Постанова

від 30.11.2023 по справі 492/1705/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2921/23

Справа № 492/1705/20

Головуючий у першій інстанції Гусєва Н. Д.

Доповідач Дришлюк А. І.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,

при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Одеса справу за апеляційною скаргою адвоката Кочурова Андрія Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 28 лютого 2023 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Арцизької районної державної нотаріальної контори Одеської області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: приватного нотаріуса Арцизького нотаріального округу Одеської області - Міцул Оксани Вадимівни, про визнання недійсним свідоцтво про право власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про визнання права власності на спадкове майно за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , про визнання недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, припинення права власності та визнання за позивачкою право власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, стягнення судових витрат, посилаючись на те, що позивачка, будучи неповнолітньою особою, після смерті дядька ОСОБА_3 , який помер, прийняла спадщину за представленням у вигляді земельної ділянки, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 8,7705 га в межах згідно з планом, розташованої на території Веселокутської сільської ради Арцизького району Одеської області. З метою оформлення своїх спадкових прав 23 жовтня 2019 року позивачка звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття зазначеної спадщини, але отримати відповідне свідоцтво на вказане майно не змогла у зв`язку з тим, що все спадкове майно за законом отримала сестра спадкодавця ОСОБА_4 , яка належала також до другої черги спадкоємців та спадкоємці першої черги, на момент смерті у дядька були відсутні. Позивачка вказує, що ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину, подала заяву про прийняття спадщини 11 лютого 2017 року, тобто після спливу шестимісячного строку, встановленого законом про прийняття спадщини, а також на момент смерті спадкодавця разом з ним не проживала. Батько позивачки, який помер до смерті спадкодавця, за життя доводився рідним братом спадкодавця, позивачка на момент смерті спадкодавця була у неповнолітньому віці, тому вона є спадкоємцем другої черги за представленням та такою що прийняла спадщину своєчасно. Зазначені у свідоцтві про право на спадщину за законом від 14 березня 2017 року відомості про те, що спадкоємець ОСОБА_4 разом проживала зі спадкодавцем ОСОБА_3 на момент його смерті не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_4 була зареєстрована за іншою адресою, що тягне за собою визнання зазначеного свідоцтва недійсним та припинення права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису від 14 березня 2017 року. В подальшому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, яка за життя 28 грудня 2016 року склала заповіт на ім`я ОСОБА_2 , котрий на час звернення до суду не отримував свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спірну земельну ділянку (т. 1, а. с. 3-43).

22.04.2021 року на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 , згідно якої останній просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку площею 8,7705 га, розташовану на території Веселокутської сільської ради Арцизького району Одеської області, масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , яка належала ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.03.2017 року (т. 1, а.с. 192).

Рішенням Арцизького міського суду Одеської області від 28 лютого 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Арцизької районної державної нотаріальної контори Одеської області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: приватного нотаріуса Арцизького нотаріального округу Одеської області - Міцул Оксани Вадимівни, про визнання недійсним свідоцтво про право власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом було відмовлено. Натомість зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про визнання права власності на спадкове майно за заповітом вирішено задовольнити в повному обсязі (т. 2, а. с. 42-46).

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, адвокат Кочуров Андрій Олександрович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, у задоволені зустрічного позову відмовити, стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви і апеляційної скарги, та суму витрат на професійну правничу допомогу. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення ухвалено з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, без повного та всебічного з`ясування обставин справи та її матеріалів. Разом з тим, апелянтом вказано, що судом першої інстанції було проявлено надмірний формалізм при ухвалені оскаржуваного рішення, що є не припустимо при ухваленні законного судового рішення, за умови дотримання принципу верховенства права, а саме акцентує увагу на різне написання імен по батькові ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . Проте Арцизьким міським судом не було досліджено факту, що в документах померлих братів, відомості про батьків зазначені різними мовами - російською та українською, в результаті чого можлива розбіжність між написанням імен по батькові. Окрім вищезазначеного, апелянт вказує, що суд безпідставно встановив факт невидачі ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом на майно ОСОБА_4 , у вигляді земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з причин оспорювання права власності вказаної земельної ділянки за ОСОБА_4 .. Однак позивачем за зустрічним позовом не надано жодних доказів на підтвердження наявності в нього перешкод у видачі нотаріусом такого свідоцтва про право на спадщину (т. 2, а. с. 49-66).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11 квітня 2022 року було відкрито апеляційне провадження (головуючий суддя - Колесніков Г.Я.) (т. 2, а.с. 68) та ухвалою від 30 травня 2022 року призначено справу до розгляду (т. 2, а.с. 78).

