Постанова

від 28.03.2022 по справі 541/1117/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 541/1117/20 Номер провадження 22-ц/814/719/22Головуючий у 1-й інстанції Городівський О. А. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2022 року м.Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Кривчун Т.О.,Чумак О.В.,

розглянувши у м.Полтаві в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22 листопада 2021 року, постановлене суддею Городівським О.А. (повний текст складено 26 листопада 2021 року),

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором про надання представницьких послуг,

в с т а н о в и в:

15.06.2020 ОСОБА_2 звернувся в суд із указаним позовом, уточнивши його заявою від 24.09.2021, у якому просить стягнути із ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договором №50 від 06.03.2018 у розмірі 28 385,80 грн., яка складається із: 23 668,65 грн. - тіло боргу; 3 119,53 грн. - інфляційні втрати; 1 597,63 грн. - 3% річних.

В обґрунтування підстав позову зазначає, що 06.03.2018 між ним, як виконавцем, та ОСОБА_1 (замовник) укладено договір №50 про надання представницьких послуг, предмет якого становить стягнення із ОСОБА_3 боргу, визначеного Шишацьким районним судом, провадження №22-ц/1690/1725/2012, та інших боргів, які є і можуть виникнути у цієї особи перед замовником під час дії договору.

Договір укладено на умовах оплатності, винагорода, яку замовник зобов`язався виплатити виконавцю, складається із 50% від суми реального стягнення по справах, за позовами та виконавчими провадженнями в інтересах осіб, вказаних у предметі цього договору, або від продажу майна боржника, отриманого внаслідок стягнення або вилучення, за вирахуванням половини витрат замовника (з виплачуємої виконавцеві суми) в зв`язку із забезпеченням всього комплексу судово-претензійної роботи.

Позивач виконав зобов`язання обумовлені договором та забезпечив представництво інтересів ОСОБА_1 в Шишацькому районному суді та суді апеляційної інстанції, а також подальше виконання судового рішення у справі №551/227/18 органами ДВС. Проте відповідач не виконав зобов`язання в частині його оплатності, унаслідок чого утворилася заборгованість за тілом в розмірі, заявленому до стягнення за розрахунком: 47 337,30 грн. (частка стягнення від реалізації ДВС земельної ділянки ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 ) х 50% (п.2.1 договору), а також інфляційні втрати та 3% річних.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22.11.2021 позовну заяву ОСОБА_2 - задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором про надання представницьких послуг №50 від 06.03.2018 у розмірі 28 385,80 грн., яка складається із: 23 668,65 грн. - заборгованість за тілом боргу; 3 119,53 грн. - інфляційні втрати; 1 597,63 грн. - 3% річних (у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України).

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судові витрати у розмірі 908,00 грн.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 420,40 грн.

Рішення міськрайонного суду вмотивовано тим, що позивачем доведено належність виконання ним зобов`язання за договором №50 від 06.03.2018 щодо надання представницьких послуг відповідачці, вартість яких нею не оплачена. При визначенні розміру заборгованості, постановленої до стягнення, судом враховано наданий позивачем розрахунок, не спростований відповідачем, де тіло боргу - 23 668,65 грн., що згідно договору становить 50% від вартості майна боржника ОСОБА_3 , реалізованого у межах виконавчого провадження на користь ОСОБА_1 , а також інфляційні втрати та 3% річних згідно ч.2 ст.625 ЦК України.

Із рішенням міськрайонного суду не погодилася відповідач ОСОБА_1 та оскаржила його в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати й постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Вважає, що оскаржуване рішення постановлене із порушенням норм процесуального закону, а саме, розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без вирішення її клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (ст.ст.274,277 ЦПК України); у строки понад 60 днів із дня відкриття провадження (ст.275 ЦПК України); із порушенням ст.95 ЦПК України щодо засвідчення доказів директором ДП «Далменер», який не має відношення до цієї справи.

Звертає увагу, що про вказані порушення вона вказувала у відзиві на позов, оцінка якого міськрайонним судом надана не була, що є порушенням вимог ст.12 ЦПК України.

Зазначає, що оскаржуване рішення постановлено без її участі за наявності клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із її перебуванням на амбулаторному лікуванні в КНП «Миргородський ЦПМСД» із 20.11.2021 по 25.11.2021, що підтверджується довідкою, яку відповідач змогла отримати по закінченню лікування. Також вказує на розбіжності у мотивувальній частині рішення про часткове задоволення позову та його резолютивній частині, де вказано про задоволення вимог позову повністю.

