Рішення

від 08.07.2024 по справі 489/4280/21

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

справа № 489/4280/21 провадження №2/489/55/24

РІШЕННЯ

Іменем України

08 липня 2024 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

за участю секретаря судового засіданняКоростієнко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Бюро інженерних технологій» (далі - ТОВ «Бюро інженерних технологій»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Парадрук» (далі ТОВ «Парадрук») про поділ спільного майна подружжя

встановив:

У липні 2021 року позивач звернулась до суду з позовом, після уточнення якого просила:

- визнати об`єктами права спільної сумісної власності сторін двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та вартість часток відповідача в статутному капіталі ТОВ «Бюро інженерних технологій» та ТОВ «Парадрук»;

- здійснити поділ спільного майна подружжя, визнавши за позивачем право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та припинити право власності відповідача на спірну квартиру;

- стягнути з відповідача 6810,00 грн. судового збору.

Як на підставу позовних вимог позивач вказала, що з 09.08.2011 по 17.06.2021 перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 17.06.2021 у справі № 489/5644/20.

Фактично шлюбні відносини припинені з листопада 2020 року.

Від шлюбу сторони мають одну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За час шлюбу, а саме 01.11.2011 між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу двокімнатної квартири загальною площею 68,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до пункту 3 договору купівлі-продажу квартири від 01.11.2021 покупцем засвідчено, що він одружений, квартира, яка є предметом цього договору, придбавається за спільні сумісні грошові кошти подружжя у спільну сумісну власність, а цей договір укладається в інтересах сім`ї та за згодою другого з подружжя, а саме ОСОБА_1 , підпис якої на заяві про таку згоду засвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Сіряковою О.В. 30.08.2011 за реєстровим № 1860.

Згідно пункту 5 договору продаж квартири здійснюється за 360000,00 грн., з яких 16000,00 грн. покупець сплатив покупцю, а решту в сумі 344000,00 грн. покупець зобов`язується сплатити продавцю не пізніше 02.11.2011.

Згідно звіту про оцінку ТОВ «Оціночна компанія «Аспект» від 12ю05.2021 оціночна вартість спірної квартири склала 1220121,00 грн.

Крім того, за час шлюбу за спільні грошові кошти подружжя, в інтересах сім`ї, відповідачем придбано частку у статутному капіталі ТОВ «Бюро Інженерних технологій» та відкрито ТОВ «Парадрук».

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань № 39882063207 від 06.05.2021 ОСОБА_2 є засновником:

- ТОВ «Парадрук» (юридична адреса: м.Миколаїв, вул. Декабристів, 23-б, офіс 22, код ЄДРПОУ 43166941). Розмірі статутного капіталу: 1000,00 грн., частка відповідача в уставному фонді товариства: 100%;

- ТОВ «Бюро інженерних технологій» (юридична адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ 32459775). Розмір статутного капіталу 18500,00 грн., частка відповідача в уставному фонді товариства: 100% .

Вартість частини майна товариства, належна до сплати учаснику, має визначатися із дійсної (ринкової) вартості з урахуванням всього майна товариства.

Згідно відповіді Міністерства внутрішніх справ України за ТОВ «Бюро інженерних технологій» зареєстроване право власності на автомобіль Volkswagen Passat, 2018 року випуску, дата реєстрації 31.05.2019. Середньоринкова вартість якого згідно розрахунку міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства становить 494379,60 грн.

Крім того, розмір статутного капіталу ТОВ «Парадрук» становить 1000,00 грн.

Таким чином, станом на дату припинення спільного господарства, у сторін наявне спільне сумісне майно на загальну суму 1715500,60 грн.

Позивач вважає, що так як спільна дитина сторін проживає разом з нею, відповідач аліменти не сплачує, участі в утриманні дитини не приймає, то вона має право на збільшення її частки у спільному майні подружжя до 3/4 та визнання за нею в цілому права власності на спірну квартиру, а корпоративні права в товариствах залишити за відповідачем. Крім того, вона не має іншого житла, а виділ часток в квартирі є неможливим, оскільки конструктивно неможливо зробити два окремих виходи/входи до квартири.