Рішенням Вищої ради Правосуддя № 96/0/15-23 від 21 лютого 2023 року суддю ОСОБА_6 звільнено з посади, протокол повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 22 березня 2023 року, цивільну справу було розподілено на колегію суддів: головуючого суддю Бездрабко В.О., суддів: Сєвєрову Є.С., Вадовську Л.М. (т. 2, а. с. 95).

У зв`язку з достроковим закінченням відрядження судді Херсонського апеляційного суду Бездрабко В.О. згідно рішенням Вищої ради правосуддя № 567/0/15-23, протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 12 червня 2023 року, цивільну справу було розподілено на колегію суддів: головуючого суддю Дришлюка А.І. (т. 2, а. с. 100).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21.06.2023 року справу було прийнято до провадження та призначено до розгляду (т. 2, а.с. 105-107).

Учасники провадження своїм правом закріпленим положеннями ст. 360 ЦПК України не скористалися.

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 10, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило затягування розгляду справи по незалежним від суду причинам.

Сторони про дату, час та порядок проведення судового засідання повідомлялися належним чином.

В судове засідання з`явився представник апелянта - ОСОБА_7 , апеляційну скаргу підтримала в повному обсязі та оскаржуване рішення просила скасувати.

Інші учасники провадження до судового засідання не з`явилися, причини такої неявки суду не повідомили.

Дослідивши наявні матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , про що виконавчим комітетом Веселокутської сільської ради Арцизького району Одеської області 06.03.2012 року зроблено відповідний актовий запис за № 05 (т. 1, а.с. 15). Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, а саме - земельна ділянка площею 8,7705 га, яка розташована на території Веселокутської сільської ради Арцизького району Одеської області, масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 та належала померлому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 252002 від 06.10.2011 року (т. 1, а.с. 134).

14.03.2017 року державним нотаріусом Арцизької районної державної нотаріальної контори Одеської області, Панашенко І.П., було посвідчено та видано свідоцтво про право на спадщину за законом, на земельну ділянку площею 8,7705 га на ім`я ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 13).

Позивач - ОСОБА_1 23.10.2019 року звернулася до приватного нотаріуса Арцизького районного нотаріального округу Одеської області із заявою про прийняття спадщини (т. 1, а.с. 17).

Згідно роз`яснення державного нотаріуса Арцизької районної державної нотаріальної контори Одеської області Панашенко І.П., щодо поданих ОСОБА_1 документів, пояснив, що 14.03.2017 року за відповідною заявою рідної сестри померлого від 11.02.2017 року, було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, яка залишилася після смерті ОСОБА_3 , у зв`язку із чим запропоновано звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів (т. 1, а.с. 20).

Також 24.09.2020 року (вих. № 104/02-14) ОСОБА_1 було повідомлено щодо неможливості видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку із наявністю складеного ОСОБА_4 заповіту (т. 1, а.с 32). Заповітом від 28.12.2016 року ОСОБА_4 все своє майно нерухоме та рухоме, що буде належати їй на день смерті, заповіла ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 25).

В матеріалах справи також наявна постанова державного нотаріуса Арцизької державної нотаріальної контори Одеської області, Панашенко І.П., від 15.04.2021 року було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 184).

Приймаючи оскаржуване рішення щодо відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові документи, судом встановлено, що по батькові ОСОБА_5 , який за життя доводився батьком ОСОБА_1 , зазначено як « ОСОБА_5 », що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1 , свідоцтвом про смерть ОСОБА_5 , а по батькові ОСОБА_3 , після якого ОСОБА_1 просить визнати право власності на спадкове майно, зазначено як « ОСОБА_3 », що підтверджується свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 , Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 252002 від 06 жовтня 2011 року, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, тобто встановлені розбіжності в написанні по батькові зазначених осіб. При цьому, судом також встановлено, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду з зазначеною позовною заявою не заявляла вимогу про встановлення факту родинних відносин між її батьком ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , а також доказів родинних відносин між зазначеними особами суду не надано, у зв`язку з чим не виконала вимоги ст. ст. 12, 81 ЦПК України.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що факт прийняття спадщини останнім у вигляді земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 8,7705 га в межах згідно з планом, розташованої на території Веселокутської сільської ради Арцизького району Одеської області (масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , кадастровий номер 5120480500:01:002:0109), що залишилася після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлений в судовому засіданні, оскільки ОСОБА_2 у встановленому законом порядку після смерті спадкодавці звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Тому, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 , у зв`язку з чим суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_2 право власності на спадщину у вигляді зазначеної земельної ділянки після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційний суд не погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України). Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1222 ЦК України). У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу, яка в свою чергу, закріплює черговість спадкоємців за законом.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 3 ст. 46 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. (ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України).Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 1266 ЦК України, племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Звертаючись до суду із відповідним позовом, ОСОБА_1 стверджувала, що наявні підстави для визнання свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 8,7705 га на ім`я ОСОБА_4 недійсним, оскільки вона також є спадкоємцем ОСОБА_3 за правом представлення, та відповідно спадщину прийняла, адже на момент смерті свого дядька була неповнолітньою.

