Постанова

від 22.02.2022 по справі 619/2124/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 619/2124/14-ц

провадження № 61-6195св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», Товариство

з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна,

треті особи: відділ державної реєстрації Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, приватний виконавець Кудряшов Дмитро В`ячеславович, ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 07 листопада 2019 року у складі судді Жорняк О. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року

у складі колегії суддів: Бровченка І. О., Бурлаки І. В., Маміної О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк»),Товариства

з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна»), приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. про визнання недійсними договорів іпотеки, договору відступлення права вимоги за іпотечними договорами.

Заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області

від 16 березня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 11 червня 2015 року заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 16 березня 2015 року скасовано, справу призначено до нового судового розгляду.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 16 липня 2015 року провадження у цивільній справі № 619/2124/14-ц зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі за позовом «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 23 серпня 2017 року провадження у цивільній справі № 619/2124/14-ц відновлено.

05 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із уточненими позовними вимогами до Акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі -

АТ «ОТП Банк»), яке є правонаступником ПАТ «ОТП Банк», ТОВ «ОТП Факторинг Україна», приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., треті особи: відділ державної реєстрації Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, приватний виконавець Кудряшов Д. В., ОСОБА_2 , про визнання частково недійсними договору купівлі-продажу кредитного портфеля та договору про відступлення права вимоги за іпотечними договорами.

Позовна заява мотивована тим, що ПАТ «ОТП Банк» і ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не могли укласти договір відступлення права вимоги

від 12 листопада 2010 року за договорами іпотеки земельних ділянок:

№ PML-704/009/2007/2, № PML-704/009/2007/3, № PML-704/009/2007/4,

№ PML-704/009/2007/5, а приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. - посвідчити його в Дніпропетровському міському нотаріальному окрузі не за місцем реєстрацій юридичних осіб

і знаходження земельних ділянок.

Вважав, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не мало права на укладення договору купівлі-продажу кредитного портфеля від 12 листопада 2010 року з ПАТ «ОТП Банк» стосовно вимоги за договором споживчого кредиту до боржника - фізичної особи, не суб`єкта підприємницької діяльності. Окрім того, оспорюваний договір купівлі-продажу кредитного портфеля за правовою природою є не договором фінансової послуги, а договором відступлення права вимоги. ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не мав і не має на цей час ліцензії на здійснення факторингових операцій, а фінансування за договором купівлі-продажу кредитного портфелю від 12 листопада

2010 року не відбулося, ПАТ «ОТП Банк» відступило право вимоги за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на 12 листопада 2010 року розміром більше аніж сума фінансування на 279 688 322,816 грн, тому договір відступлення права вимоги є недійсним. Оскільки основне зобов`язання є недійсним, недійсним є і забезпечувальне зобов`язання,

а записи в реєстрі речових прав про обтяження земельних ділянок, що територіально знаходяться в Дергачівському районі Харківської області, підлягають вилученню.

Ураховуючи зазначене та уточнені позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати договір купівлі-продажу кредитного портфеля, укладений

12 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» і ТОВ «ОТП Факторинг Україна»,

в частині відступлення права вимоги за договорами про надання кредиту

№ CL 700/1189/2006, № ML 700/492/2006, № ML 704/009/2007, укладеними між ПАТ «ОТП Банк» як правонаступником Акціонерного комерційного банку «Райффайзен Банк Україна», «ЗАТ ОТП Банк», та ОСОБА_1 , недійсним;

- визнати договір про відступлення права вимоги, укладений 12 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» і ТОВ «ОТП Факторинг Україна», посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., реєстровий № 8893, у частині відступлення права вимоги

за договорами іпотеки № PML-704/009/2007/2, № PML-704/009/2007/3,

№ PML-704/009/2007/4, № PML-704/009/2007/5, укладеними між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , недійсним;

- виключити із Державного реєстру іпотек записи про обтяження іпотекою таких земельних ділянок:

