Рішення

від 07.02.2022 по справі 454/1449/20

СОКАЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 454/1449/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2022 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Адамович М. Я. ,

за участю секретаря Калиш В.О., Коваль Р.В.,

представника позивача за первісним позовом - адвоката Мацей М.М.,

представника відповідача за первісним позовом - адвоката Табака Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокаль справу за позовом ОСОБА_1 до Белзької міської ради Львівської області, ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнання права власності на спадкове майно та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Белзької міської ради Львівської області про визнання особи такою, що втратила право на частку в майні колгоспного двору та визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася в суд та просить встановити факт постійного її проживання зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на спадкове майно після смерті останнього.

Свої вимоги мотивує наступним.

З 07.05.1988р. вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 та в них є троє спільних дітей. Їх сім`я проживала по АДРЕСА_1 , вели спільне господарство.

ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік помер та вона вважала, що прийняла спадщину після його смерті, а тому одразу після його смерті не зверталася до нотаріуса.

Після смерті чоловіка в зазначеному вище будинку почав проживати брат покійного - ОСОБА_4 , який до того проживав зі своєю дружиною в м.Червоноград, де винаймав житло та який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Від нотаріуса їй стало відомо, що головою колгоспного двору по АДРЕСА_1 був ОСОБА_5 , який уклав заповіт на користь ОСОБА_4 .

Однак, в даному житловому будинку проживали й інші члени колгоспного двору: дружина голови колгоспного двору ОСОБА_6 , яка померла після смерті чоловіка та її чоловік ОСОБА_3 .

Вона звернулася до нотаріуса після смерті останнього члена колгоспного двору ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Оскільки ОСОБА_5 уклав заповіт на користь ОСОБА_4 , а його дружина ОСОБА_6 не укладала заповіту, то після її смерті належна їй частка ділиться між двома синами: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Таким чином, на її думку їй належить 1/4 частка будинковолодіння та земельної ділянки після смерті її чоловіка ОСОБА_3 та 1/8 частка після смерті матері чоловіка ОСОБА_6 .

Також, ОСОБА_6 належить земельна ділянка площею 2,3597га, яка в спадковому порядку ділиться на двох синів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Крім того, її чоловікові належить земельна ділянка площею 1,0228га, яку вона має право спадкувати.

Вона є єдиним спадкоємцем після смерті свого чоловіка і має право на спадкування належного йому майна та фактично прийняла спадщину.

Представник відповідачки за первісним позовом ОСОБА_2 - адвокат Табака Г.В. подала відзив на позов, у якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та покликалася на те, що остання не надала доказів відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, що виключає право ОСОБА_1 звертатися до суду з вимогою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Зазначила, що ОСОБА_1 вказала недостовірну інформацію щодо її звернення до нотаріуса, в якій не вказано, що в спадковому будинку був зареєстрований і ОСОБА_4 .

Також, ОСОБА_1 вказала неправду, що з моменту реєстрації шлюбу 07.05.1988р. вона та її чоловік ОСОБА_3 проживали в спадковому будинку та що після смерті чоловіка останньої з 26.05.2015р. в цьому будинку почав проживати ОСОБА_4 , який до того часу проживав в м.Червоноград.

На її запит не надано відповідь, що ОСОБА_3 з 14.12.1989р. по день смерті був зареєстрований по АДРЕСА_1 , однак проживав по АДРЕСА_2 .

Також, опитані нею свідки підтвердили, що ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_3 не проживали по АДРЕСА_1 , а ОСОБА_4 лише тимчасово не проживав за вказаною адресою та повернувся проживати в спірний житловий будинок в 2006-2007 році, коли захворіла його мати, де і проживав до своєї смерті.

Та обставина, що ОСОБА_1 та її чоловік були зареєстровані в спадковому житловому будинку не свідчить про фактичне їх проживання в такому житлі, оскільки жодних інших доказів цього останньою не надано.

Будинковолодіння по АДРЕСА_1 мало статус колгоспний двір , який припинив існування 15.04.1991р., коли введено в дію Закон України Про власність .