Згідно матеріалів справи, а саме свідоцтва про народження НОМЕР_3 , позивач - ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , в графі батько значиться - ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_10 (т. 1, а.с. 12). Тобто, позивач є донькою ОСОБА_5 , який ІНФОРМАЦІЯ_4 помер, про що виконавчим комітетом Веселокутської сільської ради Арцизького району Одеської області зроблено відповідний актовий запис про смерть № 16 (т. 1, а.с. 16). Разом з тим, згідно копії витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , в графі відомості про батька значиться - ОСОБА_11 , мати - ОСОБА_12 (т. 1, а.с. 14). Згідно свідоцтва про народження, наявного в матеріалах справи, російською мовою зазначено - « ОСОБА_3 » народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , в графі батько значиться - « ОСОБА_11 », мати - « ОСОБА_12 » (т. 1, а.с. 18). Тобто, з наведеного вбачається, що ОСОБА_5 , який згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , за життя доводився рідним братом спадкодавця та батьком позивача - ОСОБА_1 .Зазначені обставин, а саме наявність родинних зав`язків між позивачем та спадкодавцем, в свою чергу, вбачаються з наявних матеріалів справи, не спростовувались сторонами по справі, в тому числі не слугували підставами для відмови у вчиненні відповідних нотаріальних дій після смерті ОСОБА_3 , а тому висновки суду першої інстанції щодо недотримання позивачем положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України та відсутність відповідної заяви щодо встановлення факту родинних зав`язків, є передчасними та помилковими.

При цьому, спадкування за правом представлення - це спадкування за законом, яке передбачає появу в певних спадкоємців права на спадкування за умови смерті до відкриття спадщини того з їхніх родичів, хто був би спадкоємцем. Згідно ч. 3 ст. 1266 ЦК України, племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Таким чином, враховуючи наведені обставини справи, зважаючи при цьому на відповідні положення ч. 3 ст. 1266 ЦК України, позивач - ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_5 , який в свою чергу за життя доводився рідним братом померлого ОСОБА_3 (спадкодавця), відповідно, позивач має право на спадкування після смерті свого дядька - ОСОБА_3 , за правом представлення після смерті свого батька - ОСОБА_5 .

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу(реалізація права на відмову від спадщини).

У постанові від 29 серпня 2018 року у справі № 183/4406/16 Верховний Суд дійшов висновку, відповідно до якого ч. 4 ст. 1268 ЦК України встановлює додаткові гарантії охорони спадкових прав малолітніх, неповнолітніх, недієздатних осіб, а також осіб з обмеженою дієздатністю. Зазначені особи вважаються такими, що прийняли спадщину завжди, крім випадків їхньої відмови від спадщини, а щодо малолітніх та недієздатних осіб - відмови, здійсненої від їхнього імені батьками (усиновлювачами), опікуном з дозволу органу опіки та піклування (ч. 2-4 ст. 1273 ЦК України).

З матеріалів справи в свою чергу вбачається, що на момент смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , згідно свідоцтва про народження НОМЕР_3 , була неповнолітньою, та зважаючи на положення ч. 4 ст. 1268 ЦК України, прийняла спадщину, а саме належну їй частку земельної ділянки площею 8,7705 га, яка розташована на території Веселокутської сільської ради Арцизького району Одеської області, масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , яка належала б за законом її батьку - ОСОБА_5 . Однак, зазначені обставини справи не було в повній мірі досліджено судом першої інстанції та не взято до уваги під час ухвалення судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

При цьому, згідно ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Зазначене також узгоджується з позицією ВС викладеною в постанові від 11.03.2020 року по справі № 210/1609/15, в якій зазначено, що право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Підставами для відмови позивачу у вчиненні необхідних нотаріальних дій, після смерті її дядька ОСОБА_3 була саме видача відповідного свідоцтва про право власності на спадщину за законом, на земельну ділянку площею 8,7705 га на ім`я ОСОБА_4 , у зв`язку із чим позивач і звернулася до суду з позовними вимогами щодо скасування даного свідоцтва та визнання за нею права власності в порядку спадкування.

Згідно ст. 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом (ст. 1301 ЦКУ України). Пунктом 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що відповідно до статті 1301 ЦК свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Тобто, відповідно іншими підставами для визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним можуть бути також в тому числі порушення у зв`язку з видачою свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, котрі є окремими самостійними підставами для визнання такого свідоцтва недійсним.