площею 0,1200 га, розташованої на АДРЕСА_1 , згідно з договором іпотеки від 26 грудня 2007 року № PML-704/009/2007/2, реєстровий

№ 5247;

площею 0,1539 га, розташованої на АДРЕСА_4 , згідно з договором іпотеки

від 26 грудня 2007 року № PML-704/009/2007/3, реєстровий № 5249;

площею 0,1513 га, розташованої на АДРЕСА_2 , згідно з договором іпотеки

від 26 грудня 2007 року № PML-704/009/2007/4, реєстровий № 5250;

площею 0,1513 га, розташованої на АДРЕСА_3 , згідно з договором іпотеки

від 26 грудня 2007 року № PML-704/009/2007/5, реєстровий № 5253;

- вилучити із Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записи про заборону відчуження земельних ділянок:

площею 0,1200 га, розташованої на АДРЕСА_1 , згідно з договором іпотеки від 26 грудня 2007 року № PML-704/009/2007/2, реєстровий

№ 5247;

площею 0,1539 га, розташованої на АДРЕСА_4 , згідно з договором іпотеки

від 26 грудня 2007 року № PML-704/009/2007/3, реєстровий № 5249;

площею 0,1513 га, розташованої на АДРЕСА_2 , згідно з договором іпотеки

від 26 грудня 2007 року № PML-704/009/2007/4, реєстровий № 5250;

площею 0,1513 га, розташованої на АДРЕСА_3 , згідно з договором іпотеки

від 26 грудня 2007 року № PML-704/009/2007/5, реєстровий № 5253.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області

від 07 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано договір купівлі-продажу кредитного портфеля, укладений

12 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» і ТОВ «ОТП Факторинг Україна»,

у частині відступлення права вимоги за договорами про надання кредиту

№ CL 700/1189/2006, № ML 700/492/2006, № ML 704/009/2007, укладеними між ПАТ «ОТП Банк», як правонаступником АКБ «Райффайзенбанк Україна»,

ЗАТ «ОТП Банк», так і від свого імені, та ОСОБА_1 , недійсним.

Визнано договір про відступлення права вимоги, укладений 12 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» і ТОВ «ОТП Факторинг Україна», посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., реєстровий № 8893, у частині відступлення права вимоги

за договорами іпотеки № PML-704/009/2007/2, № PML-704/009/2007/3,

№ PML-704/009/2007/4, № PML-704/009/2007/5, укладеними між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , недійсним.

В іншій частині позов ОСОБА_1 до ПАТ «ОТП Банк», ТОВ «ОТП Факторинг Україна», приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. про визнання частково недійсними договору купівлі-продажу кредитного портфеля та договору про відступлення права вимоги за іпотечними договорами залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 20 серпня 2015 року № 2023 виключено інформацію про ТОВ «ОТП Факторинг Україна» з Державного реєстру фінансових установ на підставі поданої заяви анульовано свідоцтво про реєстрацію фінансової установи серії НОМЕР_1 та додаток до нього від 03 грудня 2009 року, видані товариству. Оскільки ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не є фінансовою установою, не має ліцензії на здійснення господарських операцій з надання фінансових послуг факторингу та за оспорюваним договором отримує плату у вигляді різниці між номінальною вартістю вимог до боржників, зазначеною в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю, договір купівлі-продажу кредитного портфелю від 12 листопада 2010 року підлягає визнанню недійсним. Визнання в судовому порядку договору купівлі-продажу кредитного портфеля в частині відступлення права вимоги за договорами про надання споживчого кредиту поновлює право вимоги

АТ «ОТП Банк» до позичальника. Суд вважав, що договір купівлі-продажу кредитного портфеля від 12 листопада 2010 року є правочином щодо відступлення права вимоги за іпотечними договорами.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року апеляційну скаргу представника ТОВ «ОТП Факторинг Україна» Вельковського С. В. задоволено.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області

