Постанова

від 10.02.2022 по справі 761/20161/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у І інстанції Ковальчук Л.М.

Провадження №22-ц/824/1030/2022 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів: Гуля В.В., Мельника Я.С.,

за участю секретаря: Ковтун М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного судусправу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд АСПРО на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 липня 2021 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра і гарантія", Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "АСПРО", треті особи: приватний нотаріус Пономарьова Дар`я Володимирівна, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування реєстрації,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ "Фінансова компанія "Довіра і гарантія", АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "АСПРО", треті особи: приватний нотаріус Пономарьова Д.В., ПАТ "Комерційний банк "Надра" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування реєстрації.

Разом із позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту із забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 109,8 м.кв., яка зареєстрована на праві власності за АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "АСПРО".

Обгрунтовуючи заяву, позивач посилався на те, що звернувся до суду з позовом до ТОВ "Фінансова компанія "Довіра і гарантія", АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "АСПРО", треті особи: приватний нотаріус Пономарьова Дар`я Володимирівна, ПАТ "Комерційний банк "Надра" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування реєстрації, у якому просив суд: визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 20.11.2020 року, укладений між відповідачами, зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. за реєстраційним № 2299; скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за відповідачем-2, проведену згідно договору купівлі-продажу від 20.11.2020 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., за реєстраційним № 2299; відновити за позивачем реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 , виданого 15.05.2014 року реєстраційною службою Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.05.2014 за номером 21675645, номер запису про право власності 5661883, згідно з Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 360757032224 від 16.05.2014, виданого Реєстраційною службою Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області або за наявністю укладеного у встановленому законом порядку договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 04.06.2014 року.

При цьому, ОСОБА_1 зазначив, що 21.03.2008 року між ним та ПАТ Комерційний банк Надра укладено Кредитний договір № 242/П/99/2008-840 в іноземній валюті.

В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між позивачем та ПАТ Комерційний банк Надра було укладено договір іпотеки від 04.06.2014 року, згідно з яким в іпотеку передано квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 109,8 м.кв.

Предмет іпотеки належав позивачу на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 , виданого 15.05.2014 року реєстраційною службою Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.05.2014 за номером 21675645, номер запису про право власності 5661883, згідно з Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 360757032224 від 16.05.2014, виданого Реєстраційною службою Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області.

У період дії кредитного договору та договору іпотеки позивач сумлінно виконував взяті на себе зобов`язання за кредитним та іпотечним договорами до моменту припинення фактичної діяльності ПАТ Комерційний банк Надра .

05.06.2015 року рішенням Національного банку України ПАТ Комерційний банк Надра ліквідовано.

Від ПАТ Комерційний банк Надра або від його правонаступників дотепер позивачу не надходило жодного повідомлення щодо подальшого виконання умов кредитного договору № 242/П/99/2008-840 від 21.03.2008 року та договору іпотеки від 04.06.2014 року. Про подальше відступлення права вимоги за зобов`язаннями за вказаними кредитним та іпотечним договорами ПАТ Комерційний банк Надра позивачу нічого не відомо. Всупереч вимог ст. 24 Закону України Про іпотеку , жодного повідомлення позивачу, як позичальнику за кредитним договором, та іпотекодавцю за договором іпотеки, не надходило та не було відомо про зміну кредиторів.

17.12.2020 року з Державного реєстру речових прав позивачу стало відомо про зміну іпотекодержателя з ПАТ Комерційний банк Надра на ТОВ "Фінансова компанія "Довіра і гарантія", код 38750239, а також про посвідчення 20.11.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. договору купівлі-продажу № 2299 від 20.11.2020, відповідно до якого право власності на об`єкт нерухомості - трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано за АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "АСПРО".

На думку позивача, вказані дії здійснено з порушенням умов укладеного іпотечного договору, норм ЦК України, Закону України Про іпотеку .

Зважаючи на обставини вибуття квартири із власності позивача, на думку останнього існує ризик відчуження майна, яке є предметом спору, і невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у справі, оскільки вказане майно може бути відчужене на користь третіх осіб.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 липня 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт із забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 109,8 м.кв., яка належить АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "АСПРО".

Не погоджуючись з ухвалою, відповідач АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "АСПРО" через представника Явтушенка Д.С. подав на ухвалу апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Обгрунтовуючи скаргу, відповідач посилався на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали не було дотримано принципу співмірності та розумності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, а мотивувальна частина ухвали не містить обґрунтування існування реальної загрози невиконання або утруднення виконання рішення суду в разі задоволення позову ОСОБА_1 . Крім того, апелянт у скарзі зазначив, що позов ОСОБА_1 ґрунтується виключно на припущеннях та не має підстав для задоволення і спрямований виключно на створення перешкод апелянту, як законному власнику, у праві розпорядження належним йому майном.

