Рішення

від 27.03.2022 по справі 163/2879/21

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 163/2879/21

Провадження № 2/163/93/22

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2022 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Чишія С.С.,

розглянувши в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Запільської гімназії Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області, відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради Волинської області про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення працівника у виконанні трудових обов`язків та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Запільської гімназії Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області, ОСОБА_2 ),

в с т а н о в и в :

У позовній заяві представник позивача ОСОБА_3 адвокат Терновий Р.Б. просить ухвалити рішення про визнання незаконним і скасування наказу № 119-аг "Про відсторонення від роботи вчителя математики, інформатики та заступника з НВР ОСОБА_1 " від 05 листопада 2021 року та поновлення позивача у виконанні трудових обов`язків за вчителя математики, інформатики та заступника з навчально-виховної роботи у Запільській гімназії з 08 листопада 2021 року; стягнення з відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2021 року до дати ухвалення рішення суду; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача у виконанні трудових обов`язків та стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць.

Заявлені вимоги представник обґрунтував тим, що позивач працює вчителем математики та інформатики у Запільській гімназії Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області (далі - Запільська гімназія). За період роботи позивач не мав жодних конфліктних ситуацій ні з дирекцією гімназії, ні з колегами по роботі, а також будь-яких дисциплінарних стягнень. Станом на 01 вересня 2021 року позивач пройшов медичний огляд з допуском до роботи. 05 листопада 2021 року на зборах трудового колективу директор гімназії оголосив та вручив, у тому числі позивачу, повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, згідно якого до 05 листопада 2021 року необхідно надати підтверджуючий наявність такого щеплення документ або довідку про абсолютні протипоказання до такого щеплення, в іншому випадку 08 листопада 2021 року позивача буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати. Цього ж дня 05 листопада 2021 року директор гімназії вручив позивачу оспорюваний наказ про відсторонення від роботи з 08 листопада на час відсутності документу про обов`язкове медичне щеплення або іншого документу, що дає підстави продовжувати трудову діяльність в закладі в умовах карантину у зв`язку із поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, без збереження заробітної плати.

Вважає цей наказ незаконним, оскільки він грубо порушує конституційне право позивача на працю, що включає у себе можливість заробляти собі на життя працею. Вказав, що права і свободи людини та громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов`язки громадянина визначаються виключно законами України (ст.92 Конституції України). Обмеження права на працю може бути здійснено винятково в умовах військового чи надзвичайного стану і виключно законом (ст.43 Конституції України). Такий висновок підтверджується рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020, у пункті 3.2 якого зазначено, що обмеження конституційних прав і свобод може встановлюватися виключно ухваленим Верховною радою законом, а встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України. Постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 є підзаконним актом, тому не може встановлювати обмеження конституційних прав громадянина, відповідно, пункт 416 цієї постанови, який покладає на керівника роботодавця обов`язок відсторонення працівників від роботи, застосуванню не підлягає. Положеннями ст.46 КЗпП України не передбачено такої підстави для відсторонення як ненадання документа про проходження профілактичного щеплення проти COVID-19. Оспорюваний наказ фактично встановлює обмеження трудових прав позивача порівняно з іншими працівниками залежно від наявності документів щодо вакцинування проти COVID-19, тому є дискримінаційним.

Також вказав, що усі дозволені для застосування в Україні вакцини є експериментальними, так як жодна із них не пройшла усіх фаз клінічних випробувань. Фактично така вакцинація є "примусовим" медичним експериментом, тому не може бути обов`язковою та не повинна чинитися під тиском (примусом). Внесеними 19 березня 2021 року змінами в ст.92 Закону України "Про лікарські засоби" звільнено від відповідальності виробника та/або власника реєстраційного посвідчення, а також інших осіб, залучених до здійснення заходів, пов`язаних із вакцинацією, за будь-які наслідки, спричинені застосуванням таких вакцин. За таких обставин вакцинація від гострої респіраторної хвороби COVID-19 є добровільною, тобто є правом, а не обов`язком людини.

Крім цього, вимога дирекції гімназії про надання інформації щодо вакцинації проти COVID-19 суперечить ст.32 Конституції України, ст.391 Закону України "Про основи законодавства про охорону здоров`я", ст.286 ЦК України, оскільки інформація про стан здоров`я є таємницею і не підлягає навіть запитуванню та без згоди пацієнта - будь-якому розголошенню, у тому числі за місцем роботи.