від 07 листопада 2019 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «ОТП Банк», ТОВ «ОТП Факторинг Україна», приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., треті особи: відділ державної реєстрації Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, приватний виконавець Кудряшов Д. В., ОСОБА_2 , про визнання частково недійсними договору купівлі-продажу кредитного портфеля та договору про відступлення права вимоги за іпотечними договорами відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що відповідачами

під час укладання договору купівлі-продажу кредитного портфелю

від 12 листопада 2010 року та договору відступлення права вимоги

від 12 листопада 2010 року були дотримані вимоги цивільного законодавства щодо змісту та форми вчиненого правочину, їх воля була спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами, тому апеляційний суд вважав, що правових підстав для визнання в судовому порядку недійсними вказаних договорів немає.

Договір про відступлення права вимоги не є договором відчуження майна,

а тому порушення статті 55 Закону України «Про нотаріат» при посвідченні відступлення права вимоги за іпотечним договором не за місцем знаходженням предмета іпотеки - земельної ділянки - не допущено.

Обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації

у порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету щодо зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане

в іпотеку інше майно.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2020 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати, рішення суду першої інстанції змінити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

У травні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

16 січня 2021 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2021 року справу призначено

до розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2021 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2021 року повернуто справу на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що зі змісту постанови апеляційного суду не можна встановити, чи має оспорюваний договір купівлі-продажу кредитного портфеля за суб`єктним складом три сторони: первісного кредитора, яким може бути фізична особа, що є або не є суб`єктом підприємницької діяльності, або юридична особа, яка є фінансовою установою чи нефінансовою установою; набувач права вимоги, яким може бути фізична особа, що є суб`єктом підприємницької діяльності або юридична особа - фінансова чи нефінансова установа; боржник, яким може бути фізична особа, що є або не є суб`єктом підприємницької діяльності, або юридична особа як сторона за первинним зобов`язанням.

Вказує, що апеляційний суд безпідставно послався на постанову Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 2/638/25/13, адже обставини, на які посилається позивач, судом не досліджувалися і не встановлювалися.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права

та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм

права без урахування висновків щодо застосування норм права

у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду:

від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), від 11 грудня 2019 у справі № 761/20611/17 (провадження № 61-22261св18), від 28 листопада 2019 року у справі № 261/0/15-18, від 18 квітня 2018 року

у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17), від 12 листопада 2019 року у справі № 640/21330/18 (провадження № К/9901/28031/19),

у постанові Вищого господарського суду України від 18 липня 2017 року

у справі № 17-05/5026/275/2012.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2020 року приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Зазначає, що згідно з оскаржуваним договором про відступлення права вимоги нотаріус не здійснював жодних дій щодо посвідчення іпотек земельних ділянок чи іншого нерухомого майна, а лише вносив зміни до реєстру речових прав, що стосуються заміни кредитора (іпотекодавця)

з АТ «ОТП Банк» на ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

Вказує, що на момент вчинення вищезазначених нотаріальних дій, згідно із Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на той час), не було обмежень для нотаріусів щодо внесення змін в реєстр речових прав, незалежно від місцезнаходження нотаріального округу нотаріуса.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

29 березня 2006 року між АКБ «Райффайзен Банк Україна» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № CL 700/1189/2006, предметом якого було надання споживчого кредиту в іноземній валюті у розмірі 23 228,00 дол. США під фіксовану процентну ставку 12 % річних зі строком остаточного повернення кредиту 25 березня 2011 року. Того ж дня на забезпечення виконання зобов`язання укладено договір застави транспортного засобу.

08 червня 2006 року між АКБ «Райффайзен Банк Україна» та ОСОБА_1 укладений договір № МL 700/492/2006, предметом якого було надання споживчого кредиту в іноземній валюті в розмірі 100 000,00 дол. США під фіксовану процентну ставку 11 % річних зі строком остаточного повернення кредиту 08 червня 2021 року. Того ж дня на забезпечення виконання зобов`язання укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира.