В даному колгоспному дворі з 01.03.1982р. були зареєстровані ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , а ОСОБА_3 був зареєстрований лише 14.12.1989р.

18.08.1988р. право власності на вказаний колгоспний двір зареєстровано за його головою ОСОБА_5 .

ОСОБА_4 вважається таким, що прийняв спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_5 , оскільки не відмовився від прийняття такої.

З моменту одруження ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 винаймав квартиру в м.Червоноград та одночасно постійно відвідував батьків, допомагав їм у веденні господарства та після захворювання матері повернувся проживати до будинку батьків, доглядав матір, проводив ремонт даного житла.

На момент смерті матері ОСОБА_4 постійно проживав разом з нею та фактично прийняв спадщину, відповідно до ч.3 ст.1286 ЦК України.

ОСОБА_1 не надала доказів того, що ОСОБА_3 , який не проживав за місцем реєстрації, подав заяву про прийняття спадщини після смерті його матері ОСОБА_6 , а тому все належне останній майно успадкував ОСОБА_4 , який проживав з матір`ю, а після його смерті таке майно успадкувала його дружина ОСОБА_2 .

Також, правила ст.563 ЦК України про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 01.07.1990р. При припиненні двору з інших підстав, а також у разі смерті члена двору після ІНФОРМАЦІЯ_5 , спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Тому, спадщина на відповідну частку спірного колгоспного двору відкривалася після смерті кожного з його членів, оскільки жоден член двору не помер до ІНФОРМАЦІЯ_6

ОСОБА_3 не звертався за виділенням його частки у праві власності колгоспного двору після 15.04.1991р., а ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини лише 18.06.2019р.

Окрім цього, зазначила, що ОСОБА_3 з часу одруження проживав в с.Цеблів до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , зрідка відвідував батьків в с.Жужеляни, не допомагав у веденні господарства колгоспного двору, що підтвердили свідки та голова Жужелянської сільської ради у відповіді на запит.

Тому, ОСОБА_3 є таким, що втратив право на частку в майні колгоспного двору, оскільки понад три роки не проживав у спірному господарстві, не брав участі ні своєю працею, ні коштами у веденні господарства цього колгоспного двору, не займався благоустроєм та утриманням домогосподарства, не обробляв прибудинкову ділянку.

Факт реєстрації за адресою колгоспного двору не дає права на отримання частки у його майні.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 подала відповідь на відзив та зазначила, що вона дійсно неодноразово зверталася до нотаріуса і їй надано відповідь від 10.03.2020р. про необхідність звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та виділення часток у праві власності колишнього колгоспного двору.

Зазначила, що твердження відповідачки за первісним позовом про те, що ОСОБА_3 та вона не проживали в спадковому житловому будинку є надуманими.

Її чоловік проживав разом з матір`ю та допомагав їй, робив усі роботи по господарству, а ОСОБА_4 після одруження постійно проживав в м.Червоноград.

Дах будинку ніхто не перекривав, а водопровід проводили разом ОСОБА_4 та ОСОБА_3

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не зверталися за виділенням їх часток в майні колишнього колгоспного двору, а тому відповідачка за первісним позовом не має що спадкувати.

Крім цього, після смерті ОСОБА_3 право на обов`язкову частку має його дочка ОСОБА_7 , яка на момент смерті батька була неповнолітньою та відповідно до ч.4 ст.1268 ЦК України є такою, що прийняла спадщину.

Представник відповідачки за первісним позовом ОСОБА_2 - адвокат Табака Г.В. подала заперечення та покликається на те, що ОСОБА_1 не надала жодних доказів на обґрунтування обставин. Зазначених нею в позові та відповіді на відзив.

Відповідь нотаріуса, на яку остання покликається, відсутня в матеріалах справи.

Факт непроживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в спірному житловому будинку підтверджується поясненнями свідків, відповіддю на запит та довідкою сільської ради.