У відзиві на позов від 03.08.2021 представник відповідача адвокат Донець А.М. в задоволенні позовних вимог просив відмовити. Вказав, що позовна заява не містить доказів на підтвердження підстав для відступлення від засад рівності часток, згідно статті 70 СК України, а тому частки подружжя в спільному майні є рівними. ОСОБА_2 щомісячно добровільно перераховує ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина з травня 2021 року та 13.07.2021 подав позов до Корабельного районного суду міста Миколаєва про визначення місця проживання сина разом з батьком. Тобто оспорюється місце проживання сина. Також, ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 02.06.2021 у справі №489/2743/21 відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів, так як позивач вважає, що розмір аліментів, які добровільно сплачує ОСОБА_2 є недостатнім.

Крім того, спірна двокімнатна квартира перебуває в іпотеці АТ КБ «ПриватБанк», а тому розгляд справи без участі іпотекодержателя може вплинути на права та інтереси останнього. Також просить долучити до матеріалів справи інформацію про відсутність рішень (неприйняття) у період 2019 2020 учасниками ТОВ «Бюро інженерних технологій» та ТОВ «Парадрук» про розподіл прибутку та виплату дивідендів.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва суду від 07.07.2021 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 16.02.2022 заяву ОСОБА_1 забезпечено позов шляхом накладення арешту спірну квартиру.

Ухвалою суду від 04.04.2024 за клопотанням представників сторін до участі у справі в якості третіх осіб залучено АТ КБ «ПриватБанк», ТОВ «Бюро інженерних технологій» та ТОВ «Парадрук» та витребувано письмові докази.

Ухвалою суду 27.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Ухвалою судувід 08.07.2024закрито провадженняв частині визнання спільною власністю подружжя вартості часток відповідача в статутному капіталі ТОВ «Парадрук» та ТОВ «Бюро інженерних технологій».

У судове засідання, призначене на 04.07.2024, учасники справи не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином.

Представник позивача адвокат Волкова Л.Г. у заяві від 04.07.2024, поданої через систему «Електронний суд», з посиланням на відсутність технічної можливості провести судове засідання в режимі відеоконференції, просила справу розглянути за її відсутності. Позовні вимоги підтримала частково в частині визнання спірної квартири об`єктом спільної сумісної власності сторін та її поділу шляхом визнання ідеальних часток відповідно до положень статей 69,70 СК України. Від позовних вимог про визнання об`єктами спільної сумісної власності частки відповідача ОСОБА_2 в статутному капіталі ТОВ «Бюро інженерні технології» та ТОВ «Парадрук» відмовилася.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Лемешко О.В. 04.07.2024 надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності відповідача. У наданих до суду письмових пояснення від 03.07.2024 вказав, що відповідач не має іншого житла, крім спірної квартири, та водночас має фінансові зобов`язання перед кредитною (банківською) установою за зобов`язаннями юридичної особи, майнові права в якій належали в тому числі і позивачці. Тому з вимогами позивачки не погоджується та вважає, що спірне майно, крім майнових прав в ТОВ «Парадрук», в якому частка відповідача в статурному капіталі відсутня через її відчуження 17.02.2022 іншій особі, підлягає поділу в рівних частках по кожному.

Інші учасники справи причини неявки судове засідання не повідомили, що не перешкоджає розгляду справи.

Згідно статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За положеннями частини п`ятоїстатті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Так як текст рішення складено 08.07.2024, то незважаючи на те, що судове засідання призначене на 04.07.2024, датою ухвалення рішення є саме 08.07.2024.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов наступного.

Із матеріалів справи встановлено, що з 09.08.2011 по 17.06.2021 сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 17.06.2021 у справі № 489/5644/20.

Як зазначає позивач, що не оспорюється відповідачем, фактично шлюбні відносини між сторонами припинені з листопада 2020 року.

Від шлюбу сторони мають одну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 02.12.2011.

За час шлюбу, а саме 01.11.2011 між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу двокімнатної квартири АДРЕСА_4 , який посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Сіряковою О.В. та зареєстровано в реєстрі за № 2363.