Водночас вважає, що оспорюваний наказ суперечить Законам України "Про захист населення від інфекційних хвороб", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", оскільки професія, до якої належить позивач, не зазначена у Переліку професій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням; щеплення проти COVID-19 не внесене до Календаря профілактичних щеплень в Україні, тому не може бути обов`язковим; рішення головного державного санітарного лікаря України та інших відповідних санітарних лікарів на місцях про встановлення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відсутні; подання санітарно-епідеміологічної служби про відсторонення позивача не вносилось.

Крім цього, у внутрішніх документах гімназії, які підписані позивачем і регламенттують його трудову діяльність, обов`язку мати щеплення проти COVID-19, як необхідну умову для роботи, немає, так само, як і не передбачено повноважень дирекції гімназії на відсторонення позивача від роботи з підстав відсутності такого щеплення. Повідомлення про відсторонення позивача від роботи є повідомленням про зміну істотних умов праці, яке має бути доведене до відома працівника не пізніше ніж за два місяці. Проте цього порядку і строків керівництвом гімназії не дотримано, чим порушено вимоги ч.3 ст.32 КЗпП України.

Ухвалою суду від 20 грудня 2021 року за позовом відкрито провадження, розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачам визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

В межах встановленого судом строку відзивів на позов відповідачі не подали.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від учасників справи до суду не надходили.

Враховуючи вищевикладене та положення ст.279 ЦПК, суд розглянув справу за наявними у справі матеріалами.

Аналізом доказів по справі суд встановив такі фактичні обставини.

Позивач ОСОБА_1 працює вчителем математики, інформатики та на умовах внутрішнього сумісництва заступником директора з навчально-виховної роботи у Запільській гімназії Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області, що підтверджується копією його трудової книжки серії НОМЕР_1 .

05 листопада 2021 року директором Запільської гімназії на ім`я позивача видане повідомлення за № 111 про обов`язкове щеплення проти COVID-19.

У повідомленні зазначено, що оскільки з 08 листопада 2021 року на період дії карантину, встановленого КМУ, щеплення проти COVID-19 є обов`язковим для працівників гімназії, як закладу освіти, позивачу необхідно у термін до 05 листопада 2021 року надати документ, який підтверджує наявність профілактичного щеплення проти COVID-19, або довідку про абсолютні протипоказання для такого щеплення.

Одночасно позивача попереджено, що у випадку не надання до вказаного строку одного із наведених документів з 08 листопада 2021 року його буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати.

Крім цього, позивача проінформовано про те, що період відсторонення від роботи не увійде до страхового стажу для призначення пенсії та оплати тимчасової непрацездатності, а також до стажу, що дає право на щорічну відпустку.

05 листопада 2021 року директор Запільської гімназії видав наказ № 119-аг про відсторонення ОСОБА_1 , вчителя математики, інформатики та заступника директора з НВР, від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності документу про обов`язкове медичне щеплення або іншого документу, що дає йому підстави продовжити трудову діяльність в закладі в умовах карантину у зв`язку із поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, без збереження заробітної плати.

Наказ обґрунтований ст.46 КЗпП України, ч.2 ст.12 Закону України від 06 квітня 2000 року № 1645-ІІІ "Про захист населення від інфекційних хвороб", наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням", пунктом 416 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236.

Підставою для видання наказу зазначено повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 ОСОБА_1 від 05 листопада 2021 року № 111.

Не погоджуючись із цим наказом, позивач 08 листопада 2021 року подав директору гімназії заяву про його скасування як незаконного за своїм змістом.

Директор гімназії листом від 26 листопада 2021 року № 125 надав позивачу відповідь про те, що оспорюваний наказ відповідає чинному законодавству, тому для задоволення його вимог відсутні правові підстави.

Відповідно до виданих відділом освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради довідок від 19 листопада 2021 року № 126 та від 29 листопада 2021 року № 129 середньомісячний заробіток ОСОБА_1 в Запільській гімназії складає 14 801,11 гривень, середньоденний - 704,81 гривень.

Предметом спору в справі є законність наказу Запільської гімназії від 05 листопада 2021 року № 119-аг про відсторонення позивача від роботи.

Згідно із ч.1 ст.3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Частиною 1 статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі:

- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;

- відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;

- в інших випадках, передбачених законодавством.

