Постанова

від 10.04.2024 по справі 460/9568/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 460/9568/20

адміністративне провадження № К/990/24835/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Стародуба О.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Держпраці у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 липня 2021 року (головуючий суддя Щербаков В.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року (головуючий суддя Довгополов О.М., судді: Гудим Л.Я., Святецький В.В.) у справі № 460/9568/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спілка» до Управління Держпраці у Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У 2020 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Спілка» (далі також позивач або ТОВ «Спілка») звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Рівненській області (далі також відповідач або Управління Держпраці), третя особа: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову від 23 грудня 2020 року № РВ8411/1122/000038/Т8-ФС про накладення штрафу у розмірі 700 000,00 гривень.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06 липня 2021 року позов задоволено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 липня 2021 року залишено без змін.

13 вересня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, у якій просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 липня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.

08 листопада 2022 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

IІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

На переконання позивача, спірна постанова є протиправною та прийнята з порушенням норм чинного законодавства.

Наголошує, що уповноваженими інспекторами не з`ясовано фактичних обставин справи, не проведено аналіз матеріалів інспекційного відвідування навіть після отримання зауважень до акта.

Стверджує, що зазначені в постанові особи перебувають у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 , а їх перебування на території позивача обумовлено договором оренди приміщення з вищезгаданою фізичною особою-підприємцем від 01 жовтня 2020 року № 2020-10-01.

Також зауважує, що всупереч вимог чинного законодавства, оскаржувана постанова прийнята відповідачем за відсутності належних доказів наявності порушень трудового законодавства об`єктом перевірки.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що в ході проведення інспекційного відвідування було виявлено працівників, які виконували роботи на території ТОВ «Спілка», відповідно до пояснень яких вони перебували з позивачем в трудових відносинах.

Зауважує, що на виконання вимоги про надання документів, директором ТОВ «Спілка» не було надано жодних документів, які б підтверджували перебування осіб, зазначених в постанові, в трудових відносинах з позивачем.

Стверджує, що зазначені в постанові особи були допущені до процесів м`ясопереробного виробництва, що свідчить про порушення позивачем вимог статей 21, 24 Кодексу законів про працю України (далі також КЗпП України), а відповідно про правомірність оскаржуваного рішення відповідача.

Третя особа пояснила, що інспекційне відвідування здійснювалось за адресою, де свою господарську діяльність здійснює позивач та вона, як фізична особа-підприємець. З метою розширення та збільшення об`ємів діяльності відповідно до умов договору від 01 жовтня 2020 року № 2020-10-01 нею було взято в оренду виробниче та складське приміщення у ТОВ «Спілка».

Щодо осіб, перелічених в постанові, зазначає, що до процесу здійснення її господарської діяльності було залучено працівників за трудовими договорами ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ), які пройшли медогляд та були придатними до відповідного виду роботи за медичними висновками лікарів. Інші, перелічені в постанові працівники, були тимчасово залучені до роботи на підставі договорів цивільно-правового характеру.

Водночас зауважує, що за всіма договорами цивільно-правового характеру здійснено оплату виконаної роботи, сплачено нараховані податки та належним чином відображено господарські операції у звітності підприємця.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наказу Управління Держпраці у Рівненській області № 1006 від 27 жовтня 2020 року та направлення на проведення інспекційного відвідування № 829-н/09-27 від 27 жовтня 2020 року у період з 27 по 28 жовтня 2020 року відповідачем проведено інспекційне відвідування з питань додержання законодавства про працю ТОВ «Спілка».

Підставою для проведення інспекційного відвідування зазначено підпункт 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 (зі змінами), окреме доручення Голови Держпраці від 25 серпня 2020 року № Д-330/1/3.1-20.

За результатами інспекційного відвідування складено акт № РВ 8411/1122/АВ від 29 жовтня 2020 року, у якому зафіксовано, що:

в порушення вимог частини першої статті 21 КЗпП України, ТОВ «Спілка» не надано документів, які б підтверджували факт перебування осіб: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_4 , ОСОБА_15 та ОСОБА_2 (14 осіб) в трудових відносинах з ТОВ «Спілка», а отже такі допущені до роботи без укладення трудового договору;

в порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України, ТОВ «Спілка» допущено до роботи ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_4 , ОСОБА_15 та ОСОБА_2 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач не погодився із висновками акта інспекційного відвідування та подав до Управління Держпраці в Рівненській області заперечення (вхід.№ 17-10 від 03 листопада 2020 року).

05 листопада 2020 року за № 13-10/7131 відповідач направив позивачу відповідь на зауваження до акта інспекційного відвідування, за змістом якої зазначено, що аргументи, наведені в зауваженні, не спростовують виявлених порушень.

У зв`язку з зазначеними порушеннями, позивачу внесений припис про усунення виявлених порушень № 8411/1122/АВ/П від 06 листопада 2020 року.

23 грудня 2020 року відповідачем винесена постанова про накладення штрафу № РВ892/1356/000155/ТД-ФС, що є предметом оскарження в цій справі.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, оцінюючи надані сторона докази, дійшли висновку, що 3 особи, які зазначені у спірній постанові, перебували у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 , а інші особи надавали послуги ФОП ОСОБА_1 на підставі цивільно-правового договору. Жоден з працівників, перелічених у оскаржуваній постанові, не перебував в трудових відносинах з позивачем та не надавав послуг за цивільно-правовими угодами.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ

Скаржник вважає рішення судів попередніх інстанцій такими, що постановлені з порушенням норм матеріального права та без з`ясування всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи.

З покликанням на правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 280/1379/19, скаржник звертає увагу, що предметом цивільно-правових договорів не визначено конкретного переліку робіт, а лише зазначено загальне визначення робіт, не визначено результату наданих послуг, який підлягає вимірюванню в конкретних фізичних величинах.

Акцентує увагу на тому, що основним видом діяльності ТОВ «Спілка» (10.13) є виробництво м`ясних продуктів.

З покликанням на правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 2040/5412/18, зазначає, що у разі, якщо робота, виконувана особою на користь суб`єкта господарювання, збігається з видом його економічної діяльності або є роботою з обслуговування його діяльності, то робота такої особи повинна виконуватися на умовах трудового договору.

Зауважує, що під час інспекційного відвідування було виявлено 14 осіб за виконанням робіт без належного оформлення трудових відносин.

Стверджує, що зазначені особи виконували роботи згідно професій (посад) визначених Національним Класифікатором України ДК003:2010 «класифікатор професій», затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28 липня 2010 року № 327, зокрема, вантажники, охоронці, обвалювальники м`яса, підсобні робітники (різноробочий) та ін.

Акцентує увагу на тому, що всі перелічені особи були залучені до виробничого процесу м`ясопереробного виробництва.

У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що на вимогу про надання документів від 29 жовтня 2020 року, було підготовлено всі належні документи, що засвідчували підстави перебування фізичних осіб на території ТОВ «Спілка», із письмовим переліком. Проте інспектор праці ОСОБА_16 від підпису в отриманні таких документів відмовився та сам відбирав необхідні йому документи, не взявши всі документи, які в.о. товариства вважала за необхідне надати. Наполягає на тому, що документи, які не захотів взяти інспектор стосувалися саме тих 14 осіб, які перелічені в акті.

Акцентує увагу на тому, що в акті нею було зроблено запис «з актом не погоджуюся, оскільки не всі зазначені особи перебували в трудових відносинах з ТОВ «Спілка», інспектори відмовилися взяти необхідні документи. Додаткові пояснення та документи будуть надані протягом трьох робочих днів».

Стверджує, що пояснення фізичних осіб від 28 жовтня 2020 року, які отримані під час відвідування, не є належними та допустимими доказами у підтвердження правомірності дій відповідача та підставою для винесення оскаржуваної постанови.

Наполягає на тому, що ТОВ «Спілка» не несе відповідальності за перебування на її території осіб, що не є працівниками підприємства, оскільки за адресою проведення інспекційного відвідування господарську діяльність здійснюють два суб`єкта ТОВ «Спілка» та фізична особа-підприємець ОСОБА_1 .

Пояснює, що у зв`язку з значним об`ємом закупленої сировини ФОП ОСОБА_17 було залучено до роботи осіб на підставі цивільно-правих догорів. Після прийняття кінцевого результату виконаної роботи/наданої послуги замовником (ФОП ОСОБА_1 ) на підставі двосторонніх актів прийму-передачі здійснено оплату. Всі відповідні податки до бюджету нараховані та сплачені 30 жовтня 2020 року.

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідач, Управління Держпраці у Рівненській області є суб`єктом владних повноважень - територіальним органом Державної служби України з питань праці, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у відповідній області.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Спірні у цій справі правовідносини врегульовані, зокрема, Законом України від 5 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі також Закон № 877-V), статтею 259 КЗпП України, а також Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823.

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 затверджено Порядок здійснення державного контроль за додержанням законодавства про працю (далі також Порядок № 823).

Порядок № 823 визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 року № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 року № 1986-IV, та Законом України «Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Згідно із пунктом 2 Порядку № 823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Судами попередніх інстанцій не надавалася оцінка дотриманню відповідачем порядку проведення інспекційного відвідування, а отже касаційний перегляд обмежується правовою оцінкою підстав щодо накладення на позивача штрафу, передбаченого частиною 2 статті 265 КЗпП України.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

З аналізу наведеної норми слідує, що відповідальність за вказаною статтею настає у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.

Щодо безпосередньо виявлених порушень, які стали підставою накладення штрафу у спірних правовідносин слід зазначити таке.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.

Визначення трудового договору міститься у частині першій статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» (далі також Порядок № 413) установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника.

За висновками Верховного Суду щодо застосування норм права, викладеними, зокрема, у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 2340/4811/18, взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами, в тому числі, статті 208 Цивільного кодексу України.

Верховний Суд враховує, що особа має право реалізовувати свої здібності до праці шляхом укладення трудового договору або цивільно-правового, водночас зазначене залежить від характеру праці і якщо ці відносини мають ознаки трудових, то відповідно до імперативних положень частини третьої статті 24 КЗпП України роботодавцю забороняється залучати працівника до роботи без укладення трудового договору в усній або письмовій формі.

У випадку спірних правовідносин підставою для накладення на позивача штрафу став фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору.

За змістом пункту 10 Порядку № 823 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право, серед іншого:

під час проведення інспекційних відвідувань за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця (підпункт 1);

ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги (підпункт 2);

наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення (підпункт 3);

фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки (підпункт 6).

В матеріалах справи наявний диск відеофіксації, проте сторони у судовому засіданні (01 липня 2021 року) на запитання суду щодо необхідності дослідження електронного доказу, не наполягали на його дослідженні.

Отже, суди попередніх інстанцій встановлювали обставини справи на підставі письмових доказів, наявних у матеріалах справи.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Спілка» та ФОП ОСОБА_1 01 жовтня 2020 року було укладено договір оренди приміщення № 2020-10-01, об`єктом якого є цех, підсобне приміщення цеху та склад із холодильною установкою, загальною площею 121, 78 км.м.

Водночас судами попередніх інстанцій встановлено, що особи, зазначені в оскаржуваній постанові, не є працівниками ТОВ «Спілка», а перебувають в трудових та цивільно-правових відносинах з ФОП ОСОБА_1 .

Так, ОСОБА_3 перебуває у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 на підставі трудового договору, укладеного 12 жовтня 2020 року. Відповідно до пункту 2 зазначеного договору працівник зобов`язується виконувати обов`язки водія, а роботодавець бере на себе зобов`язання оплачувати працю працівника у розмірі мінімальної заробітної плати (пункт 3). Відповідно до наказу № 41 від 09 жовтня 2020 року ОСОБА_3 прийнятий на роботу ФОП ОСОБА_1 на посаду водія з 12 жовтня 2020 року.

ОСОБА_2 перебуває у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 на підставі трудового договору, укладеного 01 жовтня 2020 року. Відповідно до пункту 2 зазначеного договору працівник зобов`язується виконувати обов`язки вантажника, а роботодавець бере на себе зобов`язання оплачувати працю працівника у розмірі мінімальної заробітної плати (пункт 3). Відповідно до наказу № 40 від 01 жовтня 2020 року ОСОБА_2 прийнятий на роботу ФОП ОСОБА_1 на посаду вантажника з 01 жовтня 2020 року.

ОСОБА_5 виконував визначений ФОП ОСОБА_1 обсяг робіт на підставі договору підряду № 1-1-10 від 01 жовтня 2020 року. Відповідно до підпункту 1.1. зазначеного договору підрядник зобов`язується на власний ризик виконувати роботу, визначену у пункті 2.1. договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані підрядником роботи. Підпунктом 11.2. договору передбачено строк його дії з моменту підписання сторонами по 20 листопада 2020 року.

ОСОБА_6 виконував визначений ФОП ОСОБА_1 обсяг робіт на підставі договору підряду № 28 від 28 жовтня 2020 року. Відповідно до підпункту 1.1. зазначеного договору підрядник зобов`язується на власний ризик виконувати роботу, визначену у пункті 2.1. договору щодо виготовлення продукції із матеріалів замовника, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані підрядником роботи. Підпунктом 11.2 договору передбачено строк його дії з моменту підписання сторонами по 30 жовтня 2020 року.

ОСОБА_18 виконував визначений ФОП ОСОБА_1 обсяг робіт на підставі договору підряду № 28-10-2020 від 28 жовтня 2020 року. Відповідно до п.п. 1.1. зазначеного договору підрядник зобов`язується на власний ризик виконувати роботу, визначену у пункті 2.1. договору щодо виготовлення продукції із матеріалів замовника, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані підрядником роботи. Підпунктом 11.2. договору передбачено строк його дії з моменту підписання сторонами по 30 жовтня 2020 року.

ОСОБА_8 виконував визначений ФОП ОСОБА_1 обсяг робіт на підставі договору підряду № 28-10 від 28 жовтня 2020 року. Відповідно до підпункту 1.1. зазначеного договору підрядник зобов`язується на власний ризик виконувати роботу, визначену у пункті 2.1. договору щодо виготовлення продукції із матеріалів замовника, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані підрядником роботи. Підпунктом 11.2. договору передбачено строк його дії з моменту підписання сторонами по 30 листопада 2020 року.

ОСОБА_9 виконував визначений ФОП ОСОБА_1 обсяг робіт на підставі договору підряду № 02 від 01 жовтня 2020 року. Відповідно до підпункту 1.1. зазначеного договору підрядник зобов`язується на власний ризик виконувати роботу, визначену у пункті 2.1. договору щодо первинної чистки тари та виконання розвантажувальних та завантажувальних робіт, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані підрядником роботи. Підпунктом 11.2. договору передбачено строк його дії з моменту підписання сторонами по 30 листопада 2020 року.

ОСОБА_10 виконував визначений ФОП ОСОБА_1 обсяг робіт на підставі договору підряду №12-10 від 12 жовтня 2020 року. Відповідно до підпунктів 1.1. зазначеного договору підрядник зобов`язується на власний ризик виконувати роботу, визначену у пункті 2.1. договору щодо комплектації продукції та виконання розвантажувальних та завантажувальних робіт, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані підрядником роботи. Підпунктом 11.2. договору передбачено строк його дії з моменту підписання сторонами по 30 жовтня 2020 року.

ОСОБА_11 виконував визначений ФОП ОСОБА_1 обсяг робіт на підставі договору підряду № 10-10 від 10 жовтня 2020 року. Відповідно до підпункту 1.1. зазначеного договору підрядник зобов`язується на власний ризик виконувати роботу, визначену у пункті 2.1. договору щодо комплектації продукції та виконання розвантажувальних та завантажувальних робіт, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані підрядником роботи. Підпунктом 11.2. договору передбачено строк його дії з моменту підписання сторонами по 30 жовтня 2020 року.

ОСОБА_12 виконував визначений ФОП ОСОБА_1 обсяг робіт на підставі договору підряду № 01-10 від 01 жовтня 2020 року. Відповідно до підпункту 1.1. зазначеного договору підрядник зобов`язується на власний ризик виконувати роботу, визначену у пункті 2.1. договору щодо комплектації продукції та виконання розвантажувальних та завантажувальних робіт, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані підрядником роботи. Підпунктом 11.2. договору передбачено строк його дії з моменту підписання сторонами по 30 листопада 2020 року.

ОСОБА_13 виконував визначений ФОП ОСОБА_1 обсяг робіт на підставі договору підряду № 19-10 від 19 жовтня 2020 року. Відповідно до підпункту 1.1. зазначеного договору підрядник зобов`язується на власний ризик виконувати роботу, визначену у пункті 2.1. договору щодо комплектації продукції та виконання розвантажувальних та завантажувальних робіт, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані підрядником роботи. Підпунктом 11.2. договору передбачено строк його дії з моменту підписання сторонами по 30 жовтня 2020 року.

ОСОБА_14 виконував визначений ФОП ОСОБА_1 обсяг робіт на підставі договору послуг № 01 від 01 жовтня 2020 року. Відповідно до підпункту 1.1. зазначеного договору виконавець зобов`язується на вимогу замовника виконувати роботу із забезпечення збереження та охоронності майна замовника та дотримання чистоти на території замовника, а замовник зобов`язується сплачувати винагороду за виконану виконавцем роботу (пункт 2.1). Підпунктом 4.1. договору передбачено строк його дії з моменту підписання сторонами по 30 листопада 2020 року.

ОСОБА_15 виконувала визначений ФОП ОСОБА_1 обсяг робіт на підставі договору про виконання роботи № 10-22 від 22 жовтня 2020 року. Відповідно до підпункту 1.1. зазначеного договору виконавець зобов`язується на вимогу замовника виконувати роботу із генерального прибирання майна замовника, а замовник зобов`язується сплачувати винагороду за виконану виконавцем роботу. Підпунктом 4.1. договору передбачено строк його дії з моменту підписання сторонами по 30 жовтня 2020 року.

На підтвердження виконання робіт за цивільно-правовими договорами позивачем надані до суду акт прийому-передачі робіт, зокрема: за договором підряду №1-1-10, укладеним 01 жовтня 2020 року, акт прийому-передачі робіт датований 30 жовтня 2020 року; за договором підряду № 28, укладеним 28 жовтня 2020 року, акт прийому-передачі робіт датований 30 жовтня 2020 року; за договором підряду № 28-10-2020, укладеним 28 жовтня 2020 року, акт прийому-передачі робіт датований 30 жовтня 2020 року; за договором підряду № 28-10, укладеним 28 жовтня 2020 року, акт прийому-передачі робіт датований 30 жовтня 2020 року; за договором підряду № 02, укладеним 01 жовтня 2020 року, акт прийому-передачі робіт датований 30 жовтня 2020 року; за договором підряду № 12-10, укладеним 12 жовтня 2020 року, акт прийому-передачі робіт датований 30 жовтня 2020 року; за договором підряду № 10-10, укладеним 10 жовтня 2020 року, акт прийому-передачі робіт датований 30 жовтня 2020 року; за договором підряду № 01-10, укладеним 01 жовтня 2020 року, акт прийому-передачі робіт датований 30 жовтня 2020 року; за договором про надання послуг № 01, укладеним 01 жовтня 2020 року, акт прийому-передачі робіт датований 30 жовтня 2020 року; за договором підряду № 19-10, укладеним 19 жовтня 2020 року, акт прийому-передачі робіт датований 30 жовтня 2020 року; за договором про виконання роботи № 10-22, укладеним 22 жовтня 2020 року, акт прийому-передачі робіт датований 30 жовтня 2020 року.

За змістом статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, суди попередніх інстанцій встановили, що 3 працівника перебували в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 , а інші особи, які також зазначені в акті, надавали послуги ФОП ОСОБА_1 на підставі цивільно-правових договорів.

Отже, як встановлено судами попередніх інстанцій, жоден з працівників, зазначений у акті інспекційного відвідування та оскаржуваній постанові, не перебував в трудових відносинах з позивачем та не надавав послуг за цивільно-правовими угодами.

З цього приводу Верховний Суд зазначає, що відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка. Об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів.

Верховний Суд не надає правову оцінку правовідносинам за цивільно-правовими договорами, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем не було доведено, що такі договори були укладені саме з позивачем.

За такого правового регулювання та встановлених обставин, Верховний Суд погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про протиправність оспорюваної постанови від 23 грудня 2020 року № РВ8411/1122/000038/Т8-ФС про застосування штрафу в розмірі 700 000,00грн.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

За приписами частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління Держпраці у Рівненській області залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 липня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року у справі № 460/9568/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С.М. Чиркін

А.А. Єзеров

О.П. Стародуб