Рішення

від 16.02.2022 по справі 143/1261/21

ПОГРЕБИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 143/1261/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2022 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого - судді Сича С.М.,

з участю секретаря Огородник Н.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Пересоляка О.С.,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача адвоката Гончарука Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Погребище Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Погребищенський опорний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1» Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

Встановив:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Комунального закладу «Погребищенський опорний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1» Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позов мотивовано тим, що 08.11.2021 року вона отримала повідомлення директора КП «Погребищенський опорний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1» Носової Т.А. №545, в якому її було попереджено про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19.

08.11.2021 року директором КП «Погребищенський опорний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1» Носовою Т.А. видано наказ №756-к/№2-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », яким відповідно до ст.46 КЗпПУ, ч.2 ст.12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», Наказу МОЗ України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 року №2153, п.41 постанови КМУ від 09.12.2020 року №1236, її, головного бухгалтера опорного закладу, відсторонено від роботи з 09.11.2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.

Позивачка вважає наказ про відсторонення її від роботи незаконним та таким, що не відповідає чинному законодавству, грубо порушує її трудові права.

Покликається на те, що такої підстави відсторонення працівника від роботи, як відмова виконувати розпорядження державного органу, нормами ст.46 КЗпПУ не передбачено.

Крім того, зазначає, що, виходячи із положень ст.ст.28, 64 Конституції України та чинного законодавства України, а саме ст.2-1 КЗпПУ, ст.12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказу МОЗ від 24.12.2020 року №3018 «Про затвердженняДорожньої картиз впровадженнявакцини відгострої респіраторноїхвороби COVID-19,спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2,і проведеннямасової вакцинаціїу відповідьна пандеміюCOVID-19в Україніу 2021-2022роках», сам пацієнт вирішує, чи потрібно йому вакцинуватися, оскільки це є його право, а не обов`язок.

Таким чином, на думку позивачки, відмова працівника від вакцинації не дає права роботодавцеві застосовувати будь-які заходи впливу.

Разом із тим, вважає, що головним державним санітарним лікарем України не приймалося рішення про проведення на території України обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показниками відповідно до приписів ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Також наголошує на тому, що в Україні не введено надзвичайного стану, а тому обмеження конституційних прав громадян, в тому числі на працю, в порушення ст. 64 Конституції України, є незаконними.

Стверджує, що у даному випадку має місце зміна її істотних умов праці, а відтак відповідно до ч.3 ст.32 КЗпПУ її мали попередити про можливе відсторонення від роботи не пізніше ніж за два місяці.

Поряд із цим, послуговуючись на норму ст.235 КЗпПУ та п.10 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 року вважає, що на її користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Посилаючись на наведені обставини та положення чинного законодавства, просить:

-визнати незаконним та скасувати наказ директора Комунального закладу «Погребищенський опорний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1» Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області № 756-к/№2-к від 08.11.2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 »;

-стягнути з Комунального закладу «Погребищенський опорний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1» Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.11.2021 року по день допущення до роботи;

-стягнути з Комунального закладу «Погребищенський опорний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1» Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області на її користь судові витрати та витрати на правову допомогу.

Ухвалою судді від 30.11.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.17, 18).

Ухвалою суду від 16.02.2022 року відзив Комунального закладу «Погребищенський опорний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1» Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області залишено без розгляду.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Пересоляк О.С. позов підтримали та підтвердили викладені у ньому обставини. Крім того, позивачка пояснила, що письмове повідомлення про необхідність проведення щеплення їй було вручено керівництвом опорного закладу вранці 08.11.2021 року, а з наказом про відсторонення від роботи її було ознайомлено в кінці робочого дня.

Представники відповідача ОСОБА_2 та адвокат Гончарук Р.О. позов не визнали та зауважили, що оспорюваний наказ виданий з дотриманням вимог чинного законодавства та зумовлений необхідністю забезпечення належних умов для збереження життя та здоров`я учнів. Вважають, що позивачка мала об`єктивну можливість отримати щеплення протягом 08.11.2021 року, оскільки в приміщені навчального закладу на той час функціонував пункт щеплення.

Заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши її матеріали, повно та всебічно з`ясувавши обставини, що мають значення для правильності вирішення спору, визначившись із нормами матеріального права, предметом правового регулювання яких є спірні правовідносини, суд встановив наступне.