У визначенні поняття "законодавством" суд враховує рішення Конституційного Суду України від 09 липня 1998 року № 12-рп/09 (справа про тлумачення терміну "законодавство").

У цій справі Конституційний Суд України вказав, що найбільш поширеним у Кодексі законів про працю України є термін "законодавство". Стаття 4 Кодексу визначає, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України про працю, прийнятих відповідно до нього.

Термін "законодавство" досить широко використовується у правовій системі в основному у значенні як сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин і є джерелами певної галузі права. Цей термін без визначення його змісту використовує і Конституція України (статті 9, 19, 118, пункт 12 Перехідних положень). У законах залежно від важливості і специфіки суспільних відносин, що регулюються, цей термін вживається в різних значеннях: в одних маються на увазі лише закони; в інших, передусім кодифікованих, в поняття "законодавство" включаються як закони та інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках - також і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади.

У Кодексі законів про працю України термін "законодавство" в цілому вживається у широкому значенні, хоча його обсяг чітко не визначено.

За результатами розгляду справи Конституційний Суд України дійшов висновку, що термін "законодавство", що вживається у частині третій статті 21 Кодексу законів про працю України, треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

Як зазначалось вище, при видачі оспорюваного наказу відповідач, окрім ст.46 КЗпП України, керувався ч.2 ст.12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" та пунктом 416 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236.

У преамбулі Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" вказано, що цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

За змістом ч.2 ст.12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Згідно із затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90) Положенням про Міністерство охорони здоров`я України головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, є Міністерство охорони здоров`я України (далі - МОЗ).

Відповідно до пункту 8 цього Положення МОЗ у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України і постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує та контролює їх виконання.

Нормативно-правові акти МОЗ підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

Накази МОЗ, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами.

Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - наказ МОЗ № 2153).

Відповідно до наказу МОЗ № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19,спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники, зокрема, закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Згідно із приміткою до наказу МОЗ № 2153 обов`язкове профілактичне щеплення проводиться в разі відсутності у працівника абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11 жовтня 2019 року № 2070).

Наказ МОЗ № 2153 у встановленому порядку зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року за № 1306/36928

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"(далі - постанова КМ № 1236) установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 31 березня 2022 року на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211, від 20 травня 2020 року № 392 та від 22 липня 2020 року № 641.

Постановою КМ № 1096 від 20 жовтня 2021 року указану постанову доповнено пунктом 416, який введений в дію з 08 листопада 2021 року.

Пунктом 416 визначено керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 (далі - перелік);

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що:

- на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України "Про оплату праці" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу";

- відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

- строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Вище наведені законодавчі акти є чинними та у встановленому порядку не скасовувались і не визнавалися недійсними.

Отже, системний аналіз указаних норм законодавства дає підстави для висновку, що відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництва та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим, як підстава для відсторонення працівника від роботи у відповідності до ч.1 ст.46 КЗпП України відноситься до інших випадків, передбачених законодавством.

У зв`язку із цим та з огляду на правові висновки Європейського суду з прав людини, зроблені у рішенні від 15 березня 2012 року в справі "Соломахін проти України", а також правові висновки Верховного Судуу постанові від 08 лютого 2021 року у справі № 630/554/19 у постанові від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19, які по своїй суті зводяться до того, що інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я його громадян, викладені у позові доводи, у тому числі щодо порушення права на працюі допущення дискримінації, є безпідставними і судом до уваги не приймаються.

З приводу рішення Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 (справа № 1-14/2020(230/20), у пункті 3.2 якого зазначено, що обмеження конституційних прав може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні, суд зазначає про таке.

У статті 10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" визначено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Отже, втручання держави у вигляді обов`язковості певних щеплень по своїй суті не є обмеженням передбаченого ст.43 Конституції України права на працю, а є лише захисним (запобіжним) заходом, який ґрунтується на законодавстві і спрямований на охорону здоров`я людей, тобто має законну мету.

Такий захід (щеплення) відповідає пріоритету забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людей, зокрема у даному випадку учасників освітнього процесу, якими згідно ст.19 Закону України "Про повну загальну середню освіту" є учні, педагогічні працівники, інші працівники закладу освіти, батьки учнів, асистенти дітей.

Також суд не вбачає порушень права позивача на таємницю про стан здоров`я, закріпленого у ст.286 ЦК України та ст.391 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я", оскільки COVID-сертифікат взагалі не міститься інформації про стан здоров`я вакцинованого, а в довідці лікаря про наявність протипоказань для такого щеплення не зазначається даних про конкретні захворювання особи.

Разом із цим у розглядуваному випадку судом встановлено, що при винесенні оспорюваного наказу про відсторонення позивача від роботи відповідач Запільська гімназія не у повній мірі дотримала вимог чинного на дату видачі цього наказу законодавства.

Як встановлено у справі, оспорюваний наказ прийнятий Запільською гімназією 05 листопада 2021 року.

При його прийнятті відповідач, серед інших нормативно-правових актів, керувався наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" та пунктом 416 постанови КМ від 09 грудня 2020 року № 1236" Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Саме ці нормативно-правові акти визначають і надають право роботодавцям приймати рішення про відсторонення працівників від роботи (виконання робіт), обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19.

Проте наказ МОЗ № 2153 та пункт 416 постанови КМ від № 1236, який доповнено постановою КМ № 1096 (п.19), набрали чинності лише 08 листопада 2021 року.

Із наведеного слідує, що оспорюваний наказ був виданий Запільською гімназією до набрання чинності наказом МОЗ № 2153 та пунктом 416 постанови КМ № 1236.

Згідно із ч.1 ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.10 ЦПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Конституційний Суд України у рішенні від 9 лютого 1999 року по справі N 1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України вказав, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, станом на 05 листопада 2021 року у Запільської гімназії не існувало законних підстав для видачі наказу про відсторонення позивача від роботи, оскільки підзаконні нормативно-правові акти, які регулювали ці трудові правовідносини станом на цю дату (дату видачі наказу) ще не набрали чинності.

Так само станом на 05 листопада 2021 року законодавством не було визначено обов`язку позивача, як працівника закладу освіти, вакцинуватись проти COVID-19, а тому відсутні підстави стверджувати, що на час прийняття оспорюваного наказу позивач відмовився або ухилився від проведення такого щеплення, у зв`язку з чим підлягав відстороненню від роботи.

Очевидним є те, що наказ про відсторонення працівника від роботи у відповідності до наказу МОЗ № 2153 та пункту 416 постанови КМ № 1236 мав би бути прийнятий не раніше 08 листопада 2021 року.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для визнання незаконним і скасування наказу Запільської гімназії від 05 листопада 2021 року № 119-аг про відсторонення позивача від роботи як такого, що не ґрунтується на вимогах законодавства, чинного на дату його прийняття.

Заявлена у позові вимога про поновлення позивача у виконанні ним трудових обов`язків є зайвою і задоволенню не підлягає, оскільки сам факт скасування оспорюваного наказу є підставою для відновлення прав позивача, які він мав до видання цього наказу, та підставою для допуску його до роботи.

Достатнім і належним способом захисту прав позивача є визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи.

У зв`язку із цим та з урахуванням положень п.4 ч.1 ст.430 ЦПК України не підлягає задоволенню вимога про звернення рішення суду до негайного виконання в частині поновлення позивача у виконанні трудових обов`язків.

Зокрема, за змістом п.4 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

У розглядуваному випадку позивач не звільнений, а відсторонений від роботи, що по своїй суті є лише призупиненням виконання ним своїх трудових обов`язків.

Отже, вимога про звернення рішення суду до негайного виконання в частині поновлення позивача у виконанні трудових обов`язків не ґрунтується на вимогах закону, тому є безпідставною і задоволенню не підлягає.

Пленум Верховного Суду України у пункті 10 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" вказав, якщо буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (стаття 235 КЗпП).

Згідно із ч.2 ст.235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу обчислюється за правилами, наведеними у затвердженому постановою КМ України від 8 лютого 1995 року N 100 Порядку обчислення середньої заробітної плати. Зокрема, середньомісячна зарплата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, із якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення (відсторонення) працівника з роботи.

Факт визнання незаконним та скасування судом наказу про відсторонення працівника від роботи сам по собі є достатньою підставою для нарахування і виплати роботодавцем незаконно відстороненому від роботи працівнику заробітної плати з дня відсторонення від роботи до дня фактичного допущення до роботи, оскільки цей період є часом вимушеного прогулу.

У позовній заяві представник позивача ставить вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради.

Тобто відповідачем за позовом у цій частині позовних вимог визначено відділ освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради Волинської області.

Визначення відповідачів за позовом є виключним правом позивача.