Оскільки ОСОБА_3 не проживав у спірному житловому будинку понад три роки до 15.04.1991р., не брав участі у веденні господарства, не займався благоустроєм та утриманням домогосподарства, не обробляв земельну ділянку, він є таким, що втратив право на частку в майні спірного колишнього колгоспного двору.

ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом, в якому просить визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право на частку в майні колишнього колгоспного двору по АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на майно зазначеного колгоспного двору.

Свої вимоги мотивує тим, що колгоспний двір, головою якого був ОСОБА_5 , припинено 15.04.1991р.

В зазначеному колгоспному дворі були зареєстровані ОСОБА_5 (голова двору), ОСОБА_6 (дружина голови колгоспного двору), ОСОБА_4 (син) з 14.12.1989р. зареєстрований однак не проживав та ОСОБА_3 (син), який також зареєстрований з 14.12.1989р., однак не проживав за місцем реєстрації з часу одруження з 07.05.1988р.

Таким чином, ОСОБА_3 не проживав за місцем реєстрації, не витребував частку в майні колгоспного двору, а тому він вважається таким, що втратив частку в майні цього колгоспного двору.

Оскільки жоден з членів колгоспного двору не помер до ІНФОРМАЦІЯ_6 , то колгоспний двір не припинився та спадщина на відповідну частку цього двору відкривалася після смерті кожного його члена.

Оскільки ОСОБА_5 все належне майно заповів сину ОСОБА_4 , останній став власником 2/3 частки в майні колишнього колгоспного двору.

Також, ОСОБА_4 з 24.10.1992р. після одруження проживав в м.Червоноград та одночасно постійно відвідував батьків, допомагав їм у веденні господарства, а після того, як захворіла мати ОСОБА_6 - проживав з нею, здійснював благоустрій будинку, утримував його, провів водопровід, замінив накриття даху, доглядав за матір`ю та на час її смерті проживав разом з нею, чим прийняв спадщину після ї смерті.

З врахуванням наведеного, ОСОБА_4 успадкував все належне своїй матері ОСОБА_6 майно, відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України.

В свою чергу, ОСОБА_3 не претендував на спадкове майно та помер після спливу понад шість років після смерті матері.

Тому, ОСОБА_4 став єдиним власником спадкового колгоспного двору.

ОСОБА_2 проживала разом з ним на час його смерті та вважається такою, що прийняла спадщину після його смерті та звернулася до нотаріуса в межа визначеного законом шестимісячного строку, однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що не було виділено часток.

Ухвалою суду від 25.02.2021р. відповідача за первісним та зустрічним позовами Жужелянську сільську раду Сокальського району Львівської області замінено на правонаступника Белзьку міську раду Львівської області.

ОСОБА_1 подала відзив на зустрічний позов у якому вказала, що відповідачкою пропущено строк для подачі такого та дані позови не є взаємопов`язаними, спільний їх розгляд є недоцільним, вони не виникають з одних правовідносин і задоволення зустрічного позову не може виключити задоволення первісного позову.

Представник позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2 - адвокат Табака Г.В. подала відповідь на відзив, у якому зазначила, що ОСОБА_1 не вказала в чому полягає необґрунтованість та безпідставність зустрічних позовних вимог.

Строки подання зустрічного позову не порушено. Крім того. Покликається на перешкоди в отриманні доказів внаслідок карантинних заходів.

Первісний та зустрічний позови взаємопов`язані та покликання позивачки за первісним позовом на зворотнє є хибними.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом - адвокат Мацей М.М. первісний позов підтримав, зустрічного позову не визнав.

Представник відповідачки за первісним позовом - адвокат Табака Г.В. первісного позову не визнала, зустрічний позов підтримала частково та просила визнати за ОСОБА_2 право власності лише на 1/2 частину земельної ділянки площею 2,3597га відповідно до державного акта серія ЛВ №096535.

Вислухавши сторони, дослідивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Будинковолодіння по АДРЕСА_1 , загальною площею 71,6кв.м, житловою площею 34,0кв.м, належить голові колгоспного двору ОСОБА_5 , що стверджується свідоцтвом про право приватної власності від 14.09.1988р., технічним паспортом.

За ОСОБА_6 зареєстровано право власності на земельні ділянки загальною площею 2,3597га, розташовані на території Жужелянської сільської ради Сокальського району Львівської області та призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що стверджується актом від 15.12.2004р.

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 та з нею на день смерті проживав та був зареєстрований з 01.03.1982р. її син ОСОБА_4 . Син покійної ОСОБА_3 був зареєстрований з нею за однією адресою, однак не проживав там з 14.12.1989р. до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначені обставини встановлені із свідоцтва про смерть та довідок №370 від 03.08.2020р.

07.05.1988р. зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про шлюб та свідоцтвом про смерть.

Згідно довідки №154 від 29.01.2019р., на день смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_8 з ним по АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали: дружина ОСОБА_6 , син ОСОБА_3 , син ОСОБА_4 .

Згідно довідки №155 від 29.01.2019р., на день смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_7 з нею по АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали: син ОСОБА_3 , син ОСОБА_4 .

Згідно довідки №156 від 29.01.2019р., на день смерті ОСОБА_3 з ним по АДРЕСА_1 проживав та був зареєстрований його брат ОСОБА_4

18.06.2019р. ОСОБА_1 адресувала нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_3 , в якій також зазначила про намір звертатися до суду із заявою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

З відповіді №92/02-14 від 10.03.2020р. встановлено, що нотаріусом роз`яснено ОСОБА_1 необхідність звернутися до суду з метою визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Крім того, необхідно виділити частки у праві власності на спірний житловий будинок.

З відповіді нотаріуса від 27.02.2020р., заборон щодо видачі свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в порядку спадкової трансмісії не надходило.

З відповіді голови Жужелянської сільської ради Сокальського району Львівської області та довідки №123 від 01.06.2020р. встановлено, що ОСОБА_3 з 14.12.1989р. до дня смерті був зареєстрований по АДРЕСА_1 , а проживав по АДРЕСА_2 .

ОСОБА_5 належний йому житловий будинок і все належне йому на день смерті майно заповів своєму сину ОСОБА_4 , що встановлено із заповіту від 27.02.1997р.

Відповідно до свідоцтва про шлюб, такий зареєстровано 24.10.1992р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 .

З свідоцтва про смерть та довідки №382 від 06.08.2020р. встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та з ним по АДРЕСА_1 на день смерті проживала його дружина ОСОБА_2 .

З відповіді нотаріуса від 03.03.2020р. встановлено, що свідоцтво про право на спадщину не може бути видано ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що члени колгоспного двору не зверталися за виділенням часток у праві власності на будинок колишнього колгоспного двору.

З відповіді №241/02-14 від 31.08.2020р. встановлено, що після смерті ОСОБА_3 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини 28.08.2020р. звернулася його дочка ОСОБА_7 та їй роз`яснено, що на даний час вона може успадкувати лище частку земельних ділянок.

Із заяви ОСОБА_9 , яка надійшла до суду 17.07.2020р. встановлено, що такий підтвердив факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в с.Жужеляни.

З наданих адвокатом ОСОБА_10 пояснень та копії паспорта громадянина України, отриманих від ОСОБА_9 , встановлено, що останній заперечив надіслання до суду будь-яких заяв у даній справі. Ким вищезазначена заява подана від його імені йому не відомо. Також зазначив, що ОСОБА_1 проживала і проживає в с.Цеблів, про що йому достаменно відомо, оскільки він є чоловіком її рідної сестри.

З відповіді Белзької міської ради Львівської області №893/02.09 від 30.06.2021р. та доданих до неї пояснень, наданої на виконання ухвали суду від 03.06.2021р., встановлено, що ОСОБА_3 з часу одруження з ОСОБА_1 проживав в с.Цеблів.

Свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 в письмових поясненнях зазначили, що сім`я ОСОБА_13 переїхали проживати в спірний житловий будинок з кінця 80-х років. Майже одразу ОСОБА_3 одружився та переїхав проживати до своєї дружини в с.Цеблів, інколи відвідував батьків, однак у веденні господарства не допомагав. Через один-два роки одружився ОСОБА_14 та переїхав проживати в м.Червоноград. Останній часто відвідував батьків, допомагав їм та після захворювання матері переїхав до неї та проживав за місцем реєстрації, доглядав матір, похоронив її та надалі залишився проживати в цьому будинку з дружиною, яка після його смерті проживає та утримує будинок.

Свідок ОСОБА_15 в письмових поясненнях вказав, що він інколи бачив ОСОБА_3 в с.Жужеляни, однак той проживав в с.Цеблів зі своєю сім`єю.

В преддень смерті ОСОБА_3 він був у гостях в ОСОБА_4 в с.Жужеляни.

ОСОБА_3 приїхав туди напідпитку та хотів заночувати, оскільки в черговий раз посварився з дружиною.

Наступного дня він їхав у м.Червоноград та ОСОБА_3 попросив підвезти його.

Сівши в автомобіль, ОСОБА_3 скаржився на біль у грудях, після чого випав з салону. ОСОБА_4 звернувся по допомогу до місцевої дільничної лікарки, однак останнього не врятували.

Із свідоцтва від 03.06.2021р., витягів від 03.06.2021р. встановлено, що ОСОБА_7 успадкувала після смерті ОСОБА_3 1/2 частину земельної ділянки площею 1,6495га, розташовану на території Жужелянської сільської ради Сокальського району Львівської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала спадкодавцю ОСОБА_6 відповідно до державного акта серія ЛВ №096535.

З дослідженої судом спадкової справи встановлено, що ОСОБА_2 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_9 .

18.06.2019р. із заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_3 звернулася ОСОБА_1

03.03.2020р. ОСОБА_2 подала заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_7 звернулися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 , а ОСОБА_16 , ОСОБА_7 та позивач за первісним позовом ОСОБА_1 - із заявами про відмову від прийняття спадщини, коли і заведена спадкова справа. 03.06.2021р. ОСОБА_7 , подала нотаріусу заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_7 .

Колгоспний двір - це сімейно-трудове об`єднання осіб, всі або частина яких є членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство на присадибній ділянці.

Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Згідно зі статтею 123 ЦК Української РСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх.

Відповідно до статті 563 ЦК Української РСР, у разі смерті члена колгоспного двору спадкоємство в майні двору не відкривається.

Якщо після смерті члена колгоспного двору інших членів двору не залишається, до майна двору застосовуються правила цього розділу (Розділ VII. Спадкове право).

Особисте майно членів колгоспного двору після їх смерті переходить до спадкоємців на загальних підставах.

Правила цієї статті застосовуються також при спадкоємстві майна в господарстві громадян, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю в сільському господарстві.

Колгоспний двір був припинений 15 квітня 1991 року відповідно до постанови Верховної Ради Української РСР від 26 березня 1991 року № 885-ХІІ з введенням у дію Закону України Про власність .

Згідно з пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберіглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Судом встановлено з наявних у справі доказів, що ОСОБА_3 з 14.12.1989р. до дня смерті був зареєстрований у спірному будинковолодінні по АДРЕСА_1 , яке було колгоспним двором, однак не проживав за вказаною адресою, оскільки після одруження 07.05.1988р. проживав зі своєю дружиною ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 , не приймав участі у веденні спільного господарства двору.

Враховуючи зазначене, суд виходить з того, що ОСОБА_3 не був членом спірного колгоспного двору, оскільки був зареєстрований в спірному будинковолодінні менше ніж за три роки до 15.04.1991р. (припинення колгоспного двору), не проживав за місцем реєстрації, а тому втратив право на частку у його майні на час набрання чинності Законом України Про власність .

В свою чергу в спірному будинковолодінні з 01.03.1982р. до 15.04.1991р.були зареєстрвовані і прорживали: голова двору ОСОБА_5 , його дружина ОСОБА_6 та їх син ОСОБА_4 .