08.11.2021 року позивачка була ознайомлена із повідомленням директора КП «Погребищенський опорний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1» Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області Носової Т.А. №545, в якому її повідомлено, що з 08.11.2021 року на період дії карантину, встановленого КМУ, щеплення проти COVID-19 обов`язкове для працівників цього опорного навчального закладу. А тому просить позивачку до кінця дня 08.11.2021 року надати документ, який би підтверджував наявність профілактичного щеплення від COVID-19, або довідку про абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень. При цьому за змістом повідомлення її було попереджено, що якщо до кінця робочого дня 08.11.2021 року позивачка не надасть одного із зазначених документів, то 09.11.2021 року її відсторонять від роботи без збереження заробітної плати на підставі ст.46 КЗпПУ та ст.12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» (а.с.6).

Наказом директора КП «Погребищенський опорний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1» Носової Т.А. №756-к/№2-к від 08.11.2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » позивачку, головного бухгалтера опорного закладу, на підставі до ст.46 КЗпПУ, ч.2 ст.12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», Наказу МОЗ України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 року №2153, п.41-6 постанови КМУ від 09.12.2020 року №1236, , відсторонено від роботи з 09.11.2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати (а.с.7).

Згідно із довідкою про доходи від 08.10.2021 року №546 позивачці нараховано заробітну плату за період з червня 2021 року по жовтень 2021 року в сумі 111053 грн. 55 коп. (а.с.8).

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення позивачки від роботи, суд виходить із того, що Європейський суд з прав людини висловлював думку, що обов`язкове щеплення, як примусовий медичний захід, є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на повагу до приватного життя особи, що включає в себе фізичну та психологічну недоторканість особи. Порушення фізичної недоторканості заявника можна вважати виправданим дотриманням цілей охорони здоров`я населення та необхідністю контролювати поширення інфекційного захворювання (параграф 33, 36 рішення у справі "Соломахін проти України" від 15 березня 2012 року, заява № 24429/03).

Вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто, в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави - тобто було виправданим.

Відповідно дост.10ЗУ «Основизаконодавства Українипро охоронуздоров`я» громадяниУкраїни зобов`язані: а)піклуватись просвоє здоров`ята здоров`ядітей,не шкодитиздоров`юінших громадян; б) у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Статтею 46 КЗпПУпередбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідноіз частинами1,2ст.12ЗУ«Про захистнаселення відінфекційних хвороб» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

За Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженимнаказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 року № 2153обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники: 1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 3) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Підпунктами 1-2 пункту 41-6постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236(в редакції, чинній на 08 листопада 2021 року) «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на керівників державних органів (державної служби), керівників підприємств, установ та організацій покладено забезпечення: 1) контролю за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженимнаказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно достатті 46 Кодексу законів про працю України, частини другоїстатті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"та частини третьоїстатті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Частиною 1ст.19ЗУ «Проповну загальнусередню освіту»визначено,що учасникамиосвітнього процесув закладахосвіти є: учні; педагогічніпрацівники; іншіпрацівники закладуосвіти; батькиучнів; асистенти дітей (у разі їх допуску відповідно до вимогчастини сьомоїстатті 26 цього Закону).

Отже, національним законодавством України передбачено можливість відсторонення від роботи працівників закладів загальної середньої освіти, до яких відноситься позивачка, у разі необґрунтованої відмови від проходження обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19.

Разом із тим, в силу положень ч.1 ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, одним із елементів якого є засада правової визначеності, суть якої зводиться до того, що юридичні норми мають бути чіткі і точні, тексти закону мають бути легко доступними та застосовуватися у передбачений спосіб та з логічною послідовністю.

В контекстіспірних правовідносинсуд зауважує,що вжитийу серединідругого реченнячастини 2ст.12ЗУ«Про захистнаселення відінфекційних хвороб» словосполучник «у порядку, встановленому законом» дозволяє стверджувати, що за своєю юридичною природою зазначена норма права є бланкетною, яка для розкриття її змісту відсилає до інших приписів чинного законодавства.

При цьому конструктивний аналіз наведеної норми, ураховуючи місце розташування окресленого словосполучника в реченні, дає підстави для висновку, що працівники можуть відсторонюватися від виконання зазначених видів робіт лише у разі їх відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом.