Подібні висновки щодо застосування застосування положень ст. 1301 ЦК України викладені в постановах Верховного Суду від 14.11.2018 року по справі № 2-1316/2227/11, від 23.ю09.2020 року по справі № 742/740/17, від 11.11.2020 року по справі № 752/8119/17.

Наявними матеріалами справи встановлено, що позивач - ОСОБА_1 також є спадкоємцем другої черги за правом представлення та відповідно враховуючи положення ч. 4 ст. 1268 ЦК України, належну їй частку спадщини після смерті свого дядька ОСОБА_3 прийняла, тому відповідно оскаржуване свідоцтво про право на спадщину, видане 14.03.2017 року державним нотаріусом Арцизької районної державної нотаріальної контори Одеської області, ОСОБА_16 , на земельну ділянку площею 8,7705 га на ім`я ОСОБА_4 порушує її безпосереднє право на спадкування відповідної частки спадкового майна, що в свою чергу є самостійною підставою для визнання такого свідоцтва недійсним, а тому висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог були передчасними, без повного встановлення та дослідження всіх фактичних обставин справи.

При цьому, наявними матеріалами справи, а саме долученої копії спадкової справи № 56/2017, також встановлено, що померла ОСОБА_4 із відповідною заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулася до державної нотаріальної контори лише 11.02.1017 року,тобто поза межами встановленого шестимісячного строку для прийняття спадщини. При цьому, відомостей щодо спільного проживання у розумінні положення ч. 3 ст. 1268 ЦК України, матеріали справи в свою чергу не містять. Згідно листа в.п. сільського голови Теплицької сільської ради Арцизького району Одеської області, померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 відповідно до архівних документів був зареєстрований на день смерті за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_4 , станом на 03.03.2012 року, тобто на день смерті ОСОБА_3 відповідно до архівних документів була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно положень ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За таких обставин, встановивши, що оспорюване свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_4 , видане з порушенням права позивача - ОСОБА_1 на спадкування після смерті ОСОБА_3 за правом представлення після смерті свого батька ОСОБА_5 , враховуючи при цьому наведені обставини справи щодо звернення ОСОБА_4 до нотаріальної контори поза межами встановленого шестимісячного строку на прийняття спадщини та відповідно відсутність підстав для застосування в даному випадку положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України, апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання свідоцтва про право на спадщину видане на ім`я ОСОБА_4 недійсним та визнання права власності в порядку спадкування на зазначену в свідоцтві земельну ділянку.

Відповідно, зважаючи на вищезазначені обставини справи відносно наявності правових підстав для застосування в даному випадку положень ст. 1301 ЦК України, щодо визнання недійсним виданого на ім`я ОСОБА_4 свідоцтва про право власності за законом на земельну ділянку площею 8,7705 га, яка розташована на території Веселокутської сільської ради Арцизького району Одеської області, масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , яку в свою чергу остання заповіла ОСОБА_2 , згідно змісту наявної в матеріалах справи копії заповіту, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно за заповітом не підлягають задоволенню. При цьому, слід окремо зазначити, що відповідно до положень ч. 3 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини (лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13). Натомість, наявність на момент звернення ОСОБА_2 із зустрічними позовними вимогами щодо визнання права власності в порядку спадкування будь-яких відповідних правових підстав для такого звернення та вирішення даного питання в судовому порядку, з наявних матеріалів справи не вбачається.

За положенням ст. 376 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Таким чином, враховуючи вищенаведене в сукупності, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження в матеріалах справи, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України скасовує оскаржуване рішення Арцизького районного суду Одеської області від 28 лютого 2023 року із ухваленням нового.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Кочурова Андрія Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Арцизького районного суду Одеської області від 28 лютого 2023 року - скасувати та ухвалити нове.

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Арцизької районної державної нотаріальної контори Одеської області Панашенко І.П. 14 березня 2017 року, зареєстроване в реєстрі за №350 у спадковій справі №56/2017, яким посвідчено право ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_5 на спадщину ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , що складається з земельної ділянки, площею 8,7705 га, в межах згідно з планом, розташованої на території Веселокутської сільської ради Арцизького району Одеської області, масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , кадастровий номер 5120480500:01:002:0109, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_6 право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку, площею 8,7705 га, в межах згідно з планом, розташованої на території Веселокутської сільської ради Арцизького району Одеської області, масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , кадастровий номер 5120480500:01:002:0109, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала її дядьку ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 .

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 - відмовити.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк

Р.Д. Громік

С.М. Сегеда

Повний текст постанови складений 22 січня 2024 року.

Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк.