Ухвала

від 21.02.2022 по справі 2-3262/09

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Комінтернівський районний суд м.Харкова

Провадження № 6/641/57/2022 Справа № 2-3262/09

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2022 року м. Харків

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Зелінської І.В.,

за участю секретаря Мельник А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання старшого державного виконавця Основ`янсько Слобідського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Гончаренко Світлани Геннадіївни,боржникОСОБА_1 , стягувач ОСОБА_2 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло вказане подання старшого державного виконавця Основ`янсько Слобідського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Гончаренко С. Г., в якому вона просить тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , останнє відоме місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 , до виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням.

В обґрунтування вказаних підстав посилається на те, що на примусовому виконанні у Основ`янсько Слобідського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) знаходиться ВП №60354654, яке відкрито на підставі виконавчого листа №2-3262/09, виданого 22.12.2009 року Комінтернівським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 226649, 68 грн..

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03.11.2021 року скасовано постанову державного виконавця Основ`янсько Слобідського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Гончаренко С.Г. від 12.08.2021 року про повернення виконавчого провадження стягувачу.

11.01.2022 року державним виконавцем відновлено виконавчі дії з примусового виконання виконавчого листа №2-3262/09, виданого 22.12.2009 року Комінтернівським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 226649, 68 грн..

Виконавцем встановлено, що згідно інформації, наданої на запити, транспортні засоби за боржником не зареєстровані, офіційно не працевлаштований, на обліку в органах ДФС, як отримувач доходів, не перебуває, пенсію не отримує. Державним виконавцем також встановлено, що боржнику ОСОБА_1 на праві власності належить 1/5 частка квартири АДРЕСА_3 , яка є єдиним майном в якому зареєстровані неповнолітні особи, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , квартира за адресою: АДРЕСА_4 з 16.01.2013 року, яку зазначав стягувач, належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, номер запису: 14237. Постановою державного виконавця від 11.01.2022 року накладено арешт на кошти боржника розміщених у банківських установах, згідно відповіді АТ КБ «Приватбанк» арешт накладено.

Виконавцем на адресу боржника надсилався виклик за місцем реєстрації боржника, за результатами якого буде вирішено питання подальшого виконання рішення, в тому числі щодо повторного виходу за адресою реєстрації боржника. Виклик боржником було проігноровано, в результаті чого державним виконавцем було здійснено вихід за місцем реєстрації боржника, але двері ніхто не відчинив.

Державний виконавець зазначає, що рішення суду до теперішнього часу не виконано, боржник ухиляється від виконання рішення суду та не вживає заходів щодо виконання рішення, а тому державний виконавець звертається з відповідним поданням до суду.

У відповідності до ч. 4 ст.441ЦПК Українисуд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця

Державний виконавець Гончаренко С.Г. повідомлялася про час та місце розгляду подання, у судове засідання не з`явилася, просила розглядати подання без її участі.

Розглянувши подання державного виконавця, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів подання, на примусовому виконанні у Основ`янсько Слобідському відділі державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) знаходиться ВП №60354654, яке відкрито на підставі виконавчого листа №2-3262/09, виданого 22.12.2009 року Комінтернівським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 226649, 68 грн. Рішення суду набрало законної сили 19.12.2009 року. Виконавче провадження відкрито 28.10.2019 року. Між тим доказів отримання відповідної постанови боржником матеріали подання не містять.

Відповідно до інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади м.Харкова ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні (довідка про склад сім`ї) за адресою АДРЕСА_1 зареєстрована неповнолітня особа - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні (довідка про склад сім`ї) за адресою АДРЕСА_4 ОСОБА_1 зареєстрованим не значиться.

Постановою державного виконавця від 12.08.2021 було накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 , разом із цим, відсутні відомості про отримання боржником вказаної постанови.

Державний виконавець додав як доказ виклик з вимогою з`явитися до державного виконавця від 18.01.2022 року, при цьому доказів направлення та отримання боржником такого виклику суду не надано.