В обґрунтування визначення відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради Волинської області у статусі відповідача представник позивача вказує виключно отримання позивачем у цьому відділі заробітної плати.

Проте характер спірних правовідносин свідчить про те, що відділ освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради безпосередньо жодних дій (бездіяльності), які б порушували трудові права та інтереси позивача, за захистом яких вона звернулася до суду, не вчиняв.

Сам по собі факт отримання позивачем заробітної плати у відділі освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради не дає процесуальних підстав вважати цей орган належним відповідачем.

Предметом спору в справі є законність виданого Запільською гімназією наказу про відсторонення позивача від роботи, а виплата середнього заробітку за період незаконного відсторонення від роботи є не інакше як похідною вимогою, яка від дій відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради жодним чином не залежить, оскільки виплата позивачу заробітної плати цим відділом проводиться на підставі документів, що подаються саме Запільською гімназією.

Отже, з огляду на характер спірних правовідносин очевидним є те, що відділ освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради не може виступати самостійним відповідачем в розумінні положень ЦПК України, а міг би бути залучений до участі в справі лише в процесуальному статусі третьої особи на стороні відповідача Запільської гімназії, як орган, який забезпечує виплату заробітної плати працівникам цієї гімназії.

Визначення до стягнення на користь позивача конкретної суми середнього заробітку за час незаконного відсторонення по справі є неможливим з огляду на таке.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, який затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні з 24 лютого 2022 року введений воєнний стан.

25 лютого 2022 року МОЗ прийняв наказ № 380, яким зупинив дію наказу МОЗ № 2153 до завершення воєнного стану в Україні.

Наказ МОЗ від 25 лютого 2022 року № 380 набрав чинності 01 березня 2022 року, тому з цієї дати Запільська гімназія повинна була допустити позивача до роботи.

Проте в розпорядженні суду відсутня інформація про те, чи допущений позивач до роботи та з якої дати.

У зв`язку із наведеним суд вважає, що захист прав позивача у цій частині підлягає шляхом зобов`язання Запільської гімназії та відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради провести нарахування і виплату позивачу середнього заробітку з 08 листопада 2021 року по дату фактичного допущення до роботи, розрахунок якої має бути здійснено у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Таким чином, ураховуючи фактичні обставини справи та норми чинного матеріального і процесуального законодавства, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

На підставі п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України рішення суду про виплату позивачу середньої заробітної плати за час незаконного відсторонення від роботи за один місяць підлягає до негайного виконання.

Згідно із ч.1 ст.141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір слід стягнути з Любомльського ліцею № 1, який видав оспорюваний наказ, незаконність якого встановлена цим рішенням.

У позовній заяві представник позивача зробив заяву у відповідності до ч.8 ст.141 ЦПК України про подання доказів, підтверджуючих витрати на професійну правничу допомогу, упродовж п`яти днів після ухвалення судом рішення, тому питання у цій частині судових витрат судом в цьому рішенні не вирішується.

Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора Запільської гімназії Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області № 119-аг від 05 листопада 2021 року "Про відсторонення від роботи вчителя математики, інформатики та заступника з НВР ОСОБА_1 ".

Зобов`язати Запільську гімназію Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області та відділ освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за період незаконного відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 року по дату фактичного допущення до роботи на посаді математики, інформатики та заступника з НВР.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із Запільської гімназії Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області на користь ОСОБА_1 908 (дев`ятсот вісім) гривень судового збору.

Рішення в частині нарахувати і виплатити середньої заробітної плати за час незаконного відсторонення від роботи за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом 30 днів з дня його складання може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду.

Ім`я позивача - ОСОБА_1 ; місце проживання - АДРЕСА_1 ; РНОКПП - відсутній; паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 02 липня 2009 року Любомльським РВ УМВС України у Волинській області.

Найменування відповідачів:

- Запільська гімназія Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області; місце знаходження - вулиця Камінчука, буд.2А, село Запілля Ковельського району Волинської області; ЄДРПОУ - 23018379;

- відділ освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради Волинської області; місце знаходження - вулиця Незалежності, буд.23, місто Любомль Ковельського району Волинської області; ЄДРПОУ - 42025698.

Ім`я третьої особи - ОСОБА_2 ; службова адреса - вулиця Камінчука, буд.2А, село Запілля Ковельського району Волинської області .

Головуючий : суддя С.С.Чишій