За змістом частин 6, 7 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань. Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків. Відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні ускладнення та про відмову від обов`язкових профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів. Медичні протипоказання, порядок проведення профілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладнень встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Отже,частинами 6,7 ЗУ«Про захистнаселення відінфекційних хвороб»визначено,серед іншого, порядок відмови особи від здійснення обов`язкових профілактичних щеплень.

Окрім цього, відповідно до ч.2ст.27 ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Таким чином, на переконання суду, для відсторонення працівника від роботи власником або уповноваженим ним органом, лікарем та посадовими особами санітарно-епідеміологічної служби має бути дотримано наступний послідовний алгоритм дій:

1)завчасне повідомлення власником або уповноваженим ним органом працівника про необхідність здійснення обов`язкового профілактичного щеплення до певного терміну;

2) проведення медичного огляду працівника з метою встановлення відсутності у нього відповідних медичних протипоказань;

3) отримання лікарем відповідного письмового підтвердження, якщо працівник відмовляється від обов`язкового профілактичного щеплення, а в разі відмови дати таке підтвердження засвідчення цієї обставини актом у присутності свідків;

4)внесення лікаремдо відповіднихмедичних документів відомостей про відмову працівника від обов`язкового профілактичного щеплення;

5)повідомлення лікарем посадових осібдержавної санітарно-епідеміологічноїслужби провідмову працівника від обов`язкового профілактичного щеплення;

6)внесення посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби подання власнику або уповноваженому ним органу про відсторонення працівника від роботи;

7)прийняття власником або уповноваженим ним органом вмотивованого наказу (розпорядження) про відсторонення працівника від роботи.

Інший підхід до застосування наведених норм чинного законодавства безсумнівно суперечите принципу правової визначеності та не узгоджуватиметься із доктринальним розумінням справедливої процедури в демократичному суспільстві.

Зізмісту повідомленнявід 08.11.2021року вбачається,що директоромКП «Погребищенськийопорний закладзагальної середньоїосвіти І-ІІІступенів №1»Погребищенської міськоїради Вінницькогорайону Вінницькоїобласті НосовоюТ.А.було запропоновано позивачці до кінця дня 08.11.2021 року надати документ, який би підтверджував наявність профілактичного щеплення від COVID-19, або довідку про абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень. При цьому її було попереджено, що якщо до кінця робочого дня 08.11.2021 року позивачка не надасть одного із зазначених документів, то 09.11.2021 року її відсторонять від роботи без збереження заробітної плати на підставі ст.46 КЗпПУ та ст.12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Суд вважає, що встановлений у згаданому повідомленні строк, не зважаючи на відношення до обов`язкового щеплення самої позивачки, був вочевидь недостатнім для проходження нею медичного оглядуз метоювстановлення відсутностіу неївідповідних медичнихпротипоказань проти щеплення чи надання відповідних документів згідно із запропонованим переліком.

Відтак, встановлення відповідачем такого обмеженого строку для надання позивачкою зазначених документів поза розумним сумнівом слід розцінювати як порушення її права на працю, закріпленого в ст.43 Конституції України, позаяк його зміст, крім вільного вибору праці, включає також відповідні гарантії реалізації цього права.

Таке порушення прав позивачки, на переконання суду, є самостійною та безумовною підставою для визнання оскаржуваного наказу незаконним та його скасування.

В той же час, суду не надано достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження того, що роботодавцем при відстороненні позивачки від роботи у зв`язку із відсутністю у неї щеплення проти COVID-19 дотримано вимоги ч.6ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» в частині, зокрема, перевірки наявності письмового лікарського підтвердження про відмову ОСОБА_1 від обов`язкового профілактичного щеплення чи акту, складеного у присутності свідків в разі її відмови дати таке підтвердження, а також приписів ч.2ст.27 ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» щодо можливості відсторонення позивача від роботи саме на підставі подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби.

Водночас, в аспекті наведених обставин суд констатує, що, виходячи зі змісту положень ч.2ст.27 ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», відсторонення працівника від роботи може бути здійснено виключно за умови внесення відповідного подання посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби, якому має передувати наведений вище алгоритм дій, вчинених власником або уповноваженим ним органом та лікарем.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування наказу директора Комунального закладу «Погребищенський опорний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1» Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області № 756-к/№2-к від 08.11.2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » підлягають задоволенню.

