Постанова

від 22.02.2022 по справі 2-650/11

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

23.02.22

22-ц/812/351/22

Провадження №22-ц/812/351/22

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 лютого 2022 року м. Миколаїв

колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Царюк Л.М. та Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання: Лівшенком О.С.,

за участі представника заявника ОСОБА_1 адвоката Данилової К.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу №2-650/11 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Данилової Катерини Юріївни на ухвалу, яку постановив Ленінський районний суд міста Миколаєва під головуванням судді Румянцевої Надії Олексіївни у приміщенні цього суду 20 грудня 2021 року, повний текст якої складений того ж дня, за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за рахунок звернення стягнення на майно,

у с т а н о в и л а :

У червні 2021 р. ОСОБА_1 через свого представника адвоката Данилову К.Ю. звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа № 2-650/11, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва 29 вересня 2011 року, таким, що не підлягає виконанню.

Заява мотивованатим,що заочнимрішенням Ленінськогорайонного судум.Миколаєва від01липня 2011року позов Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» (далі ПАТ «Кредитпромбанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за рахунок звернення стягнення на майно задоволений. 29 вересня 2011 року на виконання вказаного рішення суду видано виконавчий лист. Після ухвалення заочного рішення суд був зобов`язаний надіслати його копію відповідачеві, який з моменту його отримання мав право оскаржити таке заочне рішення протягом 10 днів. В разі, якщо ані позивач, ані відповідач не скористалися своїм правом на оскарження, таке рішення набрало б законної сили. Відповідач отримав заочне рішення через свого представника лише 26 травня 2014 року. Таким чином, заочне рішення від 01 липня 2011 року набрало законної сили лише 06 червня 2014 року. Отже, до 06 червня 2014 року були відсутні підстави для видачі виконавчого листа по цій справі, а тому судом помилково видано виконавчий лист до набрання рішення суду законної сили. Як стало відомо заявнику, при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-650/11 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Олефір М.Ю. видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Крім того, ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08 вересня 2014 року замінено стягувача - ПАТ «Кредитпромбанк» на Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» та ухвалою того ж суду від 10 листопада 2021 року, яка постановою Миколаївського апеляційного суду від 10 листопада 2021 року залишена без змін, замінено сторону у виконавчому провадженні з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс».

Посилаючись на викладене, заявник просив визнати вищевказаний виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню та стягнути з ПАТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_1 безпідставно одержану стягувачем за виконавчим документом квартиру АДРЕСА_2 .

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 грудня 2021 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Данилової К.Ю. відмовлено.

Ухвала судумотивована тим,що заявник помилково трактує норми законодавства України, зазначаючи що рішення суду набирає законної сили протягом десяти днів з дня отримання відповідачем чи його представником рішення суду, якщо одна із сторін не скористалися правом на апеляційне оскарження. Також суд врахував, що з моменту отримання відповідачем рішення суду останній не скористався правом на його оскарження у апеляційному чи касаційному порядку, а також те, що ПАТ «Дельта Банк» набув право власності на квартиру АДРЕСА_3 , яка була передана позичальником в іпотеку банку, як стягувач у виконавчому провадженні, оскільки торги не відбулися, а щодо іншої квартири, на яку звернуто стягнення судом, виконавче провадження триває.

Проаналізувавши положеннястатті 233ЦПК Українив редакції,яка булачинною надату винесеннярішення суду,та статті432ЦПК України,суд вважав,що звертаючисьдо судуіз заявоюпро визнаннявиконавчого листатаким,що непідлягає виконанню,боржник бувзобов`язанийуказати передбаченіпроцесуальним закономпідстави длятого,щоб судмав можливістьвизнати виконавчийлист таким,що непідлягає виконанню,та дійшоввисновку провідмову узадоволенні заяви.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 вказує, що ухвала суду є незаконною, постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та постановити нову, якою задовольнити заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд помилково послався на те, що заочне рішення суду по справі набрало законної сили на день видачі виконавчого листа, оскільки протягом строку, передбаченого для апеляційного оскарження чи звернення із заявою про перегляд заочного рішення, апеляційна скарга та заява подані не були. Між тим, ОСОБА_1 не міг скористатися своїм правом на таке оскарження через те, що копію заочного рішення отримав через свого представника лише 26 травня 2014 року, а тому заочне рішення по справі набрало законної сили лише 06 червня 2014 року. Крім того, суд, задовольнивши клопотання заявника про витребування доказів нотаріальної справи щодо видачі ПАТ «Дельта Банк» свідоцтва на право приватної власності на квартиру АДРЕСА_3 та виконавча листа по справі №2-650/11 в Інгульського відділу ДВС у місті Миколаєві, які мають значення для розгляду даного питання, вирішив питання по суті, не отримавши зазначені документи, що свідчить про неповне з`ясування обставин справи.