Заперечує доведеність вимог позову, які ґрунтуються лише на договорі, умови якого в частині оплатності вона виконала та сплатила ОСОБА_2 за участь у справі №551/227/18 у судах першої та апеляційної інстанцій 10 000,00 грн., однак останній написати розписку чи видати квитанцію про їх отримання відмовився, просив вірити на слово.

Також вважає, що ОСОБА_2 помилково був допущений Шишацьким районним судом до участі в судовому засіданні 07.05.2018, оскільки дія довіреності не поширювалася на представництво інтересів у місцевому загальному суді.

Просить врахувати, що її позов до ОСОБА_3 про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних датований 07.03.2018, підготовлений та підписаний нею, а не ОСОБА_2 , так само, як і заяви до ДВС про відкриття виконавчого провадження.

Від працівників ДВС їй стало відомо, що ОСОБА_2 не вчиняв жодних дій, які б сприяли стягненню із боржника ОСОБА_3 на її користь заборгованості та не цікавився ходом виконавчого провадження. При цьому, саме посадовими особами Шишацького РВ ДВС вживалися заходи із примусового виконання виконавчих документів №551/227/18 та стягнуто із ОСОБА_3 на її користь 47 337,00 грн.

14.03.2022 до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення міськрайонного суду залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

21.03.2022 до Полтавського апеляційного суду надійшла відповідь відповідача на відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відхилити заперечення, вказані позивачем у відзиві на апеляційну скаргу. Наполягає на скасуванні рішення суду першої інстанції з підстав, попередньо викладених у апеляційній скарзі.

Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (ч.1 ст.368 ЦПК України) без повідомлення учасників справи (ч.1 ст.369 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Із матеріалів справи убачається, що 06.03.2018 між ОСОБА_1 (замовник) та ОСОБА_2 (виконавець) укладено договір №50 про надання представницьких послуг, предметом якого є: замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання по стягненню з ОСОБА_3 боргу, визначеного Шишацьким райсудом у справі №22-ц1690/1725/2012 (номер справи за апеляційною інстанцією), та інших боргів, які є і які можуть виникнути у цієї особи перед замовником під час дії цього договору.

Для цього виконавець: здійснює консультації замовниці стосовно можливих варіантів захисту прав, в межах предмету договору; оцінює судові перспективи в той чи інший спосіб; формує додаткові позови у необхідній кількості, для досягнення мети; здійснює правове оцінювання документів замовниці; розробляє тактику захисту прав та інтересів замовниці; готує, подає та супроводжує процесуальні документи замовниці; представляє інтереси замовниці в органах влади України, у тому числі, судової, в підприємствах, установах, організаціях, щодо зазначеної справи; від імені замовниці заявляє клопотання, надає пояснення та веде справу в судах на основі належним чином оформленої довіреності; здійснює правове супроводження судової справи; інформує замовницю про перебіг справи, в тому числі щодо можливих наслідків, обов`язків, і прав, що з цього виникають відповідно до ухвал або рішень судів у зазначеній в предметі договору справі.

Згідно п.1.2 цього договору за надані послуги замовник зобов`язується виплатити виконавцю винагороду, розмір, форма та строки виплати якої приведені у ст.2 договору.

Так, згідно п.2.1 договору винагорода, яку замовник виплачує виконавцю, складається разом з 50% від сум реального стягнення по справах, за позовами та виконавчими провадженнями в інтересах осіб, вказаних у предметі цього договору, або від продажу майна боржника, отриманого внаслідок стягнення або вилучення, за вирахуванням половини витрат замовника (з виплачуємої виконавцеві суми) в зв`язку з забезпеченням всього комплексу судово-претензійної роботи.

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за змістом даного договору сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України. (п.3.1 договору).

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до виконання сторонами зобов`язань, визначених у ньому, але не менше ніж до 31.12.19р./а.с.7 т.1/

Ізкопії заочного рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 07.05.2018 та постанови Апеляційного суду Полтавської області від 19.07.2018 (справа №551/227/18) вбачається, що ОСОБА_2 брав участь у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, в якості представника позивача./а.с.9-11, 12-13 т.1/

18.12.2018 ОСОБА_2 надіслав засобами поштового зв`язку на адресу Шишацького РВДВС ГТУЮ у Полтавській області заяву ОСОБА_1 від 14.12.18р. про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом від 06.08.18р. на суму 260 660,00 грн. у справі №551/227/18 із додатками: оригінал виконавчого листа від 06.08.18р. у справі №551/227/18, квитанція про сплату ОСОБА_2 авансового внеску 2% (5 213,20 грн.), копія звіту про оцінку майна (земельної ділянки кад. №5325786000:00:019:0056), копія довіреності представника./а.с.14, 15 т.1/

