Постанова

від 21.03.2022 по справі 198/526/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3512/22 Справа № 198/526/21 Суддя у 1-й інстанції - Білинський М.В. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2022 рокуколегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.

при секретарі Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2022 року про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, -

в с т а н о в и л а:

У грудні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.

12 січня 2022 року ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення свого позову шляхом застосування заборони ОСОБА_1 та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки, кадастровий номер 1225982500:01:002:0750, площею 6,2973 га, розташованої на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області (на даний час Юр`ївський район приєднано до Павлоградського), яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю, серія та номер ІІ-ДП №013686, виданого 06 грудня 2001 року Новов`язівською сільською радою Юр`ївського району Дніпропетровської області, зокрема, здійснювати будь-які реєстраційні дії, передавати в заставу чи виконувати за її рахунок інші зобов`язання.

Ухвалою Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2022 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить ухвалу скасувати, зазначаючи, що ухвала суду винесена з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем вже було подано заяву про забезпечення позову, яка була задоволена ухвалою суду від 30 грудня 2021 року. Наголошував на тому, що земельна ділянка перебуває в оренді та він жодним чином не може вчинити дії, направлені на її відчуження, та ухвала про забезпечення позову грубим чином порушує права орендаря. Зазначав, що копія розписки не доводить факту існування боргових зобов`язань між ним та позивачем.

14 березня 2022 року позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, зазначаючи про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, просив залишити її без замін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказував, що під час вирішення питання про забезпечення позову питання обґрунтованості позовних вимог не вирішується. Заходи забезпечення позову, на його думку, є цілком співмірними з заявленими ним позовними вимогами. Ухвалу суду про забезпечення прозову від 30 грудня 2021 року скасовано в частині накладання арешту на земельну ділянку.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні рішення суду існують усі підстави для задоволення заяви про забезпечення позову. Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч.ч.1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9 унормовано, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Положеннями ст.150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Підставами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Єдиною підставою для забезпечення позову має слугувати обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосовування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9 заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питанняпро забезпеченняпозову,суд маєбрати доуваги інтересине тількипозивача,а йінших осіб,права якихможуть бутипорушені узв`язкуіз застосуваннямвідповідних заходів.

Встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики та просив стягнути з нього грошові кошти у розмірі 408 600 грн.

У постановіВеликої ПалатиВерховного Судувід 12лютого 2020року усправі №381/4019/18зазначено,що розглядаючизаяву прозабезпечення позову,суд зурахуванням доказів,наданих позивачемна підтвердженнясвоїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Ухваливши судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції не пересвідчився в тому, що між сторонами дійсно виник спір, не здійснив оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не з`ясував співмірність виду забезпечення позову, який просила застосувати позивач, що звернулась з такою заявою, позовним вимогам, не оцінив рівноцінність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, жодним чином не обґрунтував необхідність вжиття таких заходів, пославшись лише на загальні норми процесуального права.

Позивач не надав доказів на обґрунтування необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову.

Посилання сторін на ухвалу суду про забезпечення позову від 30 грудня 2021 року та її скасування в частині накладання арешту на земельну ділянку, до уваги не приймаються, оскільки колегією суддів переглядається та перевіряється саме законність ухвали суду від 13 січня 2022 року та обґрунтованість вжиття заходів забезпечення позову саме ухвалою суду від 13 січня 2022 року.

За таких обставин ухвалу суду неможна визнати законною та обґрунтованою, оскільки вона не відповідає вимогам процесуального закону, а тому підлягає скасуванню на підставі ст.376 ЦПК України з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову в обраний позивачем спосіб.

Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2022 року про забезпечення позову скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Макаров М.О.