Відповідно до пункту 3 договору купівлі-продажу квартири покупцем засвідчено, що він одружений, квартира, яка є предметом цього договору, придбавається за спільні сумісні грошові кошти подружжя у спільну сумісну власність, цей договір укладається в інтересах сім`ї та за згодою другого з подружжя, а саме ОСОБА_1 , підпис якої на заяві про таку згоду засвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Сіряковою О.В. 30.08.2011 за реєстровим № 1860.

Державна реєстрація права власності на вказану квартиру здійснена на ім`я відповідача ОСОБА_2 , що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав № 36389139, виданого Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації 23.11.2012.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 264470707 від 06.07.2021, власником спірної квартири є ОСОБА_2 та квартири перебуває в іпотеці в АТ КБ «ПриватБанк» згідно договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Грудницькою І.М. 18.02.2021, зареєстрованого в реєстрі за № 163. Предметом іпотечного договору є надання іпотекодавцем в іпотеку квартири в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ « Бюро інженерних технологій», перед іпотекодержателем АТ КБ «ПриватБанк» по кредитному договору № 32459775-КД-1 від 18.02.2021, укладеному між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Бюро інженерних технологій».

Витягом з реєстру територіальної громади міста Миколаєва «Про реєстрацію особи» від 07.07.2021 № 16.27-7839-2021 підтверджується, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою спірної квартири ( АДРЕСА_5 ).

Крім спірної квартири позивач просила визнати спільною сумісною власністю подружжя вартість часток відповідача в статутному капіталі ТОВ «Парадрук» та ТОВ «Бюро інженерних технологій», але в подальшому в заяві від 04.07.2024 відмовилася від цих позовних вимог.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 49 ЦПК України, крім прав та обов`язків, визначених устатті 43цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

У зв`язку із цим, ухвалою суду від 08.07.2024 закрито провадження в частині визнання спільною власністю подружжя вартості часток відповідача в статутному капіталі ТОВ «Парадрук» та ТОВ «Бюро інженерних технологій», що виключає необхідність в наданні оцінки судом доводам і запереченням сторін щодо цих обставин.

При вирішенні вимоги позивача про поділ спірної квартири, право власності на яку в позові вона просить визнати за нею в цілому, збільшивши її частку з підстав перебування на її утриманні спільної дитини сторін, яку фактично підтримала в заяві від 04.07.2024, в якій просить здійснити поділ квартири у відповідності до положень статей 69, 70 СК України, суд виходить з наступного.

Правове обґрунтування та мотиви суду

Згідно з частиною третьоюстатті 368 ЦК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно достатті 60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція нормистатті 60 СК Українивказує на презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя.Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який їїспростовує.

Згідно зістаттею 63 СК Українидружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першоїстатті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з частинами другою та третьоюстатті 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Вирішуючи спори між подружжям про поділ майна, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, яке існує на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання такого майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно до частини першоїстатті 71 СК Українимайно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17 та постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 711/2302/18, викладено загальний правовий висновок про те, що устаттях60,70 СК України,статті 368 ЦК Українипередбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя.

Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява, одного з подружжя, про те, що річ була куплена на її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною. Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Такого висновку дотримується Верховний Суд і в постанові від 01.05.2024 у справі № 756/189/22 (провадження № 61-13906св23).

У справі, що розглядається, сторони не оспорюють того, що спірна квартира була придбана в період шлюбу, а відтак їх частки в праві спільної сумісної власності є рівними, та складають по 1/2 кожного.

При цьому, суд відхиляє доводи позивача про те, що перший внесок на купівлю квартири та послуги ріелтора і приватного нотаріуса в загальній сумі 4200 доларів США, що станом на 01.11.2011 еквівалентно 33600,00 грн. був сплачений за рахунок коштів матері позивача, так як ці доводи не підтверджені належними і допустимими доказами.

Стосовно доводів позивача про збільшення її частки в нерухомому майні через проживання дитини разом з нею та не сплатою відповідачем аліментів на утримання сина.