На примусовому виконанні в Шишацькому РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області перебували виконавчі листи №551/227/18 ВП №5796617, ВП №57966230, об`єднані у зведене виконавче провадження №58169789, про що державним виконавцем винесена постанова від23.01.2019./а.с.115 т.1/

Із копій виконавчих проваджень убачається, що виконавчі документи по справі №551/227/18 повернуті стягувачу 24.12.2019 на підставі п.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження»./а.с.119, 126 т.1/

У ході виконавчого провадження із боржника ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто 47 337,30 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2358 від 12.06.2019./а.с.128 т.1/

Згідно уточненого розрахунку заявлених вимог позову ОСОБА_2 заявляє до стягнення: тіло боргу - 23 668,65 грн. (47 334,30 грн. х 50%); інфляційні втрати - 3 119,53 грн. (із липня 2019 року по серпень 2021 року, 101,5% (частина 2019 року) х 105% (2020 рік) х 106,2% (частина 2021 року); 3% річних - 1 597,63 грн. (23 668,65 грн. х 3%:12 х 27 місяців)./а.с.49 т.2/

Задовольняючи вимоги позову, міськрайонний суд виходив із того, що позивачем доведено належність виконання ним зобов`язання про надання представницьких послуг та вжиття заходів, які сприяли стягненню із боржника ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 47 337,30 грн.

Враховуючи, що оплата послуг за договором погоджена сторонами у розмірі 50% від реального стягнення, судом постановлено до стягнення заборгованість в розмірі 23 668,65 грн., а також інфляційні витрати та 3 % річних згідно наданого позивачем розрахунку.

Апеляційний суд із висновками суду першої інстанції в частині стягнення основної заборгованості погоджується в повному обсязі. В той же час колегія суддів вважає помилковим обрахування 3% річних та інфляційних витрат за період із липня 2019 року. При цьому апеляційний суд враховує наступне.

Із матеріалів справи убачається, що ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 12.03.2021 скасовано заочне рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22.12.2020 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором та стягнення судових витрат.

Справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного провадження на 13.05.2021./а.с.205 т.1/ При визначенні виду позовного провадження міськрайонним судом враховано ціну позову, виходячи з якої вказана справа в силу закону є малозначною, а тому справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Враховуючи встановлені апеляційним судом обставини, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що міськрайонний суд залишив не вирішеним заявлене відповідачкою клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та погоджується із висновками суду першої інстанції щодо підставності її розгляду за правилами спрощеного, а не загального позовного провадження.

Висновки міськрайонного суду щодо малозначності спору ґрунтуються на законі та не спростовані відповідачем, чиї доводи зводяться до важливості наслідків розгляду цієї справи для неї, проте характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування та конкретні обставини у справі не містять винятку та підстав застосування ч.4 ст.274 ЦПК України.

Не заслуговують на увагу та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги про порушення норм процесуального закону в частині постановлення рішення без участі відповідача за наявності її клопотання про відкладення розгляду справи.

Апеляційним судом установлено, що оскаржуване рішення постановлено без участі відповідачки, яка була обізнана про час та місце розгляду справи та 19.11.2021 подала до суду заяву про відкладення розгляду справи через її погане самопочуття./а.с.51, 59 т.2/

Міськрайонний суд обґрунтовано визнав такі причини не поважними, врахувавши попередню процесуальну поведінку відповідача та відсутність документального підтвердження поважності причин попередньої неявки у судове засідання від 24.09.2021. При цьому, суд врахував, що право на участь у судовому засіданні не є абсолютним та підлягає легітимним обмеженням.

Із матеріалів справи убачається, що процесуальна поведінка відповідача та її представника є суперечливою, оскільки, вказуючи на тривалість судового провадження, вони систематично вчиняли дії, спрямовані на затягування розгляду справи. Заява відповідачки від 19.11.2021 не містить посилань про її перебування на амбулаторному лікуванні, а її самопочуття не завадило особисто подати до суду відповідну заяву і вже наступного дня 20.11.2021 звернулася до лікарні, про що вона не повідомила суд та не пов`язувала підстави відкладення розгляду справи із її перебуванням на лікарняному.

Крім того, приєднане до апеляційної скарги клопотання адвоката Смірнова С.І. про відкладення судового засідання, датоване 20.09.2021, не впливає на поважність причин неявки представника відповідача в судове засідання 22.11.2021, оскільки стосувалося підстав його неявки до суду 24.09.2021 та не ґрунтувалося на доказах.

При цьому колегія суддів зазначає, що постановлення судового рішення у строк понад 60 днів із дня відкриття провадження згідно ч.3 ст.376 ЦПК України не є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення постановлено із дотриманням норм процесуального закону.

Також апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо підставності позовних вимог. Доводи апеляційної скарги їх не спростовують, зводяться до переоцінки доказів та довільного тлумачення норм права на свою користь.

Згідно частин першої, другої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

У відповідності до ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Згідно положень статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання є застосування положень статті 625 ЦК України, за змістом якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із матеріалів справи убачається, що сторонами договору про надання представницьких послуг погоджено об`єм, порядок та строки виплати винагороди, яку замовник виплачує виконавцю, а саме 50% від суми реального стягнення по справах, за позовом та виконавчими провадженнями, або від продажу майна боржника, отриманого внаслідок стягнення або вилучення (п.2.1. договору).

Такий договір є дійсним до 31.12.2019 і закріплена статтею 204 ЦК України презумпція правомірності правочину відповідачем не спростована. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010).

У межах строку дії вказаного договору в порядку реалізації майна боржника ОСОБА_3 з останнього на користь ОСОБА_1 стягнуто 47 337,30 грн., із яких позивачем заявлено до стягнення із їх отримувача 50% від загальної суми.

Враховуючи, що позивачем доведено належність виконання ним зобов`язання про вжиття заходів, які сприяли стягненню із боржника заборгованості, а також погодження сторонами зобов`язання вартості таких послуг, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для їх стягнення.

Доводи апеляційної скарги щодо неналежного виконання позивачем представницьких послуг та виконання нею зобов`язання зі сплати гонорару за участь у справі №551/227/18 в судах першої та апеляційної інстанцій на суму 10 000,00 грн., апеляційним судом до уваги не приймаються,як такі, що не стосується підстав стягнення заявлених коштів у цій справі.

Із наведених підстав апеляційний суд відхиляє доводи відповідача щодо самостійного підготування нею позовних заяв до суду та пред`явлення виконавчих листів до виконання. Обставини підготування та подачі позову не стосуються цієї справи, а пред`явлення позивачем до виконання виконавчих листів та сплата авансового внеску підтверджується доказами, наявними у справі та не спростованими відповідачкою.

Згідно статей 12, 13, 81 ЦПК України, обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Такий процесуальний обов`язок відповідачем не виконано, доказів, які б підтверджували належність та своєчасність виконання нею зобов`язання, умови якого в частині порядку та розміру оплатності, вона погодила та не оскаржила, у матеріалах справи відсутні. При цьому, обставини примусового виконання судових рішень посадовими особами Шишацького РВ ДВС не змінюють умов зобов`язання, які є дійсні та підлягають виконанню.

За відсутності доказів своєчасного та належного виконання відповідачем зобов`язання за договором №50 про надання представницьких послуг від 06.03.2018 у розмірі та на умовах, визначеним цим договором, апеляційний суд вважає правильними висновки міськрайонного суду про доведеність заявлених вимог позову щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних в порядку ч.2 ст.625 ЦК України, змінивши період їх нарахування, наведений позивачем у розрахунку.

При цьому колегія суддів приймає до уваги, що початком обрахування інфляційних витрат та 3% річних є 01.01.2020 (наступний день після закінчення строку договору), а не липень 2019 року Наступний місяць після перерахування стягнутих ОСОБА_1 коштів), як вказано позивачем у розрахунку та прийнято судом першої інстанції.

Здійснивши перерахунок нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон», апеляційний суд, обраховуючи початок виникнення заборгованості із 01.01.2020 по 31.08.2021 від суми боргу постановленої до стягнення, встановив розмір інфляційних втрат - 2 733,77 грн., 3% річних - 1 182,80 грн.

Таким чином, рішення суду першої інстанції необхідно змінити, зменшивши розмір інфляційних витрат із 3 119,53 грн. до 2 733,77 грн., 3% річних із 1 597,63 грн. до 1 182,80 грн. та, як наслідок, загальний розмір заборгованості з 28 385,80 грн. до 28 000,05 грн.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, а тому апеляційним судом до уваги не приймаються. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно ст.141 ЦПК України, пропорційно задоволеним вимогам позову (99%) підстави перерозподілу судових витрат відсутні.

З огляду на викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції слід змінити в частині розміру заборгованості, яка підлягає зменшенню. В іншій частині рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, п.п.3,4 ч.1 ст.376, ст.ст.381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22 листопада 2021 року - змінити в частині розміру заборгованості, постановленої до стягнення, зменшивши розмір інфляційних витрат із 3 119,53 грн. до 2 733,77 грн., 3% річних із 1 597,63 грн. до 1 182,80 грн. та загальний розмір заборгованості з 28 385,80 грн. до 28 000,05 грн.

В іншій частині рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22 листопада 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді Т.О. Кривчун

О.В. Чумак