Учасники справи правом на відзив на апеляційну скаргу не скористались.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника заявника адвоката Данилової К.Ю., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвала суду першої інстанції таким вимогам закону не відповідає.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Так,відповідно допункту 4частини 1статті 376ЦПКУ Українипідставами дляскасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозміни судовогорішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

При цьомуякщо справу розглянуто неповноважним складом суду, таке порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Згідно матеріалів справи, яка переглядається, ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08 вересня 2021 року (головуючий суддя Рум`янцева Н.О.) у задоволенні заяви ОСОБА_1 , яка подана в його інтересах представником адвокатом Даниловою К.Ю., відмовлено (том 1, а.с. 210-212).

Постановою Миколаївського апеляційного суду у справі 2-650/11 за наслідками перегляду вказаної ухвали її скасовано, справу повернуто до суду першої інстанції для продовження розгляду (том 2, а.с. 73-75).

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23 листопада 2021 року (том 2, а.с. 87) справу № 2-650/11 передано для продовження розгляду раніше визначеному складу суду головуючий суддя Рум`янцева Н.О.

Ухвала від 20 грудня 2021 року, яка оскаржується, постановлена Ленінським районним судом м. Миколаєва у складі головуючого судді Рум`янцевій Н.О. (том 2, а.с. 97-99).

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Таким чином, однією із складових права особи на справедливий суд є розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Одним із запобіжником порушення такого права є визначені статтею 37 ЦПК України умови недопустимості повторної участі судді в розгляді справи.

Відповідно до частини 1 статті 37 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі.

Судові рішення - це правозастосовчі акти суду, пов`язані із розглядом конкретної справи.

Види судових рішень передбачені частиною першоюстатті 258 ЦПК України, у якій зазначено, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Аналіз вказаної норми свідчить про те, що узагальнюючий термін «судові рішення» розрізняє такі поняття, як ухвала та рішення суду, та які є складовими терміну «судові рішення».

Виконання судових рішень є завершальною стадією судового процесу. Саме такий принцип застосовує Європейський суд з прав людини у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.

Вирішення процесуальних питань, пов`язаних із судовим контролем за виконанням судових рішень, передбаченорозділом VI ЦПК України, відповідно до статті 432 якого суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню і за наслідками розгляду такої заяви суд постановляє ухвалу, і такий розгляд не є окремим провадженням в окремій справі.

Однак розгляд заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, має наслідком виконання або не виконання судового рішення як завершальної стадії судового процесу; такий розгляд є комплексом певних процесуальних діййого учасників, а тому такий розгляд підпадає під термін «провадження у справі».

Судові рішення, ухвалені за наслідками розгляду таких заяв підлягають оскарженню в апеляційному порядку ( стаття353 ЦПК України).

За наслідками розгляду такої заяви суд постановляє ухвалу, яка за своєю суттю не є ухвалою суто з процесуальних питань, а має наслідком виконання або не виконання судового рішення, тому має суттєве значення для руху справи та судового процесу у цілому.

За такого колегія суддів дійшла висновку, що з урахуванням викладеного та положень статті 37 ЦПК України суддя Рум`янцева Н.О. не мала повноважень вдруге, після скасування ухвали суду апеляційним судом розглядати по суті ту ж саму заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а тому наявні передбачені пунктом 1 частини 3 статті 376 ЦПК України підстави для обов`язкового скасування ухвали суду від 20 грудня 2021 року та ухвалення по справі нового судового рішення.

Щодо вирішення по суті заяви ОСОБА_1 колегія суддів дійшла наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01 липня 2011 року задоволений позов Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» (далі - ПАТ «Кредитпромбанк») до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно. Постановлено звернути стягнення на заставлене майно за іпотечним договором від 04 лютого 2008 року, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 68,7 кв.м, житловою площею 40,7 кв.м та належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського нотаріального округу Поліщук Л.В. 29 серпня 2005 року за реєстровим № 2298, та однокімнатну квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 29,5 кв.м, житловою площею 14,3 кв.м, та належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Яновською С.О. 09 серпня 2005 року за реєстровим № Д-110, шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну предмета іпотеки на рівні 585017,00 грн., за рахунок чого стягнути на користь ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованість по кредитному договору № 03/1/012/08Z по кредиту, процентам, пені та штрафу у загальній сумі 511183 грн. 80 коп.

Також суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованість за кредитним договором № NK/585/LK від 27 червня 2008 року, яка складає: 3370,66 дол. США - заборгованість за встановленим лімітом кредитування; 28,65 дол. США - проценти; 439,87 дол. США - пеня, а всього 3839,8 дол. США, що згідно з офіційним курсом НБУ становить 30675 грн. 04 коп., та 1700 грн. судового збору, 120 грн. інформаційно-технічних витрат.

29 вересня 2011 року Ленінським районним судом м. Миколаєва видано виконавчі листи по справі № 2-650/11, які представник позивача отримав 10 жовтня 2011 року.

Як вбачається з заяви представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 від 06 травня 2014 року, копію рішення суду по справі № 2-650/11 вона отримала 26 травня 2014 року (том 1, а.с. 131).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 квітня 2014 року замінено стягувача - Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 2-650/2011 року, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва 29 вересня 2011 року, що перебуває в провадженні Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_3 , що є власністю ОСОБА_1 .

Як встановлено рішенням ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 жовтня 2020 року у справі № 489/7763/18 (том 1, а.с. 150-151) за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , законним представником якого є ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей Інгульського району м. Миколаєва, про усунення перешкод у користуванні власністю, 23 травня 2014 року приватним нотаріусом Миколаївського нотаріального округу Олефір М.Ю. ПАТ «Дельта Банк» видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_3 як стягувачу у виконавчому провадженні, який виявив бажання залишити за собою нерухоме, на яке за заочним рішенням суду звернено стягнення, оскільки торги з його реалізації не відбулися, у зв`язку із чим позивач здійснив державну реєстрацію свого права власності на квартиру.

Таким чином, ПАТ «Дельта Банк» набув право власності на квартиру, яка була передана позичальником в іпотеку банку.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 24 березня 2021 року, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 10 грудня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т.В, зареєстрованого в реєстрі за № 1745 (а.с. том 1, а.с. 152).

Щодо виконання заочного рішення про звернення стягнення на однокімнатну квартиру АДРЕСА_4 , в Інгульському відділі ДВС у м. Миколаєві Південному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Одеса) виконавче провадження № 59906854 триває.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08 вересня 2021 року, яка залишена без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 10 листопада 2021 року, замінено сторону у виконавчому провадженні № 59906854 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 2-650/2011 з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс».

За результатами пошуку виконавчих проваджень в АСВП та згідно реєстру боржників станом на 25 березня 2021 року на виконанні в Інгульському відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження № 59906854 за, яким стягувачем є Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», боржником є ОСОБА_1 (том 1, а.с. 153).

Звертаючись до суду, ОСОБА_1 послався на те, що отримав заочне рішення через свого представника лише 26 травня 2014 року, тому вважає, що заочне рішення від 01 липня 2011 року набрало законної сили 06 червня 2014 року, у зв`язку з чим виконавчий лист по справі було видано безпідставно.

Апеляційний суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню.

Відповідно достатті 129-1 Конституції Українисудові рішенняухвалюються судамиіменем Україниі єобов`язковимидо виконанняна всійтериторії України. Держава забезпечуєвиконання судовогорішення увизначеному закономпорядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У пункті 9 частини 3статті 129 Конституції Українидо основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, яка підлягає застосуванню згідно з частиною 4статті 10 ЦПК України.

Виконання судового рішення відповідно дорішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 рокуу справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цьогоЗаконута інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Підстави для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню зазначені у частині 2статті 432 ЦПК України, відповідно до якої суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо: а) його було видано помилково; б) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою; в) з інших причин.

Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини 1статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»є закінчення виконавчого провадження.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Законодавець не дав чіткого визначення «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у частині другій статті 432 ЦПК України, на яку посилалась заявник у даній справі.

При цьому словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Такі висновки викладені Верховним Судом у постанові від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц.

Як на підставу для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заявник посилається на те, що його було видано за рішенням, яке не набрало законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України (в редакції станом на день ухвалення у справі заочного рішення у справі) рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Відповідно до статті 227 ЦПК України (в редакції станом на день ухвалення у справі заочного рішення у справі) відповідачам, які не з`явилися в судове засідання, направляється рекомендованим листом із повідомленням копія заочного рішення не пізніше трьох днів з дня його проголошення.

Згідно частини 2 статті 228 ЦПК України (в редакції станом на день ухвалення у справі заочного рішення у справі) заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Відповідно до частини 1 статті 294 ЦПК України (в редакції станом на день ухвалення у справі заочного рішення у справі) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У матеріалах справи відсутні відомості про виконання судом вимог статті 227 ЦПК України (в редакції станом на день ухвалення у справі заочного рішення у справі) щодо направлення копії заочного рішення після його ухвалення рекомендованим листом та про отримання його ОСОБА_1 , який є відповідачем у справі № 2-650/2011. При цьому наявні докази отримання ОСОБА_1 через свого представника копії заочного рішення 26 травня 2014 року.

Принцип юридичної визначеності є одним із елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено вирішено і не має переглядатися до безмежності») та має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних проявів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).

Будучи обізнаним про наявність заочного рішення з 2014 року та про наявність виконавчого провадження з його примусового виконання, відповідач мав право вжити своєчасних заходів для його перегляду шляхом подання заяви про його перегляд, однак цим правом не скористався.

Звернення відповідача за збігом десяти років після постановлення заочного рішення та семі років після отримання його копії заяви за умови обізнаності про проведення виконавчих дій із вимогою про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого листа через ненабрання рішенням законної сили у зв`язку із неотриманням його копії, за умови не вчинення при цьому дій щодо його перегляду, не свідчить про належне та добросовісне використання процесуальних прав стороною (частина 1 статті 44 ЦПК України).

Суд застосовує закон не просто формально, а з урахуванням принципів верховенства права, юридичної визначеності, розумності та справедливості, а тому за встановлених обставин вважає, що відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги про наявність підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є безпідставними з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.

Колегія суддіввідхиляє аргументиапеляційної скаргипро те,що суд першої інстанції, задовольнивши клопотання заявника про витребування доказів нотаріальної справи щодо видачі ПАТ «Дельта Банк» свідоцтва на право приватної власності на квартиру АДРЕСА_3 та виконавчого листа по справі №2-650/11 в Інгульського відділу ДВС у місті Миколаєві, вирішив питання по суті, не отримавши зазначені документи, що свідчить про неповне з`ясування обставин справи.

Так, ОСОБА_1 не ставилось питання про витребування цих доказів апеляційним судом і не надавались докази неможливості їх отримання. До того, копія виконавчого листа, наявна в матеріалах цивільної справи №2-650/11, а матеріали нотаріальної справи щодо видачі ПАТ «Дельта Банк» свідоцтва на право приватної власності на квартиру АДРЕСА_3 не впливають на висновок щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. До того ж на день розгляду заяви ОСОБА_1 вказана квартира перебувала у власності іншої особи, яка не була залучена до участі у справі.

З огляду на результати розгляду справи апеляційним судом відсутні передбачені статтею 141 ЦПК України підстави для розподілу судових витрат, які покладаються на заявника ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Данилової Катерини Юріївни задовольнити частково.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 грудня 2021 року скасувати, постановити нове судове рішення.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за рахунок звернення стягнення на майно відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Л.М. Царюк

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови виготовлено 23 лютого 2022 року