Постанова

від 21.03.2022 по справі 921/640/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2022 р. Справа №921/640/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Кордюк Г.Т.

суддів Марко Р.І.

Орищин Г.В.

без повідомлення учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес", б/н від 03.02.2022 (вх. №01-05/449/22 від 07.02.2022)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.01.2022 (повне рішення складено 02.02.2022)

у справі №921/640/21 (суддя Гевко В.Л.)

за позовом Фермерського господарства "Сорокодуби", с. Сорокодуби Хмельницької області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес", с. Токи, Тернопільської області,

про стягнення заборгованості у розмірі 125 600,24 грн.,

ВСТАНОВИВ:

30.04.2020 в Господарський суд Тернопільської області звернулось фермерське господарство "Сорокодуби" (далі по тексту ФГ "Сорокодуби") з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" (далі по тексту ТОВ "Агробізнес") про стягнення заборгованості у розмірі 165 600,24 грн., з яких: 160 000,00 грн. основний борг, 3 588,19 грн. інфляційних втрат, 2 012,05 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не оплатив частину поставленого позивачем товару у зв`язку з чим виникла заборгованість на яку нараховані 3% річних та інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 17.01.2022 у справі №921/640/21 частково задоволено позовні вимоги. Присуджено до стягнення з ТОВ "Агробізнес" на користь ФГ "Сорокодуби" заборгованість у розмірі 125 600,24 грн., з яких: 120 000,00 грн. основний борг, 3 588,19 грн. інфляційних втрат, 2 012,05 грн. 3 % річних. Відмовлено в частині стягнення 335,35 грн. 3% річних. В частині стягнення 40 000,00 грн. основного боргу, закрито провадження у справі. Стягнуто з ТОВ "Агробізнес" на користь ФГ "Сорокодуби" 2 640,00 грн. судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.01.2022 у справі №921/640/21 в частині стягнення судового збору у сумі 2634,72 грн., а не 2640,00 грн., як зазначив суд першої інстанції, оскільки судом першої інстанції всупереч п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України стягнуто судовий збір із скаржника в обсязі, який не є пропорційним до задоволених вимог.

Позивач не реалізував право, надане ст. 263 ГПК України, відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що між ФГ "Сорокодуби" (позивач, продавець) та ТОВ "Агробізнес" (відповідач, покупець) на підставі договору №09-04/21 від 09.04.2021 виникли правовідносини, предметом яких є купівля-продаж товару (зерна пшениці).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що ФГ "Сорокодуби" передав ТОВ "Агробізнес" товар (зерна пшениці) в кількості 65,10 тон на суму 462 210,00 грн у тому числі ПДВ -56 762,60 грн, що підтверджується видатковою накладною №5 від 09.04.2021 на виконання здійснених відповідачем замовлень, проте відповідачем виконано зобов`язання по оплаті проданого товару лише частково в сумі 292 210,00 грн., у зв`язку із чим у ТОВ "Агробізнес" виникла заборгованість у сумі 170 000, 00 грн.

19.07.2021 позивачем на адресу відповідача поштовим відправленням №310000115543 була направлена претензія № 1 від 16.07.2021 на суму 170 000,00 грн, яка отримана відповідачем 21.07.2021, підтвердженням чого є фіскальний чек від 19.07.2021 про відправлення поштового відправлення № 3100001155143, та відомості Укрпошти про вручення відповідачу 21.07.2021 поштового відправлення № 3100001155143.

У зазначеній претензії відповідачу був встановлений місячний строк оплати, однак станом на час звернення позивача із позовною заявою до суду, жодних перерахувань коштів для погашення існуючої заборгованості ТОВ Агробізнес не здійснило, відповіді на претензію не надало.

Разом з цим, в процесі розгляду справи, відповідачем - ТОВ "Агробізнес" надано суду докази часткової сплати суми заборгованості, а саме платіжне доручення №3085 від 03.11.2021 на суму 10 000,00 грн, з урахуванням якого судом зменшено ціну позову та скориговано предмет спору у справі.

