Ухвала

від 21.02.2022 по справі 2-3262/09

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Комінтернівський районний суд м.Харкова

Провадження № 6/641/59/2022 Справа № 2-3262/09

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2022 року

Комінтернівський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Чайка І.В.

за участю секретаря Шумейко С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові подання старшого державного виконавця Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Гончаренко С.Г. про примусове проникнення до житла боржника,-

встановив:

До Комінтернівського районного суду м. Харкова надійшло вказане подання державного виконавця , яке обґрунтоване тим , що на виконанні старшого державного виконавця Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Гончаренко С.Г. перебуває виконавче провадження № 60354654 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3262/09 від 22.12.2009 року, виданого Комінтернівським районним судом м. Харкова , про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 226649,68 грн. 28.10.2019 року державним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. 25.01.2020 року , 18.08.2020 року , 12.10.2020 року , 06.11.2020 року , 11.03.2021 року , 01.06.2021 року було здійснено запит до ПФУ , ДФС , МВС. Згідно відомостей з МВС за боржником транспортні засоби не значяться. Згідно відомостей з ДФС боржник на обліку в органах ДФС не перебуває. Згідно відомостей з ПФУ інформація про останнє місце роботи боржника відсутня , пенсія у боржника також відсутня. Згідно Інформаційної довідки з ДРРП на нерухоме майно , боржнику на праві власності належить 4/5 квартири АДРЕСА_1 , в якій також зареєстровані неповнолітні особи. 31.01.2020 року державним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника , яку було направлено до АТ Універсал Банк . Згідно відповіді баку , на відкриті рахунки боржника накладено арешт. Згідно відповіді Державної прикордонної служби України боржник ОСОБА_1 державний кордон не перетинав. 17.06.2021 року державним виконавцем були направлені платіжні вимоги до банківської установи АТ Універсал Банк для подальшого списання коштів , для перерахування на користь стягувача. 24.06.2021 року платіжні вимоги повернуті без виконання , у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках боржника. З підстав відсутності майна боржника на яке можливо було б звернути стягнення виконавче провадження було закрите. Ухвалою Комінтернівського районного суд м. Харкова від 03.11.2021 року постанову державного виконавця про закриття виконавчого провадження скасовано. 11.02.2022 року державним виконавцем було поновлено виконавчі дії. Були повторно направлені запити до МВС , ДФС , ПФУ. Згідно Інформаційної довідки з ДРРП на нерухоме майно , боржнику на праві власності належить 4/5 квартири АДРЕСА_1 , в якій також зареєстровані неповнолітні особи. Згідно відповідей банківських установ АТ Універсал банк , АТ ОКСІ банк , АТ ТАСкомбанк , ПАТ Індустріалбанк , ПАТ Восток Банк , АТ ПроКредит Банк , відкриті рахунки боржника відсутні. Згідно відповіді АТ КБ Приватбанк арешт накладено. Боржник ОСОБА_1 державний кордон не перетинав. 18.01.2022 року державним виконавцем був направлений виклик на адресу боржника , який був проігнорований. 21.01.2022 року державним виконавцем був здійснений вихід за адресою реєстрації боржника. На стук у двері ніхто не відчинив , але мешканці були вдома. Таким чином , існують обставини , що ускладнюють виконання виконавчого документу , або роблять його неможливим.

В зв`язку з цим, державний виконавець звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до житла боржника.

Державний виконавець в судове засідання не з`явився, в поданні прохав суд розглядати справу без його участі.

Інші учасники справи до судового засідання не з`явилися.

Відповідно до ч. 2ст. 439 ЦПК України суд розглядає подання негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця чи приватного виконавця.

Враховуючи, що розгляд справи відбувся за відсутності сторін, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України , фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали подання приходить до наступного.

З копії матеріалів подання вбачається, що на примусовому виконанні у старшого державного виконавця Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Гончаренко С.Г. знаходиться виконавче провадження № 603546654 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3262/09 від 22.12.2009 року, виданого Комінтернівським районним судом м. Харкова , про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 226649,68 грн.

28.10.2019 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-3262/09 від 22.12.2009 року, виданого Комінтернівським районним судом м. Харкова , про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 226649,68 грн. та направлено її на адресу боржника, яка зазначена у виконавчому листі, однак відомості про отримання боржником вказаної постанови в матеріалах справи відсутні.

12.08.2021 року у ВП № 60354654 державним виконавцем накладено арешт на все майно боржника у межах суми боргу з урахуванням виконавчого збору , штрафів 249514,64 грн.

Як вбачається з довідки з Реєстру територіальної громади м. Харкова боржник ОСОБА_1 зареєстрований за адресою : АДРЕСА_2 .

Разом з боржником за адресою : АДРЕСА_2 зареєстровані і інші особи , але їх анкетні данні неможливо ідентифікувати оскільки надана державним виконавцем довідка у нечитабельному вигляді.

Згідно з актами державного виконавця від (дата не вказана) , та від 21.01.2022 року , виконавцем було здійснено виходи за адресою місця реєстрації боржника, однак двері ніхто не відчинив.

Державним виконавцем був направлений виклик боржнику , однак доказів отримання боржником викликів суду не надано.

Згідно з положенням статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону , а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною восьмою статті 48 Закону України Про виконавче провадження виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження.

У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело прав.

Виконання судового рішення є також сферою регулювання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , так як виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.

Як зазначено у статті 30 Конституції України , статті 311 ЦК України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства.

Отже, за змістом наведених норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло чи іншого володіння боржника, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.

Подібний висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного у складі Верховного Суду від 01 листопада 2019 року у справі № К/9901/735/17 та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 757/41727/19-ц (провадження № 61-19942св19).

Питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця (частина перша статті 439 ЦПК України ).

Таким чином, вирішення питання про примусове проникнення до житла віднесено до компетенції суду. Рішення суду про проникнення в житло боржника має бути вмотивоване.

Це свідчить про те, що суду мають бути надані переконливі докази, які б свідчили про те, що державний виконавець (приватний виконавець) вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла чи іншого володіння боржника, проте це не дало результатів.

Юридично важливою обставиною при розгляді подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника є не лише факт невиконання рішення та неможливість виконавця потрапити до приміщення боржника для проведення опису й арешту його майна, а саме перешкоджання виконавцю у вчиненні таких дій.

Приписами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що боржник ОСОБА_1 перешкоджав вільному доступу приватного виконавця до житла.

Акти приватного виконавця не є беззаперечним доказом, що боржник чи інші зареєстровані у квартирі особи перешкоджають державному виконавцю проникнути до житла.

Крім того, матеріали подання містять дані щодо інших осіб, які зареєстровані у вищевказаній квартирі , отже примусове проникнення до вказаного майна боржника може призвести до порушення їх прав та інтересів.

Також державним виконавцем не надано доказів того , хто є власником квартири АДРЕСА_1 , до якої державний виконавець просить надати дозвіл на проникнення.

З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів, доданих державним виконавцем в обґрунтування подання, враховуючи, те що двері квартири ніхто не відчинив , не є підставою для надання дозволу на примусове проникнення до житла, так як це є крайнім заходом, суд дійшов висновку про відсутність підстав, визначених ст. 439 ЦПК України , для надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника.

Таким чином, підстави для задоволення подання державного виконавця Гончаренко С.Г. про примусове проникнення до житла боржника відсутні.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 258 , 260 , 439ЦПК України

постановив:

Подання старшого державного виконавця Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Гончаренко С.Г. про примусове проникнення до житла боржника - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили після її підписання , але може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду , шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя -І. В. Чайка