26 грудня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», яке є правонаступником

АКБ «Райффайзенбанк Україна», та ОСОБА_1 укладений договір

№ МL-704/009/2007, предметом якого було надання споживчого кредиту

в іноземній валюті у розмірі 215 000,00 дол. США зі строком остаточного повернення кредиту 26 грудня 2022 року. Того ж дня на забезпечення виконання зобов`язання укладені договори іпотеки земельних ділянок, зокрема, № РМL-704/009/2007/2, № РМL-704/009/2007/3,

№ РМL-704/009/2007/4, № РМL-704/009/2007/5, що територіально знаходяться в Дергачівському районі Харківської області. Також для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором

№ МL-704/009/2007 між третьою особою ОСОБА_2 та ЗАТ «ОТП Банк» укладений договір поруки № SR-704/009/2007.

На виконання умов договорів іпотеки № РМL-704/009/2007/2,

№ РМL-704/009/2007/3, № РМL-704/009/2007/4, № РМL-704/009/2007/5 до Державного реєстру іпотек внесено записи про обтяження іпотекою земельних ділянок (підтверджується відповідним витягом):

площею 0,1200 га, що розташована на

АДРЕСА_1 , згідно

з договором іпотеки від 26 грудня 2007 року № PML-704/009/2007/2, реєстровий № 5247;

площею 0,1539 га, що розташована на АДРЕСА_4 , згідно з договором іпотеки

від 26 грудня 2007 року № PML-704/009/2007/3, реєстровий № 5249;

площею 0,1513 га, що розташована на АДРЕСА_2 , згідно з договором іпотеки

від 26 грудня 2007 року № PML-704/009/2007/4, реєстровий № 5250;

площею 0,1513 га, що розташована на АДРЕСА_3 , згідно з договором іпотеки від 26 грудня 2007 року № PML-704/009/2007/5, реєстровий № 5253.

До Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено записи про заборону відчуження земельних ділянок (підтверджується відповідним витягом):

площею 0,1200 га, що розташована на

АДРЕСА_1 , згідно

з договором іпотеки від 26 грудня 2007 року № PML-704/009/2007/2, реєстровий № 5247;

площею 0,1539 га, що розташована на АДРЕСА_4 , згідно з договором іпотеки

від 26 грудня 2007 року № PML-704/009/2007/3, реєстровий № 5249;

площею 0,1513 га, що розташована на АДРЕСА_2 , згідно з договором іпотеки

від 26 грудня 2007 року № PML-704/009/2007/4, реєстровий № 5250;

площею 0,1513 га, що розташована на АДРЕСА_3 , згідно з договором іпотеки від 26 грудня 2007 року № PML-704/009/2007/5, реєстровий № 5253.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру іпотек, 27 грудня 2007 року приватним нотаріусом Коробець О. М. (АДРЕСА_5) щодо боржника за основним зобов`язанням ОСОБА_1 і розміром основного зобов`язання 215 000,00 дол. США зареєстроване обтяження іпотекою, а саме:

за реєстраційним номером 6336177, земельної ділянки, розташованої

на АДРЕСА_4 , кадастровий номер: 6322057603:00:000:0103, іпотекодержатель - ЗАТ «ОТП Банк»;

за реєстраційним номером 6336507, земельної ділянки, розташованої

на АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 6322055900:00:003:1019, іпотекодержатель - ЗАТ «ОТП Банк»;

за реєстраційним номером 6336638, земельної ділянки розташованої,

на АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 6322057603:00:000:0076, іпотекодержатель -

ЗАТ «ОТП Банк»;

за реєстраційним номером 6336832, земельної ділянки, розташованої

на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6322083001:00:000:1507, іпотекодержатель - ЗАТ «ОТП Банк».

12 листопада 2010 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» укладений договір купівлі-продажу кредитного портфеля.