Визначаючись із обґрунтованістю позовної вимоги про стягнення із відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 08.11.2021 року по день допущення до роботи, суд ураховує, що оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата не виплачується.

Суд вважає неспроможними доводи позивачки стосовно того, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення ст.235 КЗпПУ, так як ними унормовано виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу при винесенні рішення про поновлення на роботі або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, а також у разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини власника або уповноваженого ним органу.

Буквальне тлумачення згаданої норми закону свідчить про те, що вона не поширюється на правовідносини, пов`язані із тимчасовим відстороненням працівника від роботи.

Суд також ураховує, що згідно із Наказом директора КП «Погребищенський опорний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1» Носової Т.А. №756-к/№2-к від 08.11.2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » позивачку відсторонено від роботи з 09.11.2021 року не безстроково, а лише на час відсутності щеплення проти COVID-19.

Зважаючи на це, видається, що позивачка, будучи відстороненою від роботи та не виконуючи своїх трудових обов`язків, мала об`єктивну можливість впродовж розумного строку пройти медичний огляд з метоювстановлення відсутностіу неївідповідних медичнихпротипоказань проти щеплення чи надати директору КП «Погребищенський опорний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1» документи згідно із запропонованим у повідомленні від 08.11.2021 року переліком, що, в свою чергу, слугувало б підставою для допуску її до роботи.

Однак, позивачкою не надано будь-яких доказів на підтвердження тієї обставини, що нею протягом трьох місяців з моменту винесення оспорюваного наказу вживалися заходи для отримання таких документів та надання їх директору КП «Погребищенський опорний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1».

Більше того, звертаючись із позовом до суду, ОСОБА_1 зазначила, що всі вакцини від COVID-19 в даний час не пройшли необхідні етапи випробування, тобто є експериментальними, а тому вони можуть бути застосовані лише добровільно. А тому вакцинуватися чи ні має вирішувати сам пацієнт, адже це його право, а не обов`язок. Таким чином, на її думку, відмова працівників від вакцинації не надає роботодавцю права застосовувати до них будь-які заходи впливу, в тому числі відсторонювати від роботи.

Отже, як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 заперечує сам факт необхідності проходження нею обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19, чого вона не спростовувала і в судовому засіданні під час розгляду справи. Така обставина на даний час по суті взагалі унеможливлює допущення її до виконання своїх трудових обов`язків.

За таких обставин стягнення на користь позивачки середнього заробітку за час відсторонення її від роботи, на думку суду, суперечитиме визначеним у ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства, що полягають, зокрема, у справедливому вирішенні цивільних справ.

Також не заслуговують на увагу аргументи позивачки щодо необхідності застосування судом при вирішенні спору роз`яснень, наданих у п.10 постанови Пленуму ВСУ «13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки вони були сформульовані без урахування положень ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» та підзаконних нормативно-правових актів, предметом правового регулювання яких є спірні правовідносини, що набрали чинності пізніше.

Крім того, постанови пленумів судів касаційної інстанції не є правотворчими чи правозастосовними актами. Вони не встановлюють, не змінюють, не припиняють норм права та не є актами інтерпретації цих норм, визначеними чинним законодавством.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.02.2022 року у справі №143/1432/18.

Підсумовуючи викладене, суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин, які склалися між сторонами, приписів ст.235 КЗпПУ за аналогією закону.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із банківської квитанції №0.0.2354359281.1 від 24.11.2021 року вбачається, що за пред`явлені дві позовні вимоги ОСОБА_1 сплатила судовий збір в сумі 1816 грн. 00 коп.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, із відповідача необхідно стягнути на користь позивачки половину сплаченого останньою судового збору в сумі 908 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 2-7, 10, 133, 141, 258, 259, 263, 268, 279, 351, 352, 354 ЦПК України, суд, -

Ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального закладу «Погребищенський опорний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1» Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора Комунального закладу «Погребищенський опорний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1» Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області № 756-к/№2-к від 08.11.2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ».

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути із Комунального закладу «Погребищенський опорний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1» Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Комунальний заклад «Погребищенський опорний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1» Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області; 22200, Вінницька область, м. Погребище, вул. Б. Хмельницького, 102, код ЄДРПОУ 24895711.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде складено протягом п`яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 22.02.2022 року.

Суддя