Відповідно до положень частини першоїстатті 71 СК Українимайно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Аналіз указаних норм свідчить про те, що при вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами другою, третьоюстатті 70 СК України, в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але й інші обставини.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частини першої - третьоїстатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Із матеріалів справи встановлено, що дитина проживає разом з позивачем.

Заперечуючи проти доводів позивача про ухилення від сплати аліментів, до відзиву на позов відповідач додав дублікати квитанцій ПриватБанку за період з грудня 2020 року, січень - червень 2021 року, відповідно до яких призначенням платежів вказано оплату навчання дитини та перерахування аліментів, що позивач не оспорила.

Крім того, судом встановлено, що з позовом про стягнення аліментів ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду міста Миколаєва у травні 2021 року та рішенням цього суду з відповідача ОСОБА_2 стягнуті аліменти на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 11.05.2021 і до досягнення дитиною повноліття.

Таким чином, досліджені судом докази спростовують доводи позивача про відсутність сплати відповідачем аліментів та його ухилення від участі в утриманні сина.

Суд звертає увагу, що сама по собі наявність заборгованості зі сплати аліментів не є тією обставиною, яка має істотне значення для застосування статті 70 СК України, зокрема не свідчить про ухилення відповідача від участі в утриманні дитини.

Крім того, у разі подальшої несплати відповідачем аліментів, позивачка має право на укладення договору в порядку статті 190СК України про припиненняправа нааліменти длядитини узв`язкуз передачеюправа власностіна нерухомемайно (житловийбудинок,квартиру,земельну ділянкутощо).Такий договірнотаріально посвідчується.Право власностіна нерухомемайно затаким договоромвиникає змоменту державноїреєстрації цьогоправа відповіднодо закону.Набувачемправа власностіна нерухомемайно єсама дитинаабо дитинаі тойіз батьків,з кимвона проживає,на правіспільної частковоївласності наце майно.У разіукладення такогодоговору тойіз батьків,з кимпроживає дитина,зобов`язуєтьсясамостійно утримуватиїї.Укладення договоруне звільняєтого збатьків,хто проживаєокремо,від обов`язкубрати участьу додатковихвитратах надитину (постанова Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 521/11825/20 (провадження № 61-3341 св 23)).

Наявність інших обставин, за яких можливе відступлення від засад рівності часток подружжя при поділі спірного майна, позивачем не доведено.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, а саме визнання спірної квартири спільною сумісною власністю подружжя та її поділу між сторонами шляхом визначення їх часток в праві спільної власності рівними, по 1/2 кожному.

Так як суд відмовив позивачу у визнанні права власності на спірну квартиру в цілому, вимога про припинення права власності відповідача на квартиру, яка є похідною, задоволенню не підлягає.

Стосовно вимоги представника відповідача про визначення часток сторін в статутному капіталі ТОВ «Бюро інженерні технології» по 1/2 кожного, такий поділ судом не можливий в силу вимог частин першої, третьої статті 13 ЦПК України, оскільки позивач від вимог про поділ частки відповідача в статутному капіталі вказаного товариства відмовилася, а відповідач із зустрічним позовом до суду не звертався.

Відповідно до частин першої, сьомої статті 158 ЦПК України заходи забезпечення, встановлені ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 16.02.2022 у виді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , діють протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Так як позов задоволено частково шляхом визнання спірного майна спільною сумісною власністю подружжя із визначенням часток (немайнова вимога), на підставі положень статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 908,00 грн. (за ставками судового збору, встановленими на момент звернення позивача до суду).

Керуючись статтями4,19,141,263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 .

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати, що частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 , є рівними, по 1/2 кожного.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.)

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заходи забезпечення позову встановлені ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 16.02.2022 у справі № 489/4280/21 (провадження № 2-з/489/21/22) у виді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , діють протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_6 ;

відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 ;

третя особа: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д;

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Парадрук», код ЄДРПОУ 43166941, місцезнаходження: м.Миколаїв, вул. Декабристів, 23-Б, офіс 22;

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бюро інженерних технологій», код ЄДРПОУ 32459775, місцезнаходження: м.Миколаїв, вул. Повздовжня дванадцять, 16, кв. 69.

Повний текст судового рішення складено 08.07.2024.

Суддя І.В.Коваленко