Постанова

від 14.02.2022 по справі 460/9568/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 460/9568/20 пров. № А/857/21041/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Вовка А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Управління Держпраці у Рівненській області на додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спілка" до Управління Держпраці у Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -

суддя (судді) в суді першої інстанції Щербаков В.В.,

час ухвалення рішення не вказаний,

місце ухвалення рішення м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення: 28.07.2021 р.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спілка" звернулося в суд з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Рівненській області, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову від 23.12.2020 року №РВ8411/1122/000038/Т8-ФС про накладення штрафу.

Додатковим рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27 липня 2021 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спілка" про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спілка" за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Рівненській області понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що ця справа за складом учасників, підставами виникнення спору, позовними вимогами віднесена судом першої інстанції на підставі статті 12 КАС України до справ незначної складності, а тому підготовка позовної заяви по суті у даній справі вимагала середнього обсягу юридичної роботи (проте не надмірного, значного).

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні вищенаведеної заяви.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що витрати на професійну правову допомогу є непідтвердженими та такими, що не потребували значних зусиль адвоката для представництва довірителя в судовій справі.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що згідно ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно із ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, заявлені у заяві про ухвалення додаткового судового рішення вимоги позивача щодо повернення йому витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15800 грн. ґрунтуються на тому, що згідно з актом здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №2 від 05.07.2021 замовнику (клієнту) надані такі послуги: складання позовної заяви (гонорар 7000,00 грн.); формування та підготовка письмових доказів та додатків до позовної заяви (1 година, гонорар 1000,00 грн.); підготовка копій позовної заяви та додатків до неї для подання до суду (1 година, гонорар 1000,00 грн.); підготовка та подання клопотання від 21.01.2021 (гонорар 1400,00 грн.); підготовка та подання відповіді на відзив від 05.02.2021 (1 година, гонорар 1500,00 грн.); підготовка та подання заяви про забезпечення позову від 01.04.2021 (гонорар 1400,00 грн.); участь у судових засіданнях (26.01.2021, 23.02.2021, 16.03.2021, 22.06.2021, 01.07.2021, 5 засідань по 2 год.; гонорар 2500,00 грн.).

Разом з тим, колегія суддів вважає, що розрахунок правничої допомоги завищений у співвідношенні до обсягу наданих позивачу послуг, оскільки формування та підготовка письмових доказів та додатків до позовної заяви; підготовка копій позовної заяви та додатків до неї для подання до суду; підготовка та подання клопотання від 21.01.2021 не можуть бути такими ресурсозатратними, як це заявлено у заяві. Також колегія суддів зазначає, що написання відзиву, клопотань, заяв на апеляційну скаргу у справі незначної складності не може сумарно тривати 4 год та коштувати наведену суму коштів.

Аналізуючи викладене, беручи до уваги положення КАС України, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що розмір витрат, зазначений позивачем, не є пропорційний, як і час, витрачений адвокатом на виконання відповідної роботи, оскільки справа є незначної складності, а тому розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

Оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з огляду на встановлені обставини з урахуванням критеріїв пропорційності, значенням справи для сторони, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, на переконання суду розмір витрат на професійну правничу допомогу необхідно зменшити до 10000 гривень.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Рівненській області залишити без задоволення.

Додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 липня 2021 року у справі № 460/9568/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Л. Я. Гудим В. В. Святецький Повне судове рішення складено 22.02.2022 року