В матеріалах подання містяться акт державного виконавця від 21.01.2022 року та акт без зазначення дати складання, відповідно до яких під час виходу виконавця за адресою: АДРЕСА_5 двері не відчинили, майна належного боржнику не виявлено.

Суд зауважує, що лише складання акту про неможливість входу до приміщень за відсутності доказів перешкоджання боржника не може свідчити про умисне ухилення від виконання зобов`язань.

Не містять матеріали і доказів того, що боржник ОСОБА_1 документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон.

Статтею 33 Конституції Українивстановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до статті 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Заст. 313 ЦК Українифізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Статтею 441 ЦПК України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Відповідно до ч.2ст. 446 ЦПК України, процесуальні питання, пов`язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішується судом за місцем виконання відповідного рішення.

За змістом статті 441 ЦПК України вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується в порядку, передбаченому цим Кодексом щодо боржників у виконавчому провадженні, за будь-якими виконавчими документами, передбаченими ст.17 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання яких здійснюється ДВС.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і порядок розв`язання спорів у цій сфері визначаютьсяЗаконом України від 21січня 1994року №3857-XII«Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України»(далі - Закон № 3857-XII).

ДанимЗакономвстановлено вичерпний перелік підстав для тимчасового обмеження громадян України у праві виїзду за кордон.

Відповідно до частини першоїстатті 1 Закону №3857-XIIгромадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цимЗаконом, та в`їхати в Україну.

Згідно з пунктом п`ятим частини першоїстатті 6 Закону №3857-XIIгромадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) - до виконання зобов`язань.

Як випливає з аналізу наведених положеньзаконупідставою обмеження особи у праві виїзду за межі України є не лише наявність невиконаних зобов`язань, покладених на фізичну особу судовим рішенням, а винна поведінка боржника, яка полягає в ухиленні останнього від виконання таких зобов`язань.

Порядок виконання рішень судів та рішень інших органів, що відповідно дозаконупідлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначеніЗаконом України від 02червня 2016року №1404-VIII«Про виконавче провадження»(далі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до ч. 1ст.18Закону України«Про виконавчепровадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно п.19 ч.3ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межи України - до виконання зобов`язань за рішенням.

Відповідно до положенняст. 12 ЦПК Українинаявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.

Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, підлягає з`ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання у повному обсязі або частково.

Таким чином, сама по собі наявність невиконання зобов`язання не є безумовною підставою для встановлення обмеження у праві, доведенню підлягає ухилення боржника від виконання.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України «ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», яке вжите у п. 5 ч. 1ст. 6 Закону №3857-ХІІта у п.18 ч.3ст.11 Закону №606-ХІV, позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Подання виконавця повинно бути обґрунтованим, тобто містити зазначення обставин, що підтверджують необхідність обмежити право особи на виїзд за межі України.

Відкриття виконавчого провадження не може розглядатись як достатня підстава для застосування судом саме такого заходу, як обмеження права особи на виїзд за межі України.

Аналізуючи зазначене та враховуючи, що з матеріалів справи не встановлено в чому саме полягає ухилення боржника від виконання рішення суду, та не доведено можливість виїзду боржника за межі України саме з метою ухилення від виконання рішення суду, а тому в задоволенні подання слід відмовити.

Також, до подання не долучено жодних доказів, з яких можливо було б зробити висновок чи дійсно мало місце ухилення боржника від виконання рішення, яке полягає в тому, що останній вчиняє будь-які свідомі діяння, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні при тому, що виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини. Відсутні такі відомості й у змісті подання, при чому за весь період часу боржником не було отримано жодного документу від державного виконавця, а інших даних матеріали подання не містять.

Керуючись ст. ст.12,258- 261,441 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні подання старшого державного виконавця Основ`янсько Слобідського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Гончаренко Світлани Геннадіївни,боржникОСОБА_1 , стягувач ОСОБА_2 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, а особами, які не брали участі у судовому засіданні, протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя -І. В. Зелінська