За змістом статті 3 договору купівлі-продажу кредитного портфеля продавець продає покупцю права на кредитний портфель, який включає

в себе кредитні договори (перелік яких міститься у додатку 1 до цього договору), а покупець приймає такий кредитний портфель та зобов`язується сплатити на користь продавця винагороду.

Продавець зобов`язаний передати окремими договорами права застави та/або договорами іпотеки, укладеними між продавцем та боржником, для забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами. Передача таких договорів має бути оформлена відповідним договором про передачу прав на заставлене майно (пункт 3.4 статті 3 цього договору)

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 договору купівлі-продажу кредитного портфеля винагорода, сплачена як компенсація кредитного портфелю складає

395 125 507,95 грн.

Відповідно до пункту 5.2 статті 5 договору купівлі-продажу кредитного портфеля покупець сплачує винагороду після підписання відповідного акта приймання-передачі кредитного портфеля та отримання рахунку від продавця шляхом переказу коштів на банківський рахунок продавця.

Згідно з пунктом 6.2 статті 6 договору купівлі-продажу кредитного портфеля у дату набрання чинності договору продавець зобов`язується передати покупцю всі кредитні документи та підписати акт приймання-передачі кредитного портфеля.

12 листопада 2010 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» укладений договір відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. за реєстровим № 8893.

Відповідно до умов цього договору ПАТ«ОТП Банк» передало ТОВ «ОТП Факторинг Україна» сукупність прав, належних банку за договорами забезпечення, включаючи, але не обмежуючись, правом звертати стягнення на предмет іпотеки та предмет застави. За договором до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшли всі права ПАТ «ОТП Банк» як сторони, що іменується «Іпотекодержатель»/«Заставодержатель» у зобов`язаннях, які виникли на підставі договорів забезпечення, в обсязі і на умовах, що існують на момент набрання чинності цим договором.

За договором відступлено право вимоги, зокрема, за договорами іпотеки земельних ділянок: № PML-704/009/2007/2, № PML-704/009/2007/3,

№ PML-704/009/2007/4, № PML-704/009/2007/5, укладеними з ОСОБА_1 , що територіально знаходяться в Дергачівському районі Харківської області, а саме: АДРЕСА_1 ;

АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 .

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 березня 2018 року (справа

№ 2/638/25/13, провадження № 61-1583св18) касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Касаційну скаргу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено частково.

Рішення Апеляційного суду Харківської області від 16 лютого 2016 року скасовано у частині вирішення позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про солідарне стягнення на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором від 26 грудня 2007 року та ухвалено у цій частині нове рішення.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором від 26 грудня 2007 року в розмірі 224 066,08 дол. США, що в еквіваленті становить

1 772 340,28 грн (тіло кредиту з відсотками), з яких: 191 861,05 дол. США, що в еквіваленті становить 1 517 601,70 грн, - залишок заборгованості за кредитом; 32 205,03 дол. США, що в еквіваленті становить 254 738,57 грн, - несплачені відсотки за користування кредитом, та 93 002,17 грн - пеня за прострочення виконання зобов`язань, а всього - 1 865 342,46 грн.

В іншій частині рішення Апеляційного суду Харківської області від 16 лютого 2016 року залишено без змін.

Поновлено виконання рішення Апеляційного суду Харківської області від 16 лютого 2016 року в нескасованій частині.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких

є необхідним для чинності правочину; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Правові висновки щодо розмежування правочинів, предметом яких

є відступлення права вимоги, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року в справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), від31 жовтня 2018 року в справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18), від 10 листопада 2020 року в справі

№ 638/22396/14-ц (провадження № 14-16цс20).

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на моментпереходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Визначення факторингу як кредитної операції міститься у статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відповідно до якої факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти

в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Таким чином, ЦК України проводить розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги. Це, зокрема, правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.