Крім того, відповідач додатково надав платіжні доручення :

№3329 від 25.11.2021 на суму 20 000,00 грн;

№3569 від 21.12.2021 на суму 10 000,00 грн;

№89 від 14.01.2022 на суму 10 000,00 грн.

Вказані суми були зараховані позивачем на погашення основного боргу відповідача за Договором купівлі-продажу № 09-04/21 від 09.04.2021.

Таким чином, в частині стягнення 40 000 грн 00 коп. основного боргу має місце відсутність предмета спору у справі. А тому відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України провадження у справі в частині 40 000,00 грн основного боргу підлягає до закриття за відсутності предмета спору.

Враховуючи зазначене, розмір основної заборгованості ТзОВ «Агробізнес» перед ФГ "Сорокодуби", станом на час розгляду справи №921/640/21, становить 120 000,00 грн, що не заперечно відповідачем у наданому суду відзиві на позовну заяву (№б/н від 22.10.2021 (вх№8615 від 22.10.2021)).

Враховуючи зазначене, беручи до уваги умови укладеного між сторонами договору, а також те, що відповідачем не виконано взятих на себе зобов`язань в частині оплати за отримане зерно пшениці, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 120 000,00 грн. основної заборгованості, яка підлягає до задоволення. З огляду на це місцевий господарський суд задоволив і похідні позовні вимоги про стягнення 3 588,19 грн. інфляційних втрат, 2 012,05 грн. 3 % річних.

Разом з тим, доводи та вимоги апеляційної скарги стосуються лише правильності розподілу судом першої інстанції судових витрат. Натомість відповідачем не заперечуються висновки суду першої інстанції про сам факт виникнення у відповідача обов`язку щодо оплати позивачу суми основного боргу за поставлений товар.

Під час апеляційного перегляду даної справи, судом апеляційної інстанції не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, а тому не реалізовує надане ч. 4 ст. 269 ГПК України право на вихід за межі доводів та вимог апеляційної скарги.

Зважаючи на вищезазначене, предметом апеляційного перегляду є правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, які стосуються розподілу судових витрат за наслідками розгляду справи.

Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» (в редакції Закону №484-VIII від 22.05.2015) сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Разом з тим, позивачем не заявлялось клопотання про повернення судового збору в порядку п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» (в редакції Закону №484-VIII від 22.05.2015).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином вищенаведені норми процесуального закону регламентують принцип диспозитивності судового процесу, згідно з яким особа самостійно здійснює свої процесуальні права та обов`язки без втручання та ініціативи суду.

З цих підстав, суд першої інстанції був позбавлений права з власної ініціативи без відповідного клопотання, яке передбачене ст. 7 Закону України «Про судовий збір» повертати позивачу судовий збір, який сплачений ним при поданні позову, в частині повернення судового збору при закритті провадження по справі щодо частини позовних вимог.

Таким чином, необґрунтованими є доводи апелянта про те, що в суду першої інстанції виник обов`язок щодо вирішення питання про повернення позивачу судового збору, оскільки в протилежному випадку було б порушено принцип диспозитивності судового процесу (ч.1 ст. 14 ГПК України).

Окрім того, апеляційний господарський суд зазначає, що в апеляціній скарзі відповідач покликається на неправильне застосування місцевим господарським судом положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України щодо пропорційного розподілу судового збору, натомість в даному випадку ця норма не підлягає застосуванню, оскільки суд першої інстанції закрив провадження в частині вимог, а тому розподіл судового збору щодо цих вимог здійснюється за правилами ст. 130 ГПК України, а не ст. 129 ГПК України.

Апелянтом не спростовано наведених висновків суду першої інстанції, які тягли б за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення та не доведено неправильного застосування норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставин по справі та його правильні висновки, а тому апеляційна скарга ТОВ "Агробізнес" підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" б/н від 03.02.2022 (вх. №01-05/449/22 від 07.02.2022) - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.01.2022 в справі №921/640/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя: Г.Т. Кордюк

Судді: Р.І. Марко

Г.В. Орищин