Ухвала

від 04.02.2022 по справі 752/2246/22

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа № 752/2246/22

провадження №: 2-з/752/153/22

У Х В А Л А

Іменем України

04.02.2022 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову за позовною заявою ОСОБА_1 до Національної академії наук України про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2022 року позивач ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до Національної академії наук України про визнання права власності.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 04.02.2022 у вищевказаній цивільній справі відкрито провадження та постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

Подану заяву обґрунтовує тим, що 23.03.1994 року між Академією наук України в особі управляючого справами Академії наук України Цемка В.П., як орендодавцем, та ОСОБА_1 , як орендарем, був укладений договір оренди (далі - договір), відповідно до якого орендодавець зобов`язався передати орендатору у тимчасове користування готельний комплекс "Феофанія" на наступним умовах: Пункт 1.1. договору: За цим договором Орендодавець зобов`язується передати Орсчїдйрю Ц Тимчасове користування Готельний комплекс Феофанія , надалі у тексті - майно , загальною площею 3200 кв. м., згідно поверхового плану, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Метрологічна, 14Б у склад якого входять:

Готель Феофанія ; ресторан готелю Феофанія ; інше майно (будівлі, споруди, устаткування), які знаходяться на балансі Комплексу.

Пункт 1.3. договору: Строк оренди визначається з 23.04.1994 року по 23.04.1999 року.

Пункт 7.1. договору Орендар має право на викуп орендованого майна орендними платежами шляхом повної оплати вартості його майна. При виплаті вартості майна, у гочу числі достроково відповідно п.4.2. договору, майно переходить у власність Орендаря в порядку, передбаченому діючим законодавством України.

ОСОБА_1 було здійснено викуп орендованого майна у 1994 році відповідно до діючої на той час редакції ст.28 Закону України Про оренду майна державних підприємств та організацій від 10.04.1992 року M2269-XII в редакції зі змінами від 26.01.1994 року, яка передбачала таку можливість для орендаря.

29.11.1994 року заявою ОСОБА_1 на адресу бухгалтерії ГК Феофанія НАН України надано вказівку про перерахування суми позики за договором позики від 28.11.1994 року у розмірі 120 000 000 карбованців перерахувати по зобов`язанням орендаря за договором оренди ГК Феофанія від 23.03.1994 року до Президіуму НАН України.

ГК Феофанія НАН України, на виконання розпорядження ОСОБА_1 , перераховано до Президіуму НАН України кошти на суму 1 120 000 000,00 крб. що підтверджується платіжними дорученнями:

-Платіжне доручення №29 від 01.02.1995 року на суму 700 000 000 карбованців: платіжне доручення №47 від 15.02.1995 року на суму 300 000 000 карбованців; платіжне доручення №50 від 17.02.1995 року на суму 120 000 000 карбованців.

ОСОБА_1 придбав нежитловий будинок - Готель Феофанія та ресторан Готелю Феофанія , який знаходиться у м. Києві по вул. Метрологічній, 14-Б в приміщенні готелю Феофанія загальною площею 6620,7 кв.м.

Отримавши оплату НАН України оспорює право власності Позивача на викуплене майно, після отримання всіх коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Суд, вивчивши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, всебічно з`ясувавши обставини, на які представник заявника посилається як на підставу вимог своєї заяви, вважає необхідним відмовити у задоволенні заяви, виходячи з наступного.

З матеріалів, доданих до вказаної заяви вбачається, що 23.03.1994 року між Академією наук України в особі управляючого справами Академії наук України Цемка В.П., як орендодавцем, та ОСОБА_1 , як орендарем, був укладений договір оренди (далі - договір), відповідно до якого орендодавець зобов`язався передати орендатору у тимчасове користування готельний комплекс "Феофанія" на наступним умовах: Пункт 1.1. договору: За цим договором Орендодавець зобов`язується передати Орсчїдйрю Ц Тимчасове користування Готельний комплекс Феофанія , надалі у тексті - майно , загальною площею 3200 кв. м., згідно поверхового плану, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Метрологічна, 14Б у склад якого входять:

Готель Феофанія ; ресторан готелю Феофанія ; інше майно (будівлі, споруди, устаткування), які знаходяться на балансі Комплексу.

Пункт 1.3. договору: Строк оренди визначається з 23.04.1994 року по 23.04.1999 року.

Пункт 7.1. договору Орендар має право на викуп орендованого майна орендними платежами шляхом повної оплати вартості його майна. При виплаті вартості майна, у гочу числі достроково відповідно п.4.2. договору, майно переходить у власність Орендаря в порядку, передбаченому діючим законодавством України.

ОСОБА_1 було здійснено викуп орендованого майна у 1994 році відповідно до діючої на той час редакції ст.28 Закону України Про оренду майна державних підприємств та організацій від 10.04.1992 року M2269-XII в редакції зі змінами від 26.01.1994 року, яка передбачала таку можливість для орендаря.

29.11.1994 року заявою ОСОБА_1 на адресу бухгалтерії ГК Феофанія НАН України надано вказівку про перерахування суми позики за договором позики від 28.11.1994 року у розмірі 120 000 000 карбованців перерахувати по зобов`язанням орендаря за договором оренди ГК Феофанія від 23.03.1994 року до Президіуму НАН України.

ГК Феофанія НАН України, на виконання розпорядження ОСОБА_1 , перераховано до Президіуму НАН України кошти на суму 1 120 000 000,00 крб. що підтверджується платіжними дорученнями:

-Платіжне доручення №29 від 01.02.1995 року на суму 700 000 000 карбованців; платіжне доручення №47 від 15.02.1995 року на суму 300 000 000 карбованців; платіжне доручення №50 від 17.02.1995 року на суму 120 000 000 карбованців.

ОСОБА_1 придбав нежитловий будинок - Готель Феофанія та ресторан Готелю Феофанія , який знаходиться у м. Києві по вул. Метрологічній, 14-Б в приміщенні готелю Феофанія загальною площею 6620,7 кв.м.

Отримавши оплату НАН України оспорює право власності Позивача на викуплене майно, після отримання всіх коштів.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 150 ЦПК України, визначено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22.12.2006, №9 постановлено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з п.п. 4, 6, ч. 1 ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник (позивач), та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Однак, в порушення вказаних процесуальних норм та роз`яснень Постанови Пленуму Верховного суду України, позивачем не зазначено про існування об`єктивних обставин, які дають підстави вважати, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Крім того, як вбачається із матеріалів заяви, представником заявника не наведено будь-яких підстав, в силу ч. 2 ст. 149 ЦПК України, які б давали суду право забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса.

Подана до суду заява про забезпечення позову не містить обґрунтування необхідності застосування забезпечення позову, тобто посилання на конкретні обставини чи факти, які свідчать про реальну загрозу відчуження майна, а також не надані достатні та належні докази того, що зазначене майно може бути реалізовано відповідачем, що утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду в подальшому.

Враховуючи вищевикладене, предмет позову, а також викладені у заяві доводи представника позивача та оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності щодо співставлення їх належності, допустимості, достовірності кожного окремо, а також їх достатності та взаємному зв`язку між собою, суд прийшов до висновку про відсутність належних правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, у зв`язку із цим заява не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 153 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову за позовною заявою ОСОБА_1 до Національної академії наук України про визнання права власності - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: Ю.Ю.Мазур