З аналізу статей 512-518 ЦК України можна зробити такий висновок щодо суб`єктного складу правочинів з відступлення права вимоги: відповідно до статті 2 цього Кодексу учасниками цесії може бути будь-яка фізична або юридична особа.

У постанові від 11 вересня 2018 року в справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що договір факторингу є правочином, який характеризується, зокрема, тим, що йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором).

Вичерпний перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями у кредитних правовідносинах, визначений у статті 1054 ЦК України. Такими є банк або інша фінансова установа.

Згідно з пунктом 1 частинипершої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг,

а у випадках, прямо передбачених законом, - інших послуг (операцій), пов`язаних із наданням фінансових послуг. У частинах першій, другій

статті 7 цього Закону зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ. У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових установ.

Щодо розмежування за предметом договору, то під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. ЦК України передбачає лише перелік зобов`язань, у яких заміна кредитора не допускається (стаття 515 ЦК України). Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 ЦК України)).

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно.

За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати,

то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (частина третя статті 656 ЦК України).

У постанові від 10 листопада 2020 року у справі № 638/22396/14-ц (провадження № 14-16цс20) Велика Палата Верховного Суду вказала на відсутність підстав для відступу від зазначених висновків.

Судом встановлено, що в період з 03 грудня 2009 року до 20 серпня

2015 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» мало статус фінансової установи, було внесено до Державного реєстру фінансових установ відповідно до розпорядження Держфінпослуг та мало свідоцтво серії № ФК 241 і додаток до нього з правом надання фінансової послуги - факторинг.

Апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ПАТ «ОТП Банк» та/або

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на час підписання договору купівлі-продажу кредитного портфеля від 12 листопада 2010 року та договору відступлення права вимоги від 12 листопада 2010 року не було додержано вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України, матеріали справи не містять.

Відповідачами під час укладання договору купівлі-продажу кредитного портфеля від 12 листопада 2010 року та договору відступлення права вимоги від 12 листопада 2010 року були дотримані вимоги цивільного законодавства щодо змісту та форми вчиненого правочину, їх воля була спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами, апеляційний суд обґрунтовано вважав, що правових підстав для визнання в судовому порядку недійсними вказаних договорів немає.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про нотаріат»нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом чи посадовою особою органів місцевого самоврядування, за винятком випадків, передбачених статтями 9, 55, 60, 65, 66, 70-73, 85, 93 і 103 цього Закону, та інших випадків, передбачених законодавством України.

Ураховуючи положення статті 41 Закону України «Про нотаріат»та правову природу договору про відступлення права вимоги за іпотечними договорами, позивач помилково вважає, що нотаріус у порушення

статті 55 Закону України «Про нотаріат»посвідчив договір про відступлення права вимоги в частині відступлення права вимоги за договорами іпотеки земельних ділянок № PML-704/009/2007/2, № PML-704/009/2007/3,

№ PML-704/009/2007/4, № PML-704/009/2007/5.

Ураховуючи зазначене, правильним є висновок апеляційного суду про те, що договір про відступлення права вимоги не є договором відчуження майна, а отже, порушення статті 55 Закону України «Про нотаріат»нотаріусом не допущено.

Посилання в касаційній скарзі на те, що судами застосовані норми права без урахування висновків щодо застосування норм права

у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду

від 11 грудня 2019 у справі № 761/20611/17 (провадження № 61-22261св18), від 28 листопада 2019 року у справі № 261/0/15-18, від 18 квітня 2018 року

у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17), від 12 листопада 2019 року у справі № 640/21330/18 (провадження № К/9901/28031/19),

у постанові Вищого господарського суду України від 18 липня 2017 року

у справі № 17-05/5026/275/2012, не заслуговують на увагу, оскільки

у справах встановлені інші фактичні обставини.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі

статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновку суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення апеляційного суду - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанції, а також у зв`язку з переглядом справи

у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк