Рішення

від 27.02.2022 по справі 492/1705/20

АРЦИЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 492/1705/20

РІШЕННЯ

Іменем України

28 лютого 2022 року м.Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Гусєвої Н.Д.,

при секретарі судового засідання Рябчук О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю: третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, Арцизької державної нотаріальної контори Одеської області; третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, приватного нотаріуса Арцизького нотаріального округу Одеської області Міцул Оксани Вадимівни про визнання недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, припинення права власності, визнання право власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно за заповітом, -

встановив:

Позивачка звернулася до суду з позовною заявою до відповідача про визнання недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, припинення права власності та визнання за позивачкою право власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, стягнення судових витрат, посилаючись на те, що позивачка, будучи неповнолітньою особою, після смерті дядька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняла спадщину за представленням у вигляді земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 8,7705 га в межах згідно з планом, розташованої на території Веселокутської сільської ради Арцизького району Одеської області (масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , кадастровий номер 5120480500:01:002:0109). З метою оформлення своїх спадкових прав 23 жовтня 2019 року позивачка звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття зазначеної спадщини, але отримати відповідне свідоцтво на вказане майно не змогла у зв`язку з тим, що все спадкове майно за законом отримала сестра спадкодавця ОСОБА_4 , яка належала також до другої черги спадкоємців та спадкоємці першої черги, на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 у дядька ОСОБА_3 були відсутні. На думку позивачки, ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину, подала заяву про прийняття спадщини 11 лютого 2017 року, тобто після спливу шестимісячного строку, встановленого законом про прийняття спадщини, а також на момент смерті спадкодавця разом з ним не проживала. Батько позивачки ОСОБА_3 , який помер до смерті спадкодавця, за життя доводився рідним братом спадкодавця, позивачка на момент смерті спадкодавця була у неповнолітньому віці, тому вона є спадкоємцем другої черги за представленням та такою що прийняла спадщину своєчасно. Зазначені у свідоцтві про право на спадщину за законом від 14 березня 2017 року відомості про те, що спадкоємець ОСОБА_4 разом проживала зі спадкодавцем ОСОБА_3 на момент його смерті не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_4 була зареєстрована за іншою адресою, що тягне за собою визнання зазначеного свідоцтва недійсним та припинення права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису 19428101 від 14 березня 2017 року. В подальшому ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка за життя 28 грудня 2016 року склала заповіт на ім`я ОСОБА_2 , який на час звернення до суду не отримував свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спірну земельну ділянку. Позивачка вважає, що видача свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку порушить її право на спадкування, у зв`язку з чим звернулася до суду із зазначеною позовною заявою.

Відповідач ОСОБА_2 заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав та звернувся до суду з зустрічною позовною заявою про визнання права власності на спадкове майно за заповітом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , яка за життя склала заповіт на його ім`я. У передбачені законом строки позивач звернувся до нотаріальної контори про прийняття спадщини за заповітом про наявність якого ОСОБА_1 було відомо, оскільки з нею велися перемовини про врегулювання спору в позасудовому порядку. ОСОБА_1 досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3 , але заяву про прийняття спадщини після смерті дядька ОСОБА_3 подала нотаріусу лише 23 жовтня 2019 року, тобто після спливу шестимісячного строку, встановленого законодавством, на подання заяви про прийняття спадщини. Позивач за зустрічним позовом вважає, що ОСОБА_1 втратила своє право на прийняття спадщини після смерті її дядька ОСОБА_3 , оскільки на той час не була зареєстрована спільно зі спадкодавцем ані вона, ані її померлий батько, а також вона не прийняла спадщину після смерті батька. Крім того, відсутні докази родинних відносин між батьком позивачки ОСОБА_5 та померлим ОСОБА_3 , оскільки написання їх по батькові різні. Також, на думку позивача за зустрічним позовом, ОСОБА_1 при зверненні до суду з позовною заявою пропустила строк позовної давності у три роки, відповідно до ст. 257 ЦК України, стосовно оспорювання свідоцтва про право на спадщину за законом, що видане 14 березня 2017 року на ім`я ОСОБА_6 , а до суду звернулась тільки 14 грудня 2020 року, тобто більше ніж через три роки, тому, просить суд з цієї підстави відмовити у задоволенні первісного позову. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 не визнає прав позивача на спадкове майно після смерті ОСОБА_6 у вигляді земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 8,7705 га в межах згідно з планом, розташованої на території Веселокутської сільської ради Арцизького району Одеської області (масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , кадастровий номер 5120480500:01:002:0109) позивач звернувся до суду з зазначеним зустрічним позовом.

Представник відповідачки за зустрічним позовом надав відзив на зустрічну позовну заяву про визнання права власності на спадкове майно за заповітом, згідно якого вимоги зустрічного позову не визнав, вважає, що зустрічна позовна заява є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, просив зустрічну позовну заяву залишити без задоволення .

У судове засідання позивачка та її представник за первісним позовом та як відповідачка та її представник за зустрічним позовом не з`явилися, але до суду від представника надійшла заяву, в якій просив суд розглянути справу в їх відсутність, підтримав позовні вимоги ОСОБА_1 та заперечує проти позовних вимог ОСОБА_2 , просив задовольнити первісний позов, у задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

Відповідач за первісним позовом і позивач за зустрічним позовом та його представник в судове засідання не з`явилися, але до суду від представника надійшла заява, згідно якої просив суд розглянути справу за їх відсутності, заявлені вимоги ОСОБА_1 не визнав та просив відмовити в їх задоволенні та підтримав зустрічний позов ОСОБА_2 і просив його задовольнити.

Представник третьої особи, на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, по первісному позову: Арцизької державної нотаріальної контори Одеської області в судове засідання не з`явився, але до суду надійшло його клопотання про розгляд справи без його участі, в силу ст. 223 ЦПК України, неявка представника третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті.

Третя особа, на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, по первісному позову: приватний нотаріус Арцизького нотаріального округу Одеської області Міцул О. В. в судове засідання не з`явилася, але до суду надійшло її клопотання про розгляд справи без її участі у зв`язку із зайнятістю на роботі, в силу ст. 223 ЦПК України, її неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши позовну заяву, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, дослідивши та об`єктивно оцінивши в сукупності письмові докази, давши їм оцінку, вважає що первісна позовна заява є не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а зустрічний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають з питань, пов`язаних з правом особи на спадкування, тому при вирішенні спору між сторонами, слід керуватися положеннями ЦК України.

Дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, документи спадкової справи № 56/2017, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 у сім`ї ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , актовий запис № 28 від 10 жовтня 1994 року (т. 1 а.с. 12, 159). Згідно паспорту громадянина України ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 10 листопада 2010 року по теперішній час (т. 1 а.с. 10, 11, 157).

ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , його батьком є ОСОБА_8 та матір`ю є ОСОБА_9 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження (т. 1 а.с. 14, 160), який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 від 01 листопада 2010 року (т. 1 а.с. 16, 161).

ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , у свідоцтві про народження його батьком зазначений російською мовою « ОСОБА_10 » та матір`ю - « ОСОБА_11 », що підтверджується свідоцтвом про народження від ІНФОРМАЦІЯ_8 (т. 1 а.с. 18).

ОСОБА_12 народилася ІНФОРМАЦІЯ_9 , її батьками у свідоцтві про народження зазначені російською мовою як « ОСОБА_10 » та « ОСОБА_11 » (т. 1 а.с. 123). Відповідно до свідоцтва про одруження ОСОБА_12 змінила прізвище на ОСОБА_13 (т. 1 а.с. 122).

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 про що видано свідоцтво про смерть від 06 березня 2012 року серії НОМЕР_5 (т. 1 а.с. 15, 128, 155).

За життя ОСОБА_3 належала на праві приватної власності земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 8,7705 га в межах згідно з планом, розташованої на території Веселокутської сільської ради Арцизького району Одеської області (масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , кадастровий номер 5120480500:01:002:0109), що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 252002 від 06 жовтня 2011 року, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (т. 1 а.с. 134, 135-137).

Зі спадкової справи № 56/2017 до майна ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що на підставі заяви від 11 лютого 2017 року ОСОБА_4 (а.с. 21-22, 124-125, 126) прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 120, 131). З довідки № 96 від 08 квітня 2017 року, виданої Веселокутською сільською радою Арцизького району Одеської області, вбачається, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований на день смерті за адресою: АДРЕСА_2 разом з ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 127). Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 21 лютого 2017 року ОСОБА_3 належить на праві власності земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 8,7705 га (т. 1 а.с. 135). Згідно звіту про експертну грошову оцінку, станом на 03 березня 2017 року оціночна вартість земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 8,7705 га, яка належала за життя померлому ОСОБА_3 становить 117654,00 грн. (т. 1 а.с. 138-143). ОСОБА_4 14 березня 2017 року видано свідоцтво про право власності на спадщину за законом на майно ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 8,7705 га в межах згідно з планом, розташованої на території Веселокутської сільської ради Арцизького району Одеської області (масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , кадастровий номер 5120480500:01:002:0109), державну реєстрацію її права було здійснено 14 березня 2017 року (т. 1 а.с. 13, 23, 31, 144, 146).

Через сім років після смерті спадкодавця, тобто ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_1 звернулась із заявою до приватного нотаріуса Бучацького В. В. про прийняття спадщини за законом від свого дядька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 за правом представлення раніше померлого свого батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 . В заяві ОСОБА_1 зазначила, що спадкове майно прийняла за законом, оскільки на момент смерті її дядька ОСОБА_3 була неповнолітньою (т. 1 а.с. 17, 148). До позовної заяви додано довідку № 233 від 14 квітня 2020 року, видану Веселокутською сільською радою Арцизького району Одеської області, з якої вбачається, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований на день смерті за адресою: АДРЕСА_2 та з ним ніхто не був зареєстрований (т. 1 а.с. 19). Постановою від 15 квітня 2021 року державним нотаріусом Арцизької районної державної нотаріальної контори Одеської області Панашенко І.П. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом (т. 1 а.с. 184). ОСОБА_1 від державного нотаріуса Арцизької районої державної нотаріальної контори Одеської області Панашенко І.П. отримала письмове роз`яснення № 310/02-14 від 15 травня 2020 року про те, що після смерті спадкодавця до нотаріальної контори звернулася рідна сестра померлого та була відкрита спадкова справа № 56/2017 по факту спільного проживання. Інші спадкоємці до нотаріальної контори не звертались. Спадкова справа закрита від 14 березня 2017 року. Заявниці рекомендовано звернутися до суду для захисту її інтересів (т. 1 а.с. 20).

Як вбачається з листа № 422 від 19 квітня 2021 року, № 583 від 19 травня 2021 року Теплицької сільської ради ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день його смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_4 станом на 03 березня 2012 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 та була допущена помилка про реєстрацію по АДРЕСА_3 , що підтверджується записами в «Домовій книзі Веселокутської сільської ради за 2000-2008 роки» (т. 1 а.с. 230-231, 232-239).

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За правилами ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд першої інстанції при вирішенні справи виносить рішення на підставі належних та допустимих доказів, досліджених в судовому засіданні відповідно до глави 5 ЦПК України.

Стаття 81 ЦПК України зобов`язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами згідно зі ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Докази мають відповідати вимогам, зазначеним у статтях 77-80 ЦПК України.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. ст. 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Щодо наявності підстав для застосування до первісної позовної заяви наслідків спливу строку позовної давності, суд зазначає.

Позивач в зустрічному позові посилається на те, що ОСОБА_1 , оспорюючи через суд свідоцтво про право на спадщину за законом, в порядку представлення, пропустила строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України.

Статтею 256 ЦК України, позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Загальна позовна давність (строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу) встановлюється тривалістю у три роки, відповідно до ст. 257 ЦК України. Сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові.

Визначення початку відліку позовної давності міститься в ст. 261 ЦК України, відповідно до ч. 1 якої, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 стало відомо порушення її прав після звернення 23 жовтня 2019 року до нотаріальної контори із відповідною заявою про прийняття спадщини (т. 1 а.с. 17).

До суду за захистом свого права позивачка за первісним позовом звернулась 15 грудня 2020 року і, що важливо, підставою для такого звернення стало письмове роз`яснення державного нотаріуса Арцизької районної державної нотаріальної контори Одеської області Панашенко І. П. про те, що спадщина прийнята рідною сестрою померлого та була відкрита спадкова справа № 56/2017 по факту спільного проживання. Інші спадкоємці до нотаріальної контори не звертались. Спадкова справа закрита 14 березня 2017 року. Заявниці рекомендовано звернутися до суду для захисту її інтересів (т. 1 а.с. 20).

Таким чином, в даній ситуації ОСОБА_1 довідалася про порушення свого права, коли не змогла його реалізувати, у зв`язку із роз`ясненням нотаріуса, яке мало місце 15 травня 2020 року.

Наведене свідчить про необґрунтованість доводів ОСОБА_2 та його представника про застосування наслідків спливу строку позовної давності, оскільки порушення права позивачки за первісним позовом мало місце не з часу досягнення нею повноліття, як зазначив відповідач за первісним позовом, а з часу, коли позивачка отримала відповідну відмову в реалізації свого права.

Отже в даному випадку підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності суд не вбачає.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, припинення права власності, визнання право власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом суд зазначає наступне.

Порядок визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину врегульовано статтею 1301 ЦК України, якою передбачено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. ст. 1217, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (стаття 1220 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1225 ЦК України , право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно з ст. 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця.

Відповідно до ч. 3 ст. 1266 ЦК України, племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Неповнолітня особа вважається такою, що прийняла спадщину, крім випадків, встановлених ч. 3 ст. 1273 ЦК України, відповідно до яких неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування.

Частиною 1 ст. 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника.

Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Дослідивши та оцінивши вищезазначені письмові документи, судом встановлено, що по батькові ОСОБА_5 , який за життя доводився батьком ОСОБА_1 , зазначено як « ОСОБА_14 », що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 12, 159), свідоцтвом про смерть ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 16, 161), а по батькові ОСОБА_3 , після якого ОСОБА_1 просить визнати право власності на спадкове майно, зазначено як « ОСОБА_15 », що підтверджується свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 15), Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 252002 від 06 жовтня 2011 року (т. 1 а.с. 134), витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (т. 1 а.с. 135-137), тобто встановлені розбіжності в написанні по батькові зазначених осіб.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду з зазначеною позовною завою не заявляла вимогу про встановлення факту родинних відносин між її батьком ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , а також доказів родинних відносин між зазначеними особами суду не надано, у зв`язку з чим не виконала вимоги ст. ст. 12, 81 ЦПК України.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Отже, при ухваленні рішення суд позбавлений можливості вирішити питання про встановлення факту родинних відносин між батьком ОСОБА_1 - ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , після смерті якого просить визнати право власності на спадкове майно.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що позивачка ОСОБА_1 не довела суду факту родинних відносин між нею та померлим ОСОБА_3 , суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності за законом на спадкове майно.

Як передбачено ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» загальними засадами державної реєстрації прав є зокрема: обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном та державної реєстрації прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Зважаючи на те, що свідоцтво про право на спадщину, видане 14 березня 2017 року державним нотаріусом Арцизької районної державної нотаріальної контори Одеської області Панашенко І. П., зареєстроване в реєстрі за № 350 у спадковій справі № 56/2017, не підлягає визнанню судом недійсним, припиненню не підлягає запис про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 19428101 від 14 березня 2017 року, щодо права власності ОСОБА_6 на вищевказану земельну ділянку.

Щодо зустрічних позовних вимог позивача ОСОБА_2 до відповідачки ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно за заповітом суд прийшов до наступного.

Дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, документи спадкової справи № 08/2020, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_11 , його матір`ю зазначена ОСОБА_12 , яка внаслідок укладення шлюбу змінила прізвище ОСОБА_15 на ОСОБА_13 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 , актовий запис № 231 від 16 серпня 1986 року, свідоцтвом про (т. 1 а.с. 67, 122).

ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 124-125, 126) померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_7 від 16 жовтня 2019 року (т. 1 а.с. 66, 200).

За життя ОСОБА_4 належала на праві приватної власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 8,7705 га в межах згідно з планом, розташованої на території Веселокутської сільської ради Арцизького району Одеської області (масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , кадастровий номер 5120480500:01:002:0109), що підтверджується свідоцтвом про право власності на спадщину за законом серії НВІ № 377196 від 14 березня 2017 року, витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 14 березня 2017 року, Інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права земельну ділянку (т. 1 а.с. 13, 23, 31). Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 15 червня 2020 року склала 281658,03 грн. (т. 1 а.с. 33).

На випадок своєї смерті померла ОСОБА_4 залишила заповіт на ім`я ОСОБА_2 , посвідчений головою Веселокутської сільської ради Арцизького району Одеської області 28 грудня 2016 року, зареєстрований в спадковому реєстрі згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 25 лютого 2020 року, який на день смерті ОСОБА_4 не змінювався та не скасовувався (т. 1 а.с. 25, 26, 73, 74, 75).

Зі спадкової справи № 8/2020 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 вбачається, що на підставі заяви від 26 березня 2020 року, 16 листопада 2020 року ОСОБА_2 прийняв спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 71, 79, 80). З довідки № 60 від 31 січня 2020 року, виданої Веселокутською сільською радою Арцизького району Одеської області, вбачається, що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зареєстрована на день смерті за адресою: АДРЕСА_2 , одна (т. 1 а.с. 72).

Також, ОСОБА_16 , ОСОБА_1 до нотаріальної контори подали заяви відповідно від 22 жовтня 2019 року (т. 1 а.с. 65), від 05 лютого 2020 року (т. 1 а.с. 27, 76) про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 . Листами № 103/02-14 від 24 вересня 2020 року, № 104/02-14 від 26 вересня 2020 року нотаріусом Єлькіну О.М., ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки померла ОСОБА_4 залишила заповіт (т. 1 а.с. 32, 77, 78).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 нотаріусом не видавалося свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом на майно ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у вигляді земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 8,7705 га в межах згідно з планом, розташованої на території Веселокутської сільської ради Арцизького району Одеської області (масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , кадастровий номер 5120480500:01:002:0109) з причин оспорювання права власності вказаної земельної ділянки за ОСОБА_4 .

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що факт прийняття спадщини ОСОБА_2 у вигляді земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 8,7705 га в межах згідно з планом, розташованої на території Веселокутської сільської ради Арцизького району Одеської області (масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , кадастровий номер 5120480500:01:002:0109), що залишилася після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлений в судовому засіданні, оскільки ОСОБА_2 у встановленому законом порядку після смерті спадкодавці звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 , у зв`язку з чим суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_2 право власності на спадщину у вигляді зазначеної земельної ділянки після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

В зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог позивачки за первісним позовом не підлягають задоволенню вимоги позивачки за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом судових витрат.

Враховуючи, що вимоги зустрічного позову підлягають задоволенню, то з відповідачки за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом підлягають стягненню понесені позивачем витрати по сплаті судового збору у розмірі 2816,58 грн. (т. 1 а.с. 1).

На підставі ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 256, 257, 261, 328, 1216, 1217, 1218, 1220, 1223, 1225, 1258, 1259, 1262, 1266, 1268-1270, 1273, , 1296, 1301 ЦК України, керуючись» ст. ст. 2, 4, 5, 7, 8, 12-13, 23, 48, 76-81, 89, 128, 133, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, припинення права власності, визнання право власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом - відмовити повністю.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно за заповітом - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП: НОМЕР_8 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ) право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку площею 8,7705 га, яка розташована на території Веселокутської сільської ради Арцизького району Одеської області, масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , кадастровий номер 5120480500:01:002:0109, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка залишилася після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_13 , РНОКПП: НОМЕР_9 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП: НОМЕР_8 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ) витрати по сплаті судового збору у сумі 2816 (дві тисячі вісімсот шістнадцять) гривень 58 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя

Арцизького районного суду Гусєва Н.Д.