за межі України на постійне проживання у Республіку Польща, де ТОВ Парадук , в якому відповідач є засновником, має філіал, у зв`язку з чим він останнім часом активно розпродає майно товариства. Вказані обставини стали їй відомі від їхнього сина ОСОБА_3 , 2011 року народження. Крім того, згідно з відповіддю МВС України та ТОВ Бюро інженерних технологій , в якому частка відповідача в уставному фонді становить 100%, зареєстровано право власності на зазначений вище автомобіль, на який вже видано свідоцтво про реєстрацію для поїздки за кордон. Оскільки невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, просить задовольнити дану заяву.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову та додані до неї докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом даних норм, забезпечення позову - це заходи щодо охорони матеріально правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може сховати майно, продати, знищити або знецінити його, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Види забезпечення позову передбачені частиною першою статті 150 ЦПК України. Так згідно пунктів 1 та 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, та шляхом заборони вчиняти певні дії.

За змістом частини третьої статті 150 цього Кодексу, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників процесу.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюється судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Частина восьма статті 153 ЦПК України передбачає, що в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову.

Пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову зобов`язує суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, тільки пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача та відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Тобто, вирішуючи дане питання суд повинен враховувати інтереси всіх учасників процесу, в тому числі позивача і відповідача.

Європейський суд з прав людини нагадує, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує наявність на національному рівні засобу правового захисту для реалізації прав і свобод, визначених у Конвенції, у якій би формі вони не забезпечувались у національному правовому полі.

Сфера зобов`язань Договірних держав за статтею 13 Конвенції коливається в залежності від природи скарги заявника; проте засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути ефективним, як на практиці, так і за законом (Кудла проти Польщі, №30210/96, пункт 157, ECHR 2000-XI). Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності (див., крім іншого, Міфсуд проти Франції, №57220/00, ECHR 2002-VIII) (Рішення від 29.06.2006 у справі Пантелеєнко проти України , заява №11901/02 Страсбург).

При цьому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог є поділ спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зокрема квартири АДРЕСА_2 .

Згідно даних інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №264470707 від 06.07.2021 квартира АДРЕСА_3 за вищевказаною адресою належить на праві власності ОСОБА_2 , згідно договору купівлі-продажу від 01.11.2011.

Таким чином, зважаючи на зміст позовних вимог, заявлені позивачем заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірну квартиру адекватні заявленим позовним вимогам, адже у разі подальшого відчуження квартири існує ризик неефективного захисту прав позивача, про порушення яких вона стверджує у позовній заяві. Зокрема, позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за її позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася з позовом у цій справі.

Таким чином, суд вважає за необхідне заяву позивача про забезпечення позову задовольнити частково та накласти арешт на квартиру АДРЕСА_2 .

Щодо вимоги про накладення арешту на автомобіль та заборони вчиняти дії щодо передачі у власність, оренду устаткування для широкоформатного друку ТОВ Парадчук , суд виходить з наступного.

Зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що право власності на автомобіль седан-В Volkswagen Passat, 2018 року випуску, vin НОМЕР_1 зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю Бюро інженерних технологій . В свою чергу, устаткування для широкоформатного другу, щодо якого позивач просить здійснити заборону на вчинення дій відносно його передачі у власність та оренду, перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю Парадрук .

При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю Бюро інженерних технологій та Товариство з обмеженою відповідальністю Парадрук , на час вирішення питання про забезпечення позову, до участі у справі судом залучені не були та позовні вимоги до них не заявлялись.

Як вже зазначалось, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Позивач просить фактично застосувати певні обмеження пов`язані з розпорядженням рухомим майном, яке на праві власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю Бюро інженерних технологій та Товариству з обмеженою відповідальністю Парадрук , які не є відповідачами по справі.

В постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 755/5333/20 (провадження № 61-17180св20) зазначено, що накладення арешту на майно особи, яка не є відповідачем у справі, є помилковим.

Відтак, суд дійшов висновку, що у разі задоволення заяви про забезпечення позову у такий спосіб, ця дія може вплинути на права та обов`язки осіб, що не залучені до участі у справі, а тому їх права будуть порушені.

За таких обставин суд вважає, що даний вид заходу забезпечення позову не є співмірним із предметом позову та позивач не довела, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може мати наслідком невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а тому з даній частині вимог заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись статтями 149, 150, 153 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за її позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_4 , та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

В решті вимог заяви відмовити.

Встановленні цією ухвалою забезпечення позову діють до набранням судовим рішенням законної сили.

Копію ухвали направити сторонам для відома та відповідним органам для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню, оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення або з дня складання повного тексту ухвали. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 16.02.2022.

Суддя І.В.Коваленко