Таким чином, колгоспний двір належав їм у рівних частках, зокрема по 1/3 частині кожному, відповідно до ст.123 ЦК Української РСР.

Що стосується спадкування майна бувшого колгоспного двору, то суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. ст. 524, 529 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Статтею 548 ЦК УРСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Статтею 549 ЦК Української РСР (1963р.) регламентовано, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив у володіння або управління спадковим майном.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 ЦК України.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною першою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як роз`яснено у пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 року № 4 Про практику розгляду судами України справ про спадкування в редакції, чинній на виникнення спірних правовідносин, правила статті 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 01 липня 1990 року. При припиненні двору з інших підстав (перетворення колгоспу у радгосп, виходу з колгоспу членів двору тощо), а також в разі смерті члена двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору (майна, що збереглося), відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

У підпункті г) пункту 6 постанови ПВСУ від 22 грудня 1995 року № 20 роз`яснено, що загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 01 липня 1990 року. При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 (тобто після набрання чинності Законом України Про власність ) та після його смерті відкрилася спадщина на 1/3 частину будинковолодіння (колишнього колгоспного двору), яку він заповів своєму синові ОСОБА_4 .

В свою чергу, ОСОБА_4 не відмовився від прийняття спадщини, його місце проживання було зареєстроване разом зі спадкодавцем та він постійно здійснював участь в утримання спадкового житлового будинку та вступив у фактичне володіння таким, а тому є таким, що прийняв спадщину після смерті батька.

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , після смерті якої відкрилася спадщина на 1/3 частину майна бувшого колгоспного двору та на належну їй земельну ділянку. На момент смерті ОСОБА_6 з нею проживав та був зареєстрований її син ОСОБА_4 та прийняв спадщину як спадкоємець першої черги за законом.

Що стосується реєстрації місця проживання ОСОБА_3 з 14.12.1989р. по АДРЕСА_1 , то така не є доказом, який однозначно доводить його проживання разом зі спадкодавцями ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на моменти їх смерті, оскільки з досліджених судом доказів встановлено, що останній з моменту одруження 07.05.1988р. проживав з дружиною по АДРЕСА_2 .

Зазначене узгоджується з висновком, зробленим Верховного Суду у постановах від 27 лютого 2019 року у справі №471/601/17, від 10 квітня 2020 року у справі №355/832/17, згідно якого державна реєстрація особи у спірному житловому будинку сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті спадкодавця за адресою реєстрації.

За таких підстав, ОСОБА_3 не успадкував майна після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , оскільки на момент їх смерті не проживав разом з ними та протягом шести місяців з дня відкриття спадщини не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Таким чином, ОСОБА_1 не може успадкувати після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 спірне майно бувшого колгоспного двору, оскільки останній не мав частки в даному майні та не прийняв спадщини після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Суд також бере до уваги, що ОСОБА_1 відмовилася від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , про що свідчить її заява у спадковій справі, наданій нотаріусу, а тому для задоволення її позовних вимог відсутні підстави.

В той же час, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 доведені в судовому засіданні належними доказами та підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до Белзької міської ради Львівської області, ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнання права власності на спадкове майно - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Белзької міської ради Львівської області про визнання особи такою, що втратила право на частку в майні колгоспного двору та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право на частку в майні колишнього колгоспного двору, розташованого по АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на майно колишнього колгоспного двору, розташованого по АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельних ділянок загальною площею 2,3597га (кадастровий №4624882100:11:000:0049 та кадастровий №4624882100:12:000:0011), відповідно до державного акта серія ЛВ №096535.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1680 (одну тисячу шістсот вісімдесят) грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сокальський районний суд Львівської області.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення воно може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.

Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: с.Цеблів, Червоноградський район, Львівська область.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Белзька міська рада Львівської області, ЄДРПОУ:04056144, місцезнаходження: вул.Савенка,1 м.Белз, Червоноградський район, Львівська область.

Повне судове рішення складено 16.02.2022р.

Головуючий: М. Я. Адамович