У відзиві, що надійшов від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Дейнегіна С.М., останній просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а ухвалу суду про забезпечення позову - без змін, як законну та обґрунтовану.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Дейнегін С.М. проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечив з підстав, викладених у відзиві на скаргу.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами наявний спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, вид забезпечення позову відповідає заявленим позовним вимогам, та, оцінивши пропорційність втручання у право АТ Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд АСПРО на мирне володіння майном, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру.

Колегія суддів погоджується з вищенаведеними висновками суду, виходячи з наступного.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об`єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволенні позову.

При цьому варто враховувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Суд першої інстанції, дослідивши зміст позовної заяви та поданої позивачем заяви про забезпечення позову, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для забезпечення позову у спосіб, визначений позивачем, зважаючи на те, що відповідач має об`єктивну можливість здійснити відчуження належної йому квартири.

Згідно з приписами Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на об`єкти нерухомого майна та їх обтяження підлягають державній реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до абзацу першого ч. 2 ст. 26 Закону № 1952-IV у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Проте у випадку, якщо до скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав щодо об`єкта нерухомого майна буде проведена державна реєстрація прав на цей об`єкт за іншою особою, внесення запису про скасування державної реєстрації прав буде неможливим до моменту скасування цієї державної реєстрації прав у встановленому Законом № 1952-IV порядку.

Враховуючи наведені позивачем обставини вибуття квартири з його власності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав вважати, що АТ Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд АСПРО , як власник квартири, має реальну можливість відчужити її на користь третіх осіб, що з огляду на особливості функціонування Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ускладнить внесення до реєстру записів про скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, яке оскаржив позивач, та зумовить необхідність звернення ОСОБА_2 до суду з новими позовами.

Враховуючи викладені обставини, правильним є висновок суду про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав ОСОБА_2 , за захистом яких він звернувся до суду.

Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується, а також спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце.

Заходи забезпечення позову в розумінні норм процесуального закону носять тимчасовий характер і покликані унеможливити настання обставин, за яких виконання ухваленого судом рішення буде утрудненим або взагалі стане неможливим.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про накладення арешту на квартиру, оскільки такий захід забезпечення позову є співмірним із позовними вимогами, які заявив ОСОБА_1 , і вжиття цього заходу буде мати наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, не зумовить фактичного вирішення спору по суті та не порушує будь-яких прав третіх осіб.

Доводи апеляційної скарги про те, що обраний позивачем захід забезпечення позову не забезпечує виконання рішення суду у майбутньому, а арешт є неспівмірним і не пов`язаний із предметом спору, не ґрунтуються на вимогах процесуального закону.

Так, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - Закон № 2147- VIII), яким ЦПК України викладено в новій редакції, в тому числі розширені підстави вжиття судом заходів забезпечення позову.

Зокрема, якщо за попередньою нормою (ч.3 ст.151 ЦПК в редакції до 15 грудня 2017 року) підставою вжиття заходів забезпечення позову було лише утруднення виконання чи неможливість виконання в майбутньому рішення суду, то згідно ст.149 ЦПК України (в редакції після 15 грудня 2017 року) суд за заявою учасника справи має право вжити заходів забезпечення позову не тільки якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, але і якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Можливе відчуження відповідачем нерухомого майна, з метою повернення якого позивач звернувся до суду, за умови задоволення його вимог може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, бо майно буде належати іншій особі, право якої позивачу також доведеться оспорювати, звертаючись до суду із новими позовами.

Таким чином, вжиті судом заходи забезпечення позову у вигляді арешту безпосередньо стосуються предмета спору і поновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та є співмірними з його вимогами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказала, що: співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову .

Перевіряючи доводи скарги про відповідність заходів забезпечення позову позовним вимогам ОСОБА_1 , колегія суддів вважає, що вжиті судом заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру відповідають позовним вимогам ОСОБА_1 , і їх вжиття буде мати наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, не зумовить фактичного вирішення спору по суті та не порушить будь-яких прав третіх осіб.

Інші доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства і обґрунтованості постановленої судом ухвали не спростовують .

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і доводи апеляційної скарги відповідача цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення судового рішення без змін, а скарги АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "АСПРО" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "АСПРО" - залишити без задоволення.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 липня 2021 року про забезпечення позову - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: